ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2020 року

Київ

справа №816/2736/15

адміністративне провадження №К/9901/28091/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Світлана" на додаткову постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року (суддя Бойко С.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року (головуючий суддя Бенедик А.П., судді: Калиновський В.А., Водолажська Н.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Світлана" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування індивідуальної податкової консультації,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Світлана" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування індивідуальної податкової консультації від 23 червня 2015 року №2348/10/16-01-11-03-58 із зобов'язанням надати нову консультацію.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначало, що відповідачем не було надано відповідь на усі поставлені йому запитання, а тому податкова консультація не виконує свої функції щодо допомоги платнику податків у практичному застосуванні конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування податків; разом з тим Товариство не є землекористувачем земельної ділянки за адресою: м.Полтава, вул.Фрунзе, 33 й міською радою рішення про продовження дії договору оренди землі, дійсного до 30 січня 2015 року, не приймалось, а новий договір оренди вказаної земельної ділянки не укладався, відтак позивач не є платником земельного податку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року, позов задоволено: визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Державної податкової інспекції у м.Полтаві від 23 червня 2015 року №2348/10/16-01-11-03-58.

У зв'язку з тим, що судом першої інстанції не було прийнято рішення щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати нову податкову консультацію, Товариство звернулось до нього із відповідною заявою.

Додатковою постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року, в задоволенні позовної вимоги Товариства про зобов'язання Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області надати нову індивідуальну податкову консультацію відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із положень пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України (далі - ПК України), за змістом якої у разі скасування судом індивідуальної податкової консультації контролюючий орган зобов'язаний надати платнику податків нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду; крім того зазначив, що бездіяльність контролюючого органу щодо невиконання вимог пункту 53.3 статті 53 ПК України, а також будь-які рішення відповідача з питань надання податкових консультацій можуть бути оскаржені Товариством до суду.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції та ухвалою апеляційного суду про залишення його без змін, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове додаткове рішення, яким зобов'язати Державну податкову інспекцію у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області надати нову індивідуальну податкову консультацію на запит від 05 червня 2015 року відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням висновків суду.

Мотивуючи касаційну скаргу (з врахуванням доповнень), посилався на те, що без вирішення питання про зобов'язання вчинити дії (надати нову податкову консультацію), на підставі чого позивач зможе отримати виконавчий лист, Товариство фактично позбавлено будь-якої можливості ефективного контролю за виконанням постанови суду у цій справі, оскільки стаття 267 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлює вимоги до заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача під час виконання судового рішення та передбачає необхідність зазначення інформації про видачу виконавчого листа і хід виконавчого провадження; проте резолютивна частина постанови суду від 06 серпня 2015 року містить інформацію тільки про скасування податкової консультації, а відтак вона не підлягає активному виконанню та виконавчий лист у справі не видається; в той же час, на думку Товариства, відповідач своїм листом №7017/10/16- 01-11-03-58 від 23 жовтня 2015 року (тобто вже після ухвалення постанови від 06 серпня 2015 року) фактично підтвердив, що самостійно виконувати рішення суду не буде.

Відповідач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду про залишення його без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство 05 червня 2015 року звернулось до ДПІ у м.Полтаві з письмовим запитом про надання відповіді на наступні питання: чи зобов'язано воно згідно закону сплачувати податок на майно (в частині орендної плати) за земельну ділянку по вул.Фрунзе, 33?; чи понесе воно відповідальність за ПК України якщо не буде сплачувати податок на майно (орендну плату) за цю ділянку?; чи може воно, враховуючи положення статей 50 та 102 ПК України, уточнити податкові зобов'язання (шляхом їх зняття) за 2012 - 2015 роки і повернути надміру сплачені кошти у вигляді орендної плати, які здійснювались без законних підстав?

Листом від 23 червня 2015 року №2348/10/16-01-11-03-58 ДПІ у м.Полтаві надало позивачу податкову консультацію, не погодившись із якою, він звернувся до суду із позовом у даній справі.

Як вже вказувалось в цій постанові, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року, визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Державної податкової інспекції у м.Полтаві від 23 червня 2015 року №2348/10/16-01-11-03-58.

За визначенням підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до положень статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Згідно з пунктом 53.3 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Отже податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування.

Метою податкової консультації є викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

Платник податків має право звертатись до суду про оскарження акту ненормативного характеру - податкової консультації й підставою для визнання податкової консультації недійсною є її суперечність правовим нормам або змісту відповідного податку чи збору, а наслідком - обов'язок контролюючого органу надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду, при цьому, саме в силу закону та без зазначення про це в судовому рішенні.

Така ж правова позиція вже неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, в постановах від 08 серпня 2019 року у справі №821/2494/14 (адміністративне провадження №К/9901/4505/18), від 21 жовтня 2019 року у справі №280/4326/18 (адміністративне провадження №К/9901/20714/19), від 20 лютого 2020 року у справі №818/149/16 (адміністративне провадження №К/9901/19881/18).

В той же час частинами 2 та 3 статті 14 КАС України (в редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року) передбачалось, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення були закріплені й в статті 255 КАС України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, за наслідками розгляду заяви Товариства про ухвалення додаткової постанови прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області надати нову індивідуальну податкову консультацію, оскільки така вимога є передчасною та спрямованою на майбутній захист прав, свобод і інтересів позивача, які на час розгляду цієї справи ще не були порушені відповідачем.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм.

Так посилання позивача на наявність у нього підстав вважати, що ДПІ у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області не буде виконувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року і така бездіяльність очевидно буде порушувати права Товариства є безпідставними, оскільки на час ухвалення судового рішення від 06 серпня 2015 року у суду першої інстанції були відсутні підстави для ухвалення рішення про захист прав позивача, порушення яких могло виникнути в майбутньому, що, в свою чергу. суперечило б вимогам частини 1 статті 6 КАС України, за змістом якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, тобто, особа може звертатися до суду за захистом прав, що вже порушені з боку суб'єкта владних повноважень, а не тих, що можливо будуть порушені в майбутньому.

До того ж в листі №7017/10/16-01-11-03-58 від 23 жовтня 2015 року ДПІ у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області не зазначало, що відмовляється виконувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року (на чому наголошувало Товариство), а лише повідомляло, що на час його звернення із заявою (запитом) таке рішення ще не набрало законної сили й, до того ж, з 01 вересня 2015 року внесено зміни до податкового законодавства, зокрема, щодо повноважень контролюючих органів на надання податкових консультацій.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Що ж до заявленого позивачем клопотання про передачу справи №816/2736/15 на розгляд судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів, то відповідно до приписів частини 1 статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати; в той же час, зважаючи на усталену практику Верховного Суду зі спірного питання (щодо зобов'язання контролюючого органу надати нову індивідуальну податкову консультацію), підстави для передачі справи №816/2736/15 на розгляд судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів відсутні.

Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Світлана" залишити без задоволення, а додаткову постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду