ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2020 року
м. Київ
справа №816/1861/17
адміністративне провадження №К/9901/12577/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Шевцової Н.В.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №816/1861/17
за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Рєзнікової С.С., суддів Старостіна В.В., Бегунца А.О.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - відповідач-1, УМВС України в Полтавській області), Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - відповідач-2, ГУНП у Полтавській області), із вимогами: визнати незаконним і скасувати рішення від 24.01.2017 наради щодо розгляду кандидатур на прийняття на службу в ГУНП у Полтавській області в частині про неможливість прийняття ОСОБА_1 на службу шляхом видання наказу про призначення за його згодою відповідно до пункту 9 Розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із закінченням трьохмісячного терміну з дня опублікування Закону України «Про Національну поліцію»; поновити на посаді поліцейського ізолятора тимчасового тримання №7 ГУНП у Полтавській області з 07.11.2015, обов`язки якого виконував з 07.11.2015 по 17.11.2015; стягнути з ГУНП у Полтавській області заробітну плату за час вимушеного прогулу з урахуванням премії до 100% і відповідних відрахувань для органів та установ, до яких вони належать.
2. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.01.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019, позов задоволено частково: визнано протиправним і скасовано наказ УМВС України в Полтавській області від 06.12.2018 №709о/с про звільнення ОСОБА_1 - міліціонера відділення охорони ізолятора тимчасового тримання, затримання і взятих під варту осіб Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області, за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України; поновлено ОСОБА_1 на посаді міліціонера відділення охорони ізолятора тимчасового тримання, затримання і взятих під варту осіб Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області з 07.12.2018; визнано протиправним і скасувано рішення комісії ГУНП у Полтавській області про неможливість прийняття ОСОБА_1 на службу до ГУНП у Полтавській області шляхом видання наказу про призначення за його згодою відповідно до пункту 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із закінченням трьохмісячного терміну з дня опублікування Закону України «Про Національну поліцію», оформлене протоколом від 24.01.2017; зобов`язано ГУНП у Полтавській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у ГУНП у Полтавській області відповідно до пункту 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію»; зобов`язано УМВС України в Полтавській області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 07.12.2018 по дату поновлення на посаді; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
3. 26 лютого 2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у якій заявник просить визнати протиправними дії та бездіяльність ГУНП у Полтавській області в частині зобов`язання ГУНП у Полтавській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у ГУНП у Полтавській області відповідно до пункту 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» та зобов`язати ГУНП у Полтавській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню Закону, а саме: невиконанню рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.01.2019 в справі №816/1861/17.
4. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 в порядку вимог статті 383 КАС України про визнання протиправними дій і бездіяльності ГУНП у Полтавській області щодо неналежного виконання рішення суду і зобов`язання вчинити дії.
5. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу.
6. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2020.
7. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що положеннями КАС України не передбачено права апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
8. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить її скасувати.
9. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що хоча нормами статті 294 КАС України прямо не передбачена можливість апеляційного оскарження ухвали про відмову в задоволені заяви, поданої на підставі статті 383 КАС України, проте, зважаючи на те, що ухвала про повернення зазначеної заяви у зв`язку із її невідповідністю вимогам частини другої статті 383 КАС України та ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає оскарженню, така також може бути оскаржена.
10. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Шевцовій Н.В.
11. Указана касаційна скарга надійшла на адресу Верховного Суду 08.05.2020.
12. Ухвалою Верховного Суду від 20.05.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року.
13. Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
ІІІ. Джерела права та акти їхнього застосування
14. Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
15. Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
16. Положеннями частини другої статті 293 КАС України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
17. Згідно з частиною першою статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 1) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 2) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову; 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 6) передачі справи на розгляд іншого суду; 7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 8) затвердження умов примирення сторін; 9) призначення експертизи; 10) визначення розміру судових витрат; 11) зупинення провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 14) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; 15) відмови ухвалити додаткове рішення; 16) роз`яснення або відмови у роз`ясненні судового рішення; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 18) відмови у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; 19) відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 21) повороту виконання рішення суду або відмови у повороті виконання рішення; 22) внесення чи відмови у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 23) окрема ухвала; 24) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 25) накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу; 26) відмови у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження; 27) відновлення або відмови у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.
18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
19. Частиною першою статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
20. У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються (частина друга статті 383 КАС України).
21. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи (частина третя статті 383 КАС України).
22. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду (частина четверта статті 383 КАС України).
23. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена (частина п`ята статті 383 КАС України).
24. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
ІV. Позиція Верховного Суду
25. Аналіз наведених правових норм свідчить, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Така заява повертається заявнику, якщо вона не відповідає вимогам, вказаним в статті 383 КАС України, і таке повернення підлягає оскарженню, про що зазначено в частини п`ятій цієї статті.
26. Виходячи зі змісту частини шостої статті 383 КАС України оскарженню підлягає також і ухвала суду у разі задоволення цієї заяви, яка в такому випадку ухвалюється в порядку статті 249 КАС України.
27. Проте Суд зазначає, що вказаною статтею не передбачено можливості оскарження ухвали суду першої інстанції, якою встановлена відсутність протиправності дій відповідача.
28. Не передбачено оскарження такої ухвали і нормами статті 294 КАС України.
29. Водночас оскарження ухвал суду першої інстанції, які не передбачені статтею 294 КАС України, окремо від рішення суду не допускається.
30. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що нормами КАС України не передбачено права апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України.
31. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.07.2019 в справі №821/11/18 та від 30.04.2020 в справі №814/1171/17.
32. Таким чином, Суд дійшов висновку, що Другий апеляційний адміністративний суд обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2020.
33. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
34. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
35. Отже, оскільки під час ухвалення судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, тому Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
V. Судові витрати
36. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
37. Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
38. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
39. Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року в цій справі залишити без змін.
40. Судові витрати не розподіляються.
41. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
Н.В. Шевцова