ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 815/749/17

адміністративне провадження № К/9901/35416/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року (суддя Бутенко А.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року (головуючий суддя Запорожан Д.В., судді: Романішин В.Л., Шляхтицький О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий ДІМ "Дельта Вілмар" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий ДІМ "Дельта Вілмар" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС (яку ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року було замінено її правонаступником - Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків; далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 листопада 2016 року №0000991400, №0001001400, №0001011400 та №0001021400.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення ним положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентом (ТОВ «Фірма «Агрохімпродукт, ЛТД»), які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними, а їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, прийшов до висновку, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та належним чином документально оформлені; Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування податкових вигод, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Стосовно ж кримінального провадження, відкритого відносно посадових осіб ТОВ «Агрохімпродукт, ЛТД», суд, встановивши відсутність обвинувального вироку або постанови про звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих обставин, які набрали законної сили, вказав, що свідчення посадових осіб ТОВ «Агрохімпродукт, ЛТД» не мають заздалегідь встановленої сили, як це визначено частиною 2 статті 94 Кримінального процесуального кодексу України.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та неправильне застосування процесуальних норм, просила їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій з контрагентом ТОВ «Фірма «Агрохімпродукт, ЛТД», на підставі яких позивачем формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх фактичного здійснення належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів; водночас вказує й на залишення судами поза належною увагою обставини порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб ТОВ «Фірма «Агрохімпродукт, ЛТД» та, зокрема, протоколу допиту ОСОБА_1 , який на час спірних відносин обіймав посаду директора згаданого товариства та в своїх свідченнях вказував, що не підписував будь-яких документів, не подавав звітності й не мав відношення до діяльності цього суб`єкта господарювання.

Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому, касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.

Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Суди встановили, що в період з 28 вересня 2016 року по 18 жовтня 2016 року посадовими особами Інспекції згідно, зокрема, із підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України й на підставі ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 29 серпня 2016 року про призначення перевірки в межах кримінального провадження №32015230000000152 від 28 жовтня 2015 року, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за 2015 рік по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма «Агрохімпродукт, ЛТД», за результатами якої складено акт №177/28-08-14-0/36369434/67 від 26 жовтня 2016 року, яким, в свою чергу, встановлено порушення:

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту по постачальнику ТОВ «Фірма «Агрохімпродукт, ЛТД» за 2015 рік на суму 3 940 066,00 грн. (квітень 2015 року - 46 285,00 грн., травень 2015 року - 3 893 781,00 грн.), що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у квітні 2015 року в сумі 46 285,00 грн., заниження податкового зобов`язання, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2015 року на 1 883 249,00 грн. та завищення суми від`ємного значення, що враховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за грудень 2015 року на 2 010 532,00 грн.;

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток підприємства за 2015 рік на суму 3 646 155,00 грн.

До таких висновків податковий орган прийшов, з`ясувавши, що товар, поставлений позивачу продавцем ТОВ «Фірма «Агрохімпродукт, ЛТД», був придбаний останнім у виробника сільськогосподарської продукції ФГ «Козерог», який не мав необхідних умов для вирощування реалізованого товару, що, на думку відповідача, свідчить про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Фірма «Агрохімпродукт, ЛТД», стосовно посадових осіб якого порушено кримінальне провадження за фактом ухилення від сплати податків; відтак Товариством не проявлено належної обачності при виборі контрагента - ТОВ «Фірма «Агрохімпродукт, ЛТД».

На підставі акту перевірки Інспекцією 14 листопада 2016 року складено наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000991400, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1 883 249,00 грн. та нараховано штрафну санкцію у розмірі 941 625,00 грн.;

- №0001001400, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 46 285,00 грн. та нараховано штрафну санкцію - 23 143,00 грн.;

- №0001011400, відповідно до якого зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 2 010 532,00 грн.;

- №0001021400 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 3 646 155,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №6793/10/28-10-10-4-33 від 03 лютого 2017 року податкові повідомлення рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 ПК України).

Разом з тим, за змістом підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 ПК України платниками податку на прибуток підприємств - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Також підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачає, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи;

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Як вже вказувалось в цій постанові, в акті перевірки Товариства відповідач посилався на неправомірне формування ним податкового кредиту за операціями з придбання соняшника українського походження у ТОВ «Фірма «Агрохімпродукт, ЛТД» за ланцюгом з ФГ «Козерог» та наявність кримінального провадження, відкритого за фактом ухилення від сплати податків посадовими особами ТОВ «Фірма «Агрохімпродукт, ЛТД», а також необачність Товариства при виборі зазначеного контрагента.

При цьому, розглядаючи справу, суди встановили, що між Товариством (як покупцем) та ТОВ «Фірма «Агрохімпродукт, ЛТД» (як продавцем) був укладений договір поставки №ТД249 від 15 травня 2015 року, відповідно до предмету якого продавець зобов`язався поставити і передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити соняшник врожаю 2014 року (далі - товар), на умовах, викладених в цьому договорі. Базис поставки - EXW в редакції Інкотермс-2010 (в частині, що не суперечить умовам цього договору сертифікований зерновий склад ТОВ "Долинський комбікормовий завод", адреса: 28500, Кіровоградська область, Долинський район, м.Долинська, вул.Войкова, 1, 1-А).

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором позивачем до перевірки та до суду були надані наступні первинні документи: договір поставки та додатки до нього, рахунки-фактури, видаткові накладні, складські квитанції на зерно, картки аналізу зерна, специфікації до договору поставки, акти, акти приймання-передачі, накладні, податкові накладні, витяги з реєстру платників ПДВ.

Крім того, між Товариством (як поклажодавцем) та ТОВ "Долинський комбікормовий завод" (як зерновим складом) укладено договір №64 складського зберігання, приймання, сушіння, очищення та відпуску зерна від 03 вересня 2014 року, за умовами якого поклажодавець передає сільськогосподарські культури врожаю 2014 року (зерно), а зерновий склад - приймає його на відповідальне зберігання у знеособленому виді у передбаченому законодавством України порядку та на умовах цього договору. Зерновий склад також надає поклажодавцю послуги з метою недопущення псування та втрати якості зерна, у тому числі, але не обмежуючись, наданням у разі необхідності послуг з очистки та сушки зерна.

З приводу виконання умов зазначеного договору позивачем надано договір складського зберігання, приймання, сушіння, очищення та відпуску зерна, додатки до нього та акти приймання-передачі.

Також, з метою переробки придбаного насіння соняшника Товариством укладено з ТОВ "Дельта Вілмар СНД" договори №186 від 14 березня 2014 року та №28/03/14/15 від 28 березня 2014 року (з врахуванням додаткових угод), про виконання яких свідчать специфікації, видаткові накладні, акти приймання-передачі, довідки.

Більше того, між Товариством (як замовником) та ТОВ "Хліб АГ" (як перевізником) укладено договір №05/05/14/1 на організацію та виконання перевезення вантажів автотранспортом від 05 травня 2014 року, за умовами якого його предметом є взаємовідносини сторін, що виникають при організації та виконанні перевізником внутрішніх (по території України) перевезень вантажів замовника.

В підтвердження здійснення операцій за вищезазначеним договором (щодо перевезення придбаного Товариством соняшнику з ТОВ "Долинський комбікормовий завод" до ТОВ "Дельта Вілмар СНД") позивачем подано договір на організацію та виконання перевезення вантажів автотранспортом, додаткова угода, акти, ТТН, журнали реєстрації обліку в`їзду-виїзду автотранспорту.

Суди з`ясували, що виготовлений товар реалізований позивачем за експортними операціями на підставі контрактів №18/04/14/1 від 18 квітня 2014 року та №09/04/14/1 від 15 січня 2014 року, укладених з Компанією «Альфа Трейдинг Лімітед», за умовами яких продавець зобов`язався здійснити поставку продукції, найменування якої погоджується сторонами в специфікаціях, а покупець - провести оплату та прийняти товар в установленому в даному контракті та специфікаціях до даного нього порядку.

Проведення операцій за вказаним договором підтверджується митними деклараціями, додатковими угодами, специфікаціями, виписками по рахунках, повідомленнями про фактичне вивезення товару, вхідними валютними переказами тощо.

При цьому, спростовуючи посилання Інспекції на наявність кримінального провадження №32015230000000152 від 28 жовтня 2015 року, відкритого відносно посадових осіб ТОВ «Агрохімпродукт, ЛТД», суди виходили із обставини відсутності обвинувального вироку або постанови про звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих обставин, які набрали законної сили, та підтвердження господарських операцій між позивачем і вказаним товариством належними доказами.

Разом з тим, слід відмітити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 виходила з того, що обставини щодо діяльності контрагента платника податків, на які посилається контролюючий орган як на доказ нереальності господарської операції, підлягають оцінці з врахуванням принципу індивідуальної відповідальності платника податків, який знайшов відображення у нормі частини восьмої статті 9 Закону №996-ХIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. При цьому, важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.

Отже, відсутність вироку у кримінальному провадженні не звільняє суд, який розглядає адміністративну справу, від обов`язку перевірити та надати належну оцінку повідомленим контролюючим органом фактичним обставинам, які встановлені в процедурах кримінального провадження і ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій, тому що такі обставини входять до предмета доказування в адміністративній справі з відповідним предметом адміністративного позову.

У цій справі суди попередніх інстанцій, досліджуючи первинні документи, складені за наслідками господарських операцій з ТОВ «Агрохімпродукт, ЛТД», не з`ясували, які саме посадові особи підписували ці документи, хоча в матеріалах справи наявний протокол допиту ОСОБА_1 , який на час спірних відносин обіймав посаду директора згаданого товариства та в своїх свідченнях вказував, що не підписував будь-яких документів, не подавав звітності й не мав відношення до діяльності цього суб`єкта господарювання.

Відтак касаційний суд вважає, що суди попередніх інстанцій не вжили всіх заходів для перевірки доводів контролюючого органу з використанням доказів, передбачених частиною 1 статті 69 КАС України (пункт 3 частини 2 статті 72 КАС України - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), та, як наслідок, прийшли до передчасних й таких, що зроблені з неповним з`ясуванням всіх обставин справи, висновків по суті заявлених позовних вимог.

Установивши помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій, касаційний суд позбавлений можливості прийняти нове судове рішення, оскільки відповідно до частини другої статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.

Враховуючи наведене, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході проведення якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.А. Гончарова