ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2023 року

м. Київ

справа №816/1697/17

адміністративне провадження № К/9901/47663/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року (головуючий суддя Мельнікова Л.В., судді: Донець Л.О., Бенедик А.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Інновейшн Системз» до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейн Інновейшн Системз" (далі - позивач, Товариство, ТОВ «Грейн Інновейшн Системз») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, Управління, скаржник) про скасування наступних податкових повідомлень-рішень від 18 вересня 2017 року:

- №0009341401, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 3 323 500,00 грн.;

- №0009331401 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на 10 717,00 грн.;

- №0009301404 в частині нарахування штрафу в сумі 3 685,61 грн.;

- №0016641312 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (а фактично військового збору), застосування штрафних санкцій та пені в розмірі 125,69 грн.;

- №0016631312 в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, штрафних санкцій та пені в сумі 1 496,87 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначало про безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки №184/16-31-14-01-10/35025914 від 05 вересня 2017 року, оскільки останні, на його думку, зроблені без надання належної оцінки первинним документам, на підставі яких формувались показники бухгалтерського і податкового обліку й які, у свою чергу, підтверджують реальність здійснення господарських операцій у відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротех-Гарантія» (далі - ТОВ «Агротех-Гарантія»), при цьому посилання відповідача на нетиповість специфіки діяльності, разовий характер та ознаки сумнівності господарських операцій не є підставами для визнання правочину недійсним чи неприйнятності податкових накладних. Крім того, Товариство вказує, що ним надані належні й достатні докази в підтвердження цільового використання готівкових коштів, виданих під звіт (придбання поштових марок та відправлення кореспонденції), у зв`язку із чим протилежні висновки акту перевірки є помилковими.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи постанову, суд першої інстанції виходив з того, що під час здійснення господарських операцій з придбання товару (картоплі) у ТОВ «Агротех-Гарантія» та його подальшого зберігання позивач не переслідував ділової мети, а відтак безпідставно сформував податковий кредит за їх результатами. Відмову потенційного покупця, як визначену позивачем причину повернення товару, суд визнав неприйнятною з огляду на неподання належних доказів в підтвердження цієї обставини та ненаведення мотивів щодо відсутності можливості його реалізації будь-якому іншому суб`єкту господарювання. Суд також вказав на недотримання позивачем вимог законодавства стосовно ведення касових операцій, оскільки подані ним квитанції відділення поштового зв`язку не можуть вважатись належними розрахунковими документами з огляду на дефекти в їх оформленні.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року (з врахуванням ухвали цього ж суду від 08 серпня 2018 року про виправлення описки) постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог й скасування податкових повідомлень-рішень Управління від 18 вересня 2017 року: №0009341401 та №0009331401 - в повному обсязі; №0009301404 - в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 3 685,61 грн.; №0016641312 - в частині визначення грошового зобов`язання у зв`язку із порушенням пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України) в сумі 124,76 грн., у тому числі: податкове зобов`язання - 55,28 грн., штрафні (фінансові) санкції - 41,41 грн., пеня - 28,07 грн.; №0016631312 - в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 496,88 грн., з яких: 659,42 грн. - за податковим зобов`язанням, 493,93 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, 343,53 грн. - пеня.

Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції, надавши правову оцінку обставинам справи з урахуванням наявних в її матеріалах доказів та норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов переконання, що операції між позивачем та його контрагентом щодо купівлі-продажу й зберігання картоплі, а також її повернення згідно додаткової угоди мали реальний характер, що підтверджується зареєстрованими податковими і видатковими накладними й розрахунком коригування до податкової накладної. Крім того апеляційний суд зауважив, що хоча ПД ПАТ «Укрпошта» (ЦПЗ №5) м.Миргород й мало зареєстрований реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО), втім у перевіряємий період з технічних причин розрахункові операції здійснювались з використанням розрахункових книжок та видачею відповідних квитанцій, які й були надані Товариством в підтвердження витрачання коштів, виданих під звіт, а відтак позивачем не було допущено порушень правил ведення касових операцій.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм (вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин справи), просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі податковий орган зазначає про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Агротех-Гарантія», на підставі яких ним формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх фактичного здійснення належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів. Також вказує на недотримання Товариством порядку ведення касових операцій з огляду на неподання одержувачем коштів під звіт платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував їх цільове використання, у зв`язку із чим такі кошти слід оподатковувати податком з доходів фізичних осіб та військовим збором.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Судами з`ясовано, що у період з 18 липня 2017 року по 14 серпня 2017 року посадовими особами Управління проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Грейн Інновейшен Системз" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 липня 2014 року по 31 березня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01 січня 2013 року по 31 березня 2017 року, за результатами якої складено акт від 05 вересня 2017 року №1184/16-31-14-01-10/35025914, в якому, в свою чергу, вказано про порушення позивачем, зокрема:

- пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України, в результаті чого сформовано технічний податковий кредит у жовтні 2016 року в сумі 2 658 000,00 грн.;

- пункту 162.1, підпункту 163.1.2 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.11 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпунктів «а», «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України, внаслідок чого неутримано та неперераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб всього в сумі 803,95 грн.;

- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, що мало наслідком заниження військового збору в сумі 66,98 грн.;

- підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України, у зв`язку із чим за несвоєчасну сплату сум податку з доходів фізичних осіб нараховано пеню в сумі 393,74 грн., а за несвоєчасну сплату сум військового збору - пеню в сумі 33,13 грн.;

- проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 4 465,61 грн.

До таких висновків контролюючий орган прийшов, вказуючи на неправомірність формування Товариством податкового кредиту за результатами взаємовідносин з ТОВ «Агротех-Гарантія» з огляду на неподання документів або пояснень стосовно мети придбання товару (картоплі) та можливої подальшої долі придбаної сільськогосподарської продукції; недотримання порядку проведення готівкових розрахунків у зв`язку із непідтвердженням належним чином оформленими платіжними документами (встановленої форми та змісту) цільового використання готівкових коштів, виданих під звіт.

На підставі акту перевірки Управлінням 18 вересня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0009341401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 3 322 500,00 грн., з яких: за податковим зобов`язанням - 2 658 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 664 500,00 грн.;

- №0009331401 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 10 717,00 грн.;

- №0009301404, відповідно до якого застосовано штрафні санкції в сумі 4 465,61 грн.;

- №0016641312 щодо нарахування грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) на загальну суму 147,16 грн., у тому числі: 66,98 грн. - за податковим зобов`язанням, 47,05 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, 33,13 грн. - пеня;

- №0016631312 стосовно визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1 762,95 грн., з яких: 803,95 грн. - податкове зобов`язання, штрафні (фінансові) санкції - 565,26 грн., пеня - 393,74 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 18 вересня 2017 року №0009341401 та №0009331401 у повному обсязі та №0009301404 - в частині штрафних санкцій в сумі 3 685,61 грн., №0016641312 - в частині грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (військового збору), штрафних санкцій та пені в сумі 125,69 грн.; №0016631312 - в частині грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, штрафних санкцій та пені в розмірі 1 496,87 грн., Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеного в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованого в ЄРПН.

За приписами підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

За положенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у виді виникнення права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність же наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суди встановили, що 30 жовтня 2016 року між ТОВ "Грейн Інновейшен Системз" (як покупцем) та ТОВ "Агротех-Гарантія" (як продавцем) укладено договір купівлі-продажу №30-10/2016 АТГ, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупця), а покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію: картоплю, у кількості (3 544 т), за цінами (4500 грн. за одну тонну) та в терміни, які передбачені даним договором. Загальна сума договору складає 15 948 000 грн., в тому числі ПДВ - 2 658 000,00 грн.

Відповідно до додаткової угоди, укладеної 31 жовтня 2016 року, сторони домовились, що якщо покупець в день придбання товару не зможе здійснити його вивезення протягом часу, визначеного графіком роботи продавця, то продавець приймає на себе зобов`язання зберігати товар цього дня за свій рахунок.

01 листопада 2016 року між Товариством (як поклажодавцем) та ТОВ "Агротех-Гарантія" (як зберігачем) укладено договір зберігання, згідно з умовами якого вартість відповідної надаваємої послуги складає 2 658,00 грн. (у тому числі ПДВ).

В подальшому згідно додаткової угоди №1 від 16 листопада 2016 року до договору купівлі-продажу №30-10/2016 АТГ ТОВ "Грейн Інновейшен Системз" через непередбачувані обставини домовилось з ТОВ "Агротех-Гарантія" про повернення картоплі в кількості 3 544 т за ціною 4 500,00 грн за тонну, на загальну суму 15 948 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 658 000,00 грн.

В підтвердження виконання умов вищезазначеного договору (з врахуванням додаткових угод) Товариством надано видаткову накладну №РН-0000883 від 31 жовтня 2016 року, накладну на повернення №2 від 16 листопада 2016 року, акт передачі-приймання на відповідальне зберігання від 01 листопада 2016 року, акт приймання-передачі від 16 листопада 2016 року, акт №ОУ-0000056 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16 листопада 2016 року (щодо надання послуг зі зберігання картоплі), податкову накладну №61/2 від 31 жовтня 2016 року (щодо придбання товару) та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до неї №35/2 від 16 листопада 2016 року та податкову накладну №2 від 16 листопада 2016 року (щодо надання послуг зі зберігання), які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому послуги зі зберігання товару були оплачені Товариством в повному обсязі, що не заперечувалось відповідачем в акті перевірки.

Оцінюючи наслідки спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, апеляційний суд вказав, що наявні первинні документи дають можливість визначитися з їх суттю, змістом та обсягом, ідентифікувати учасників та перевірити правильність відображення операцій в податковому обліку, а відтак дійшов переконання про обґрунтованість дій позивача по формуванню даних податкового обліку з податку на додану вартість.

Що ж до висновку акту перевірки про недотримання Товариством вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року за №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 (далі - Положення №637), у зв`язку із неподанням одержувачем коштів платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату готівкових коштів, виданих під звіт, що, в свою чергу, мало наслідком недоутримання податку з доходів фізичних осіб й військового збору, слід зазначити таке.

Так, у період за який проводилась перевірка, порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулювались Положенням №637.

Відповідно до пункту 3.1 глави 3 Положення №637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Пунктом 3.2 глави 3 Положення №637 визначено, що касові операції, що проводяться відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо (пункт 3.4 глави 3 Положення №637).

За змістом пункту 7.41 глави 7 Положення №637 під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Водночас приписами статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР) визначено, що розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну; розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах доходів і зборів, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій.

Судами встановлено, що у період з березня 2015 року по вересень 2015 року, а також у період з листопада 2015 року по січень 2016 року уповноваженим особам позивача видавалась під звіт готівка для придбання поштових марок та оплати послуг поштового відділення (відправки кореспонденції) в загальній сумі 3 685,61 грн., на підтвердження чого Товариством надані копії квитанцій ПАТ "Укрпошта".

При цьому, як з`ясовано під час розгляду справи, 20 січня 2014 року ПД ПАТ «Укрпошта» (ЦПЗ №5) м.Миргород має зареєстрований РРО (фіскальний номер 3000031208), втім згідно листа Центру поштового зв`язку №5 Полтавської дирекції ПАТ "Укрпошта" від 03 листопада 2017 року №06.3-37-402 на період проведення процедури закупівлі послуг з ремонту та обслуговування РРО, переопломбування та введення його в дію відділення поштового зв`язку Полтавської області надавали послуги поштового зв`язку з використанням розрахункових книжок.

Проаналізувавши наведене, апеляційний суд визначив, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується використання Товариством грошових коштів в загальній сумі 3 685,61 грн., які видавались його працівникам під звіт, на придбання поштових марок та оплати послуг поштового відділення (відправки кореспонденції) й відповідачем ані при проведенні перевірки, ані під час розгляду справи судами таких встановлених обставин не спростовано й відповідних доказів не подано.

Водночас Товариство не може й не повинно нести відповідальності за можливе допущення працівниками ПАТ "Укрпошта" окремих недоліків при оформленні виданих йому квитанцій.

Враховуючи наведене та зважаючи на положення частини 1 статті 341 КАС України, яка передбачає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд погоджується із висновком суду попередньої інстанції про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.

Натомість доводи касаційної скарги фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції, а тому не впливають на законність прийнятого судом рішення й не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або порушення процесуальних норм.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.А. Гончарова

Згідно з оригіналом

помічник судді Олена ЯМКОВА

13 жовтня 2023 року