ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 815/2986/18
адміністративне провадження № К/9901/6573/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2
до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради
про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії
провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 (головуючий суддя - Левчук О.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 (головуючий суддя Потапчук В.О., судді Семенюк Г.В. , Шляхтицький О.І.)
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. У червні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, в якому просили суд:
- визнати протиправними дії Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради щодо неправомірної відмови у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що чинним законодавством не встановлено обмежень щодо проживання фізичної особи у садовому будинку, як і не встановлено обмежень щодо реєстрації місця проживання, а тому відмова Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради у здійсненні реєстрації місця проживання за місцем постійного проживання є необґрунтованою.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 01.06.2018 про відмову ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
4. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що реєстрація місця проживання в будинку не може ставитися в залежність від переведення садового будинку в жилий, оскільки переведення будинку та надання йому іншого статусу є правом фізичної особи, а не обов`язком. Те, що вказаний будинок, згідно з технічною документацією, зазначений як дачний будинок, ніяким чином не позбавляє його ознак, притаманних житлу, та, відповідно, не позбавляє позивача права зареєструвати своє місце проживання в ньому.
5. Задовольняючи позов частково, суди першої та апеляційної інстанцій вказали на те, що будь-яких доказів звернення ОСОБА_2 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_1 та одночасним зняттям з попереднього місця проживання матеріали справи не містять. На підставі цього судами зроблено висновок про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 про зобов`язання Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради здійснити реєстрацію його місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
6. У березні 2019 року Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради звернувся з касаційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відмова у реєстрації місця проживання прийнята ним на підставі того, що будинок, в якому ОСОБА_1 мала намір зареєструвати своє місце проживання, є садовим будинком, який за своїм цільовим призначенням є нежитловим будинком та не є житлом в розумінні ст. 379 ЦК України. Вважає, що придатність будинку до проживання має підтверджуватися відповідним рішенням органу місцевого самоврядування. Зазначає про те, що адміністратором при прийнятті рішення про відмову у реєстрації місця проживання було перевірено наявність будинку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, де відомостей про цей будинок не виявилось.
8. Крім того, вважає, що Департаментом дотримано всі критерії для прийняття рішень суб`єктом владних повноважень, встановлені ч. 2 ст. 2 КАС України.
9. Відзиву на касаційну скаргу не подано, що у відповідності до ч. 4 ст. 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2019 для розгляду касаційної скарги К/9901/6573/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Желтобрюх І.Л., судді Білоус О.В., Стрелець Т.Г.
11. Ухвалою Верховного Суду від 13.03.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
12. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду керівником секретаріату Касаційного адміністративного суду №798/0/78-19 від 20.06.2019 призначено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л.
13. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2019 для розгляду справи №815/2986/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., судді Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
14. Ухвалою Верховного Суду від 08.12.2021 адміністративну справу прийнято до провадження визначеною колегією суддів та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
15. 23 січня 1998 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір дарування, згідно з умовами якого ОСОБА_1 прийняла в дар садовий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в
АДРЕСА_1 . 14 квітня 1998 року ОСОБА_1 видано державний акт про право приватної власності на земельну ділянку розташовану на території АДРЕСА_1 , який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 897.
17. 15 вересня 2004 року ОСОБА_1 була знята з реєстрації з місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
18. 19 серпня 2005 року зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
19. 02 липня 2009 року ОСОБА_1 отримано технічний паспорт на садовий будинок АДРЕСА_1 .
20. 01 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
21. Рішенням Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 01.06.2018, викладеному у заяві позивача від 01.06.2018, у реєстрації місця проживання відмовлено. У рішенні зазначено, що особа не подала необхідних документів або інформації (відсутні документи, що підтверджують право на проживання у житлі).
ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
22.1. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Житловий кодекс Української РСР
23.1. Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.
24. Цивільний кодекс України
24.1. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
25. Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання» № 1673-VII від 02.09.2014)
25.1. Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
25.2. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону вільний вибір місця проживання чи перебування - це право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.
Місце проживання це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
25.3. За змістом ст. 6 Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):
- письмову заяву;
- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;
- квитанцію про сплату адміністративного збору;
- документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;
- військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.
26. Правила реєстрації місця проживання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016
26.1. Згідно з п. п. 3, 4 Правил реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради. Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.
26.2. Відповідно до п. п. 8, 9 Правил реєстрації місця проживання документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України Про адміністративні послуги. Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
26.3. Згідно з п. 11 Правил, орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.
26.4. Згідно з пунктом 18 Правил для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:
1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;
2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;
3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);
4) документи, що підтверджують:
- право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників);
- право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах);
- проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);
5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);
6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).
IV. Позиція Верховного Суду
27. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
29. Аналіз наведених вимог чинного законодавства дає підстави для висновку, що реєстрація місця проживання фізичної особи здійснюється за наявності в особи житла.
30. Житлом, у розумінні наведених вимог законодавства, є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
31. З урахуванням викладеного, Верховний Суд зазначає, що для цілей реєстрації місця проживання будинок або інше приміщення мають відповідати таким ознакам житла як пристосування та придатність для постійного проживання в них.
32. Судами попередніх інстанцій встановлено, що садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , має присвоєну поштову адресу, знаходиться в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, зареєстрований як об`єкт нерухомого майна, призначений та придатний для постійного проживання у ньому, відповідає встановленим технічним вимогам та є постійним місцем проживанням позивача-1.
33. Доводи касаційної скарги щодо того, що придатність садового будинку до проживання має підтверджуватися відповідним рішенням органу місцевого самоврядування Верховним Судом відхиляються, оскільки позивач-1 як власник садового будинку не позбавлений права самостійно пристосувати його для постійного проживання, встановивши додаткове обладнання чи комунікації, при цьому у позивача-1 відсутній обов`язок переводити садовий будинок у жилий фонд та отримувати відповідне рішення органу місцевого самоврядування.
34. Разом з тим, Верховний Суд зауважує, що предметом спору є правомірність відмови позивачам у реєстрації місця проживання позивачів за адресою: АДРЕСА_1 .
35. Колегія суддів вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за вказаною адресою є необґрунтованими з огляду на те, що будь-яких доказів звернення ОСОБА_2 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_1 та одночасним зняттям з попереднього місця проживання матеріали справи не містять.
36. Щодо правомірності відмови відповідача ОСОБА_1 у реєстрації місця її проживання, Верховний Суд зазначає наступне.
37. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для відмови відповідач визначив неподання ОСОБА_1 необхідних документів або інформації (відсутність документів, що підтверджують право на проживання у житлі). Касаційна скарга відповідача мотивована тим, що оскільки садовий будинок, вказаний у заяві про реєстрацію, за своїм цільовим призначенням є нежитловим будинком та не є житлом в розумінні ст. 379 ЦК України, позивач-1 зможе зареєструвати своє місце проживання у будинку тільки після отримання відповідного рішення органу місцевого самоврядування про переведення садового будинку в жилий.
38. Верховний Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача та звертає увагу на те, що статтею Закону №1382-IV та пунктом 18 Порядку №207 встановлено вичерпний перелік документів, які необхідно подати для здійснення реєстрації місця проживання особи, та в ньому відсутнє рішення про переведення садового будинку у жилий.
39. За змістом ст. 6 Закону №1382-IV вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів забороняється.
40. Крім того, статтею 9-1 Закону №1382-IV та пунктом 11 Порядку №207 визначено вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні реєстрації місця проживання, проте цим переліком не передбачено права відмовляти у здійсненні реєстрації через те, що будинок не є жилим. Як зазначає відповідач у касаційній скарзі, позивачем-1 для реєстрації місця проживання подано в тому числі договір дарування садового будинку за вищевказаною адресою, що фактично є документом, який підтверджує право позивача на проживання в житлі. Отже, відмова Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , є протиправною. Аналогічна правова позиція вже була неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 21.08.2019 у справі №183/4661/16 (2-а/183/10/17), від 10.10.2019 у справі №2340/4673/18 та від 25.06.2020 у справі №522/6588/17.
41. Верховний Суд зазначає, що відмінність будівельних норм у частині вимог до окремих конструктивних рішень, що застосовуються під час будівництва житлових будинків у порівнянні з садовими будинками, не позбавляє останніх ознак, притаманних житлу, і не спростовує їхньої придатності для постійного проживання, за умови, що власник садового будинку з власної ініціативи пристосував його для цього, встановивши додаткове обладнання чи комунікації. Необхідно враховувати, що чинне законодавство не виключає можливості переведення садових будинків у статус житлових.
42. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання» від 02 вересня 2014 №1673-VII ЖК УРСР доповнено статтею 8-1 «Переведення в жилі будинки садових і дачних будинків». Відповідно до цієї правової норми громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
43. Отже, факт будівництва садового будинку на підставі будівельних норм, що відрізняються від будівельних норм, установлених для житлових будинків, не спростовує того, що він може потім використовуватися для проживання в ньому. Наведені правові висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №826/12955/18.
44. Верховний Суд вважає, що судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено. Судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлено, що відмова відповідача зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 за визначеною нею адресою не відповідає вимогам законодавства.
45. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 відсутні.
46. Згідно зі ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
47. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
48. З огляду на результат перегляду справи у суді касаційної інстанції перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради залишити без задоволення.
2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року у справі № 815/2986/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко