№ 815/2611/16 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 815/2611/16

адміністративне провадження № К/9901/32309/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 (суддя Левчук О. А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 (головуючий суддя Коваль М. П., судді Домусчі С. Д., Кравець О. О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «ВІНІ ВІДІ ВІЦІ ТРЕЙД» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року ТОВ «ВІНІ ВІДІ ВІЦІ ТРЕЙД» звернулося до суду з позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 09.04.2016 № 500060006/2016/000028/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.04.2016 № 500060006/2016/00079.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.04.2016 року ним до митного органу було подано митну декларацію МД-2 № 500060006.2016.005474, в якій декларантом визначена митна вартість товару за ціною контракту (першим методом) згідно з інвойсом щодо товарів, які імпортуються в розмірі 21 962,88 доларів США, із розрахунку 1,2 доларів США за 1 кг товару. Здійснюючи контроль за правильністю визначення митної вартості задекларованого товару, державним інспектором відділу митного оформлення митного посту «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 09.04.2016 № 500060006/2016/000028/2, яким визначено вартість за кг нетто товару у розмірі 1,5 доларів США, загальна сума товару при цьому була значно збільшена. При визначенні митної вартості товарів митним органом обрано другорядний (за ціною договору щодо ідентичних товарів) метод визначення митної вартості. Також позивач отримав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060006/2016/00079 із зазначенням вимог для прийняття митної декларації та випуску товарів. Позивач указав, що ним були надані всі документи які спростовують зауваження відповідача щодо невідповідностей в поданих до митного оформлення документах. Позивач вважає, що ним в повному обсязі виконані вимоги митного органу про надання додаткових документів, які повною мірою надають можливість визначити вартість імпортованих товарів за основним методом - за ціною договору.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 07.12.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017, позов задовольнив, визнав протиправними та скасував рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 09.04.2016 № 500060006/2016/000028/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.04.2016 № 500060006/2016/00079.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у митному оформленні прийняті відповідачем безпідставно та підлягають скасуванню, оскільки документи, що надавались позивачем митному органу, у сукупності чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують митну вартість товарів за ціною договору, задекларовану позивачем, при цьому відповідачем безпідставно витребувано повний перелік документів, визначений у частині третій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України).

Одеська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У касаційній скарзі відповідач доводить невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на його думку, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору з огляду на те, що подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, крім того позивач не надав усі додатково витребувані відповідачем документи, що не дало митному органу можливість підтвердити заявлені складові митної вартості товарів.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27.11.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, а також відмовив у задоволенні клопотання Одеської митниці ДФС про зупинення виконання оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Позивач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга митниці була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 11.02.2016 між ТОВ «ВІНІ ВІДІ ВІЦІ ТРЕЙД» та компанією PANACEA EXIM, Індія, був укладений контракт № 07/16 на поставку товарів в кількості, за ціною та на умовах, визначених в інвойсах. Згідно з цим контрактом позивач ввіз на митну територію України вантаж - виноград без кісточок, столовий свіжий, вага нетто - 18 302,4 кг (2232 ящиків), врожай 2016 року, торговельна марка - «Panacea» (фірма-виробник PANACEA EXIM, Індія).

08.04.2016 ТОВ «ВІНІ ВІДІ ВІЦІ ТРЕЙД» надіслало до митного органу електронну декларацію МД-2 № 500060006/2016/005474, в якій визначена митна вартість товару за ціною договору згідно з інвойсом щодо товарів, які імпортуються в розмірі 21 962,88 доларів США, із розрахунку 1,2 доларів США за 1 кг.

Разом із митною декларацією позивач подав такі документи: контракт від 11.02.2016 № 07/16; інвойс від 12.03.2016 № EXPORT/1053; міжнародну автомобільну накладну СМR від 08.04.2016; інформацію про фіто-санітарний контроль від 16.03.2016, інформацію про радіологічний та ветеринарно-санітарний контроль товарів від 08.04.2016 року; сертифікат про походження товару від 15.03.2016 форми А 954263; митну декларацію країни відправлення від 15.03.2016; коносамент від 16.03.2016 року № MSCUOI374593.

Здійснюючи контроль за правильністю визначення митної вартості задекларованого товару, 08.04.2016 державний інспектор відділу митного оформлення митного посту «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС в електронній формі повідомив декларанта, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності, а саме:

- в експортній декларації відправника від 15.03.2016 № 35/14 зазначено код товару «Виноград без кісточок, столовий свіжий» 0806100000, в графі 33 поданої до митного оформлення ЕМД код товару зазначений 0806101000;

- в експортній декларації відправника від 15.03.2016 № 35/14 зазначено FOB VALUE, тобто умови поставки FOB (перекладу експортної МД до митного оформлення не подано), а в графі 20 ЕМД умови поставки СІF; відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюванні товари, додаються, зокрема, якщо вони не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до наданого інвойсу від 22.03.2016 № 62 поставка товару здійсняється на умовах CIF - Одеса. У наданих до митного оформлення документах відсутні страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

- в інвойсі від 12.03.2016 № EXPORT/1053 в графі «кількість» не вказано брутто чи нетто.

Митний орган зазначив, що, враховуючи спрацювання профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості (орієнтовний показник митної вартості, розрахований відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 724, вище ніж заявлено за митною декларацією), та у зв`язку із тим, що подані документи містять розбіжності, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості декларант або уповноважена ним особа зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

08.04.2016 TOB «ВІНІ ВІДІ ВІЦІ ТРЕЙД» надало лист № 39 з інформацією про неможливість надати витребувані документи та проханням поновити митне оформлення з метою уникнення простою товарів, які швидко псуються, а також тим, що підготовка витребуваних документів займає певний час.

Одеська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 09.04.2016 № 500060006/2016/000028/2, яким визначила вартість за 1 кг нетто товару 1,5 доларів США. При визначенні митної вартості товарів митним органом обрано другорядний (за ціною договору щодо ідентичних товарів) метод визначення митної вартості.

Також Одеська митниця ДФС оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060006/2016/00079 із зазначенням вимог для прийняття митної декларації та випуску товарів.

ТОВ «ВІНІ ВІДІ ВІЦІ ТРЕЙД» скористалось своїм правом випустити товар у вільний обіг під гарантії відповідно до статті 55 МК України та оформило товар за електронною МД від 09.04.2016 № 500060006/2016/005485 року, яка була заповнена з урахуванням вимог рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 09.04.2016 № 500060006/2016/000028/2 року та картки відмови, із забезпеченням оплати митних платежів фінансовою гарантією. Після цього товар позивача було випущено у вільний обіг для подальшої реалізації.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями та неврахуванням поданих документів, позивач, керуючись частиною восьмою статті 55 МК України, додатково надав митному органу із супровідним листом від 11.05.16 №46/16 письмові пояснення щодо зауважень митного органу та лист продавця про підтвердження всіх взаємовідносин по поставці товару та відсутність розбіжностей у заявлених даних (із перекладом).

Відповідач, розглянувши вказаний лист позивача, повідомив останнього листом від 16.05.2016 № 1712/10/15-70-61 про залишення без змін оскаржуваних рішення та картки відмови з підстав, наведених в раніше направлених позивачу електронних повідомленнях, а також посилаючись на те, що надані пояснення та надані документи не усувають виявлених розбіжностей, лист відправника не відноситься до бухгалтерських документів чи висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, які згідно із частиною третьою статті 53 МК України вимагав митний орган.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.

Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою та третьою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю, відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин одинадцятої та дванадцятої статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), але не виключно.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення митниця визначила те, що документи, які позивач надав для підтвердження задекларованої митної вартості товарів, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, крім того позивач не надав додатково витребувані митним органом документи.

Однак, як встановили суди попередніх інстанцій у судовому процесі, позивач надав необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які підтверджують задекларовану ціну товару. При цьому зауваження митного органу щодо розбіжностей у наданих до митного оформлення документах суди спростували наступним.

Митний орган зауважив, що зазначення в графі 33 МД № 500060006/2016/005474 (код товару 08061010) не відповідає коду товару в експортній декларації відправника від 15.03.2016 року «виноград без кісточки, столовий свіжий 0806100000.

Разом з тим, суди обґрунтовано виснували, що класифікація товарів проводиться згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД). Так, відповідно Закону України «Про митний тариф України» до 08 групи товарів відносяться їстівні плоди та горіхи; шкірки цитрусових або динь. Зокрема, коду 0806 відповідає товар - виноград свіжий або сушений, 0806 10 - свіжий, 0806 10 10 00 - столовий.

Таким чином, при заповненні митної декларації позивач вірно визначив код товару відповідно до УКТЗЕД - виноград свіжий столовий, що відповідає чинному законодавству та зазначеному в експортній декларації відправника. При цьому зауважень щодо віднесення товару саме до зазначеного коду УКТЗЕД відповідач при митному оформленні товару не висловлював.

Посилання відповідача на те, що в експортній декларації відправника від 15.03.2016 № 35/14 визначені умови поставки FOB VALUE, тобто умови поставки FOB, а в графі 20 ЕМД та в інвойсі - CIF, що свідчить про те, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюванні товари, мають додаватися, зокрема, якщо вони не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів, спростовуються таким.

Відповідно до пункту 1.1 зовнішньоекономічного контракту від 11.02.2016 № 07/16, укладеного між позивачем та продавцем, продавець продає, а покупець купує товар в кількості, по вартості і на умовах, визначених у виставлених продавцем (або відправником) інвойсах.

Згідно з інвойсом від 12.03.2016 № EXPORT/1053 умови оплати визначені як CIF Одеса.

Відповідно до Правил Інкотермс 2010 умови поставки CIF (вартість/страхування/фрахт - доставка та страхування оплачено до ...) означає, що продавець здійснює поставку товару на борт судна та несе витрати на фрахт та страхування, необхідні для доставки товару у названий порт призначення.

В експортній декларації відправника вказано, що вартість рахунку-фактури складає 1 470 414, 82 індійських рупій (21 962,88 доларів США), при цьому вартість товару складається з: вартості самого товару - 1 336 514,82 індійських рупій (19 962,88 доларів США), вартості страхування - 0,00, вартості фрахту - 2 000,00 доларів США.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 53 МК України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості у разі, якщо страхування здійснювалось.

Разом з тим, як убачається із наданих до митного оформлення документів, згідно з умовами поставки ввезеної партії товару, за якими витрати на страхування та доставлення товару до порту призначення несе продавець та, відповідно, включає такі витрати до вартості товару, контрагент позивача вказав вартість самого товару та вартість його доставки до порту призначення, включивши ці суми до загальної вартості, вказаної у рахунку фактурі, водночас, витрат на страхування контрагент не поніс, відтак у митного органу не було підстав для витребування документів про вартість страхування, оскільки страхування не здійснювалось.

Посилання відповідача на те, що в інвойсі від 12.03.2016 № EXPORT/1053 в графі «кількість» не вказано вагу брутто чи нетто, що, на думку відповідача, впливає на визначення митної вартості товару, суди спростували тим, що в експортній декларації відправника від 15.03.2016 зазначено: кількість коробок 2 232; вага брутто - 20 520,9 кг; вага нетто - 18 302,4 кг; в митній декларації МД-2 № 500060006/2016/005485 зазначено: вага нетто - 18 302,4 кг; вага брутто - 20 520, 9 кг; відомості про таку ж вагу нетто та брутто товару містяться в коносаменті та в міжнародній товарно-транспортній накладній. Відтак, суди виснували, що надані до митного оформлення документи містили чіткі та несуперечливі відомості про вагу нетто та брутто ввезеного товару.

За таких обставин Колегія Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що, що митним органом не надано доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, не доведено правомірність своїх дій під час визначення митної вартості за резервним методом, а тому рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості та складення картки відмови є необґрунтованими та протиправними.

Отже, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару від 09.04.2016 № 500060006/2016/000028/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.04.2016 № 500060006/2016/00079 прийняті відповідачем безпідставно та підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і стосуються фактично переоцінки судом доказів у справі, що знаходяться поза межами касаційного перегляду справи, встановлених частинами першою, другою статті 341 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись пунктом статтями 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко В.В. Хохуляк