ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2022 року
м. Київ
справа №815/5060/17
адміністративне провадження № К/9901/62101/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Бучик А.Ю., Єзерова А.А.
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство»
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 (суддя Іванов Е.А.)
та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 (колегія у складі суддів Семенюка Г.В., Потапчука В.О., Шляхтицького О.І.)
у справі № 815/5060/17
за позовом Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі
до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство»
про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах у сумі 100713,72 гривень.
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2017 року Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі звернулося до суду з позовом до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство», в якому просило стягнути суму заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах у сумі 100713,72 гривень.
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018, позов задоволено.
3. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
4. Ухвалою Верховного Суду від 03.10.2018 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДСК «ЧМП» зареєстроване в Центральному ОУПФУ і знаходиться на обліку як платник внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
6. У ДСК «ЧМП» виконуються роботи з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
7. Як вбачається з картки особового рахунку ДСК «ЧМП» по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 заборгованість відповідача за Списком № 2 за період з липня по вересень 2017 року складає 100 713,72 гривень.
8. Вказані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відповідачем оскаржені не були, а отже ДСК «ЧМП» погоджується з розрахунками, наданими Центральним ОУПФ України в м. Одесі та повинно сплачувати суми, вказані в розрахунках.
9. У зв`язку з наявністю заборгованості підприємства, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
10. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на адресу відповідача направлялися розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та повідомлення про місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2. Зазначена сума боргу в добровільному порядку сплачена не була, а тому вона підлягає примусовому стягненню.
11. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що згідно ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами, праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
12. Згідно документів наданих позивачем, а саме протоколів, по пенсіонерам ОСОБА_1 (протокол призначення пенсії № 22120 від 06.12.2012), ОСОБА_2 (протокол призначення пенсії № 790 від 31.07.2014), ОСОБА_3 (протокол призначення пенсії № 8647 від 10.02.2016) пенсія призначена за ст. 100 та відшкодуванню підприємством не підлягає. Отже, враховуючи наведене, є підстави для зменшення суми заборгованості на 6861,61 грн.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач не надав доказів, підтверджуючих сплату фактичних витрат, а тому заборгованість перед позивачем по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 за період з липня по вересень 2017 року у загальному розмірі складає 100713,72 гривень.
14. За висновком суду апеляційної інстанції, безпідставними є доводи відповідача про те, що підприємство не зобов`язане відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, а саме гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , оскільки пенсії їм були призначені на підставі ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки особі, яка до 1 січня 1992 року (тобто до набрання чинності Законом № 1788-XII) набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно із Списками № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, і після цієї дати не працювала на роботах із важкими і шкідливими умовами праці, пенсія призначається відповідно до Прикінцевих положень Закону № 1058-IV згідно із статтею 100 Закону № 1788-XII.
15. Особі, яка до і після 1 січня 1992 року працювала на роботах, передбачених Списками № 1 та № 2, пенсія призначається відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII з урахуванням результатів атестації робочих місць».
16. Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача про розбіжності в сумах заборгованості (арифметичних помилках) по пенсіонерам: гр. ОСОБА_4 на суму 2,76 грн, гр. ОСОБА_5 на суму 33, 21 грн, гр. ОСОБА_6 на суму 1655,76 грн., та гр. ОСОБА_7 на суму 64,89 грн за липень-вересень 2017 року, та по гр. ОСОБА_8 на суму 33,21 грн донарахування з липня по вересень 2017 року та гр. ОСОБА_9 на суму 0,10 грн, що разом становить 1753,96 грн, у наданих пенсійним органом розрахунках, так як останні підкріплені зібраними у матеріалах справи доказами.
17. Більш того, надані розрахунки щодо виплачених пенсій громадянам ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , навпаки збільшують суму спірної заборгованості перед пенсійним органом. Дана обставина може бути вирішенна сторонами шляхом проведення взаємних актів звірок та після чого або сплачена відповідачем добровільно, або стягнута у судовому порядку шляхом подання нового адміністративного позову позивачем.
18. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
19. Скаржник зазначає про те, що право на пенсію відповідно до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має особа, яка набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах до 01.01.92 і після цієї дати не працювала на даних роботах. Наявності атестації робочих місць не вимагається. Відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначені відповідно до вказаної статті, відшкодуванню не підлягають.
20. Особі, яка розпочала працювати на роботах, передбачених Списками до 01.01.1992 і не набула необхідний стаж, що давав право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та продовжила працювати після 01.01.1992, пенсія призначається відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
21. Отже, враховуючи вищенаведене, підприємство не зобов`язане відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій особам, які працювали на даному підприємстві до 01.04.92.
22. Також скаржник вважає, що не повинен відшкодовувати в частині стягнення суми у розмірі 5110,53 грн за період з липня 2017 по вересень 2017 на відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах громадянам ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , оскільки ДСК «ЧМП» було виявлено арифметичні помилки в обґрунтованих помісячних розрахунках, заявлених до стягнення суми боргу по відшкодуванню пільгових пенсій за Списком №2.
23. Крім того, звертає увагу на те, що 21.08.2018 ДСК «ЧМП» було подано клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтовано наступним.
24. Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.07.2003 порушено провадження у справі № 32/136-03-5080 про банкрутство ДСК «ЧМП» в порядку Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Станом на дату звернення до суду з позовом, провадження у справі про банкрутство продовжується на стадії санації.
25. Пунктом 7 ч.1 ст. 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.
26. Згідно з ч.9 ст. 16 ГПК України передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених п.7 ч. 1 ст. 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
27. Вимоги Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі носять майновий характер, а саме про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах у сумі 100 713,72 гривень.
28. Позивач у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись, зокрема на те, що якщо ДСК «ЧМП» вважає, що пільгова пенсія пенсіонерам ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 призначена не вірно, то дане питання має вирішуватися в іншому провадженні.
29. Також Управління вважає, що призначення пільгової пенсії не є предметом даного спору та не може розглядатися в межах справи № 815/5060/17.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
30. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі звернулось до суду з позовом до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» про стягнення з відповідача заборгованості на покриття витрат на виплату та доставку, пенсій призначених за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
32. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2003 по справі № 32/136-03-5080 було порушено провадження у справі про банкрутство (санація) ДСК «ЧМП» в порядку Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» згідно якої введено мораторій на задоволення позовних вимог.
33. Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції) передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (ч. 6).
34. Пунктом 8 частини 1 статті 20 ГПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції) передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
35. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань відносяться також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.
36. Також згідно з цією статтею поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
37. Також частиною четвертою статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
38. Аналогічна за змістом норма, міститься в Кодексі України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року №2597-VIII, з набранням чинності яким з 21 жовтня 2019 року втратив чинність Закон №2343-ХІІ, а саме частинами першою та другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
39. За змістом положень частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
40. Відповідно до абзацу третього частини 8 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.
41. Отже Кодекс України з процедур банкрутства, який є спеціальним щодо регулювання цих правовідносин у зв`язку з порушенням справи про банкрутство позивача, до грошових зобов`язань відносить і зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, тому в разі наявності заборгованості в боржника перед контролюючим органом, останній уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу, такий орган набуває статусу кредитора.
42. Для таких грошових зобов`язань передбачений окремий порядок їх пред`явлення до боржника, а саме: щодо поточних вимог кредиторів - шляхом розгляду спору щодо таких вимог у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. При цьому законодавство з питань банкрутства не розрізняє кредиторські вимоги за суб`єктом їх пред`явлення - кредитором - особою публічного права чи кредитором - особою приватного права, винятком є лише спори, пов`язані з визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
43. Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 27.02.2019 (справа №826/1866/17), від 23.09.2020 (справа №826/16976/16), 21.09.2021(справа №905/2030/19 (905/1159/20)) та Верховним Судом, зокрема у постановах від 11.02.2021 (справа №560/2855/20) від 28.04.2022 (справа № 300/2043/19) було висловлено правову позицію щодо належності справ в процедурі банкрутства до юрисдикції господарського суду.
44. Таким чином, на час звернення позивача до суду з цим позовом, в провадженні господарського суду перебувала справа про банкрутство відповідача, а отже й заявлені у даній справі позовні вимоги про стягнення з Державної судноплавної компанією «Чорноморське морське пароплавство» заборгованості підсудні господарському суду і не підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
45. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
46. Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
47. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
48. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваних судових рішень із закриттям провадження у справі.
Керуючись статтями 238 345 349 354 359 КАС України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року у справі № 815/5060/17 скасувати.
Провадження у справі № 815/5060/17 закрити.
Роз`яснити, що спір може бути розглянуто за правилами господарського судочинства.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.Ю. Бучик
Суддя А.А. Єзеров