№ 815/2311/15 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року

м. Київ

справа №815/2311/15

адміністративне провадження № К/9901/15616/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 (головуючий суддя: Юхтенко Л.Р.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 (головуючий суддя: Градовський Ю.М.) у справі № 815/2311/15 за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 про зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У квітні 2015 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - ДАБІ України або позивача) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 або відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ), в якому просила зобов`язати за власний рахунок привести квартиру АДРЕСА_1 у попередній стан, відповідно до технічного паспорту від 20.09.2002 шляхом знесення самочинного будівництва.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 01.09.2016 відмовив у задоволенні позову.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.11.2016 скасував рішення суду першої інстанції і прийняв нову постанову про задоволення позову:

зобов`язав відповідача за власний рахунок привести у первісний стан об`єкт самочинного будівництва - реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 відповідно до технічного паспорту на вказану квартиру, зареєстрованого в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості 20.09.2002, шляхом проведення відповідної перебудови та знесення самочинного будівництва, яке не зазначено у технічному паспорті від 20.09.2002.

Верховний Суд постановою від 25.11.2018 касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково.

Скасував постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2016, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

У постанові Верховного Суду від 28.11.2018 зазначено, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки умові щодо визначення об`єкта самочинного будівництва таким, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою (п. 32 постанови Верховного Суду).

Судами попередніх інстанцій не надано повної оцінки умовам, з якими законодавець пов`язує виникнення у суб`єкта владних повноважень права на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням, оскільки, відповідно до статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», однією з таких умов є визначення об`єкта самочинного будівництва таким, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою.

Судами не встановлювались обставини, що мають значення для справи про наявність відомостей щодо відмови відповідача у здійсненні перебудови об`єкта самочинного будівництва, як одного із заходів визначених статті 376 ЦК України (п. 40 постанови Верховного Суду).

За результатами нового розгляду справи, Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 30.05.2019, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019, у задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача) подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 12.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 09.04.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що відповідач, відповідно до договору дарування від 15.10.2002, прийняв в дар двокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 36 кв. м, житловою площею 28,2 кв.м.

26.03.2012 ОСОБА_2 подав декларацію (зареєстрована за №ОД08212045272) з реконструкції квартири без зміни геометричних розмірів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У листопаді 2012 року Інспекцією було проведено перевірку відповідності збудованих об`єктів нерухомості вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил цієї квартири, за результатами якої було встановлено, що гр. ОСОБА_2 були вказані завідомо недостовірні дані відносно того, що реконструкція квартири проводиться без зміни геометричних розмірів, проектна документація не розроблена та авторський нагляд не проводиться.

В той же день Інспекцією ДАБК в Одеській області було видано припис щодо зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам та усунення порушень в термін 30 днів.

14.10.2014 Департаментом ДАБІ в Одеській області була проведена перевірка виконання вимог припису від 13.11.2012 та встановлено, що вимоги припису не виконані.

Окрім того, 15.10.2014 Інспекцією ДАБК в Одеській області було видано наказ №143 «СК» «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт».

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив позов задовольнити.

Також позивачем були подані додаткові пояснення у справі в яких зазначив, що будівництво об`єкта, яке здійснюється із відхиленням від містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, вихідних даних, проектної документації, свідчить про істотне порушення вимог будівельних норм та є достатньою підставою для застосування частини сьомої статті 376 ЦК України в поєднанні зі статтею 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою передбачено, що якщо особа у встановлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, то орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта.

Позивач зазначив, що ОСОБА_2 збудував об`єкт нерухомості без отримання вихідних даних, без розробки проектної документації та грубим порушенням будівельних норм, стандартів та правил, тому встановити чи можлива перебудова даного об`єкту з метою усунення істотного відхилення від проекту неможливо, оскільки об`єкт збудований без проекту будівництва.

Також на переконання позивача, враховуючи, що будівля є нерухомим майном, яке пов`язано з фундаментом із землею та створене з відповідних будівельних матеріалів та конструкцій, дії відповідача становлять суспільну загрозу життю та здоров`ю людей, підвищену небезпеку для довкілля, оскільки немає даних про те, чи має дана будівля необхідну міцність, стійкість та експлуатаційну надійність.

На адресу суду від ОСОБА_1 (третя особа) також надійшли письмові пояснення з урахуванням висновків Верховного Суду у цій справі, в яких третя особа зазначила, що станом на час розгляду справи припис Інспекції ДАБК в Одеській області є чинним та не скасованим, а отже має бути виконаний відповідачем.

Одночасно третя особа вважає, що судом не повинно оцінюватись наявність чи відсутність порушень відповідачем норм містобудівельної діяльності, викладених у приписі, оскільки предметом спору є знесення об`єкта самочинного будівництва,

Також за позицією третьої особи, відсутність у відповідача проектної документації, здійснення будівництва без отримання відповідних даних (містобудівних умов та обмежень) забудови земельних ділянок, технічних умов та завдання на проектування унеможливлює перебудову об`єкта самочинного будівництва, а тому повинно відбутись знесення.

На виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 19.02.2019 про витребування доказів у справі, від Київської районної державної адміністрації Одеської міської ради надійшов лист з копією акта обстеження від 05.03.2019 та фотофіксацією, з яких вбачається, що розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради № 13 від 16.01.2015 «Про приведення до попереднього стану самочинно реконструйовану квартиру за адресою: АДРЕСА_1 » не виконано.

Інші учасник справи процесуальним правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалися.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до договору дарування від 15.10.2002, ОСОБА_2 є власником квартири загальною площею 36 кв.м, житловою площею - 28, 2 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 була подана та зареєстрована у встановлений законодавством термін декларація №ОД08212045272 від 26.03.2012 про початок виконання будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_1 .

07.11.2012 Інспекцією ДАБК в Одеській області була проведена перевірка відповідності збудованих об`єктів нерухомості вимогам державних стандартів, будівельних норм, правил, результати якої оформлено актом.

Перевіркою встановлено, що гр. ОСОБА_2 були вказані завідомо недостовірні дані відносно того, що реконструкція квартири за адресою: АДРЕСА_1 проводиться без зміни геометричних розмірів, проектна документація не розроблена та авторський нагляд не проводиться.

Також Інспекцією було складно протокол про адміністративне правопорушення від 13.11.2012.

Акт та протокол були отримані гр. ОСОБА_2 особисто під підпис.

13.11.2012 Інспекцією ДАБК в Одеській області також було видано припис щодо зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, яким вимагалося від ОСОБА_2 негайно призупинити будівельні роботи та у термін 30 днів усунути порушення.

Примірник припису відповідач отримав особисто, що підтверджується відповідною відміткою в графі «примірник припису одержав».

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, Інспекцією ДАБК в Одеській області було прийнято постанову № 3989, якою за порушення частини сьомої статті 96 КУпАП на відповідача накладено штраф у розмірі 6800 грн.

14.10.2014 Департаментом ДАБК в Одеській області була проведена перевірка виконання вимог припису від 13.11.2012, за результатами якої встановлено, що відповідачем вимоги припису Інспекції ДАБК в Одеській області від 13.11.2012 виконані не були, чим порушено пункт 3 частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» пункту 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 533 від 23.05.2011.

Результати перевірки оформлені актом від 14.10.2014.

21.10.2014 у Інспекцією ДАБК в Одеській області було прийнято постанову №412 про адміністративне правопорушення, якою було накладено на відповідача штраф у розмірі 6800 грн за порушення частини першої статті 188-42 КУпАП.

Одночасно з цим, судами також було встановлено, що до Інспекції ДАБК в Одеській області була надіслана заява гр. ОСОБА_1 , яка надійшла листом прокуратури м. Одеси 29.08.2014 № 7758, в якій містилася інформація про наведення гр. ОСОБА_2 недостовірних даних у декларації про початок виконання будівельних робіт.

З метою перевірки цієї інформації, позивач листом від 04.09.2014 звернувся до вказаної у декларації проектної організації ФОП ОСОБА_5 щодо надання копії проекту.

У відповідь на зазначене звернення, ФОП ОСОБА_5 листом від 10.09.2014 №8133 повідомила Інспекцію, що проектну документацію за вищезазначеною адресою вона не розробляла.

На підставі отриманої інформації, Інспекцією ДАБК в Одеській області був виданий наказ від 15.10.2014 № 143 «СК» «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт».

19.01.2015 ОСОБА_2 подав до Департаменту ДАБІ в Одеській області декларацію про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 » (зареєстрована за № ОД 142150190398).

19.08.2015 контролюючим органом під час позапланової перевірки встановлено, що замовником у вищезазначеній декларації у пункті 10 зазначено дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий інспекцією ДАБК в м. Одесі 30.12.2014 №921/04.

Проте, листом від 28.08.2015 № 01-11/3302 Управління архітектури та містобудування повідомило, що в журналі реєстрації дозволів Інспекції вищевказаний дозвіл на виконання будівельних робіт не значиться. Вказаний дозвіл був виданий на закінчення будівництва 9-ти поверхового адміністративно-господарського будинку за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 21 , замовник ПП «Аріадна».

У зв`язку з виявленням в поданій декларації про готовність об`єкта до експлуатації недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, Департаментом ДАБІ в Одеській області 28.08.2015 видано наказ № 61 «СК» «Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації», яким скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 19.01.2015 № ОД142150190398 з реконструкції квартири АДРЕСА_1 , замовник ОСОБА_2 .

За результатами судового оскарження цього наказу від 28.08.2015 № 61 «СК», Одеський окружний адміністративний суд постановою від 20.11.2015 у справі №815/5987/15, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016, у позові відмовив.

Також у межах розгляду цієї справи судами оцінений наданий на виконання вимог ухвали суду першої інстанції акт обстеження від 05.03.2019 та матеріали фотофіксації.

На підставі інформації зазначеної у цих доказах судами установлено, що відповідачем були вчинені дії з реконструкції квартири АДРЕСА_1 та побудований будинок за №109 А, які мають різні входи.

Своєю чергою, протокол огляду спірного об`єкта - квартири № 1 містить інформацію, про те, що над квартирою побудований другий поверх із будівельного матеріалу - газобетон на місці покрівлі, який взятий під один дах. Ззовні вигляд мансарди (другий поверх) - жилий. Також є прибудова до квартири, якою переобладнаний вхід у квартиру. Будинок прибудований до стіни квартири № 1 .

Також рішенням апеляційного суду Одеської області від 17.08.2017 у справі №520414/16 за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_2 відмовлено останній у задоволені позову про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

У цьому судовому рішенні зазначено про встановлення судом правовідносин між сторонами щодо будівництва індивідуального житлового будинку садибного типу, та необхідності захисту права приватної власності з огляду на наявність чинного у ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Позивач стверджує, що об`єкт реконструкції за адресою: АДРЕСА_1 , замовником якого є ОСОБА_2 , є самочинним будівництвом та на виконання вимог статті 376 ЦК України підлягає приведенню у первісний стан, передбачений технічним паспортом від 2002 року.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.11.2018, суд першої інстанції констатував, що з`ясуванню та встановленню належать обставини щодо визначення об`єкта самочинного будівництва таким, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою та відмови відповідача у здійсненні перебудови об`єкта самочинного будівництва, як одного із заходів, визначених статтею 376 ЦК України.

Проаналізувавши положення частини частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України суд першої інстанції зазначив, що для задоволення позову у цій справі необхідно наявність таких фактів як неможливість перебудови об`єкту, або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови, заперечення власника (користувача) земельної ділянки на визнання права власності на самочинне збудований об`єкт, за умови, що це порушує права інших осіб.

Проте позивачем не надані суду докази на підтвердження того, що неможливо здійснити перебудову квартири № 1 , що відповідачу було запропоновано здійснити таку перебудову та він від цього відмовився та що самочинні прибудові та надбудові до квартири порушують права інших осіб.

Таким чином, виконуючи вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.11.2018 щодо визначення об`єкта самочинного будівництва таким, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою та встановлення обставини, що мають значення для справи про наявність відомостей щодо відмови відповідача у здійсненні перебудови об`єкта самочинного будівництва, як одного із заходів визначених статтею 376 ЦК України, суд встановив відсутність таких відомостей.

Крім того, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Проте, рішення суду щодо проведення перебудови відсутнє.

У контексті порушених прав інших осіб спірним будівництвом, суд першої інстанції установив таке.

Судом першої інстанції було призначене виїзне судове засідання, за наслідками якого складено протокол огляду доказу на місці спірного об`єкта від 16.05.2019, відповідно до якого встановлено, що будинок № 109 - це одноповерховий будинок, який складається із відокремлених квартир, які мають окремі входи. До квартири №1 прибудовано будинок № 109а, над квартою №1 прибудовано один поверх (мансарда) та прибудова на першому поверсі, через який зроблений вхід у квартиру.

Також, під час виїзного засідання позивач зазначив, що необхідно знести прибудову у вигляді мансарди (2 поверху) та прибудову на 1 поверсі (якщо не відповідає техпаспорту).

При огляді будинку зі сторони дитячого садка, що знаходиться за адресою: Ушакова, проспект Свободи 109, ясла-садок № 90 встановлено, що стіна спільна квартири № 1 та будинку № 109А , перший поверх квартири №1 , його висота збільшена у порівнянні з квартирою № 2 буд. 109 , фундамент не змінений, зі сторони садка будинок 109а прибудований до квартири № 1 , мансарда побудована з газобетону на місці покрівлі як другий поверх та взято під один дах, ззовні вигляд мансарди жилий.

Суди дійшли висновку, у тому числі з урахуванням обставин встановлених під час виїзного судового засідання, що не виявлено обставин які б свідчили, що здійснення відповідачем реконструкція квартири АДРЕСА_1 істотно суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, оскільки проведена прибудова та надбудова стосується тільки квартири № 1 та не шкодить мешканцям інших квартир та будинків.

На думку судів попередніх інстанцій, позивачем не надані належні та допустимі докази на підтвердження таких доводів та обставин.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга ОСОБА_1 (третя особа на стороні позивача) обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми права, натомість висновок Верховного Суду у спірних правовідносинах відсутній.

Скаржниця вважає, що визначальним при вирішенні цієї справи є факт невиконання відповідачем вимог припису, який у судовому порядку не оскаржувався та є чинним. Разом з цим, за позицією скаржниці, судом у справі про знесення самочинного будівництва не повинні оцінюватися обставини наявності чи відсутності порушень вимог містобудівного законодавства, відображених у цьому приписі. Оцінка таким обставинам має надаватися під час розгляду справи, предметом вирішення якої є безпосередньо оскарження припису.

Скаржниця наполягає, що будівельні роботи у період з 2012 по 2015 роки проводилися відповідачем за відсутності дозвільних документів, та з істотним відхиленням від будівельних норм і правил. Фактично шляхом прибудови відповідач зробив із квартири площею 36,0 кв.м житловий будинок загальною площею 105,6 кв.м.

Зазначені обставини беззаперечно свідчать, що таке будівництво є самочинним.

Своєю чергою, за відсутності належного затвердженого проекту перебудова такого об`єкту є неможливою, а підтвердженням того, що відповідач відмовляється від перебудови слугує факт невиконання ним розпорядження Київської районної державної адміністрації Одеської міської ради від 16.01.2015 №13 «Про приведення до попереднього стану самочинно реконструйовану квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ».

За таких обставин, скаржниця вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому із посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Із посиланням на правові висновки Верховного Суду у справах № 813/6423/14, №813/6426/14, № 810/5680/15 відповідач наполягає, що передумовою для звернення органу архітектурно-будівельного контролю до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкту є встановлення юридичних фактів, зокрема, визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою.

Стверджує, що позивачем не надано доказів на підтвердження неможливості перебудови спірної квартири. Натомість відповідач не відмовлявся від перебудови.

Також на переконання відповідача, позивач звертаючись із цим позовом до суду недотримався і інших умов, наявність яких обумовлює право звернення з позовом про знесення самочинного будівництва, зокрема Інспекцією не виносився припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Натомість був винесений припис про зупинення будівельних робіт з вимогою усунути порушення, який не можна ототожнювати із приписом про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Відповідач також вважає помилковими доводи скаржниці про те, що квартиру фактично було перебудовано у будинок, оскільки такі спростовуються висновками суду першої інстанції, який здійснив виїзд на місце знаходження квартири та встановив, що квартира і будинок № 109 а є різними об`єктами нерухомості і мають окремі входи.

Додатково відповідач також просив звернути увагу на те, що не являється власником квартири.

Інші учасники справи процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися, хоча про відкриття касаційного провадження у справі повідомлялися належним чином.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам скаржника, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 10 Закону України від 20.05.1999 № 687-XIV «Про архітектурну діяльність» (далі - Закон № 687-XIV) для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Відповідно до статті 9 цього Закону будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 3038-VI).

Статтею 38 Закону № 3038-VI унормовано порядок вирішення питань, пов`язаних із знесенням самочинно збудованих об`єктів, за правилами частин першої, другої якої, у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Самочинне будівництво також визначає стаття 376 ЦК України, яка встановлює, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

На думку судової колегії суду касаційної інстанції, під час розгляду цієї справи проблемним є питання застосування судами попередніх інстанцій норм права, що стосуються правового регулювання спорів за зверненням до суду з позовом про знесення самовільно збудованих будівель і споруд чи приведення їх до попереднього стану органами державного архітектурно-будівельного контролю.

Зазначене питання неодноразово було предметом судового розгляду Верховним Судом. Зокрема, Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.01.2020 (справа №822/2149/18) висловлено таку правову позицію:

«Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.

У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.

У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону № 3038-VI, за якою у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

У інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

У цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.».

Колегія суддів вважає такий правовий висновок Верховного Суду у постанові від 29.01.2020 (справа № 822/2149/18) застосовним до обставин цієї справи.

У справі, що розглядається судами встановлено, що за результатами проведеної перевірки достовірності даних, зазначених у декларації про початок виконання будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_1 (зареєстрована №ОД08212045272 від 26.03.2012), встановлено, що проектна документація не розроблена.

Так, Інспекцією ДАБК в Одеській області був надісланий лист від 04.09.2014 до вказаної у вищезазначеній декларації проектної організації ФОП ОСОБА_5 щодо надання копії проекту. На цей запит ФОП ОСОБА_5 листом від 10.09.2014 № 8133 повідомила Інспекцію, що проектну документацію за вищезазначеною адресою вона не розробляла.

У зв`язку із цим, Інспекцією ДАБК в Одеській області був виданий наказ від 15.10.2014 №143 «СК» «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт».

Також відповідач 19.01.2015 подав до Департаменту ДАБІ в Одеській області декларацію про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 » (зареєстрована за № ОД 142150190398).

У серпні 2015 року контролюючим органом під час позапланової перевірки встановлено, що замовником у вищезазначеній декларації у пункті 10 вказано дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий інспекцією ДАБК в м. Одесі 30.12.2014 №921/04, однак, листом від 28.08.2015 № 01-11/3302 Управління архітектури та містобудування повідомило, що в журналі реєстрації дозволів Інспекції вищевказаний дозвіл на виконання будівельних робіт не значиться. Вказаний дозвіл був виданий на закінчення будівництва 9-ти поверхового адміністративно-господарського будинку за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 21 , замовник ПП «Аріадна».

Власне, у зв`язку із виявленням в поданій декларації про готовність об`єкта до експлуатації недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, Департаментом ДАБІ в Одеській області 28.08.2015 видано наказ № 61 «СК» «Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації», який за результатами судового оскарження (справа № 815/5987/15) залишений в силі.

Це означає, що у спірних правовідносинах має місце той вид самочинного будівництва, для якого Цивільний кодекс України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Тобто, частина сьома статті 376 ЦК України спірні правовідносини не регулює.

Натомість, для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, і без належно затвердженого проекту та не виконав вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.

Отже, у розглянутій справі, враховуючи її фактичні обставини, немає підстав для аналізу частини сьомої статті 376 ЦК України.

Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 23.02.2023 у справі № 420/6488/18.

За таких обставин, коли суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, проте неправильно застосували норми матеріального права, їх рішення підлягають скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої - третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись статтями 345 349 351 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 у справі № 815/2311/15 скасувати і ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Зобов`язати ОСОБА_2 за власний рахунок привести квартиру АДРЕСА_1 у попередній стан, відповідно до технічного паспорту від 20.09.2002 шляхом знесення самочинного будівництва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

О. П. Стародуб

В. М. Шарапа