ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа №815/4395/16
касаційне провадження № К/9901/42961/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного підприємства «Сонекс» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 (головуючий суддя - Коваль М.П., судді - Домусчі С.Д., Димерлій О.О.) у справі за позовом Приватного підприємства «Сонекс» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2016 року Приватне підприємство «Сонекс» (далі у тексті - Підприємство) звернулося до суду із позовом до Одеської митниці ДФС (далі - Митниця), у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 09.06.2016 №500060006/2016/000043/2, від 17.06.2016 №500060006/2016/000046/2, від 24.06.2016 №500060006/2016/000047/2, від 27.06.2016 №500060006/2016/000048/2.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалося на те, що Митниці були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів, що надійшли до України на підставі зовнішньоекономічних контрактів. Митниця витребувала додаткові документи, відмовила у прийнятті митної декларації та прийняла рішення про коригування митної вартості товару. Вважаючи висновок Митниці про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), не обґрунтованим, у зв`язку із чим застосування резервного методу неправомірним та рішення Митниці такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач просив їх скасувати.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 04.11.2016 позов задовольнив, визнав протиправними та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 09.06.2016 №500060006/2016/000043/2, від 17.06.2016 №500060006/2016/000046/2, від 24.06.2016 №500060006/2016/000047/2, від 27.06.2016 №500060006/2016/000048/2.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що позивач для оформлення товару за першим методом (за ціною контракту) надав усі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується. Митниця безпідставно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару та не довела неможливість визначення митної вартості товару за ціною контракту та необхідності визначення такої вартості за другорядним методом.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Підприємства задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 17.06.2016 №500060006/2016/000046/2, від 24.06.2016 №500060006/2016/000047/2. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що в частині задоволених позовних вимог Підприємство для оформлення товару за першим методом (за ціною контракту) надало усі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується. Митниця безпідставно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару та не довела неможливість визначення митної вартості товару за ціною контракту та необхідності визначення такої вартості за другорядним методом.
В частині відмови у задоволені позову суд дійшов висновку, що додатково наданими декларантом документами не було усунуто встановлених Митницею розбіжностей щодо ціни товару, а також надані не всі документи, які були витребувані відповідачем, та відповідачем правомірно було здійснено коригування митної вартості заявлених позивачем товарів та визначено її за другорядним методом - за резервним.
Підприємство оскаржило рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 10.04.2017 відкрив касаційне провадження у справі. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: статті 49, частини 1 статті 51, частини 2, 3 статті 53, частин 1-3 статті 54, статей 58 62 63 64 Митного кодексу України, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Наполягає на тому, що Підприємством надані всі необхідні документи для підтвердження вартості товарів, які перетинали митний кордон України.
У запереченні на касаційну скаргу Митниця вказує на правомірність прийняття ним рішень про коригування митної вартості товарів, у зв`язку з чим просить суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.11.2022 прийняв касаційну скаргу Підприємства до провадження, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 08.11.2022.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди установили, що 08.06.2016, 16.06.2016, 23.06.2016 та 24.06.2016 Підприємством були заявлені до декларування товари, перелік яких визначений у поданих митних деклараціях від 08.06.2016 №500060006/2016/009380, від 16.06.2016 №500060006/2016/009847, від 23.06.2016 №500060006/2016/010284 та від 24.06.2016 №500060006/2016/010420.
Під час здійснення Митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено спрацювання профілів ризику щодо можливого заниження митної вартості та наявність в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, розбіжностей, у зв`язку із чим, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України декларанта було зобов`язано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Враховуючи, що при розгляді документів, які були додатково надані декларантом було встановлено, що ці документи не підтверджують митну вартість товару, а також надані не всі документи, які були затребувані, відповідачем було здійснено коригування митної вартості заявленого позивачем товару та визначено її за другорядними методами - за резервним, про що прийняті відповідні рішення, які є предметом розгляду у даній справі.
Суд касаційної інстанції виходячи із межі перегляду судом касаційної інстанції, визначеної частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, переглядає рішення суду апеляційної інстанції в частині визнання протиправними та скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 17.06.2016 №500060006/2016/000046/2 та від 24.06.2016 №500060006/2016/000047/2, що слугувало підставою для відкриття касаційного провадження, в іншій частині рішення суду апеляційної інстанції не переглядається.
Відносини, з приводу яких виник даний спір регулюються Митним кодексом України.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною четвертою вказаної статті встановлено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Згідно з частиною п`ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.
Приймаючи рішення про часткову відмову у задоволені позовних вимог суд апеляційної інстанції установив, що підставою для витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості заявлених ним до декларування товарів стало спрацювання профілів ризику щодо можливого заниження митної вартості та наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей і відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявлення позивачем митної вартості товарів, а тому митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що під час витребування додаткових документів відповідач діяв відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України та відповідно до наведених законодавчих норм, надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів.
Верховний Суд зазначає, що ненадання декларантом повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду, що сумніви Митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд приймає до уваги, що судом апеляційної інстанції установлено, що додатково наданими декларантом документами не було усунуто встановлених розбіжностей, а також надані не всі документи, які були затребувані, відповідачем було здійснено коригування митної вартості заявлених позивачем товарів та визначено її за другорядним методом - за резервним. Під час митного оформлення і судового розгляду позивачем не надано доказів, яким чином визначалась ціна кожного товару окремо.
Посилаючись на протиправність цього рішення позивач обґрунтовує розбіжності щодо коносаменту та митної декларації в частині кількості товару, водночас жодним чином не обґрунтовує такі розбіжності в частині декларації країни відправника та не зазначає, яким чином визначалась ціна наведених товарів з урахуванням цих розбіжностей.
Ураховуючи встановлення судом апеляційної інстанції відсутність всіх документів, які б підтверджували митну вартість товару, наявність розбіжностей щодо заявленої митної вартості та не надання позивачем будь-яких додаткових документів, які б спростували виявлені розбіжності, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що Митницею правомірно не застосовано перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.
При визначенні митної вартості товару митницею застосований резервний метод оцінки згідно з положеннями статті 64 Митного кодексу України. При цьому, у рішенні Митниця послідовно довела неможливість застосування попередніх методів.
Митна вартість товару не могла бути визначена за другорядними методами відповідно вимог статті 59 Митного кодексу України та статті 60 цього Кодексу по причині відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, інформації про якість та репутацію на ринку.
Визначити митну вартість відповідно до вимог статей 62 і 63 Митного кодексу України неможливо з причини відсутності у митного органу та декларанта вартісної основи для розрахунку митної вартості.
За таких обставин, відповідачем правомірно було визначено митну вартість у спірному випадку на підставі аналізу цін бази даних ЄАІС ДМСУ та правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 09.06.2016 № 500060006/2016/000043/2.
Щодо рішення про коригування митної вартості товарів від 27.06.2016 №500060006/2016/000048/2 колегія суддів враховує установлені судом апеляційної інстанції обставини, додатково наданими декларантом документами не було усунуто встановлених розбіжностей, а також надані не всі документи, які були затребувані, відповідачем було здійснено коригування митної вартості заявлених позивачем товарів та визначено її за другорядним методом - за резервним.
Колегія суддів не може прийняти посилання скаржника на технічну помилку при визначенні кількості заявленого до декларування товару, яка, на його думку, не може бути виправлена саме з технічних причин та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що документи, які подаються до митного оформлення повинні містити чітку інформацію про кількісні/вартісні характеристики поставляємого товару, а наявні розбіжності повинні бути виправлені самим декларантом шляхом подання відповідних документів (що в даному випадку позивачем зроблено не було), а не повинні на власний розсуд розцінюватись посадовою особою митного органу.
Також, Суд враховує установлені судом апеляційної інстанції обставини, що ціна поставляємого товару за одиницю, що наведена у комерційному інвойсі, не відповідає такій ціни, що визначені у поданій митній декларації та позивачем не надано доказів, яким чином визначалась ціна за одиницю.
Ураховуючи встановлення судом апеляційної інстанції відсутність всіх документів, які б підтверджували митну вартість товару, наявні розбіжності щодо заявленої митної вартості та не надання позивачем будь-яких додаткових документів, які б спростували виявлені розбіжності, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що Митницею правомірно не застосовано перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.
Таким чином, доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017, оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.
Згідно з частиною третьою статті КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга Митниці підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 - без змін.
Керуючись статтями 349 350 355 356 359 КАС України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Сонекс» залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова