ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2020 року

Київ

справа №815/361/17

адміністративне провадження №К/9901/21460/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року (головуючий суддя - Вербицька Н.В., судді Джабурія О.В., Крусян А.В.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області

про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення та виплати премії, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом (а.с.33-40) до Головного управління Держспоживслужби в Одеській області (далі ГУ Держспоживслужби), в якому просив:

- скасувати наказ від 29.12.2016 року №342-к «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким було накладено дисциплінарне стягнення на нього - ОСОБА_1 ;

- виплатити премію у розмірі 10000грн. йому - ОСОБА_1 , яку він не отримав у зв`язку з накладенням на нього дисциплінарного стягнення наказом від 29.12.2016 року №342-к.

В обґрунтування позову посилався на те, що з 27.04.2016 року він працює на посаді начальника відділу санітарної охорони території управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області. Дисциплінарне стягнення на підставі оскаржуваного наказу до нього застосовано за невиконання 23.09.2016 року вимог наказу ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області від 14.09.2016 року №209 "Щодо здійснення державного санітарно-епідеміологічного контролю", а саме в зв`язку із непідготовкою та ненаданням щотижневого звіту за встановленою наказом № 209 формою. Позивач зазначає, що не міг бути притягнутим до відповідальності за невиконання наказу № 209, оскільки на нього цим наказом не були покладені обов`язки виконувати будь-які дії, а резолюції на цьому наказі не містять в собі вказівок щодо необхідності виконання будь-яких дій, що не відповідає п.40 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1242. Позивач також вважав, що прийняття оскаржуваного ним наказу завдало йому матеріальної шкоди внаслідок неотримання премії у розмірі 10 000 грн, яку отримували начальники відділів перед новорічними святами, а також у зв`язку з доганою був позбавлений можливості підвищення в кар`єрному рості, оскільки відповідно до Положення про преміювання працівників апарату Мінагрополітики України, затвердженого наказом Мінагрополітики від 30.07.2015 року №298 пропозиції до преміювання працівників не надаються у разі наявності у них дисциплінарного стягнення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ від 29.12.2016 року №342-к «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким було накладено дисциплінарне стягнення на ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Держспоживслужби в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 320грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з порушення посадовими особами відповідача процедури ініціювання та відкриття дисциплінарного провадження. Крім того, резолюції на наказі від 14.09.2016 № 209 не містили конкретного завдання для ОСОБА_1 , в зв`язку з чим суд прийшов до висновку про відсутність належних та достовірних доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Щодо вимог позивача про виплату йому неотриманої премії у розмірі 10000грн., суд зазначив, що позивач не надав будь-яких доказів, що ним забезпечено виконання вимог передбачених пунктом 2.2 Положення. Крім того, Положенням №298, постановою КМУ №26 встановлений не обов`язок, а надано право здійснювати преміювання працівників при визначених умовах.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року в частині задоволення позову. В цій частині прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

В решті - постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року було залишено без змін.

Відмовляючи в позовних вимогах, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами дисциплінарного провадження підтверджується, що позивачем 23.09.2016 надана неповна щотижнева звітність та не за формою, визначеною наказом № 209, що свідчить про неналежне виконання позивачем покладених на нього обов`язків. Колегія суддів зазначила, що позивач не заперечує, а навпаки поясненнями до керівництва підтверджує, що наказ знаходився в нього на виконанні тиждень, тобто з 16.09.2016 (а.с.108). Разом з тим, позивач, як керівник структурного підрозділу, не вчинив активних дій щодо забезпечення виконання наказу всіма управліннями, що підпорядковуються ГУ Держпродспоживслужби, не довів до своїх підлеглих зміст цього наказу та форму щотижневої звітності, за якої необхідно складати узагальнюючу інформацію, що підтверджується поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Наслідком цього стало отримання інформації не від всіх управлінь. Суд апеляційної інстанції зазначив, що подання безпосереднім керівником позивача суб`єкту призначення не клопотання, а службову записку, не свідчить про порушення керівником державної служби положень ч.3 ст.63 Закону № 889 щодо притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку. Судова колегія погодилась з доводами апелянта, що в цій нормі Закону мова йде не про зовнішній спосіб оформлення звернення керівника державного службовця, а про зміст такого звернення, в якому керівник просить суб`єкта призначення вжити передбачені Законом № 889 заходи реагування, для чого розпочати передбачену законом процедуру дисциплінарного провадження. Судова колегія також зазначила, що окремі дефекти форми звернення керівника державної служби не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо незаконності або неправомірності такого звернення. Враховуючи, що звернення ОСОБА_4 - безпосереднього керівника позивача про притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку складено та направлено суб`єкту призначення у межах повноважень, передбачених ч.3 ст.63 Закону № 889, та з його змісту можна чітко встановити зміст звернення (зокрема, про ініціювання відносно державного службовця дисциплінарного провадження), таке звернення є правомірним навіть у разі, коли назва цього документу відрізняється від тієї, що визначена ч.3 ст.63 Закону № 889. Враховуючи доведеність обставин неналежного виконання позивачем покладених на нього обов`язків, беручі до уваги непідтвердження обставин порушення процедури ініціювання дисциплінарного провадження, прийняття оскаржуваного наказу уповноваженою особою та у встановлені строки, колегія суддів апеляційної інстанції вказала, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення. Оскільки предметом апеляційного оскарження була постанова суду першої інстанції в частині задоволення позову, відповідно до ст.195 КАС України судова колегія не надавала правової оцінки доводам суду в частині відмови у позові про стягнення премії у розмірі 10 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

11 серпня 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, в якій просив її скасувати та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив про порушення відповідачем процедури ініціювання та відкриття дисциплінарного провадження відносно позивача. Крім того, скаржник зазначив, що на нього наказом №209 не були покладені обов`язки виконувати будь-які дії, а резолюції на цьому наказі не містять в собі вказівок щодо необхідності виконання будь-яких дій, що вказує на відсутність належних та достовірних доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Відповідачем до Суду не було надано відзиву (заперечень) на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 проходить публічну службу з 27.04.2016 року - на посаді начальника відділу санітарної охорони території управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області.

14.09.2016 року виконувачем обов`язків начальника ГУ Держпродспоживслужби Процько C.B. виданий наказ №209 "Щодо здійснення санітарно-епідеміологічного контролю", яким зобов`язано, зокрема: - щоп`ятниці до 15.00 начальника управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, а також начальників управлінь Держпродспоживслужби в м. Одесі та районах надавати у електронній формі щотижневий звіт за результатами здійснення державного санітарно-епідеміологічного контролю вантажів та транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон та в митницях призначення за формою, що додається; - начальнику управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства ГУ Держпродспоживслужби ОСОБА_4 узагальнювати надані звіти та надавати їх в.о. начальника ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області на розгляд.

На вказаному наказі №209 наявні дві резолюції: - ОСОБА_4 від 15.09.2016 року " ОСОБА_5 забезпечити своєчасну та всебічну підготовку матеріалів та направляти до 17.00 год. щоп`ятниці, починаючи з 16.09.16" та ОСОБА_5 від 16.09.2016 року: " ОСОБА_1 ". (а.с.44-45).

26.09.2016 року начальник управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства ГУ Держпродспоживслужби ОСОБА_4 подала на ім`я в.о. начальника ГУ Держпродспоживслужби Порайко В.І. службову записку, в якій зазначила, що в порушення наказу від 14.09.2016 року №209 начальником відділу санітарної охорони території управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства ГУ Держспоживслужби ОСОБА_1 щотижневий звіт за встановленою наказом №209 формою не надано. Відповідно до п.5 ст.65 Закону України "Про державну службу" невиконання наказу є підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, у зв`язку з чим ОСОБА_4 на підставі ст.ст.68,69 Закону "Про державну службу" просила погодити ініціювання дисциплінарного провадження та передати матеріали на розгляд дисциплінарної комісії ГУ Держспоживслужби (а.с.49).

27.09.2016 року в.о. начальника ГУ Держпродспоживслужби поставив на службовій записці резолюцію "На комісію".

Згідно з наданими поясненнями ОСОБА_1 з моменту ознайомлення його з наказом №209 від 14.09.2016 року протягом тижня йому не було роз`яснено, яким саме чином здійснювати узагальнення інформації, яку мають надавати районні управління ГУ Держспоживслужби, хоча він неодноразово звертався до начальника управління ОСОБА_4 Ним 23.09.2016 року була отримана інформація від управлінь та здійснено узагальнення, яке до 17.00 години передано ОСОБА_4 разом з усіма документами. Після участі у виробничій нараді 26.09.2016 року ОСОБА_4 повідомила його, що інформацію потрібно було надати у вигляді таблиці, як того вимагалось наказом. Він не мав змоги переробити інформацію, оскільки йому не були надані документи, які передані були разом з узагальненням (а.с.48).

Наказом №342-к від 29.12.2016 року "Про накладення дисциплінарного стягнення" позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани за невиконання 23.09.2016 року вимог наказу ГУ Держпродспоживслужби від 14.09.2016 року №209 "Щодо здійснення державного санітарно-епідеміологічного контролю" (шляхом непідготовки та ненадання щотижневого звіту за встановленою наказом № 209 формою). Підставою для видання наказу слугувало подання Дисциплінарної комісії ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області від 23.12.2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

В наказі №342-к від 29.12.2016 року зазначено, що проведеним дисциплінарним провадженням встановлено допущення дисциплінарного проступку начальником відділу санітарної охорони території Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області ОСОБА_1 , який 23.09.2016 року не виконав вимоги наказу ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області від 14.09.2016 року №209, а саме не підготував та не надав щотижневий звіт за встановленою наказом №209 формою, чим допустив порушення підпунктів 2,3,4 п.2.7 Положення про відділ санітарної охорони території Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства ГУ Держспоживслужби в Одеській області, п.7,8 ч.1 ст.8 Закону України "Про державну службу", ст.42 Закону України "Про запобігання корупції", п.2, пп.1п.10 Правил етичної поведінки державних службовців (а.с.46-47).

Пунктом 2.7 Положення про відділ санітарної охорони Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства визначені повноваження начальника відділу, тобто позивача, який з 27.04.2016 року проходить службу на посаді начальника відділу санітарної охорони території Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства ГУ Держспоживслужби.

Згідно з пп.2,3,4 п.2.7 Положення начальник відділу забезпечує відповідно до своєї компетенції виконання Конституції та Законів України, актів Президента України та КМУ, інших актів законодавства, наказів ГУ Держспоживслужби, наказів Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів; відповідає за виконання покладених на відділ завдань та здійснення ним своїх повноважень; забезпечує дотримання вимог законодавчої та трудової дисципліни працівниками Відділу (а.с.52-55).

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Правовий статус державного службовця врегульований Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015р. № 889 та Кодексом законів про працю України.

Статтею 1 Закону України «Про державну службу» визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Права та обов`язки державного службовця визначені ст.7 та 8 Закону. Зокрема, відповідно до п.7,8 ч.1 ст.8 Закону, на які містяться посилання в оскаржуваному наказі, державний службовець зобов`язаний сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України;

Відповідно до ст.64 Закону № 889 державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом, за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни.

Відповідно до ст.65 Закону №889 підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Частиною 2 ст.65 Закону №889 встановлений перелік дисциплінарних проступків державного службовця, яким є, зокрема, невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень (п.5 ч.2 ст.65), який зазначений в оскаржуваному наказі.

З врахуванням положень статей 65-66 Закону № 889 догана, як різновид дисциплінарного стягнення, застосовується в т.ч. за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Відповідно до ч.6 ст.66 Закону № 889 дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2 - 4 частини першої цієї статті (в т.ч. догана), накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.

Стаття 68 Закону № 889 передбачає, що дисциплінарні провадження ініціюються суб`єктом призначення. Такі види дисциплінарних стягнень як догана, попередження про неповну службову відповідність, звільнення з посади державної служби до державних службовців категорії "Б" і "В" застосовується суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Згідно з ч.9,10 ст.69 Закону № 889 подання дисциплінарної комісії є результатом розгляду дисциплінарної справи державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку.

Частиною 1 ст.73 Закону № 889 встановлено, що дисциплінарна справа формується дисциплінарною комісією з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження.

Частиною 2 ст.73 Закону № 889 визначений перелік документів, які повинні міститись у дисциплінарній справі, у тому числі дату і місце формування, підстави для відкриття дисциплінарного провадження.

Згідно з п.2, пп.1 п.10 Правил етичної поведінки державних службовців, затверджених постановою КМУ від 11.02.2016 року №65, яка втратила чинність згідно з постановою КМУ від 22.03.2017 року №163, державні службовці у своїй діяльності керуються принципами етики державної служби, що ґрунтуються на положеннях Конституції України, законодавства про державну службу та запобігання корупції, а саме: служіння державі і суспільству; гідної поведінки; доброчесності; лояльності; політичної нейтральності; прозорості і підзвітності; сумлінності. Сумлінність передбачає, зокрема, добросовісне, чесне та професійне виконання державним службовцем своїх обов`язків, виявлення ініціативи і творчих здібностей.

Постановою КМУ від 30.11.2011 року №1242 затверджена Типова інструкція з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади (далі Інструкція №1242), яка відповідно до її розділу І встановлює загальні положення щодо функціонування структурних підрозділів з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади (далі - установи), вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами в установах незалежно від способу фіксації та відтворення інформації, яка міститься в документах, включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік і контроль за виконанням.

Згідно із п.90,п.91 цієї Інструкції наказ (розпорядження) оформляється на бланку наказу (розпорядження). Текст наказу (розпорядження) з питань основної діяльності установи та з адміністративно-господарських питань складається з двох частин - констатуючої (преамбули) і розпорядчої.

У констатуючій частині зазначаються підстава, обґрунтування або мета видання наказу. Зазначена частина може починатися із слів "На виконання", "З метою" тощо. Якщо документ видається на підставі іншого розпорядчого документа, у констатуючій частині зазначаються назва виду цього документа, його автор, дата, номер та заголовок. Крапка в кінці констатуючої частини не ставиться.

Розпорядча частина наказу починається із слова "НАКАЗУЮ", розпорядження може починатися із слова "ЗОБОВ`ЯЗУЮ", яке друкується з нового рядка великими літерами без відступу від лівого поля і лапок, після чого ставиться двокрапка.

Розпорядча частина поділяється на пункти і підпункти, які нумеруються арабськими цифрами. У кожному пункті повинні бути зазначені виконавці (структурні підрозділи або конкретні посадові (службові) особи), конкретні завдання (доручення) і строки їх виконання. Виконавці можуть бути названі також узагальнено, наприклад: "головам районних державних адміністрацій", "начальникам структурних підрозділів".

Пунктом 40 Інструкції №1242 визначено, що Резолюція - це зроблений посадовою особою напис на документі, який містить стислий зміст прийнятого нею рішення щодо виконання документа. Резолюція складається з таких елементів: прізвище, ініціали (ініціал імені) виконавця (виконавців) у давальному відмінку, зміст доручення, строк виконання, особистий підпис керівника, дата.

Якщо доручення надано кільком посадовим особам, головним виконавцем документа є зазначена першою особа, якій надається право скликати інших виконавців та координувати їх роботу. Першою, як правило, зазначається особа, яка займає вищу або рівну посаду.

На документах із строками виконання, які не потребують додаткових вказівок, у резолюції зазначаються виконавець, підпис автора резолюції, дата.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, ініціатором рішення про передачу дисциплінарній комісії ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області матеріалів щодо ОСОБА_1 є суб`єкт призначення - в.о. начальника ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області Порайко В.І., який поставив відповідну резолюцію на службовій записці безпосереднього керівника ОСОБА_7 - ОСОБА_4 щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (а.с.105).

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що резолюція в.о. начальника ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області Порайко В.І. на службовій записці ОСОБА_4 щодо направлення документів відносно ОСОБА_7 на комісію є рішенням суб`єкта призначення про ініціювання дисциплінарного провадження, що відповідає вимогам ч.1 ст.68 Закону № 889.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що подання суб`єкту призначення безпосереднім керівником позивача не клопотання, а службової записки, не свідчить про порушення керівником державної служби положень ч.3 ст.63 Закону № 889 щодо притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, оскільки в цій нормі Закону мова йде не про зовнішній спосіб оформлення звернення керівника державного службовця, а про зміст такого звернення, в якому керівник просить суб`єкта призначення вжити передбачені Законом № 889 заходи реагування, для чого розпочати передбачену законом процедуру дисциплінарного провадження.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що окремі дефекти форми звернення керівника державної служби не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо незаконності або неправомірності такого звернення.

Наведене спростовує доводи скаржника щодо відсутності належного акту суб`єкта призначення про відкриття дисциплінарного провадження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на наказі №209 наявні дві резолюції: ОСОБА_4 від 15.09.2016 року " ОСОБА_5 забезпечити своєчасну та всебічну підготовку матеріалів та направляти до 17.00 год. щоп`ятниці, починаючи з 16.09.16" та ОСОБА_5 від 16.09.2016 року: " ОСОБА_1 " (а.с.44-45). Наказ містив додаток, а саме форму щотижневої звітності, яка складається з восьми пунктів інформації (а.с.106-107).

Таким чином, Суд вважає помилковими доводи скаржника про те, що наказ та резолюції не містили конкретного завдання для ОСОБА_1 , оскільки перша резолюція від імені ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_5 містила повний перелік дій та строки виконання, в зв`язку з чим передоручення виконання завдання ОСОБА_1 від імені ОСОБА_5 не потребувало додаткових вказівок, як то передбачено п. 40 Інструкції №1242 (зазначаються виконавець, підпис автора резолюції, дата).

Не заслуговують на увагу також доводи скаржника, що йому не було роз`яснено, яким самим чином здійснювати узагальнення, оскільки додаток до наказу № 209 містить форму щотижневої звітності, а наказ та резолюції на ньому містять чіткий перелік дій, строки для їх проведення та особу, яка відповідає за виконання вимог наказу та зобов`язана забезпечити його виконання.

Разом з тим, позивачем не заперечувалось під час судового розгляду справи, що ним 23.09.2016 надана неповна щотижнева звітність та не за формою, визначеною наказом № 209, що суд апеляційної інстанції правильно кваліфікував як неналежне виконання позивачем покладених на нього обов`язків.

Враховуючи доведеність обставин неналежного виконання позивачем покладених на нього обов`язків, беручі до уваги відсутність порушень процедури ініціювання дисциплінарного провадження, прийняття оскаржуваного наказу уповноваженою особою та у встановлені строки, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

Керуючись статтями 341 343 349-354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

Н.В. Шевцова