ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 815/2796/18

адміністративне провадження № К/9901/2011/19

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про визнання дій щодо відрахування з заробітної плати податку на дохід фізичних осіб та військового збору протиправними, стягнення вирахованих з заробітної плати податку на дохід фізичних осіб та військового збору, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 (суддя - Андрухів В.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 (головуючий суддя - Семенюк Г.В., судді: Потапчук В.О., Шляхтицький О.І.) у справі №815/2796/18.

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, в якому просив:

визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо відрахування з заробітної плати з 01.01.2004 по 06.03.2017 щомісячно податку на доходи фізичних осіб та військового збору;

стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області вирахувані з заробітної плати з 01.01.2004 по 06.03.2017 податок на доходи фізичних осіб в сумі 278572,80 грн. і військовий збір в сумі 11922,22 грн., а всього стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на користь ОСОБА_1 - 290495 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2018, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

У доводах касаційної скарги ОСОБА_1 , посилаючись на положення пункту 18 статті 12, пункту 23 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зазначає, що заробітна плата в період з 26.08.2002 по 06.03.2017 повинна була виплачуватись в повному обсязі без відрахування з заробітної плати податку на доходи фізичних осіб помісячно, та без відрахування військового збору.

У відзиві на касаційну скаргу Територіальне управління Державної судової адміністрації України зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 був призначений строком на п`ять років на посаду судді Теплодарського міського суду Одеської області Указом Президента України від 13.08.2002 №712/2002.

Згідно витягу з наказу начальника Одеського обласного управління юстиції №331-ос від 19.08.2002 позивача зараховано до штату Теплодарського міського суду Одеської області з 26.08.2002.

На підставі рішення Вищої ради правосуддя №261/0/15-17 від 14.02.2017 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Теплодарського міського суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Позивач є інвалідом війни ІІ групи - ветераном війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 30.05.2016.

18.05.2018 позивач звернувся із заявою до в.о. начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, в якій зазначив, що в порушення пункту 18 статті 12, пункту 23 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з нього неправомірно стягувався податок з фізичних осіб та військовий збір. У зв`язку з чим просив перерахувати та повернути неправомірно стягнутий податок та військовий збір з заробітної плати та вихідної допомоги.

Листом від 04.06.2018 №5-1449/18 територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області надало ОСОБА_1 відповідь, якою йому відмовлено в повернені податку. Свою відмову територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області мотивувало тим, що Податковий Кодекс України визначає перелік податкових соціальних пільг, розмір яких дорівнює 150 відсоткам суми пільги учасникам бойових дій та інвалідам І або ІІ групи. Зазначено, що податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень. Відповідач у листі зазначив, що щомісячний розмір доходу за 2003-2017 роки значно більший для застосування соціальної податкової пільги. Окрім цього зазначено, що підтверджуючі документи для встановлення податкової соціальної пільги до відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку не надавались за зазначений в заяві період, в зв`язку з чим повернути податки та збори не є можливим.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Згідно з пунктом 18 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Таким чином, як пункт 18 статті 12, так і пункту 23 статті 13 вказаного Закону в частині сплати податків і зборів відсилають до норм податкового законодавства.

З 01.01.2004 порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулювався Законом України від 22.05.2003 №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», який втратив чинність 01.01.2011.

Так, відповідно до підпункту 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Досліджуючи надані позивачем до суду довідки про його доходи за 2004-2010 роки, судами встановлено, що протягом усього зазначеного періоду розмір щомісячного доходу позивача перевищував суму місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановлену на 1 січня звітного податкового року, помножену на 1,4 та округлену до найближчих 10 гривень.

Також враховано, що у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 №21-67а11 викладено правовий висновок про те, що в пункті 22.2 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, які містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону. Відтак пільга, визначена пунктом 18 частини першої статті 12 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо звільнення від оподаткування осіб, які є учасниками бойових дій, не може бути застосована до відносин, оскільки суперечить правилам оподаткування.

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» втратив чинність у зв`язку з набранням чинності з 01.01.2011 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, а також осіб, які є платниками податків та зборів.

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; податковий агент.

Підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно абзацом 1 підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Враховуючи наведені законодавчі норми та встановлені обставини, що в період з 2011-2017 роки щомісячний доход позивача перевищував граничний розмір для застосування податкової соціальної пільги, відрахування податку з доходів фізичних осіб з отриманої заробітної плати.

Також, пунктом 16-1 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Таким чином, об`єктом оподаткування військовим збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 171.1 статті 171 Податкового кодексу України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Наведені положення податкового законодавства свідчать, що одночасно з виплатою особі заробітної плати у роботодавця (податкового агента) виникає обов`язок нарахувати та утримати з виплачених сум податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу визначено пунктом 165.1 статті 165 Податкового кодексу України.

Наведеною законодавчою нормою також визначено, що винятки, передбачені цим підпунктом, не поширюються на виплату заробітної плати, грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (у відставку) та виплату, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відрахування з заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.01.2004 по 06.03.2017 щомісячно податку на доходи фізичних осіб та військового збору здійснювалось згідно вимог чинного законодавства.

Водночас посилання у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №752/7724/15-а є неприйнятним, оскільки предметом у цій справі є протиправність дій відповідача щодо відмови виплачувати позивачу у справі щомісячно пенсію в повному розмірі, без утримання податків; зобов`язання Пенсійний фонд виплачувати позивачу у справі з 01.01.2015 щомісячну пенсію в повному розмірі, без відрахування із суми пенсії податків та зборів.

27.02.2018 Конституційний Суд України ухвалив рішення у справі №1-6/2018, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким запроваджено оподаткування пенсій певних категорій (груп) пенсіонерів, суперечить статті 46 Конституції України.

З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 вбачається, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Таким чином, фактичне оподаткування пенсій припинено з 27.02.2018, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №1-6/2018.

Що стосується підстав не нарахування податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_1 у 2003 році судами вірно враховано, що у період до 01.01.2004 підставою для звільнення заробітної плати суддів від обкладання прибутковим податком був Указ Президента України від 10.07.1995 № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів». 01.01.2004 набрав чинності Закон України від 22.05.2003 «Про податок з доходів фізичних осіб», який має вищу юридичну силу, не передбачав пільг для суддів при сплаті цього податку.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі №815/2796/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова