ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 815/1294/16

адміністративне провадження № К/9901/69023/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н.М.,

суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №815/1294/16

за позовом Первинної незалежної профспілкової організації Одеського національного академічного театру опери та балету

до Міністерства культури України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління культури національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, Одеський національний академічний театр опери та балету, Профспілковий комітет первинної профспілкової організації Одеського національного академічного театру опери і балету, ОСОБА_1 , Комісія для проведення конкурсного відбору на заміщення вакантної посади генерального директора Одеського національного академічного театру опери та балету,

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_2 ,

про зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою представника Первинної незалежної профспілкової організації Одеського національного академічного театру опери та балету - адвоката Луцька Владислава Петровича

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 червня 2018 року (прийняте у складі: головуючого судді Бояринцевої М.А.)

і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року (прийняту у складі: головуючого судді Вівдиченко Т.Р., суддів Троян Н.М., Чаку Є.В.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Первинна незалежна профспілкова організація Одеського національного академічного театру опери та балету у серпні 2016 року звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила:

- зобов`язати відповідача Міністерство культури України визнати конкурсний відбір на заміщення вакантної посади генерального директора Одеського національного академічного театру опери та балету таким, що не відбувся.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив обов`язкову умову проведення конкурсу - відкритість, що суперечить пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2008 року. Також вказує на порушення генеральним директором Одеського національного академічного театру оперу та балету чинного законодавства.

Разом з цим, 14 грудня 2016 року ОСОБА_2 подав адміністративний позов із самостійними вимогами на предмет спору до Міністерства культури України, треті особи: Управління культури, національностей, релігії та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, Одеський національний академічний театр оперу та балету, профспілковий комітет первинної профспілкової організації, ОСОБА_1 , в якому просив суд:

- визнати наказ Міністерства культури України №946 від 23 листопада 2015 року про оголошення конкурсного відбору претендентів на заміщення вакантної посади генерального директора Одеського національного академічного театру опери та балету недійсним.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 червня 2018 року позовні вимоги третьої особи ОСОБА_2 із самостійними вимогами на предмет спору про визнання наказу Міністерства культури України №946 від 23 листопада 2015 року про оголошення конкурсного відбору претендентів на заміщення вакантної посади генерального директора Одеського національного академічного театру опери та балету недійсним залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року, у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач під час проведення конкурсу на заміщення вакантної посади генерального директора Одеського національного академічного театру опери та балету дотримався вимог чинного законодавства. До того ж, Міністерство культури України при прийнятті рішення про проведення конкурсного відбору керівника Одеського національного академічного театру опери та балету діяло відповідно до чинного законодавства України, оскільки театр має статус державного закладу культури, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати Закон України «Про управління об`єктами державної власності» від 21 вересня 2006 року №185-V. Крім того, суди зазначили, що позивач ні в адміністративному позові, ні під час розгляду справи в суді не довів, які саме його права та інтереси безпосередньо порушені відповідачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на тому, що суди порушили норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій помилково застосували норми положення постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2008 року у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №53 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки», яка діяла на момент винесення наказу Міністерства культури України від 23 листопада 2015 року №946 «Про проведення конкурсного відбору на заміщення вакантної посади генерального директора Одеського національного академічного театру опери та балету».

Одночасно, скаржник вказує, що суд першої інстанції грубо порушив норми процесуального права, розглянувши справу одноособово, оскільки цю справу відповідно до статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - «КАС України») належало розглядати колегіально, що тягне за собою скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до пункту 8 частини третьої статті 353 КАС України.

Відповідач і третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - Одеський національний академічний театр опери та балету у своїх відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Інші учасники справи не надали суду своїх відзивів на касаційну скаргу.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що у зв`язку із закінченням 4 листопада 2015 року терміну дії контракту з генеральним директором Одеського національного академічного театру опери та балету ОСОБА_1 наказом Міністерства культури України від 3 листопада 2015 року №807/0/17-15 на ОСОБА_1 з 5 листопада 2015 року на період проведення конкурсного відбору тимчасово покладені обов`язки генерального директора Одеського національного академічного театру опери та балету та наказом Міністерства культури України від 23 листопада 2015 року №946 оголошено конкурсний відбір претендентів на заміщення вакантної посади генерального директора Одеського національного академічного театру опери та балету та утворено комісію для його проведення у складі: ОСОБА_3 - заступника Міністра культури України, голова комісії, ОСОБА_11 - заступника Міністра культури, заступник голови комісії, ОСОБА_12 - головного спеціаліста відділу музичного мистецтва Департаменту мистецтв та навчальних закладів Мінкультури, відповідальний секретар комісії, ОСОБА_13 - директора Департаменту мистецтв та навчальних закладів Мінкультури, ОСОБА_14 - завідувача сектору запобігання та виявлення корупції і взаємодії з правоохоронними органами Мінкультури, ОСОБА_15 - директора Департаменту фінансово-ресурсного забезпечення Мінкультури, ОСОБА_4 - генерального директора Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, народного артиста України, ОСОБА_17 - т.в.о. начальника управління культури і туризму, національностей та релігій Одеської облдержадміністрації, ОСОБА_5 - голови профспілки Одеського національного академічного театру опери та балету, ОСОБА_16 - начальника управління правового забезпечення Мінкультури, ОСОБА_6 - завідувач кафедри сольного співу Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової, ОСОБА_7 - "Арт-Креатив", голови комісії з питань культури, мистецтв та галузевої освіти Громадської ради при Міністерстві культури України, ОСОБА_8 - начальника відділу кадрової роботи та державної служби Мінкультури, ОСОБА_9 - доктора мистецтвознавства, професора, завідувач кафедри історії зарубіжної музики Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського, заслуженого діяча мистецтв, України, ОСОБА_10 - генерального директора Національного академічного театру опери та балету України імені Т.Г. Шевченка, народного артиста України.

Як встановили суди, відповідно до протоколу засідання комісії для проведення конкурсного відбору №1 від 2 грудня 2015 року, на цьому засіданні були затверджені вимоги до претендентів на участь у конкурсному відборі на заміщення вакантної посади генерального директора Одеського національного академічного театру опери та балету, а також погоджено текст оголошення для оприлюднення його на офіційному сайті Міністерства культури України.

Оголошення було оприлюднено на офіційному сайті Міністерства культури України 3 грудня 2015 року та у загальнодержавній українській газеті "Культура і життя".

Відповідно до копії журналу реєстрації заяв на участь у конкурсному відборі на заміщення вакантної посади генерального директора Одеського національного академічного театру опери та балету документи для участі в конкурсі подали: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно з протоколом засідання комісії для проведення конкурсного відбору №2 від 18 січня 2016 року на цьому засіданні були заслухані конкурсні пропозиції учасників конкурсного відбору, проведеного у закритому режимі у відповідності до пункту 19 Порядку №777, оскільки від ОСОБА_1 надійшла заява щодо «незгоди» на присутність представників засобів масової інформації та громадськості під час заслуховування конкурсної пропозиції, про що комісією було ухвалено відповідне рішення.

Відповідно до змісту вказаного протоколу за результатами обговорення та аналізу конкурсних пропозицій учасників конкурсного відбору переможцем конкурсного відбору на посаду генерального директора Одеського національного академічного театру опери та балету визнано ОСОБА_1 , конкурсну пропозицію якої визнано найкращою та вирішено внести пропозицію Віце-прем`єр-міністру України - Міністру культури України Кириленку В.А. щодо призначення ОСОБА_1 на посаду генерального директора Одеського національного академічного театру опери та балету та укласти з нею відповідний контракт.

Результати конкурсного відбору оприлюднено на сайті Міністерства культури України 18 січня 2016 року.

Після узгодження питання призначення ОСОБА_1 на посаду генерального директора Одеського національного академічного театру опери та балету з Одеською обласною державною адміністрацією, Міністерством культури України видано відповідний наказ від 3 лютого 2016 року за №52/0/17-16.

Згідно з протоколами конкурсної комісії №1 від 2 грудня 2015 року та №2 від 18 січня 2016 року, її засідання відбувалися у відкритому режимі, за винятком заслуховування конкурсних пропозицій, що проводилися у присутності представників громадськості та спеціалістів у галузі культури і мистецтв.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (на час виникнення спірних правовідносин)

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про театри і театральну справу» центральний орган виконавчої влади забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, формує державну політику в галузі театру і театральної справи, здійснює організаційно-методичне керівництво театральною справою.

Відповідно до положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 року №495 Міністерство культури України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (далі - «Положення №495»).

Міністерство культури України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Підпунктом 111 пункту 4 Положення №495 передбачено, що відповідно до покладених на нього завдань, Міністерство культури України здійснює функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Одеський національний академічний театр опери та балету є державним закладом культури, що належить до сфери управління Міністерства культури України відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2008 року №566-р «Про передачу цілісного майнового комплексу Одеського національного академічного театру опери та балету в державну власність» та пункту 1.1 Статуту Одеського національного академічного театру опери та балету, затвердженого наказом Міністерства культури України від 20 грудня 2011 року №1192/0/16-11.

Правові основи управління об`єктами державної власності врегульовані Законом України від 21 вересня 2006 року №185-V «Про управління об`єктами державної власності».

Згідно з пунктом 21 частини першої статті 6 вказаного Закону уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань організовують і проводять конкурси з визначення керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки.

Кабінет Міністрів України є суб`єктом управління, що визначає об`єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об`єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, визначеним цим Законом (частина перша статті 5 Закону України «Про управління об`єктами державної власності»).

Відповідно до підпункту «г» пункту 18 частини другої статті 5 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» Кабінет Міністрів України здійснюючи управління об`єктами державної власності, визначає порядок конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2008 року №777, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №53 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки», затверджено «Порядок проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки» (далі - «Порядок №777»), який визначає процедуру конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки.

Згідно пункту 2 Порядку №777 підставою для оголошення конкурсного відбору керівника підприємства є рішення (наказ) міністерства, Фонду державного майна або іншого органу, який виконує функцію з управління підприємством, із зазначенням строку приймання заяв і проведення конкурсного відбору, яке приймається не пізніше ніж через 20 днів після відкриття вакансії керівника підприємства (для підприємств, функції з управління якими виконує Кабінет Міністрів України, - рішення Кабінету Міністрів України).

Водночас, в контексті приписів пункту 3 Порядку №777 для проведення конкурсного відбору суб`єкт управління утворює постійно діючу комісію або комісії для конкурсного відбору керівників окремих підприємств.

Члени комісії розглядають документи і пропозиції, внесені особами, що виявили бажання взяти участь у конкурсному відборі, та його учасниками.

Комісія у відповідності до пункту 4 Порядку №777 оприлюднює на офіційному сайті суб`єкта управління не пізніше ніж протягом 10 днів після прийняття рішення (наказу), зазначеного у пункті 2 цього Порядку, а в разі проведення конкурсного відбору на посаду керівників особливо важливих для економіки підприємств, визначених пунктом 22 цього Порядку, - не пізніше ніж протягом 10 днів після затвердження вимог до претендентів комітетом з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємства, що утворюється відповідно до зазначеного пункту, оголошення про проведення конкурсного відбору на посаду керівника підприємства, яка стала вакантною, та результати конкурсного відбору не пізніше ніж протягом трьох днів з дати його завершення; приймає, реєструє та перевіряє на відповідність вимогам цього Порядку документи, подані претендентами; ухвалює рішення про допуск претендентів до конкурсного відбору або відхилення їх кандидатур; приймає і реєструє пропозиції, внесені учасниками конкурсного відбору; забезпечує відкритість конкурсного відбору та за результатами розгляду зазначених пропозицій визначає його переможця; розробляє та затверджує вимоги до претендентів, а в разі проведення конкурсного відбору на посаду керівників особливо важливих для економіки підприємств, розробляє та подає такі вимоги на затвердження до комітету з призначення.

Пунктом 9 Порядку №777 визначено, що в оголошенні зазначаються такі відомості: найменування та місцезнаходження підприємства, основні напрями його діяльності з додержанням вимог законодавства про інформацію з обмеженим доступом; строк і місце приймання заяв на участь у конкурсному відборі та номер телефону для довідок; перелік документів, що подаються претендентом, та вимоги щодо їх оформлення; дата і місце проведення конкурсного відбору та оприлюднення його результатів; вимоги до претендента та конкурсної пропозиції; інформація, що стосується фінансово-економічного стану підприємства, - відомості про баланс (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма № 2), звіт про рух коштів (форма № 3), звіт про власний капітал (форма № 4), примітки до річної фінансової звітності (форма № 5); адреса електронної пошти, на яку претендент надсилає заяву для участі в конкурсному відборі та документи, зазначені у пункті 10 цього Порядку.

Заяви приймаються у строк не менше 14 календарних днів, але не більше 30 календарних днів після дати оприлюднення оголошення і реєструються в журналі (пункт 11 Порядку №777).

Згідно пункту 13 Порядку №777 обов`язковою умовою проведення конкурсного відбору є його відкритість.

Представники засобів масової інформації мають право бути присутніми на засіданнях комісії під час розкриття пакетів документів, поданих претендентами, їх розгляду та оголошення переможця.

Поряд з цим, пунктом 19 Порядку встановлено, що комісія заслуховує на закритому засіданні конкурсну пропозицію учасника конкурсного відбору та враховує відповідність учасника та його конкурсної пропозиції встановленим вимогам. За рішенням комісії на її засіданні під час заслуховування конкурсних пропозицій учасників можуть бути присутніми представники засобів масової інформації та громадськості за умови згоди всіх учасників конкурсного відбору, які подали пропозиції з управління підприємством.

Переможцем конкурсного відбору визнається учасник, пропозиція якого визнана комісією найкращою. Комісія має право прийняти вмотивоване рішення про відхилення всіх пропозицій учасників та про повторне проведення конкурсного відбору.

Переможець конкурсного відбору оголошується на засіданні комісії з дотриманням вимог пункту 13 цього Порядку (пункт 20 Порядку №777).

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу ІІІ «Перегляд судових рішень».

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга позивача у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.

Відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - «КАС України») суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановили суди, позивач ні в адміністративному позові, ні під час розгляду справи в суді не довів, які саме його права та інтереси безпосередньо порушені відповідачем.

Згідно статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України, серед іншого, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України №21-1115во10 від 10 квітня 2012 року суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Отже, під час розгляду справи адміністративної юрисдикції, позивач повинен зазначити, які саме його права або законні інтереси порушено рішенням та діями суб`єкта владних повноважень.

У рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Одночасно, особа на власний розсуд визначає чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки саме цієї особи у сфері публічно-правових відносин.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Верховний Суд констатує, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, причому, захист прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто, передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії можливе лише у разі, якщо такий суб`єкт повинен був вчинити такі дії (або прийняти відповідне рішення) згідно з законодавством і, невчинення цих дій (неприйняття рішення) порушує права позивача.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що позивачем не обґрунтовано, які саме права та інтереси останнього порушені відповідачем.

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права шляхом одноособового розгляду цієї справи в суді першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 32 КАС України усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово.

Згідно з частиною першою статті 33 КАС України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, Національного банку України, окружної виборчої комісії (окружної комісії з референдуму), розглядаються і вирішуються в адміністративному суді першої інстанції колегією у складі трьох суддів.

Оскільки ця справа не належить до наведеного переліку, то суд першої інстанції не допустив порушення процесуального права, розглянувши її одноособово.

Верховний Суд також відхиляє посилання скаржника на пункт 8 частини третьої статті 353 КАС України, відповідно до якого обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, зокрема є порушення норм процесуального права, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, оскільки ця справа не розглядалася судом за правилами спрощеного позовного провадження.

Підсумовуючи зазначене, Верховний Суд констатує, що суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів зазначає, що доводи, наведені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої й апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на результат касаційного перегляду справи судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника Первинної незалежної профспілкової організації Одеського національного академічного театру опери та балету - адвоката Луцька Владислава Петровича залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 червня 2018 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………

…………………………….

…………………………….

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду