ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2020 року

Київ

справа №815/273/15

адміністративне провадження №К/9901/15115/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року (суддя Стеценко О.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року (колегія у складі суддів: Шеметенко Л.П., Димерлія О.О., Єщенко О.В.) у справі № 815/273/15 за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зобов`язання здійснити митне оформлення транспортного засобу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Одеської митниці ДФС (надалі відповідач, митний орган) про визнання протиправними дій та бездіяльності з перешкоджання у ввезенні на митну територію України зі звільненням від оподаткування митними платежами легкового автомобіля, визнання протиправними та скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, зобов`язання здійснити митне оформлення зі звільненням від оподаткування митними платежами транспортного засобу.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у зв`язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну мала намір здійснити ввезення власного транспортного засобу легкового автомобілю на митну територію України. Митним органом відмовлено у митному оформленні зі звільненням від оподаткування митними платежами транспортного засобу з підстав недотримання вимог пункту 3 частини 10 статті 374 Митного кодексу України.

Розгляд справи здійснювався судами різних інстанцій неодноразово, судові рішення, які є предметом цього касаційного перегляду прийняті в порядку нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 8 жовтня 2015 року.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 26 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року, в задоволені позову відмовив.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем не дотримано умов, з якими законодавець пов`язує право особи, що переселяється до України, на ввезення транспортного засобу без сплати митних платежів.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У запереченні на касаційну скаргу митний орган зазначає, що рішення суді попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 8 жовтня 2014 року позивач звернувся до митного посту «Одеса-спеціалізований» з митною декларацією та відповідними документами з метою здійснення митного оформлення та ввезення на митну територію України особистого транспортного засобу легкового автомобіля «АUDI А6», номер кузову НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

За результатами перевірки митної декларації та наданих з ним документів митним органом відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів (транспортного засобу легковий автомобіль «АUDI А6», номер кузову НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 ), про що складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500110000/2014/00003 від 21 жовтня 2014 року.

В подальшому позивач звертався до митного органу з аналогічними митними деклараціями, на які отримав відмови у митному оформленні заявленого до ввезення на митну територію України особистого транспортного засобу, про що складені картки відмови № 500110000/2014/00004 від 4 листопада 2014 року, № 500110000/2014/00007 від 3 грудня 2014 року, № 500110000/2014/00008 від 10 грудня 2014 року, № 500110000/2014/00010 від 11 грудня 2014 року, № 500110000/2014/00011 від 12 грудня 2014 року, № 500110000/2014/00012 від 15 грудня 2014 року.

Підставами прийняття зазначених карток відмов стало одночасне невиконання позивачем вимог, передбачених пунктом 3 частиною 10 статті 374 Митного кодексу України, як в частині строку, протягом якого особа, що переселяється до України має право ввезти на її територію транспортний засіб зі звільненням від сплати митних платежів, так і в частині постійного проживання позивача на території Республіки Молдова та прав власності на транспортний засіб не менше одного року в момент постійного проживання на території Республіки Молдова.

За приписами пункту 3 частини 10 статті 374 Митного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент звернення до митного органу) при ввезенні (пересиланні) на митну територію України громадянами звільняються від оподаткування митними платежами товари, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування, що ввозяться (пересилаються) громадянами у зв`язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, за умови документального підтвердження того, що до дня видачі цього документа громадянин проживав на території країни, з якої він прибув, не менше трьох років, зокрема, транспортні засоби особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці на кожного громадянина, який досяг 18-річного віку), за умови документального підтвердження того, що до дня видачі документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, громадянин був власником (або співвласником) такого транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року, якщо даний транспортний засіб підлягає реєстрації в цій країні.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що для пільгового оподаткування при митному оформленні транспортного засобу необхідна одночасна наявність таких обставин:

- особа повинна переселятись до України на постійне місце проживання;

- особа повинна звернутися за таким оформленням протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні;

- особа, яка заявила до оформлення такий механічний транспортний засіб до дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, повинна проживати на території країни, з якої він прибув, не менше трьох років;

- особа, яка заявила до оформлення такий механічний транспортний засіб до дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, повинна бути власником такого транспортного засобу не менше року;

- транспортний засіб мав перебувати за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року до дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 4 листопада 2011 року Міністерством інформаційних технологій та комунікацій Республіки Молдова позивачу оформлено виїзд на постійне проживання в Україну, що підтверджується штампом в закордонному паспорті № НОМЕР_3 (том 1 арк. с. 142).

15 липня 2011 року відповідно до довідки Державного підприємства Центру державних інформаційних ресурсів «Registru» Міністерства інформаційних технологій та зв`язку Республіки Молдови від 12 червня 2014 року № ST 0006021 позивача знято з реєстраційного обліку у Республіці Молдові у зв`язку з вибуттям на постійне місце проживання до України (том 2 арк. с. 34).

Згідно листа митної служби при Міністерстві Фінансів Республіки Молдова від 19 січня 2015 року № 28-17/601 позивач зареєстрований в Республіці Молдова з 11 липня 2001 року та 15 липня 2011 року знята з обліку у зв`язку з переїздом на постійне місце проживання в Україну (том 1, арк. с. 99).

Відповідно до відмітки у паспорті позивача, як громадянина України, позивач зареєстрований в Україні з 26 грудня 2012 року (том 2, арк. с. 44-45).

Відомості стосовно проживання позивача в Республіці Молдова по 19 грудня 2013 року, які містяться у довідці Примарії м. Чадир-Лунга від 3 листопада 2014 року № 4171 суперечать відмітці у паспорті громадянина України про реєстрацію місце проживання позивача в Україні з 26 грудня 2012 року.

16 листопада 2013 року позивачем отримано тимчасове посвідчення громадянина України саме як особа, що проживає на території України та у цьому посвідченні вказано, що місце проживання позивача є територія України (том 2, арк. с. 43).

Таким чином, позивача знято з реєстраційного обліку у Республіці Молдові 15 липня 2011 року, зареєстровано місце проживання в Україні 26 грудня 2012 року, а транспортний засіб первинно зареєстровано за позивачем на території Республіки Молдова 3 листопада 2012 року, тобто за місяць до реєстрації свого проживання в Україні (том 1 арк. с. 15).

Суд не погоджується з доводом касаційної скарги, що відлік шестимісячного строку повинен починатись з дати отримання позивачем паспорту громадянина України 19.04.2014, з огляду на те, що норма підпункту «б» пункту 3 частини 10 статті 374 Митного кодексу України не пов`язує право на пільгове оподаткування з набуттям громадянства України.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що норма підпункту «б» пункту 3 частини 10 статті 374 Митного кодексу України є пріоритетною у спірних правовідносинах та пов`язує початок перебігу шестимісячного строку з днем видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, а тимчасове посвідчення громадянина України безумовно є таким документом. За таких обставин позивачем не дотримано таку умову, як ввезення в Україну автомобіля протягом шести місяців з дня отримання документа, що підтверджує її право на постійне проживання в Україні.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що недотримання наведеної умови є підставою для відмови в задоволенні даного позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341 345 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року у справі № 815/273/15 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду