ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2022 року

м. Київ

справа №815/4549/16

касаційне провадження № К/9901/37659/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2016 (суддя Завальнюк І.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 (головуючий суддя - Домусчі С.Д., судді - Коваль М.П., Кравець О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві (далі - Інспекція) про визнання протиправними та скасування наказів,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Інспекції, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила визнати протиправними та скасувати накази: № 629 від 10.08.2016 «Про продовження термінів проведення планової виїзної перевірки»; № 686 від 29.08.2016 «Про внесення змін до наказу № 579 від 14.07.2016».

На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послалася на те, що 05.08.2016 на місце здійснення позивачем нотаріальної діяльності (м. Київ, вул. Зої Гайдай, 5) прибули співробітники Інспекції для здійснення планової документальної перевірки, надавши копії повідомлення про проведення з 29.07.2016 документальної планової виїзної перевірки, наказу про проведення перевірки від 14.07.2016 № 579, направлень на проведення перевірки, плану перевірки. У зв`язку із тим, що всупереч положенням пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України позивачу копію наказу про проведення документальної планової перевірки та повідомлення вручено не було, позивач не допустила співробітників контролюючого органу до проведення контрольного заходу. В свою чергу, 05.09.2016 на податкову адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) надійшли копії наказу № 629 від 10.08.2016 про продовження термінів проведення планової перевірки з 12.08.2016 по 18.08.2016, № 668 від 29.08.2016 про внесення змін до наказу № 579 від 14.01.2016 в частині строків проведення планової перевірки (з 14.09.2016 тривалістю 10 робочих днів). На думку позивача, вказані накази прийняті з порушенням податкового законодавства, оскільки продовжити термін перевірки, право на яку не виникло, неможливо, а для перенесення строків проведення перевірки обставин не було.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 20.10.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017, у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що приймаючи оспорювані накази Інспекція діяла у спосіб та у межах передбачених законодавством повноважень, з урахуванням того, що: наказом Інспекції № 629 від 10.08.2016 було продовжено терміни проведення планової виїзної перевірки ОСОБА_1 тривалістю 5 робочих днів з 12.08.2016 по 18.08.2016 на підставі абзацу 2 пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та у зв`язку із тим, що станом на граничний термін закінчення планової виїзної документальної перевірки не були надані документи в повному обсязі; фактично видання наказу № 629 від 10.08.2016 було обумовлено неотриманням ОСОБА_1 у відведений пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України термін копії наказу про проведення документальної планової перевірки та письмового повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки та недопущенням посадових осіб до перевірки; позивач помилково ототожнив право на перевірку в аспекті умови для її початку, та право на перевірку в аспекті функції органу фінансового контролю; наказ № 668 від 29.08.2016 складений не на виконання вимог пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України і по суті не є наказом, яким перевірка переноситься з передбачених зазначеною нормою підстав, зазначеним наказом лише коригується та приводиться у відповідність проведення перевірочних заходів відповідно до плану-графіку, чим у тому числі захищаються й права платника податків.

ОСОБА_1 оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.03.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: порушення податковим органом вимог пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України не може бути підставою для продовження термінів планової виїзної перевірки; позивачем не оспорюється фундаментальне право податкового органу на проведення перевірки платника податків взагалі, позивачем лише оспорюється право податкового органу видавати наказ про продовження терміну проведення перевірки, право на проведення якої в нього не виникло, оскільки наказ № 579 від 14.07.2016 був вручений з порушенням вимог пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України; Інспекція, прийнявши наказ № 668 від 29.08.2016, діяла не у спосіб та не у межах повноважень, визначених податковим кодексом України.

Інспекція не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.09.2022 прийняв касаційну скаргу ОСОБА_1 до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 13.09.2022.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що на підставі плану-графу проведення документальних перевірок фізичних осіб-підприємців Інспекції на ІІІ квартал 2016 року та відповідно до пункту 77.1 статті77 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» наказом начальника Інспекції від 14.07.2016 № 579 було призначено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю, ОСОБА_1 з питань податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правил нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, з 29.07.2016 тривалістю 10 робочих днів.

05.08.2016 за адресою здійснення ОСОБА_1 нотаріальної діяльності ( м. Київ, вул. Зої Гайдай, 5 ) прибули співробітники Інспекції, які вручили позивачу оригінал повідомлення від 15.07.2016 № 5913/к/26-53-13-06-12 про проведення з 29.07.2016 документальної планової виїзної перевірки, копію наказу № 570 від 14.07.2016, направлення на перевірку від 27.07.2016 № 84, № 85, план перевірки (для огляду).

ОСОБА_1 не допустила перевіряючих до проведення планової документальної перевірки, призначеної згідно наказу начальника Інспекції від 14.07.2016 № 579, оскільки всупереч положенням пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України її не було своєчасно повідомлено про призначення такої перевірки, про що здійснила власноручний напис на направленні на перевірку від 27.07.2016 № 84.

10.08.2016 наказом начальника Інспекції № 629 було продовжено термін проведення планової виїзної документальної перевірки ОСОБА_1 тривалістю на 5 робочих днів з 12.08.2016 по 18.08.2016.

З огляду на те, що позивачу не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки не було вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки № 579 від 14.07.2016 та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки, ОСОБА_1 05.08.2016 не допустила перевіряючих до перевірки та 06.08.2016 звернулася до податкової інспекції із заявою, в якій пояснила причини недопуску та висловила прохання припинити дії щодо реалізації наказу № 579 від 14.07.2016. В заяві від 11.08.2016 ОСОБА_1 продублювала зміст попередньої заяви, підкресливши відсутність права у працівників податкової інспекції проводити перевірки.

Листом від 02.09.2016 № /к/26-15-13-06-24 Інспекція у відповідь на заяви позивача повідомила про те, що Інспекцією був прийнятий наказ від 29.08.2016 № 668 про внесення змін до наказу № 579 від 14.07.2016 в частині термінів проведення перевірки. Відповідно до зазначеного наказу планова перевірка самозайнятої особи ОСОБА_1 розпочнеться з 14.09.2016 та буде тривати 10 робочих днів, про що платника податків повідомлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення шляхом надсилання наказу на адресу, визначену платником податків, як податкову.

За інформацією, наданою УДППЗ «Укрпошта» від 14.09.2016 № 997-999/12 щодо дати отримання ОСОБА_1 рекомендованих листів від 11.08.2016, від 16.08.2016 та від 31.08.2016, відправником яких є Інспекція, 05.09.2016 на податкову адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) надійшли копії наказу Інспекції від 10.08.2016 № 629 про продовження термінів проведення планової виїзної перевірки з 12.08.2016 по 18.08.2016; наказу Інспекції від 29.08.2016 № 668 про внесенням змін до наказу від 14.01.2016 № 579 в частині строків проведення планової перевірки (визначити строки з 14.09.2016 тривалістю 10 робочих днів); повідомлення від 29.08.2016 № 7027/к/26-53-13-06-12 про проведення планової документальної виїзної перевірки з 14.09.2016; лист від 16.08.2016 № 6843/к/26-53-13-06-12.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із абзацами першим, другим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Абзацом 1 пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Згідно з положеннями пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Пунктами 77.6, 77.7 статті 77 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Відповідно до абзаців 1, 2 підпункту 1.2.4 пункту 1.2 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України 31.07.2014 № 22 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), продовження строків проведення документальних та фактичних перевірок здійснюється відповідно до статті 82 розділу II Кодексу за наказом органу державної фіскальної служби, яким було призначено таку перевірку. Статтею 82 розділу II Кодексу не обмежується кількість наказів про продовження строків перевірки за умови дотримання визначеної цією статтею тривалості перевірки та забезпечення надання платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам) копії зазначеного наказу та пред`явлення направлення з відміткою про продовження перевірки. Продовження проведення перевірки розпочинається у перший робочий день за останнім робочим днем здійснення перевірки, зазначеним у направленні на перевірку. Наказ про продовження перевірки видається у ході проведення перевірки для недопущення перерви між датою закінчення перевірки згідно з першим направленням та датою продовження перевірки, зазначеною у відповідному наказі, на підставі доповідної записки керівника підрозділу органу державної фіскальної служби, який здійснював (очолював) таку перевірку, з викладенням підстав та причин необхідності такого продовження.

Положеннями пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: аправлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого орган; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Таким чином, законодавством встановлений обов`язок контролюючого органу повідомити платника податків про дату початку та місце проведення перевірки, а платнику, в свою чергу, гарантується право оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього. Реалізація такого права за відсутності обов`язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 не допустила перевіряючих до проведення планової документальної перевірки, призначеної згідно наказу начальника Інспекції від 14.07.2016 № 579, оскільки всупереч положенням пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України її не було своєчасно повідомлено про призначення такої перевірки, про що ОСОБА_1 здійснила власноручний напис на направленні на перевірку від 27.07.2016 № 84, а також шляхом надіслання Інспекції листа від 06.08.2016. Вказані обставини податковим органом не заперечувалися.

За таких обставин, Верховний Суду складі Касаційного адміністративного суду вказує, що прийняття Інспекцією наказу від 10.08.2016 № 629 про продовження термінів проведення планової виїзної перевірки є неправомірним, оскільки право на проведення перевірки, призначеної згідно наказу начальника Інспекції від 14.07.2016 № 579, перевіряючими реалізоване не було.

Крім того, матеріалами справи, зокрема, листом УДППЗ «Укрпошта» від 14.09.2016 № 997-999/12, підтверджується, що наказ Інспекції від 10.08.2016 № 629 про продовження термінів проведення планової виїзної перевірки та наказ Інспекції від 29.08.2016 № 668 про внесенням змін до наказу від 14.01.2016 № 579 в частині строків проведення планової перевірки були вручені ОСОБА_1 05.09.2016, що свідчить про те, що Інспекцією не був дотриманий строк повідомлення платника податків про проведення планової документальної перевірки, встановлений у пункті 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, з огляду на дату такої перевірки - 14.09.2016.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується із доводами скаржника, що податковий орган при прийнятті наказів від 10.08.2016 № 629 та від 29.08.2016 № 668 діяв не на підставі, не в порядку і у спосіб, передбачений законодавством.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 349, ч.1 ст. 351, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати накази Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві: № 629 від 10.08.2016 «Про продовження термінів проведення планової виїзної перевірки»; № 686 від 29.08.2016 «Про внесення змін до наказу № 579 від 14.07.2016 про проведення документальної планової виїзної перевірки».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду