№ 815/2525/18 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року

м. Київ

справа № 815/2525/18

провадження № К/990/23423/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року (у складі головуючого судді - Завальнюка І.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року (у складі колегії суддів: судді-доповідача - Семенюка Г.В., суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.) у справі №815/2525/18,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУ НП в Одеській області, відповідач-1), Приморського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - Приморський ВП ГУ НП в Одеській області, відповідач-2) з вимогами:

визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП в Одеській області №1527 від 16.05.2018;

зобов`язати ГУ НП в Одеській області поновити ОСОБА_1 на службі на попередній посаді слідчого або на іншій, не нижчій ніж попередня, посаді.

стягнути з Приморського ВП ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 матеріальне і грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 16 травня 2018 року по день поновлення на службі з урахуванням середнього грошового забезпечення.

1.2. 11 серпня 2021 року до суду першої інстанції від позивача надійшов уточнений адміністративний позов, пред`явлений до ГУ НП в Одеській області, в якому він просив суд визнати протиправним та скасувати наказ №1527 від 16.05.2018 про своє звільнення; зобов`язати ГУ НП в Одеській області поновити ОСОБА_1 на службі на попередній посаді або на іншій, не нижчій ніж попередня, посаді; стягнути з ГУ НП в Одеській області на свою користь матеріальне і грошове забезпечення за час вимушеного прогулу із часу звільнення по день поновлення на службі з урахуванням середнього грошового забезпечення.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на протиправність оскаржуваного наказу як такого, що прийнятий за відсутності фактичних підстав для застосування дисциплінарного стягнення. Позивач зазначав, що в основу висновку службового розслідування покладено факт повідомлення підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак по відношенню до нього немає вироку по кримінальному провадженню, а тому його вина не доведена; натомість його притягнуто до найсуворішого виду дисциплінарної відповідальності внаслідок провокаційних дій співробітників СБУ та Національної поліції України.

Короткий зміст судових рішень у цій справі

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами службового розслідування підтверджується вчинення позивачем дисциплінарних проступків, що виразилися у вимаганні неправомірної вигоди, невиконанні обов`язків слідчого, порушенні правил зберігання речових доказів тощо.

4. Постановою Верховного Суду від 29.04.2021 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019 скасовано, а справу №815/2525/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Верховий Суд вказав, що суди не встановлювали правових підстав для проведення перевірки службової діяльності позивача, що проводилася працівниками СУ ГУ НП в Одеській області, її взаємозв`язку із службовим розслідуванням, способу оформлення її результатів і реквізитів відповідного висновку, довідки, акта; суди попередніх інстанцій не встановлювали зміст вказівок Одеської місцевої прокуратури, які позивач зобов`язаний був, але не виконав, строки їхнього виконання і чи був позивач їх адресатом; не з`ясованими залишилися обставини досудового розслідування кримінальних проваджень №12013170500007968 та №12015160500010354, у яких, за висновками перевірки, позивач зобов`язаний був (але не вчинив) слідчих дій.

6. Верховний Суд також уважав передчасними висновки судів попередніх інстанцій про доведеність матеріалами службового розслідування фактів безпідставного виклику ОСОБА_2 , вимагання та отримання від останнього неправомірної вигоди. Верховний Суд зазначив, що фактично висновок службового розслідування в цій частині відтворює виклад обставин кримінального правопорушення, який міститься у письмовому повідомленні про підозру, і які у своїй сукупності дали органам досудового розслідування підстави допускати, що позивач вчинив кримінальне правопорушення та надати йому правову кваліфікацію. В аспекті викладеного Верховний Суд зазначив, що з`ясування обставин, які були підставою для службового розслідування (повідомлення про підозру), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування. Суд касаційної інстанції також уважав, що суди попередніх інстанцій не перевіряли, чи містить висновок службового розслідування від 10.05.2018 самостійно доведені факти, які б підтверджували порушення позивачем службової дисципліни, зокрема, встановлення позаслужбових відносин з підозрюваним чи вчинення дій, несумісних з проходженням служби в поліції.

7. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.01.2022, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022 відмовлено в задоволенні позову вдруге.

8. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при новому судовому розгляді відповідач обґрунтував правомірність звільнення позивача зі служби належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

9. Не погодившись із прийнятими у справі судовими рішення після нового розгляду, ОСОБА_1 повторно звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

10. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме застосування судом норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від:

- 09.02.2022 у справі №160/12290/20 щодо застосування положень норм частин десятої, п`ятнадцятої статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України стосовно того, що звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ, як вид стягнення, є крайнім заходом дисциплінарного впливу та для застосування вказаного виду дисциплінарного стягнення необхідно конкретизувати кваліфікацію установленого порушення шляхом чіткого визначення у чому саме полягає таке порушення, встановити чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення, чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням;

- 31.10.2019 у справі №2040/7660/18 щодо застосування окремих положень Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 №230 стосовно строків та мети проведення службового розслідування;

- 31.03.2020 у справі №826/26222/15 щодо недотримання судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, з огляду на вимоги статті 242 КАС України.

11. Крім цього в касаційній скарзі позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій проігнорували вказівки (висновки), які викладено в постанові Верховного Суду від 29.04.2021, якою дану справу направлено на новий судовий розгляд та вдруге відтворили в оскаржуваних судових рішеннях відомості, які викладені у описовій частині висновку службового розслідування від 10.05.2018, що на думку скаржника, є підставою касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України).

12. Позивач вважає, що судами попередніх інстанцій не було конкретизовано кваліфікацію вчинених скаржником порушень, не встановлено складу дисциплінарного правопорушення, не доведено, чи є звільнення пропорційним дисциплінарним стягненням із вчиненими діяннями, зазначає на порушенні строків службового розслідування.

13. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Відповідач вважає, що під час нового розгляду суди попередніх інстанцій надали в повному обсязі оцінку обставинам справи, а факти, викладені у висновку службового розслідування, знайшли своє підтвердження.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

14. Касаційна скарга позивача до Верховного Суду надійшла 29.08.2022.

15. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2022 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В, судді: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.

16. Ухвалою Верховного Суду від 19.09.2022 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022 у справі №815/2525/18.

17. Ухвалою Верховного Суду від 04.06.2025 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

18. Судами у цій справі встановлено, що Наказом ГУ НП в Одеській області від 09.06.2017 №985о/с ОСОБА_1 , призначено на посаду слідчого Слідчого відділення розслідування злочинів загально-кримінальної спрямованості Слідчого відділу Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області.

19. Наказом ГУ НП в Одеській області від 13.03.2018 №717 за фактом затримання ОСОБА_1 у межах кримінального провадження, відкритого за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України), призначено службове розслідування, результати якого оформлені висновком від 10.05.2018.

20. У висновку службового розслідування зазначено, що вивченням матеріалів кримінального провадження №42017160000001739 від 18.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, установлено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 з метою отримання неправомірної вигоди, у порушення частини першої статті 8, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», уступив з ОСОБА_2 в корупційні неділові стосунки, пов`язані з отриманням від останнього неправомірної винагороди в розмірі 15 000 доларів США за сприяння у перекваліфікації кримінального провадження з частини четвертої статті 296 КК України на частину другу статті 296 КК України.

21. Зокрема 02, 03 та 05 березня 2018 року ОСОБА_1 зустрічався з ОСОБА_2 біля ТЦ «Афіни», розташованого на площі Грецькій 3/4, в м. Одесі та спонукав його до протиправних дій, пов`язаних з передачею йому незаконної грошової винагороди, при цьому ніяких слідчих дій з останнім не проводив.

22. ОСОБА_1 також зустрівся з ОСОБА_2 у тому самому місці 08 березня 2018 року, після чого запросив його до свого службового кабінету. Водночас у ході огляду адміністративної будівлі Примоського ВП в м. Одесі, де знаходиться службовий кабінет ОСОБА_1 , працівниками прокуратури було вилучено 15 000 доларів США, які знаходилися біля запасного виходу. Того ж дня ОСОБА_1 був затриманий працівниками Управління Служби безпеки України в Одеській області та Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України відповідно до статті 208 Кримінального процесуального кодексу України.

23. 09 березня 2018 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

24. У висновку також зазначено, що 23 березня 2018 року до ГУ НП в Одеській області надійшов лист Прокуратури Одеської області, у якому вказано, що під час обшуку службового кабінету ОСОБА_1 були виявлені речові докази, висновки експертів і речі вилучені у межах кримінальних проваджень, які лейтенант поліції ОСОБА_1 , у порушення вимог підпункту 2 пункту 7 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104, пунктів 12, 16 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010, тривалий час зберігав у своєму службовому кабінеті.

25. Також у висновку службового розслідування зазначено, що працівниками Слідчого управління ГУ НП в Одеській області було проведено перевірку службової діяльності ОСОБА_1 , за результатами якої було встановлено порушення ним статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України №3460-IV та статей 2 90 36 39 40 91 214 КПК України, що виразилося в неприйнятті заходів щодо проведення повного, швидкого та неупередженого досудового розслідування в кримінальних провадженнях №12013170500007968 та №12015160500010354, в яких ОСОБА_1 не провів жодної слідчої дії. Водночас у кримінальних провадженнях №12016160500005896, №12017160500006052, №12017160500002231, №12017160500002319, №12016160500000839, №12017160500007025, №42016160000000862 не виконав вказівки Одеської місцевої прокуратури № 3.

26. За висновками службового розслідування, позивачем було порушено статтю 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України №3460-IV, пункти 1, 2 частини першої статті 18, пункт 6 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», статті 2 9 36 39 40 91 133 214 КПК України, Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом МВС України від 09.11.2016 за №1179, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06.12.2016за №1576/29706, підпункт 2 пункту 10 розділу VI наказу Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2017 №440 «Про затвердження Інструкції з організації діяльності чергової служби органів (підрозділів) Національної поліції України», підпункт 2 пункту 7 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 за №1104; Інструкцію про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010; Присягу поліцейського та функціональні обов`язки слідчого, що виразилося:

1) у безпідставному і тривалому зберіганні речових доказів у робочому кабінеті;

2) не виконанні вказівок Одеської місцевої прокуратури;

3) навмисному невиконанні обов`язків слідчого, пов`язаних з всебічним, повним та неупередженим проведенням досудового розслідування по кримінальним провадженням №12013170500007968 та №12015160500010354;

4) безпідставному виклику ОСОБА_2 , вимаганні та отриманні від останнього неправомірної вигоди, що призвело до оголошення підозри про вчинення кримінального правопорушення, що набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності поліції, рівня довіри населення до поліції.

27. Наказом ГУ НП в Одеській області від 16.05.2018 №1527 позивача, відповідно до статті 2, пункту 8 статті 12, статті13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України №3460-IV, звільнено зі служби в поліції.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

30. Згідно з частиною третьою статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

31. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

32. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

33. Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України 22.02.2006 №3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут; в редакції, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 №230 (далі - Інструкція №230) Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179 (далі - Правила етичної поведінки), тощо.

34. Відповідно до частини першої статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

35. Основні обов`язки поліцейського визначені статтею 18 Закону №580-VIII, відповідно до частини першої якої поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

36. Відповідно до частин першої і другої статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

37. Пунктом 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

38. За змістом пункту 9 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 №3460-IV.

39. Дисциплінарний статут [органів внутрішніх справ], згідно його преамбули, визначає сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

40. Згідно із статтею 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

41. Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

42. Статтею 7 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

43. Розділ IV Дисциплінарного статуту врегульовує питання дисциплінарних стягнень (статті 12-19).

44. Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

45. Порядок накладання дисциплінарних стягнень врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту, відповідно частини першої, другої якої з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

46. Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 14 Дисциплінарного статуту перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

47. Частинами дев`ятою, десятою статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що за кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

48. Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Дисциплінарного статуту звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

49. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України (частина четверта статті 14 Дисциплінарного статуту).

50. Інструкція №230, відповідно до її пункту 1.1., визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні.

51. За визначенням, що міститься в пункті 1.2. Інструкції №230, службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з`ясування інших обставин.

52. Відповідно до пункту 2.1. Інструкції №230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

53. Відповідно до положень пункту 2.2. службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі, зокрема:

невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю (підпункт);

реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення (підпункт 2.2.2.);

повідомлення особі РНС про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення (підпункт 2.2.3.);

скоєння особою РНС корупційного правопорушення або надходження подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції (підпункт 2.2.4.);

отримання інформації про скоєння інших, не визначених підпунктами 2.2.1 - 2.2.19 цього пункту, дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення (підпункт 2.2.20.).

54. Службове розслідування не проводиться в разі отримання інформації про повідомлення особі РНС про підозру в учиненні кримінального правопорушення, якщо його було проведено на підставі підпункту 2.2.2 цього пункту, а до особи (осіб), винної (их) у його скоєнні, ужито заходів дисциплінарного впливу (пункт 2.4. Інструкції №230).

55. Відповідно до пунктів 2.5., 2.6. Інструкції №230 підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.

Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

56. Згідно з пунктом 5.1. Інструкції №230 службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

57. Відповідно до пунктів 8.1-8.4 Інструкції №230 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

У вступній частині висновку службового розслідування викладаються: посада, звання, прізвище, ініціали службової особи (осіб), яка (і) проводила (и) службове розслідування; підстави для проведення службового розслідування.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла (и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім`я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв`язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного. Також в описовій частині зазначаються відомості про залучення фахівців та дані про них, висвітлюються подані ними результати. При проведенні службових розслідувань за фактами витоку секретної інформації зазначаються форма допуску до робіт, пов`язаних з державною таємницею, особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, або осіб, дані яких вказуються у висновку службового розслідування, а також номер, дата наказу про надання доступу до секретної інформації та найменування органу, який видав цей наказ.

У резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються: підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення; пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб РНС конкретних заохочень або дисциплінарних стягнень, кваліфікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб РНС, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування. У разі відсутності в начальника, який призначив службове розслідування, повноважень щодо накладення дисциплінарного стягнення в резолютивній частині висновку повинно міститися клопотання до старшого прямого начальника, який наділений відповідним правом, про накладення на особу РНС того чи іншого виду дисциплінарного стягнення.

58. Положеннями пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки визначено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема,: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

59. Із вказаних правових норм вбачається, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського у зв`язку із особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

60. На підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

61. Пункт 10 частини першої статті 77 Закону №580-VIII визначає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

62. З аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції слідує, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

63. Верховний Суд неодноразово у своїх постановах зазначав, що притягнення до відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ).

64. Акцентуючи увагу на тому, що Закон №580-VІІІ виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі № 804/4096/17 (постанова від 02.10.2019) мав на меті звернути увагу, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

65. Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

66. Такої правової позиції дотримувався Верховний Суд і у подальшій правозастосовній, зокрема у постановах від 07.02.2020 у справі №260/1118/18, від 26.11.2020 у справі № 580/1415/19, від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі №320/1206/21, від 03.04.2024 у справі № 420/9503/22, від 15.08.2024 у справі №420/5700/23, та багатьох інших.

67. У цій справі Верховний Суд також враховує, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.

68. Адміністративний суд у силу вимог статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

69. Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

70. Слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

71. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява №34964/97). Відтак зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

72. Тож вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

73. Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 28.02.2020 у справі № 825/1398/17, від 06.03.2020 у справі № 804/1758/18 та від 20.10.2020 у справі № 340/1502/19, а також від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21, тощо.

74. В контексті особливостей спірних правовідносин слід також зазначити, що відсутність вироку суду про визнання особи винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування наказів, якими така особа звільняється зі служби у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення, адже особа звільняється не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.

75. Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.

76. Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.

77. Натомість, як визначено частиною другою статті 19 Закону № 580-VIII, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом, що затверджується Законом.

78. Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

79. Верховний Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

80. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.08.2022 у справі 120/8381/20-а, від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21, від 11.07.2023 у справі №1.380.2019.002223 від 03.08.2023 у справі №160/7157/19, а також від 31.08.2023 у справі №160/3330/19, від 19.07.2024 у справі №480/7443/22, тощо.

81. Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 17.11.2022 у справі №480/9492/20 звертав увагу, що в правозастосовчій практиці існує правова позиція, яка вказує на неможливість притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, та про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення (вказані висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, в постанові від 28.02.2020 у справі № 818/1274/17).

82. В аспекті характеру спірних правовідносин Верховний Суд у справі №480/9492/20 також зауважував, що з`ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (реєстрація кримінального провадження за ознаками скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування (письмовому повідомленні про підозру). Аналогічного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 08.05.2019 у справі №807/196/17, від 09.10.2019 у справі №812/1706/15, від 28.11.2019 у справі №802/1969/17-а, від 30.07.2020 у справі №802/1767/17-а, від 30.09.2021 у справі №814/334/17, тощо.

83. Повертаючись до матеріалів цієї справи та обсягу встановлених судами попередніх інстанцій обставин, з`ясовано, що підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції був висновок відповідача про допущення позивачем дисциплінарних проступків, що виразилися:

1) у безпідставному і тривалому зберіганні речових доказів у робочому кабінеті;

2) не виконанні вказівок Одеської місцевої прокуратури;

3) навмисному невиконанні обов`язків слідчого, пов`язаних з всебічним, повним та неупередженим проведенням досудового розслідування в кримінальних провадженнях №12013170500007968 та №12015160500010354;

84. Як видно із матеріалів справи, ця справа вже перебувала на розгляді у суді касаційної інстанції. Направляючи справу на новий судовий розгляд, Верховний Суд у постанові від 29.04.2021 зазначав, що суди попередніх інстанцій, які погодилися з висновками службового розслідування у частині порушення правил зберігання речових доказів позивачем, не перевіряли, у яких кримінальних провадженнях були вилучені (отримані) стороною обвинувачення речові докази, про які йдеться в службовому розслідуванні, процесуальний стан вказаних кримінальних проваджень і ким вони розслідувалися.

85. За результатом нового розгляду судами попередніх інстанцій встановлено, що висновок службового розслідування у частині безпідставного та тривалого зберігання речових доказів ґрунтується на відомостях, що містяться в листі Прокуратури Одеської області, який надійшов до відповідача 23 березня 2018 року, за змістом якого під час обшуку службового кабінету ОСОБА_1 були виявлені речові докази, висновки експертів і речі, вилучені у межах кримінальних проваджень, які лейтенант поліції ОСОБА_1, у порушення вимог підпункту 2 пункту 7 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 №1104 (далі - Порядок №1104), пунктів 12, 16 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 (далі - Інструкція №51/401/649/471/23/125), тривалий час зберігав у своєму службовому кабінеті.

86. Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідно до пункту 12 Інструкції №51/401/649/471/23/125 під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об`єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальних справах і які є на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання (якщо вони не можуть бути передані на зберігання потерпілим, їх родичам або іншим особам, а також організаціям).

87. Згідно з пунктом 16 Інструкції №51/401/649/471/23/125 зберігання вилученої в ході досудового слідства, дізнання або судового розгляду кримінальної справи вогнепальної і холодної зброї та боєприпасів проводиться тільки в господарчих підрозділах Міністерства внутрішніх справ (далі МВС), Головних управлінь Міністерства внутрішніх справ (далі ГУ МВС), управлінь Міністерства внутрішніх справ (далі УМВС), Служби безпеки України (далі СБУ), Головних управлінь та управлінь СБУ після перевірки та дослідження в державних судово-експертних установах. У разі необхідності поміщення зразків боєприпасів, вогнепальної або холодної зброї до натурно-довідкових колекцій вони за узгодженням зі слідчим, який розслідує кримінальну справу, можуть зберігатись у державних судово-експертних установах до отримання відповідного рішення суду. Речові докази у вигляді вибухових речовин передаються для зберігання на склади військових частин або відповідних державних підприємств (організацій), отруйні та сильнодіючі речовини передаються на склади організацій, які мають відповідний дозвіл на їх зберігання і де є належні умови для зберігання, за узгодженням чи з відома їх керівництва (командування).

88. Пунктом 7 Порядку №1104 передбачено, що вилучені (отримані) стороною обвинувачення речові докази зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження в індивідуальному сейфі (металевій шафі) слідчого, який здійснює таке провадження. Документи, які є речовими доказами, повинні зберігатися вкладеними між чистими аркушами паперу в конвертах. На таких документах забороняється робити будь-які помітки, написи і перегинати їх. У разі наявності великої кількості документів вони складаються в окремий пакет. На конверті (пакеті) зазначається перелік документів, що вкладені в нього.

89. З аналізу наведених норм суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідальність за належне зберігання речових доказів у кримінальному провадженні, зброї та інших речей, вилучених під час досудового слідства, покладається на слідчого, у провадженні якого перебуває відповідна кримінальна справа.

90. В межах оцінки дотримання позивачем правил зберігання речових доказів, суди попередніх інстанцій також встановили, що 23.03.2018 до ГУ НП в Одеській області надійшов лист з прокуратури Одеської області, в якому зазначено, що під час обшуку службового кабінету №18, де службову діяльність здійснював лейтенант поліції ОСОБА_1 , працівниками прокуратури Одеської області було виявлено та вилучено:

розірваний пакет білого кольору, в середині якого знаходився пістолет «CARRERA GT 50»;

розірваний пакет експертної служби України з написом «висновок експерта № 1124-Б від 01.12.2017 у кримінальному провадженні №12017160500004686», в середині якого були 3 аркуші паперу формату А-4;

поліетиленовий пакет експертної служби України з написом «висновок експерта № 743-Б від 06.09.2017», розкритий поліетиленовий пакет експертної служби, всередині якого був пакет чорного кольору з биркою «предмет схожий на ніж», однак самого предмета, схожого на ніж, виявлено не було;

поліетиленовий пакет експертної служби України з написом «додаток до висновку експерта від 15.02.2017 № 15-В/77Д у кримінальному провадженні №420161610100002952», в якому знаходились два пакети: в одному запал до ручної гранати, в іншому корпус ручної гранати;

поліетиленовий пакет експертної служби України з написом «висновок експерта № 1013-Б від 15.11.2017 у кримінальному провадженні №12001716050000128»;

поліетиленовий пакет експертної служби України з написом «додаток до висновку експерта № 612-Б від 10.07.2017 у кримінальному провадженні №1201716050000128»;

поліетиленовий пакет експертної служби України з написом «висновок експерта № 109-Б від 26.02.2018 у кримінальному провадженні №12018160500000725 від 04.02.2018»;

два поліетиленових пакета експертної служби України з написом «Ж-909 висновок експерта 920-1 від 02.10.2017 у кримінальному провадженні № 12018160500000725 від 04.02.2018»;

поліетиленовий пакет експертної служби України з написом «Ж-909 висновок експерта 920-1 від 02.10.2017 у кримінальному провадженні № 120017160500005740»;

два поліетиленові пакети з написом «об`єкт дослідження № 23 до висновку експерта № 619 від 15.08.2016»;

поліетиленовий пакет з биркою, на якій містився напис «ВЕ №1133-Б від 10.01.2018 НОМЕР_1 »;

поліетиленовий пакет з биркою, на якій містився напис «ВЕ №1133-Б від 10.01.2018 НОМЕР_2 »;

поліетиленовий пакет з биркою, на якій містився напис « НОМЕР_3 у кримінальному провадженні №12018160500000492 №7624304»;

поліетиленовий пакет з биркою, на якій містився напис «Ж-1063 ружья, патрони, висновок №1035-Б шн 6393 № 7624494»;

поліетиленовий пакет з биркою, на якій містився напис «Висновок №197-В від 24.01.2018 №7624354»;

поліетиленовий пакет з биркою, на якій містився напис «об`єкт дослідження №751, висновок №731-Б у кримінальному провадженні №12017160500004866»;

поліетиленовий пакет з биркою, на якій містився напис «ВЄ №1133-Б Ж-1148 №7624297 та темний чохол, в якому знаходилася рушниця «TARGET15-30961».

91. При цьому, згідно з пункту 3 наказу т.в.о. заступника начальника відділу «Про призначення відповідальних за організацією збереження та обліку табельного озброєння та озброєння, яке визначене речовими доказами в Приморському ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області» від 22.09.2017 №443 відповідальним за зберігання озброєння, яке визначене речовими доказами у кримінальних провадженнях, яке знаходиться на обліку відділу та зберігається у черговій частині відділу моніторингу, призначено слідчих Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області Ковальова Станіслава Олексійовича та ОСОБА_1 .

92. Судами попередніх інстанцій окрім цього з`ясовано, що під час судового засідання 03.10.2018 в ході первинного розгляду даної справи ОСОБА_3 не заперечував той факт, що відповідним наказом на нього було покладено обов`язки щодо зберігання озброєння, яке визначене речовими доказами у кримінальних провадженнях, яке знаходиться на обліку відділу та зберігається у черговій частині відділу моніторингу.

93. На переконання судів попередніх інстанцій, незабезпечення належного обліку та умов зберігання, передачі речових доказів, цінностей та іншого майна, яке спричинило їх втрату, пошкодження, є підставою для притягнення до передбаченої законом відповідальності осіб, з вини яких настали вказані наслідки.

94. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що позивачем було порушено правила зберігання речових доказів. При цьому, суди вважали, що обставини у яких кримінальних провадженнях були вилучені (отримані) стороною обвинувачення речові докази, про які йдеться в службовому розслідуванні, процесуальний стан вказаних кримінальних проваджень і ким вони розслідувалися, для правильного вирішення даного спору значення не має, так як не впливає на вказане порушення.

95. Крім того, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Верховий Суд у постанові від 29.04.2021 вказав, що суди не встановлювали правових підстав для проведення перевірки службової діяльності позивача, що проводилося працівниками СУ ГУ НП в Одеській області, її взаємозв`язку із службовим розслідуванням, способу оформлення її результатів і реквізитів відповідного висновку, довідки, акта тощо; у контексті висновків службового розслідування суди попередніх інстанцій не встановлювали зміст вказівок Одеської місцевої прокуратури, які позивач зобов`язаний був, але не виконав, строки їхнього виконання і чи був позивач їх адресатом; не з`ясованими залишилися обставини досудового розслідування кримінальних проваджень №12013170500007968 та №12015160500010354, у яких, за висновками перевірки, позивач зобов`язаний був (але не вчинив) слідчих дій.

96. Під час нового судового розгляду суди попередніх інстанцій встановили, що 14.03.2018 до слідчого управління ГУ НП в Одеській області надійшов наказ ГУ НП в Одеській області від 13.03.2018 №717 щодо проведення службового розслідування в частині вимог кримінального процесуального законодавства України за фактом затримання слідчого СВ Приморського РВ в м. Одесі ГУ НП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження №420171600000001739 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

97. За результатами розгляду наказу ГУ НП в Одеській області від 13.03.2018 № 717 старшим слідчим ОМВ СУ ГУ НП в Одеській області І.М. Секретарюк складено довідку, яку направлено до УКЗ ГУНП в Одеській області для узагальнення та інформування зацікавлених осіб.

98. У слідчому управлінні ГУ НП в Одеській області вибірково перевірялись кримінальні провадження, досудове розслідування у яких здійснювалося слідчим СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУ НП в Одеській області ОСОБА_1

99. Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що:

1) кримінальне провадження №12013170500007968 від 17.07.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 186 КК України за фактом того, що до Приморського ВП у м. Одесі надійшла заява від ОСОБА_4 , в якій він просив вжити заходів щодо невідомих осіб, які відкрито заволоділи сумкою з грошовими коштами у розмірі 3 400 доларів США та документами з автомобілю Great Wall, д/н НОМЕР_4 . 25.08.2016 проведення досудового розслідування було доручено слідчому СВ ОСОБА_1 , яким у вказаному кримінальному провадженні не проведено жодної слідчої дії;

2) у кримінальних провадженнях №12014160500003298 за частиною першою статті 186 КК України та №12014160500009359 за частиною першою статті 186 КК України, досудове розслідування в яких доручено слідчому СВ ОСОБА_1 , не зважаючи на вказівки Одеської місцевої прокуратури №3 та слідчого управління ГУ НП в Одеській області, слідчим протягом тривалого часу до матеріалів кримінальних проваджень не долучено відомості від операторів стільникового зв`язку, які отримано на підставі ухвал слідчого судді, що в свою чергу унеможливлює всебічно та повно дослідити обставини вчинення вказаних кримінальних правопорушень, не допитано свідків, не виявлено камер відеоспостереження поблизу місця скоєння злочинів.

3) у кримінальному провадженні №12015160500010354 від 05.11.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України за фактом того, що в період з 01.10.2015 по 15.10.2015 невстановлена особа проникла до приміщення кв. АДРЕСА_1 , викрала майно ОСОБА_5 на загальну суму 240 000 грн., слідчим ОСОБА_1 не проведено жодної слідчої дії.

4) у кримінальних провадженнях №№ 12016160500005896, 12016160500006052, 12017160500002231, 12017160500002319 за статтею 185 КК України, №12016160500000839 за частиною четвертою статті 190 КК, №12017160500007025 за частиною другою статті 194 КК України, №42016160000000862 за частиною першою статті 189 КК України, досудові розслідування у яких доручено слідчому СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області Левченку В.О., не зважаючи на вказівки Одеської місцевої прокуратури № 3, слідчим протягом тривалого часу не призначені відповідні експертизи, не допитано свідків скоєння кримінальних правопорушень, не отримано ухвали про надання тимчасового доступу до речей та документів, які зберігаються у операторів телекомунікаційних мереж ПрАТ «Київстар», ПрАТ «МТС України», ТОВ «Астеліт», не вилучено відеозаписів з камер зовнішнього спостереження тощо.

100. В контексті наведеного судами попередніх інстанцій також було зазначено, що до матеріалів справи долучено вказівку старшого прокурора прокуратури Приморського району м. Одеси від 05.02.2015 слідчому СВ Приморського району РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області по кримінальному провадженню №12013170500007968 від 17.07.2013, згідно якої по даному кримінальному провадженню належить: скласти слідчо-оперативну групу по розкриттю вказаного злочину та детальний план проведення слідчих (розшукових) дій; встановити осіб, які причетні до вказаного правопорушення; виявити та вилучити інформацію з камер відеоспостереження, які знаходяться поблизу місця скоєння злочину; допитати свідка ОСОБА_6 , уточнити місце де ним було знайдено чорний портфель, та виявити камери відеоспостереження поблизу даного місця; скласти фоторобот осіб, які скоїли дане кримінальне правопорушення; виконати інші слідчі (розшукові) дії необхідні для розкриття злочину.

101. Згідно вказівки Одеської місцевої прокуратури № 3 від 12.08.2017 слідчому СВ Приморського ВП в м. Одеса ГУ НП в Одеській області ОСОБА_1 належить виконати в повному обсязі вказівки прокурора від 15.02.2015, виконати вказівки прокурора від 17.11.2014, про що повідомити прокурора не пізніше 12.10.2017 з наданням копій документів, що засвідчують здійснення відповідних слідчих (розшукових) та процесуальних дій і матеріалів кримінального провадження.

102. В ході службового розслідування встановлено, що проведення досудового розслідування кримінального провадження №12013170500007968 було доручено слідчому СВ ОСОБА_1 , яким у вказаному кримінальному провадженні не проведеної жодної слідчої дії; до матеріалів справи долучено інформаційні довідки про хід кримінальних проваджень №12013170500007968 та №12015160500010354, у яких слідчим ОСОБА_1 не вчинено слідчих дій.

103. На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що покладені в основу оскаржуваного наказу факти щодо безпідставного і тривалого зберігання речових доказів у робочому кабінеті; невиконання вказівок Одеської місцевої прокуратури; навмисного невиконання обов`язків слідчого, пов`язаних з всебічним, повним та неупередженим проведенням досудового розслідування по відповідним кримінальним провадженням, - знайшли своє підтвердження під час нового розгляду справи.

104. Верховний Суд у постанові від 29.04.2021 також указував про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про доведеність матеріалами службового розслідування фактів безпідставного виклику ОСОБА_2 , вимагання та отримання від останнього неправомірної вигоди позивачем.

105. Вирішуючи спір під час нового розгляду, суди попередніх інстанцій врахували, що органом досудового розслідування позивач підозрюється у тому, що він, будучи слідчим СВ у м. Одесі ГУНП в Одеській області, тобто службовою особою, яка займає відповідальне становище, одержав для себе неправомірну вигоду за вчинення та не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища, поєднане з вимаганням.

106. З`ясовано, що 02 березня 2018 року, приблизно о 17 годин, слідчий ОСОБА_1 знаходячись біля ТЦ «Афіна», при особистій зустрічі з підозрюваним ОСОБА_2 , виказав, що за вирішення питання щодо перекваліфікації кримінального провадження з частини четвертої статті 296 КК України на частину другу статті 296 КК України ОСОБА_2 необхідно сплатити 15 000 (п`ятнадцять тисяч) доларів США. Також ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 , що хоче змінити місце проживання на інше, ніж те яке було вказане в ухвалі суду про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

107. 03 березня 2018 року приблизно о 17 год., слідчий ОСОБА_1 знаходячись біля ТРЦ «Афіна» висунув підозрюваному ОСОБА_2 усну вимогу, що для зміни місця проживання на інше ніж те яке було вказане в ухвалі суду про йому необхідно передати у вигляді винагороди пістолет «ПМР-ВІЙ».

108. 08 березня 2018 року приблизно о 17 год. 55 хв. ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_2 та повідомив, що останньому необхідно з`явитися у раніше обумовленому місці зустрічі, а саме біля ТРЦ «Афіна». Приблизно о 19 год. 10 хв., знаходячись у службовому кабінеті № 18 який розташований в будівлі Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 42, ОСОБА_2 написав власноручно заяву на ім`я ОСОБА_1 про зміну свого постійного місця проживання та про ознайомлення з правами та обов`язками. Після чого ОСОБА_1 запитав у ОСОБА_2 , чи приніс він «основний документ» маючи на увазі раніше обумовлені грошові кошти у сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) доларів США на що ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 , що вказані грошові кошти при ньому.

109. Через деякий час ОСОБА_1 , знаходячись біля чорного входу Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області відійшов на три метри від ОСОБА_2 при цьому, показав останньому на своєму телефоні напис, де було вказано, щоб ОСОБА_2 поклав біля урни грошові кошти, що останній і зробив та попрямував за ОСОБА_1 у напрямку виходу з Приморського ВП.

110. 08 березня 2018 року о 19 годині 40 хвилин ОСОБА_1 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України на підставі статі 208 КПК України. 09 березня 2018 року о 17 годині 49 хвилин ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою 368 КК України.

111. Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях указали, що вищезазначені обставини задокументовані, в тому числі технічними засобами (в матеріалах справи наявні фотознімки, якими зафіксовані обставини затримання позивача) та містяться в матеріалах кримінального провадження, які в подальшому покладені в основу ухвал слідчого судді під час вирішення клопотань слідчого про відсторонення від посади підозрюваного ОСОБА_1 , а також про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

112. Надаючи відповідь на питання про те, чи містить висновок службового розслідування від 10 травня 2018 року самостійно доведені факти, які б підтверджували порушення позивачем службової дисципліни, зокрема, встановлення позаслужбових відносин з підозрюваним чи вчинення дій, несумісних з проходженням служби в поліції, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, під час нового розгляду справи виходив з того, що в складеному за результатами службового розслідування висновку від 10.05.2018 в повному обсязі викладені відомості, встановлені під час проведення службового розслідування; зазначені обставини лише кореспондуються з результатами досудового розслідування в частині встановлених фактів та хронології подій, встановлених вивченням матеріалів кримінального провадження, та не обмежуються лише фактом повідомлення позивачу про підозру.

113. На переконання судів попередніх інстанцій, службовим розслідуванням встановлено відомості щодо мотиву дисциплінарного проступку, його наслідків та їх тяжкості, надано характеристику позивача, встановлено причинний зв`язок між неправомірними діяннями та їх наслідками, обставини щодо невизнання позивачем своєї вини у вчиненні саме дисциплінарного проступку, а також ставлення позивача до скоєного. В свою чергу, опитаний лейтенант поліції ОСОБА_1 (пояснення від 30.03.18) будь-які протиправні дії з свого боку категорично заперечив, а в ході судового розгляду справи зважав на відсутність вироку у кримінальному провадженні та відсутності підстав для звільнення за таких обставин.

114. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що у поясненнях, які позивач надав в ході службового розслідування, він обмежився лише загальним посиланням на те, що не має ніякого відношення до кримінального правопорушення, оскільки незаконну грошову винагороду не отримував. Жодних інших переконливих доводів, які б пояснювали причини його спілкування з ОСОБА_2 02.03.2018, 03.03.2018, 05.03.2018 з одночасним не проведенням жодних слідчих дій; обставини зустрічі з ОСОБА_2 08.03.2018 біля ТЦ «Афіни» о 19:10 год., запрошення позивачем ОСОБА_2 до свого службового кабінету в будівлі Приморського ВП в м. Одесі та нездійснення реєстрації ОСОБА_2 до журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених, позивач не надав.

115. Суди попередніх інстанцій також вважали що посилання позивача на те, що дії ОСОБА_2 були спрямовані на його провокацію, не обґрунтовують недопустимість або неналежність відповідних доказів, а відображають власну оцінку позивачем обставин події, за фактом якої проведено службове розслідування, а також розпочато кримінальне провадження.

116. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій погодилися із висновками відповідача-1 про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у спірних правовідносинах.

117. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, виходячи із встановлених обставин справи та характеру спірних правовідносин, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій та констатує, що під час нового судового розгляду відповідач належним чином обґрунтував правомірність звільнення позивача зі служби, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.

118. В контексті встановлених у справі обставин, колегія суддів доходить висновку, що відсутність вироку суду про визнання позивача винним у інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування спірного наказу, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни, що знайшло своє підтвердження під час службового розслідування та не було спростовано під час судового розгляду.

119. Верховний Суд враховує, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, хоч і прийнято, в тому числі, на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно позивача за ознаками кримінального правопорушення, однак таке рішення, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, ґрунтується на самостійних правових підставах

120. Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що позивача звільнено не за підозру у вчинення злочину, а саме за порушення службової дисципліни.

121. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом також у постановах від 11.07.2023 у справі №1.380.2019.002223, від 03.08.2023 у справі №160/7157/19, від 14.09.2023 у справі №200/1018/21-а, від 19.07.2024 у справі №480/7443/22, від 06.02.2025 у справі №420/17186/22 тощо.

122. Аналізуючи доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених постановах від 09.02.2022 у справі №160/12290/20, від 31.10.2019 у справі №2040/7660/18 та від 31.03.2020 у справі №826/26222/15, колегія суддів зазначає, що у цій категорії справ при вирішенні спору суди повинні виходити із сукупності конкретних обставин справи у взаємозв`язку із нормами права, які регулюють спірні правовідносини та підлягають застосуванню. При цьому, варто зауважити, що різниця у фактичних обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм.

123. Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанцій та направляючи справу на новий судовий розгляд, суд касаційної інстанцій у справі №160/12290/20 (постанова від 09.02.2022), поряд з іншим, виснував, що звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, для застосування вказаного виду дисциплінарного стягнення необхідно конкретизувати кваліфікацію установленого порушення поліцейського вимог законодавства шляхом чіткого визначення у чому саме полягає таке порушення, встановити чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення, чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням тощо. Верховний Суд у наведеному судовому рішенні констатував неповне з`ясування судом апеляційної інстанції обставин справи.

124. У справі №2040/7660/18 (постанова від 31.10.2019) Верховний Суд, окрім іншого, висловив позицію стосовно мети службового розслідування.

125. У справі №826/26222/15 (постанова від 31.03.2020) Верховний Суд констатував порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та наголосив на важливості дотримання судами принципу офіційного з`ясування обставин у справі.

126. Фактичні обставини у цій справі та наведених вище, є різними, а висновки Верховного Суду є нерелевантними до застосування у спірних правовідносинах.

127. При цьому, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про ненадання судами попередніх інстанцій оцінки факту проведення службового розслідування у встановлений законодавством строк.

128. Як видно із матеріалів справи, указані доводи не були підставою позову ні в первинно-заявленій позовній заяві, ні в уточненому адміністративному позові від 11.08.2021 під час нового розгляду справи. Більше того, останній, в якості підстави для скасування оскаржуваного наказу про звільнення, позивач обґрунтовував виключно відсутністю вироку суду про визнання його винним у скоєні кримінального правопорушення.

129. В силу положень частини четвертої статті 341 КАС України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

130. У зв`язку з цим, такі доводи позивача Верховним Судом не беруться до уваги.

131. Доводи касаційної скарги у значній своїй частині зводяться до переоцінки встановлених під час нового розгляд справи обставин і належним чином не обґрунтовані.

132. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

133. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

134. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

135. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів Верховного Суду не встановила неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Не знаходять свого підтвердження доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій проігнорували вказівки (висновки), які викладено в постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у цій справі. Натомість, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.

136. Таким чином, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

137. Колегія суддів вважає, що Судом надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильне вирішення справи на цій стадії судового розгляду.

138. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються

Керуючись статтями 2 242 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року у справі №815/2525/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не оскаржується.

...........................

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко

Н.М. Мартинюк

Судді Верховного Суду