ПОСТАНОВА
Іменем України
17 вересня 2020 року
Київ
справа №816/1147/16
адміністративне провадження №К/9901/18967/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Бучик А.Ю.,
суддів Мороз Л.Л., Рибачука А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року у складі колегії суддів: Бершова Г.Є., Ральченка І.М., Катунова В.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі по тексту - відповідач) у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення державної власності площею 5,5 га та 6,5 га для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Попівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, викладену у листах від 03 вересня 2014 року № 31-16-0.4-6271/2-14 та від 31 жовтня 2014 року №31-16-0.4-8333/2-14;
- зобов`язати відповідача погодити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення державної власності площею 5,5 га та 6,5 га для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Попівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформлені листами від 03 вересня 2014 року №31-16-0.4-6271/2-14 та від 31 жовтня 2014 року №31-16-0.4-8333/2-14, про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення державної власності площею 5,5 га та 6,5 га для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Попівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.
Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення державної власності площею 5,5 га та 6,5 га для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Попівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, та прийняти за результатами їх розгляду рішення.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 по справі № 816/1147/16 скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що вимога про надання документів, що підтверджує період роботи у сільському господарстві або наявності освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, ставиться до заяви про надання земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства та не застосовується до проекту землеустрою. Крім того вказано, що суд апеляційної інстанції не здійснив належної юридичної кваліфікації, наводячи ряд абстрактних недоліків та ряд нормативних документів, не здійснюючи прив`язку їх один до одного та системного зв`язку з дійсними обставинами справи та наявними в матеріалах справи документами.
Відзиву на касаційну скаргу відповідачем до суду не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У ході розгляду справи судами встановлено, що 10 жовтня 2013 року на ім`я начальника Головного управління Держземагенства у Полтавській області ОСОБА_1 надіслав клопотання з проханням затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок площею 5,5 га та 6,5 га для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Попівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області з доданими до них проектами землеустрою, проектами договору оренди, витягами із державного земельного кадастру та обмінними файлами формату XML.
Не отримавши відповідь на вказані клопотання, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду до Головного управління Держземагенства у Полтавській області про визнання бездіяльності щодо неприйняття рішення про затвердження проектів відведення земельних ділянок протиправною та визнання затвердженими проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року у справі № 816/569/14 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Держземагенства у Полтавській області повторно розглянути проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Попівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області. В решті позову відмовлено.
ГУ Держземагенства у Полтавській області своїм листом від 20 березня 2014 року №7191/900 повернуло позивачу на доопрацювання проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 6,5 га та 5,5 га для ведення фермерського господарства на території Попівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області для приведення їх у відповідність до чинного законодавства та усунення недоліків з такими зауваженнями:
- в пояснювальній записці в розділі "Проектне рішення" передбачити обґрунтування щодо можливості в подальшому використання земельних ділянок сіножатей як ріллю;
- відповідно Наказу №391 від 03 грудня 2004 року документація із землеустрою повинна бути прошита та скріплена підписом і печаткою розробника та подана в оригіналі або у посвідчених, у встановленому порядку, копіях;
- додати висновок про якісну характеристику ґрунтів земельної ділянки на площу 6,5 га, що відводиться гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Попівської сільської ради Новосанжарського району щодо наявності особливо цінних ґрунтів;
- висновки Відділу Держземагентства у Новосанжарському районі щодо погодження проектів землеустрою привести у відповідність розробленим проектам, в частині уточнення угідь;
- кадастрові плани земельних ділянок привести у відповідність вимогам статті 34 Закону України "Про державний земельний кадастр";
- долучити обґрунтування або доповнення у висновках про якісну характеристику ґрунтів земельних ділянок площами 6,5 га та 5,5 га щодо можливості в подальшому використовувати їх як ріллю.
20 серпня 2014 року позивачем повторно подані клопотання про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок площею 6,5 га та 5,5 га для ведення фермерського господарства на території Попівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.
Відповідач листом від 03 вересня 2014 року № 31-16-0.4-6271/2-14 пропонував ОСОБА_1 звернутись до розробника землевпорядної документації для усунення зауважень, зокрема, відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій" до проектів землеустрою необхідно долучити: довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (в повному обсязі); відомості про обчислення площі земельної ділянки; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; згідно вимог частини першої статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" до проекту землеустрою необхідно долучити документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі та обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспективи діяльності фермерського господарства; мають місце розбіжності щодо назви угідь в поданих ОСОБА_1 на розгляд проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок та Витягах з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (№ НВ-5300729932013, НВ-5300746412013 від 28 вересня 2013 року); уточнити дані щодо ґрунтового покриву земельних ділянок та в разі наявності особливо цінних земель врахувати вимоги статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", пункт 4.2 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, пункт 6 статті 123 Земельного кодексу України; відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера- землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою згідно вимог статті 25 Закону України "Про землеустрій"; проекти необхідно доопрацювати привівши у відповідність до вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на місцевості) та їх закріплення межовими знаками затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18 травня 2010 року N 376, статті 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр", у разі необхідності проходження обов`язкової експертизи після її проходження у відповідності до вимог статті 123 Земельного кодексу України надати клопотання, землевпорядну документацію з позитивним висновком державної експертизи на повторний розгляд.
Позивач, з метою врегулювання спору, який виник, та усунення порушення свої прав, 15 лютого 2016 року звернувся до народного депутата України Река А.О. із відповідним зверненням.
За результатами проведення розгляду звернення народного депутата України Река А.О. , ГУ Держгеокадастру у Полтавській області листом від 15 лютого 2016 року № 4-16-7777.3-1073/2-16 заявника та ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд поданих клопотань відбувся та рішення відносно них прийнято, на підтвердження чого надано копію листа ГУ Держземагенства в Полтавській області від 31 жовтня 2014 року № 31-16-0.4-8333/2-14.
Так, ГУ Держземагенства в Полтавській області листом від 31 жовтня 2014 року №31-16-0.4-8333/2-14 повідомлено позивача, що відповідно до пункту 13 Земельного кодексу України та пункту 4 Методичних рекомендацій щодо порядку реалізації ГУ Держземагенства в областях, містах Києві та Севастополі, повноважень передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок не відповідають земельному законодавству. Відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій" до проектів землеустрою необхідно долучити: довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (в повному обсязі); відомості про обчислення площі земельної ділянки; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Згідно вимог частини першої статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" до проекту землеустрою необхідно долучити документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі та обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспективи діяльності фермерського господарства. Мають місце розбіжності щодо назви угідь в поданих ОСОБА_1 на розгляд проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок та Витягах з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (№ НВ-5300729932013, НВ-5300746412013 від 28 вересня 2013 року). Уточнити дані щодо ґрунтового покриву земельних ділянок та в разі наявності особливо цінних земель врахувати вимоги статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", пункт 4.2 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, пункт 6 статті 123 Земельного кодексу України. Відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера- землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою згідно вимог статті 25 Закону України "Про землеустрій". Проекти необхідно доопрацювати привівши у відповідність до вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на місцевості) та їх закріплення межовими знаками затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18 травня 2010 року N 376, статті 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр". Пропонували звернутися до розробника землевпорядної документації для усунення вище викладених зауважень, у разі необхідності проходження обов`язкової експертизи після її проходження у відповідності до вимог статті 123 Земельного кодексу України надати клопотання, землевпорядну документацію з позитивним висновком державної експертизи на повторний розгляд.
Позивач вважаючи, що вказані відмови ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, порушують його права та інтереси щодо користування земельною ділянкою, розташованою за межами населеного пункту на території Попівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанці виходив з того, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення державної власності площею 5,5 га та 6,5 га для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Попівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, розроблено позивачем у відповідності до вимог статті 50 Закону України "Про землеустрій", і містить усі необхідні документи.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції вказав, що позивачем до заяви не додано документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (абзац другий частини першої статті 7 Закону №973-IV). Також судом апеляційної інстанції вказано, що в проектах землеустрою містився ряд недоліків, а саме: відсутні відомості про обчислення площі; проект землеустрою необхідно привести у відповідність до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376 (відсутня прив`язка до пунктів державної геодезичної мережі, не міститься відомостей щодо середньоквадратичної похибки, відсутня інформація щодо виду встановлених межових знаків, у списку межових знаків переданих на зберігання, використовується нумерація, яка не передбачена Інструкцією) тощо.
Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що подані позивачем проекти землеустрою не відповідали вимогам законодавства, а тому відмова у їх затвердженні є правомірною.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносим, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом ст. 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
За змістом ч. 1-3, 5 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118 122 123 ЗК України.
За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки
Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною третьою статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частиною 4 ст. 123 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.
Оригінал відповідної документації із землеустрою подається розробником для погодження територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а іншим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та іншим суб`єктам, які здійснюють погодження документації із землеустрою, - копії такої завіреної розробником документації (ч. 15 186 ЗК України).
Частинами 5, 6 ст. 186 - 1 ЗК України визначено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Підставою для відмови в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Згідно п. 6 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
У ч. 10 ст. 123 ЗК України визначено, що рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:
затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);
надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Таким чином, громадяни, зацікавлені в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення фермерського господарства, звертаються до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, до якого додаються визначені ЗК України документи. Проект землеустрою підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який надає висновок про його погодження або про відмову в такому погодженні. У двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідний орган приймає рішення про надання її у користування.
При цьому, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Разом з тим, що стосується змісту та форми рішення відповідного органу з питань затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
Правовий статус Головних управлінь Держземагенства в областях на час звернення позивача з клопотанням про затвердження проекту землеустрою визначався Положенням про Головне управління Держземагенства в областях затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 №258 (надалі по тексту - Положення).
Пунктом 9 Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держземагенства, останнім має видаватися відповідний наказ.
Таким чином, на час звернення позивача з відповідним клопотанням, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його затвердженні повинно було оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держземагенства в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.
Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держземагенства у Полтавській області області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його затвердженні, не зважаючи на надсилання заявнику листів за наслідками розгляду заяви, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
Аналогічна правово позиція викладене у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №823/1103/16.
Отже, у спірному випадку має місце протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Розглядаючи цей спір, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки зазначеним обставинам та не врахували того, що надіслані позивачу листи від 03.09.2014 та від 31.10.2014 не є належними рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні наведених норм.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені законодавцем, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області області прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження або рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність.
Разом з тим, оскільки відповідач не прийняв жодного передбаченого законом рішення за наслідками розгляду клопотання позивача, а лише надіслав позивачу листи, у яких повідомлено про відсутність підстав для затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки державної власності у користування, суд касаційної інстанції не входить в обговорення вказаних у листах відповідача підстав, оскільки такі документи не є рішенням суб`єкта владних повноважень (індивідуальним актом) у розумінні пункту 19 частини першої статті 4, частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відтак не може бути предметом судового розгляду.
В контексті вказаного, Верховний Суд зазначає, що відповідач, у даному випадку, не вчиняв дій щодо відмови позивачу у затверджені проекту землеустрою щодо відведення у користування земельних ділянок для ведення фермерського господарства, натомість допустив протиправну бездіяльність, не прийнявши жодного з передбачених статтею 123 ЗК України рішень.
В той же час, виходячи з обставин цієї справи, встановлених судами під час її розгляду, враховуючи приписи наведених вище положень законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, висловлені Верховним Судом правові позиції, колегія суддів дійшла висновку про те, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи цей спір, неправильно застосували норми матеріального права, у зв`язку з чим, враховуючи вимоги статті 351 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі"), касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням оскаржуваних судових рішень та ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову шляхом визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства.
За правилами частини пункту 3 частини першої статті 349, частин першої, третьої статті 351 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі"), суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
За таких обставин, судові рішення у справі підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 345 349 351 355 356 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 у справі №816/1147/16 скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у вирішенні клопотання ОСОБА_1 від 20.08.2014 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 6,5 та 5,5 га та надання їх для ведення фермерського господарства на території Попівської сілшьської ради Новосанжарського району Полтавської області.
Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 20.08.2014 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 6,5 та 5,5 га та надання їх для ведення фермерського господарства на території Попівської сілшьської ради Новосанжарського району Полтавської області.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук