ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №815/4029/16
адміністративне провадження №К/9901/24532/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області , третя особа - Головне управління ДФС у Кіровоградській області , про визнання незаконними дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року (головуючий суддя - Бойко А.В., судді - Танасогло Т.М., Яковлєв О.В.) .
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
16.08.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Відділу ДВС Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області, за участю третьої особи Гайворонської міжрайонної ДПІ (правонаступником якої є Голованівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області) про:
- визнання незаконними дій державного виконавця Косіловського М.С. відділу ДВС Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області щодо не надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження №31805302 від 22.03.2012 року,
- визнання незаконними дій державного виконавця Косіловського М.С. відділу ДВС Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області щодо не надіслання копії постанови про арешт коштів чи майна боржника - ОСОБА_1 ,
- визнання незаконними дій державного виконавця Косіловського М.С. відділу ДВС Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області щодо не надіслання копії постанови державного виконавця про призначення у виконавчому провадження експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання,
- визнання незаконними дій державного виконавця Косіловського М.С. відділу ДВС Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області щодо не повідомлення ОСОБА_1 про результати оцінки арештованого майна.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій державного виконавця щодо ненаправлення на адресу позивача, яка зазначена у виконавчому листі, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням вказаних постанов та звіту про грошову оцінку арештованого майна боржника, що підлягала продажу з публічних торгів.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано незаконними дії старшого державного виконавця Косіловського М.С. Відділу Державної виконавчої служби Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області щодо не надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.03.2012 року ВП №31805302.
Визнано незаконними дії старшого державного виконавця Косіловського М.С. Відділу Державної виконавчої служби Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області щодо неповідомлення ОСОБА_1 про результати оцінки арештованого майна.
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи судове рішення у справі, суд виходив з того, що у зв`язку із знищенням 01.02.2016 матеріалів ВП№31805302 представник відповідача не зміг підтвердити направлення на адресу боржника постанови державного виконавця від 22.03.2012 про відкриття виконавчого провадження та повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна, а тому суд погодився з твердженнями позивача, що відповідач протиправно не надіслав боржнику копії цих документів рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Водночас, суд зазначив, що положення Закону України "Про виконавче провадження" не зобов`язують державного виконавця направляти на адресу боржника постанови про арешт коштів чи майна боржника із забороною на їх відчуження та про призначення суб`єкта оцінювальної діяльності рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення, а тому направлення на його адресу постанов державного виконавця від 28.03.2012 про накладення арешту на все нерухоме майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, від 06.06.2012 про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні простою кореспонденцією відповідає приписам Закону.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року Апеляційну скаргу Благовіщенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області задоволено частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2016 року скасовано.
Прийнято нову ухвалу, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу ДВС Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області, за участю третьої особи Голованівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними дій залишено без розгляду.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що у поданому адміністративному позові ОСОБА_1 зазначив, що про порушення його прав та інтересів йому стало відомо лише 08.08.2016. Натомість суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 було подано до Ульяновського районного суду Кіровоградської області позовну заяву до відділу державної виконавчої служби Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області, приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», фермерського господарства «Майя-Агро», за участю третіх осіб - експерта Поляновського Олександра Олександровича , приватного нотаріуса Ульяновського районного нотаріального округу Веліховської Тетяни Станіславівни про визнання прилюдних торгів недійсними, яка датована 05.04.2016. У тексті вказаної позовної заяви ОСОБА_1 зазначив, що він ні про відкриття виконавчого провадження №31805302, ні про винесення інших постанов, про які зазначено у позові (постанови від 28.03.2012 про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, про призначення експерта від 06.06.2012, про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із стягненням заборгованості від 02.10.2012), а також про результати визначення вартості чи оцінки майна та проведення прилюдних торгів, не був повідомлений належним чином. Таким чином, суд вказав, що наданими апелянтом доказами підтверджено, що станом на 05.04.2016 позивачу було достеменно відомо про наявність виконавчого провадження №31805302 та постанов державного виконавця, прийнятих в рамках цього виконавчого провадження - про відкриття виконавчого провадження від 22.03.2012, про накладення арешту на все нерухоме майно боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.03.2012, про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 06.06.2012, та про наявність результатів визначення вартості чи оцінки майна та проведення прилюдних торгів, та про порушення його прав, як посилається відповідач, у зв`язку з не направленням йому вказаних постанов. Однак, з позовом до адміністративного суду ОСОБА_1 звернувся лише 16.08.2016 і ним не наведено жодної поважної причини пропуску десятиденного строку звернення до суду, встановленого ст. 181 КАС України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
20 лютого 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року, в якій позивач просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що нез`ясування судом обставин подачі позову з пропуском строку не є істотною підставою для скасування судового рішення, оскільки не вплинуло на розгляд справи по суті, а рішення суду першої інстанції є обґрунтованим і законним. Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не надав жодного аналізу аргументам, наведеним позивачем у запереченні проти апеляційної скарги. Зазначає, що відповідачем в підтвердження надіслання йому поштової кореспонденції надано до суду лише копію журналу вихідної кореспонденції, однак, як вважає позивач, цей журнал не містить відповідних номерів записів. Вважає помилковим врахування судом апеляційної інстанції доказів, наданих відповідачем саме до цього суду, а не до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.05.2011 Одеським окружним адміністративним судом був виданий виконавчий лист по справі №2а/1570/788/2011 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь держави заборгованості з орендної плати за землю в розмірі 116517,58 грн.
22.03.2012 за заявою стягувача - Гайворонської ОДПІ Кіровоградської області зазначений виконавчий лист було пред`явлено до виконання до Відділу ДВС Ульяновського районного управління юстиції в Кіровоградської області.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2012 державним виконавцем ДВС Ульяновського районного управління юстиції в Кіровоградської області Косіловським М.С. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №31805302 (а.с.10).
В рамках здійснення примусового виконання зазначеного виконавчого документа ВП№31805302 державним виконавцем також були винесені постанови від 28.03.2012 про накладення арешту на все нерухоме майно боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.28), від 06.06.2012 про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні (а.с.29), від 27.09.2012 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 11651,76 грн (а.с.30), від 27.09.2012 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 5463,00 грн (а.с. 31).
Постановою державного виконавця від 02.10.2012 в рамках ВП№31805302 (а.с.32) стягувачу був повернутий виконавчий документ у зв`язку з його повним виконанням згідно положень п.8 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження".
Звертаючись з позовом до суду першої інстанції 16.08.2016, ОСОБА_1 посилався на те, що 08.08.2016 йому стало відомо про існування зазначених вище постанов державного виконавця, прийнятих в рамках примусового виконання виконавчого документа ВП №31805302.
Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 було подано до Ульяновського районного суду Кіровоградської області позовну заяву до відділу державної виконавчої служби Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області, приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», фермерського господарства «Майя-Агро», за участю третіх осіб - експерта Поляновського Олександра Олександровича , приватного нотаріуса Ульяновського районного нотаріального округу Веліховської Тетяни Станіславівни про визнання прилюдних торгів недійсними, яка датована 05.04.2016.
У тексті вказаної позовної заяви ОСОБА_1 зазначив, що він ні про відкриття виконавчого провадження №31805302, ні про винесення інших постанов, про які зазначено у позові (постанови від 28.03.2012 про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, про призначення експерта від 06.06.2012, про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із стягненням заборгованості від 02.10.2012), а також про результати визначення вартості чи оцінки майна та проведення прилюдних торгів, не був повідомлений належним чином.
22.04.2016 ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області за вказаною вище позовною заявою ОСОБА_1 було відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.ч. 2, 3 зазначеної статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 181 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби.
Так, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
Колегія суддів зауважує, що за загальним правилом, яке міститься у статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду першої інстанції), початок перебігу строку для звернення до адміністративного суду законодавець пов`язав з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Винятки з цього правила мають бути передбачені законом.
При цьому, дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність підтверджених належними доказами поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне вчинення відповідних дій.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави».
Як встановив суд апеляційної інстанції, про вчинення відповідачем оскаржуваних у цій справі дій позивач дізнався до 22.04.2016 при поданні до Ульяновського районного суду Кіровоградської області позовної заяви до відділу державної виконавчої служби Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області.
При цьому, як під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, так і в поданій касаційній скарзі позивач фактично не спростовує вказаних обставин.
Отже, враховуючи те, що скаржником не було наведено жодних доводів, які б свідчили про наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, які не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, а саме звернення до суду з позовом, апеляційний суд правомірно залишив позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з пропуском встановленого КАС України строку звернення до суду.
Посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно дослідив надані відповідачем докази колегія суддів оцінює критично, адже такий обов`язок суду передбачений положеннями ст. 195 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції).
Крім того, Суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 155 КАС України встановлено, що позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
З аналізу наведених норм слідує, що подання позовної заяви з пропуском строку звернення до суду на будь-якій стадії адміністративного процесу має наслідком залишення судом такої позовної заяви без розгляду, якщо суд не визнає причини пропуску строку звернення до суду поважними.
Таким чином, Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції при скасуванні постанови суду першої інстанції та постановленні ухвали про залишення позову без розгляду не допустив жодних порушень норм процесуального законодавства.
Також Суд зауважує, що оскільки решта доводів касаційної скарги стосується вирішення позовних вимог позивача по суті, колегія суддів не може перевіряти їх обґрунтованість.
Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.
Частиною першою статті 350 КАС України (в редакції, чинній до внесення змін 15.01.2020) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено порушень норм процесуального права.
З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у справі 815/4029/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова