ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2021 року
м. Київ
справа №815/494/16
касаційне провадження № К/9901/39701/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Чорноморської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Одеській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2017 (суддя - Скрипчеко В.О.) у справі № 814/494/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднання Одесаагрогаз» (далі у тексті - Товариство, ТОВ «Об`єднання Одесаагрогаз») до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління ДФС в Одеській області (далі у тексті - Інспекція, ДПІ в Овідіопольському районі) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень,
УСТАНОВИВ:
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2016 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднання Одесаагрогаз» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень та зобов`язання вчинити певні дії.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, 22.04.2016 ДПІ в Овідіопольському районі звернулася до суду із апеляційною скаргою.
Одеській апеляційний адміністративний суд, у зв`язку із ненаданням скаржником доказів сплати судового збору, ухвалою від 29.04.2016 залишив апеляційну скаргу без руху та зобов`язав контролюючий орган до 14.05.2016 надати до суду належним чином оформлений документ про сплату судового збору.
У зв`язку із невиконанням вимог ухвали від 29.04.2016 Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.04.2016 апеляційну скаргу ДПІ в Овідіопольському районі повернув.
27.03.2017 Інспекція повторно звернувся до Одеського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції подану разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, Управління обґрунтувало тим, що попередньо подавало апеляційну скаргу у визначений процесуальним законом строк, проте апеляційну скаргу було повернуто з огляду на несплату скаржником судового збору, який податковий орган не міг сплатити у зв`язку з неповним фінансуванням та не затвердженням кошторису видатків на 2016 рік.
Розглянувши заявлене контролюючим органом клопотання, Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31.03.2017 залишив апеляційну скаргу без руху та надав скаржнику строк упродовж тридцяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме - для зазначення інших поважних причин пропуску для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2016. Зазначена ухвала мотивована тим, що апеляційну скаргу подано з порушенням строків на апеляційне оскарження, вказані причини пропуску строку не можливо вважати поважними, подане клопотання - обґрунтованим, зважаючи на що, апелянту надано можливість повторно заявити обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із вказівкою на поважні причини його пропуску. З огляду на викладене, відповідачу встановлено строк для надання інших підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
На виконання ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2017 відповідачем 22.05.2017 подано клопотання, відповідно до змісту якого скаржник пояснює, що має змогу сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та просить надати додатковий час на отримання оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору із відміткою про проведення коштів.
Ухвалою від 25.05.2017 Одеський апеляційний адміністративний суд задовольнив клопотання Інспекції про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та продовжив строк до 29.06.2017 строк виконання ухвали судді Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2017 про залишення без руху апеляційної скарги відповідача.
Одеський апеляційний адміністративний суд, розглянувши клопотання відповідача про долучення платіжного доручення, ухвалою від 03.07.2017 відмовив у відкритті апеляційного провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 4 ст. 189 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017), оскільки дійшов висновків, що контролюючим органом не було разом із платіжним дорученням про сплату судового збору подано обґрунтоване та вмотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. При цьому, повернув сплачений Інспекцією судовий збір за подання апеляційної скарги.
Інспекція оскаржила ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2017 до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.10.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 03.07.2017, визнати поважними строки пропуску апеляційного оскарження, а справу направити до цього ж суду для розгляду та суд витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги Управління вказує на відсутність порушення податковим органом строку на апеляційне оскарження, оскільки можливості подання апеляційної скарги були обмежені з об`єктивних причин, а саме - відсутністю коштів на рахунках, призначених на сплату судового збору у зв`язку із не затвердженням кошторису видатків на 2016 рік, частими арештами рахунків ОДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області, а на час повторного подання скарги діяв тимчасовий кошторис на 2017 рік, за яким не було виділено коштів органам ДФС для здійснення своїх функцій щодо судового супроводження справ та зазначаючи, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду та позбавляти права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на касаційну скаргу.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.09.2021 прийняв касаційну скаргу Управління до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 07.09.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з відсутності поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки відповідач фактично не обґрунтував факт відсутності можливості та наявності непереборних обставин, що унеможливили звернення до суду з апеляційною скаргою у строк, встановлений законом.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки, як встановлено колегією суддів, суд апеляційної інстанції відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження правомірно визнав неповажними зазначені відповідачем причини пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою, які обумовлені відсутністю коштів на рахунках скаржника та його неналежним фінансуванням. Усуваючи недоліки апеляційної скарги, скаржник обґрунтовує їх одними й тими ж підставами, а саме: відсутністю коштів для сплати судового збору, які й наводились в апеляційній скарзі при зверненні вперше, які, в свою чергу, вже визначалися судом неповажними. При цьому інших доказів поважності пропущеного строку, окрім кошторису на 2017 рік та службової записки в.о. начальника управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності заявником апеляційної скарги суду не надавалося.
Також суд звертає увагу, що після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, не обмежена у праві в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право у будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Враховуючи викладене, та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Належними доказами поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою, є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу з моменту виникнення права на апеляційне оскарження, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справі у найкоротші строки.
Утім, податковим органом не було надано суду доказів вчинення дій, спрямованих на отримання достатнього фінансування з Державного бюджету України для сплати судового збору безпосередньо у даній справі.
Відповідно до пункту четвертого статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Крім того, у пункті 40 та у пункті 41 справи «Пономарьов проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що «… якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та з підстав, які видаються непереконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду… Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків».
Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення, розподілу та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Чорноморської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Одеській області залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова