ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 816/2184/16
адміністративне провадження № К/9901/36017/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.
розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 у складі колегії суддів: Дюкарєвої С. В., Жигилія С. П., Перцової Т. С. та Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 у складі головуючого судді Удовіченка С. О. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 у справі № 816/2184/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.07.2016 № 0051161305.
2. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 позовні вимоги задоволено.
2.1. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 20.07.2016 № 0051161305 на суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у загальному розмірі 58 774, 22 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями 47 019, 38 грн, штрафними (фінансовими санкціями) 11 754,84 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Державної податкової інспекції у місті Полтаві від 22.06.2016 № 803 було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.
3.2. За наслідками проведеної перевірки складено акт від 29.06.2016 № 2016/16-01-13-05-10/ НОМЕР_1 , у якому зафіксовані порушення:
- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, статті 179 Податкового кодексу України, а саме, неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний 2014 рік;
- підпункту «д» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся (за звітний 2014 рік) на суму 66 079,54 грн (не задекларована сума доходу, отриманого у вигляді додаткового блага, у розмірі 390 136,12 грн).
3.3. У подальшому, на підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2016 № 0051161305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 82 599,43 грн, у тому числі за основним платежем в розмірі 66 079,54 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 16 519,89 грн.
3.4. Не погоджуючись з правомірністю зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачу належало надавати оцінку правомірності поведінки позивача відповідно до норм законодавства, яке діяло на момент вчинення нею дій, а заходи відповідальності - вжити на підставі законодавства, чинного на момент виявлення порушення.
4.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав на те, що нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов`язання перед третьою особою - банком, а тому прощена неустойка у вигляді пені не є доходом і додатковим благом, сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, а неустойка ним не отримується. Колегією суддів було встановлено, що судом першої інстанції не з`ясовано правовий статус суми прощеної заборгованості за кредитом позивача, з огляду на те, що вказана сума може включати в себе як тіло кредиту, так і відсотки та/або пеню, що, відповідно, зумовлює настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносин. Судом апеляційної інстанції було витребувано у відповідача розрахунок податкового зобов`язання визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням у розрізі основної суми прощеного боргу за кредитним договором та пені. Внаслідок дослідження сум прощеної банком заборгованості, судом апеляційної інстанції було встановлено невідповідність частини суми, визначеної у податковому повідомленні-рішенні.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5.1. Доводи касаційної скарги позивача грунтуються на тому, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права у частині ненадання оцінки його доводам про правильне дослідження судом першої інстанцій обставин справи.
5.2. Крім того, позивачем 27.03.2018 подано доповнення до касаційної скарги, у порядку статті 337 Кодексу адміністративного судочинства України. З тексту вказаних доповнень вбачається, що позивач наголошує на порушенні відповідачем порядку проведення перевірки.
5.3. Відповідачем подано заперечення проти касаційної скарги позивача та відзив на доповнення до касаційної скарги, зі змісту яких вбачається незгода із доводами заявника. Водночас відповідач наголошує на тому, що доповнення до касаційної скарги подані позивачем із порушенням порядку, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України.
6. Відповідачем також подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції повністю та постанову суду апеляційної інстанції у частині задоволених позовних вимог.
6.1. За змістом касаційної скарги відповідача, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права щодо обов`язку платника податків відображати у податковій декларації види доходів, отриманих за звітний період. При цьому, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції допущено арифметичні помилки, які вплинули на правильність обрахунку суми грошового зобов`язання позивача.
7. У запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача - без задоволення.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
8. У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Спірні у справі правовідносини регулюються положеннями Податкового кодексу України, зокрема щодо відображення у податковій звітності різних видів доходів та їх оподаткування в залежності від характеру надходження певних благ.
10. Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
11. При цьому, положеннями підпунктів 162.1.1, 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платниками податків є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; податковий агент.
12. Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
13. Відповідно до підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 зазначеного Кодексу загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
14. Колегія суддів звертає увагу, що види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені пукнтом 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
15. Згідно з абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
16. У відповідності до підпункту 165.1.49 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
17. При цьому, згідно з положеннями підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається: дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання.
18. Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
19. Водночас, нормами підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового коедксу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:
а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;
б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;
в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;
г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;
ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;
д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);
е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;
є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;
ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
20. Відповідно до підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
21. На переконання колегії судді, доводи позивача щодо ненадання оцінки положенням законодавства, чинного на момент здійснення спірних правовідносин суди відхилили, оскільки у даному випадку судом апеляційної інстанції було досліджено норми спеціального законодавства, якими визначено обов`язок платника податків відбражати у податковій декларації види доходів, отриманих за звітний період.
22. Верховний Суд зазначає, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.
23. Відтак, на відміну від прощеного за кредитним договором боргу, скасована банком пеня та штрафи не є доходом, отриманим як додаткове благо.
24. При цьому, відсотки, які були нараховані боржнику внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
25. Відповідно до частин другої та третьої статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
26. Положеннями частини першої статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
27. Разом із цим, частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
28. Зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (стаття 605 Цивільного кодексу України).
29. З огляду на те, що відносини, що виникають між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, а нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов`язання перед банком, колегія суддів, у даному випадку, приходить до висновку, що прощена неустойка у вигляді пені не є доходом і додатковим благом. Тобто, сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, а неустойка ним не отримується, та при цьому, банківська установа вправі на свій розсуд визначати доцільність її стягнення.
30. Відтак, судам попередніх інстанцій належало встановити правовий статус суми прощеної заборгованості за кредитом позивача, з огляду на те, що вказана сума може включати в себе як тіло кредиту, так і відсотки та/або пеню, що, відповідно, зумовлює настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносин.
31. Указане узгоджується із положеннями пункту 176.1 статті 176, пункту 167.1, 167.2 статті 167 Податкового кодексу України, відповідно до яких прямо передбачено випадок, коли до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку у вигляді анульованого (прощеного) боргу як додаткове благо.
32. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.12.2007 між ОСОБА_1 (позичальник) та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) укладено кредитний договір № 014/6560/74/97654. У подальшому, 18.07.2014 між позивачем та кредитором було укладено договір про часткове прощення боргу за кредитним договором № 014/6560/74/97654 від 26.12.2007.
33. Відповідно до умов договору про часткове прощення боргу, сторони визнають і підтверджують, що розмір непогашеної позичальником заборгованості за кредитним договором станом на день укладення цього договору складає 457 604, 47 грн по офіційному курсу НБУ на дату укладення цього договору, у тому числі: - основна сума боргу 29 630, 62 доларів США, що складає еквівалент 347 262, 24 грн по офіційному курсу НБУ на дату укладення цього договору; - проценти, нараховані за користування кредитом 271, 38 доларів США, що складає еквівалент 3 180,49 грн по офіційному курсу НБУ на дату укладення цього договору; - розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості за кредитним договором 107 161, 74 грн.
34. Після часткового анулювання (прощення) кредитором боргу позичальника, розмір зобов`язань за кредитним договором станом на момент укладення цього договору складає еквівалент 192 062, 59 грн по офіційному курсу НБУ, у тому числі: - основна сума боргу 16 116, 62 доларів США, що складає еквівалент 188 882, 10 грн по офіційному курсу НБУ на дату укладення цього договору; - проценти, нараховані за користування кредитом 271, 38 доларів США, що складає еквівалент 3 180, 49 грн по офіційному курсу НБУ на дату укладання цього договору; - розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості за кредитним договором 0,00 грн.
35. Крім того, 11.12.2014 між ОСОБА_1 (позичальник) та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) укладено договір про часткове прощення боргу за кредитним договором № 014/6560/74/97654 від 26.12.2007.
36. За умовами вказаного договору, сторони визнають і підтверджують, що розмір непогашеної позичальником заборгованості за кредитним договором станом на день укладення цього договору складає 159 173, 00 грн по офіційному курсу НБУ на дату укладення цього договору, в тому числі: - основна сума боргу 9 639, 97 доларів США, що складає еквівалент 150 836,60 грн по офіційному курсу НБУ на дату укладення цього договору; проценти, нараховані за користування кредитом 69,96 доларів США, що складає еквівалент 1 094, 66 грн по офіційному курсу НБУ на дату укладення цього договору; - розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості за кредитним договором 7 241, 74 грн.
37. У зв`язку із погашенням позичальником до підписання цього договору частини заборгованості за кредитним договором в розмірі, що складає еквівалент 114 724,93 грн по офіційному курсу НБУ на дату погашення, сторони домовилися, що з дати укладення цього договору кредитор здійснює часткове анулювання (прощення) боргу позичальника в розмірі, що складає еквівалент 124 594,23 грн по офіційному курсу НБУ в тому числі: - основна сума боргу 7500 доларів США, що складає еквівалент 117 352,49 грн по офіційному курсу НБУ на дату укладення цього договору; - проценти, нараховані за користування кредитом 0,00 доларів США що складає еквівалент 0,00 грн по офіційному курсу НБУ на дату укладення цього договору; - розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості за кредитним договором 7 241,74 грн.
38. Ураховуючи необхідність встановлення складових додаткового блага, які були враховані під час визначення суми збільшення грошового забезпечення за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», судом апеляційної інстанції витребувано у відповідача відповідний розрахунок.
39. На переконання колегії суддів, витребування судом апеляційної інстанції розрахунку узгоджується із положеннями статтей 11 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а доводи відповідача щодо відсутності у суду відповідних повноважень не приймаються Верховним Судом до уваги.
40. На підставі наданих документів, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно договору від 18.07.2014 сума податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за анулювання (прощення) основної суми боргу у розмірі 158 380, 15 грн становить 26 681, 03 грн, а пені (107 161, 74 грн) - 17 973, 9 грн; згідно договору від 11.12.2014 сума податкового зобов`язання за анулювання (прощення) основної суми боргу у розмірі 117 352,49 грн становить 19 706,32 грн, а пені (7 241,74 грн) - 1086 грн.
41. При цьому, судом апеляційної інстанції визначено, що загальна сума прощеного позивачеві боргу - пені, за вищезазначеними договорами становить 111 403, 48 грн.
42. Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги відповідача грунтуються на тому, що судом апеляційної інстанції замість суми « 114 403, 48 грн» вказано « 111 403,48 грн» та у подальшому не зазначено відсоткові ставки та формули, які були застосовані для обрахунку сум грошового зобов`язання.
43. Колегія суддів погоджується із доводами заявника у частині відсутності в оскаржуваному рішенні обгрунтувань проведеного судом апеляційної інстанції обрахунку.
44. Крім того, з тексту судового рішення вбачається, що судом апеляційної інстанції також знайдено невідповідність у розрахунках відповідача, проте не зазначено на підставі яких відомостей судом встановлено неточності обрахунку.
45. З огляду на відсутність усіх обставин, які є необхідними для надання оцінки доводам сторін у справі, колегія суддів вважає, що встановлення правильності сум та відсоткової ставки, які використовуються для обрахунку розміру грошового зобов`язання є визначальним для правильного розгляду справи по суті.
46. Відтак, доводи касаційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду.
47. При цьому, Верховний Суд не приймає до уваги доповнення до касаційної скарги позивача, оскільки заявником не було дотримано вимоги статті 337 Кодексу адміністративного судочинства України.
48. Згідно з частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
49. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.
50. Частиною першою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
51. Під час нового розгляду справи судам необхідно, у відповідності до положень частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вжити визначені законом заходи необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, запропонувати сторонам надати докази в підтвердження їх доводів та заперечень.
52. Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
53. Касаційні скарги ОСОБА_1 та Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області задовольнити частково.
54. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 у справі № 816/2184/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення- скасувати.
55. Справу № 816/2184/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення - направити на новий розгляд до Другого апеляційного адміністративного суду.
56. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М. М. Яковенко