ПОСТАНОВА
Іменем України
24 січня 2020 року
Київ
справа №815/729/17
адміністративне провадження №К/9901/42228/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 (суддя Бойко О.Я.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 (судді: Скрипченко В.О. (головуючий), Золотніков О.С., Осіпов Ю.В.) у справі № 815/729/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Старгруп Торг» до Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Старгруп Торг» (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними дій Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС України з невизнання податковою звітністю податкової декларації з податку на додану вартість (ПДВ) за грудень 2016 року та додатків до податкової декларації з податку на додану вартість №2 «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)», №3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» та №5 «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» та про зобов`язання відповідача визнати податковою звітністю податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016 року та додатків до податкової декларації з податку на додану вартість №2 «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)», №3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» та №5 «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» отриманої від ТОВ «Старгруп Торг» у паперовому вигляді.
2. Позов обґрунтовано тим, що податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2016 року та відповідні додатки заповнені та подані до контролюючого органу із дотриманням вимог чинного законодавства, відповідно до встановленої форми, а отже неприйняття такої декларацій є протиправним. Контролюючий орган позбавлений права відмовляти платнику податків у прийнятті податкової звітності з підстав інших ніж передбачено нормами Податкового кодексу України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017, позовні вимоги Товариства задоволено.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку, що подана позивачем декларації з податку на додану вартість з додатками грудень 2016 року відповідає вимогам чинного законодавства, а тому у контролюючого органу були відсутні підстави для неприйняття вказаної декларації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2017, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.
6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Старгруп Торг» відповідно до наказу ДФС № 1036 від 26.12.2016 «Про затвердження реєстру великих платників податків на 2017р.» включено до реєстру великих платників податку на 2017 рік.
Позивачу направлено повідомленням від ДФС України від 27.12.2016 №28218/6/99-99-07-01-04-15-ВПП в якому зазначено, що відповідно до наказу ДФС від 26.12.2016 позивач переведений до Одеського управління офісу великих платників податків. Позивач отримав зазначене повідомлення 16.01.2017, що підтверджується копією поштового конверта (а.с.26).
16.01.2017 позивач направив договір № 160120171 від 16.01.2017 про визнання електронних документів. Договір про визнання електронних документів доставлено до ДФС 16.01.2017 в 12:17:02, документу призначено реєстраційний номер 9000787215, документ збережений на центральному рівні, що підтверджується квитанцією №1(а.с.19). Також в квитанції № 1 податковий орган зазначив, що дія договору від 19.02.2014 припинена, новий договір приймається до розгляду.
Станом на 19.01.2017 інформацію щодо укладання договору про визнання електронної звітності позивач від контролюючого органу не отримував.
19.01.2017 позивач подав до Одеського управління офісу великих платників податків разом с супровідним листом декларацію з додатками з ПДВ за грудень 2016 року в паперовому вигляді (а.с.8-18).
02.02.2017 позивач отримав лист-відповідь від відповідача №3897/10/28-10-49-03 від 23.01.2017 з повідомленням, про те що в порушення п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України та відповідно до п.48.7 ст.48, п.49.11 ст.49 Податкового кодексу України надана ТОВ «Старгруп Торг» податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2016 року з додатками не вважаються податковою декларацією. Враховуючи наведене, Одеське управління Офісу великих платників податків ДФС запропонувало позивачу надати нову звітність, оформлену згідно з вимогами чинного законодавства (а.с.27).
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує, що позивачем допущено порушення при поданні до контролюючого органу податкової декларацій з ПДВ. Зазначає, що зазначення податкової адреси, за якою посадові особи Товариства відсутні (складено відповідний акт під час виходу за адресою з метою вручення листа про зміну місця податкового обліку), що є порушенням вимог ст. 48 Податкового кодексу України.
9. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16.
Платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
10.2. Пункт 45.2 статті 45.
Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
10.3. Пункт 46.1 статті 46.
Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
10.4. Пункт 48.3 статті 48.
Податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
10.5. Підпункт 48.5.1 пункту 48.5 статті 48.
Податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.
10.6. Пункт 48.7 статті 48.
Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.
10.7. Пункти 49.1, 49.2, 49. 3 статті 49.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
10.8. Пункт 49.8 статті 49.
Прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
10.9. Абзац 1 пункту 49.9 статті 49.
За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
10.10. Підпункт 49.11.1 пункту 49.11 статті 49.
У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання.
10.11. Пункт 49.13 статті 49.
У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.
11. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
11.1. Частини перша та друга статті 18.
Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Податковим кодексом передбачено вичерпний перелік підстав за наявності яких контролюючий орган має право відмови у прийнятті його податкової декларації.
13. Прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу.
Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
14. При вирішенні спорів щодо правомірності відмови в прийнятті податкової декларації необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судами) обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
15. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
16. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені контролюючим органом в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).
17. Контролюючим органом всупереч вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що позивачем були порушені вимоги пунктів 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України при заповненні податкової декларації.
18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2016 року подана позивачем до контролюючого органу із дотриманням вимог чинного законодавства, відповідно до встановленої форми та на паперових носіях, у зв`язку з тим, що договір про визнання електронних документів від 19.02.2014 припинений, а новий договір приймається до розгляду.
Суди також правильно вказали, що відповідач у листі про відмову у прийнятті податкової декларації з ПДВ безпідставно послався на пункт 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, оскільки місцезнаходження позивача (м. Миколаїв, вул.Московська, 55), яке було зазначено в декларації відповідає даним Єдиного державного Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 28). Крім того, саме за вказаною адресою контролюючим органом направлялись рішення про зміну основного місця обліку та листи про неприйняття звітності, які позивачем були отримані.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
19. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.
20. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 слід залишити без задоволення.
21. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
22. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 у справі №815/729/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду