ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 816/536/17
адміністративне провадження № К/9901/23516/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Стародуба О.П., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма СІАТ-ЛТД" (далі - ТОВ "Фірма СІАТ-ЛТД") постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року у складі судді Довгопол М.В. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року у складі колегії суддів: Макаренко Я.М. (головуючий), суддів: Мінаєвої О.М., Шевцової Н.В. у справі за позовом ТОВ "Фірма СІАТ-ЛТД" до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання незаконною та скасування постанови, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У квітні 2017 року ТОВ "Фірма СІАТ-ЛТД" звернулося до суду з позовом у якому просило:
1.1 - визнати незаконною та скасувати постанову №16-03-207/257-184 від 29 березня 2017 року.
2. Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 15 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.
2.1 Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що постанова Управління Держпраці в Полтавській області №16-03-207/257-184 від 29 березня 2017 року про накладення штрафу на підставі абзацу частини другої статті 265 КЗпП України прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені законодавством.
3. Судами попередніх інстанцій встановлено:
3.1 У період з 9 по 10 березня 2017 головним державним інспектором Ляшенко Н.В. на підставі наказу Управління Держпраці в Полтавській області від 22 лютого 2017 року №28-П та направлення на перевірку №358 проведено позапланову перевірку додержання ТОВ "ФІРМА СІАТ-ЛТД" законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт перевірки №16-03-207/257 (далі акт перевірки).
3.2. У акті перевірки зазначено про порушення ТОВ "ФІРМА СІАТ-ЛТД" статті 83 КЗпП України, у зв`язку з тим, що не проведено нарахування та виплату грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки при звільненні працівника ОСОБА_1 . У детальному описі виявлених порушень акту перевірки зазначено, що ОСОБА_1 працювала на підприємстві на посаді бухгалтера в період з 13 червня 2016 року (наказ про прийом №52-К від 10 червня 2016 року) по 3 січня 2017 року (наказ про звільнення №07-К від 7 лютого 2017 року). Наказом №119-К від 20 вересня 2016 року їй було надано один день відпочинку в рахунок щорічної відпустки - 21 вересня 2016 року. Відповідно до розрахунку компенсації за відпустку ОСОБА_1 проведено нарахування грошової компенсації при звільненні за 8 днів невикористаної нею щорічної відпустки. Нарахування та виплату грошової компенсації за ще 4 не використані дні щорічної відпустки при звільненні не проведено. Порушення на час проведення перевірки не усунуто.
3.3. 29 березня 2017 року позивач подав до Управління Держпраці в Полтавській області заперечення проти висновків, викладених в акті перевірки №16-03-207/257, із додатками. У запереченнях позивач відносно порушення статті 83 КЗпП України у зв`язку із не проведенням нарахування та виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки при звільненні ОСОБА_1 вказав, що при проведенні нарахувань Товариством було помилково застосовано невірні дані, що спричинило помилково визначену суму компенсації. Товариством негайно була усунена помилка, зроблений відповідний перерахунок та виплачено працівнику компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 450,94 грн згідно платіжного доручення №265 від 20 березня 2017 року шляхом перерахування на її особистий картковий рахунок.
3.4. 29 березня 2017 року начальником Управління Держпраці в Полтавській області за результатами розгляду акта перевірки від 10 березня 2017 року №16-03-207/257 прийнято постанову про накладення штрафу №16-03-207/257-184, якою на підставі абзацу четвертого частини другої статті 265 КЗпП України на ТОВ "Фірма СІАТ-ЛТД" накладено штраф у розмірі 32000 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ТОВ "Фірма СІАТ-ЛТД" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
4.1. Мотивами в обґрунтування доводів касаційної скарги вказано, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тим обставинам, на які посилається позивач у своїй позовній заяві, апеляційній скарзі, що є порушенням норм процесуального права, зокрема статей 2 86 159 КАС України (у редакції на час ухвалення судових рішень).
4.2. Також позивач вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм статті 83, абзацу четвертого частини другої статті 265 КЗпП України, оскільки фінансові санкції до нього застосовано за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, однак компенсація за не використану відпустку не відноситься до таких гарантій.
5. Відповідач заперечення чи відзив на касаційну скаргу не подав.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, що діяла до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7. Перевірку правильності застосування судами норм матеріального права суд касаційної інстанції здійснює у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Перегляд справи судом касаційної інстанції здійснюється за правилами, встановленими КАС України у редакції до 8 лютого 2020 року.
8. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
10. Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці було встановлено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 2 липня 2012 року № 390.
Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.
11. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 5 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V), статтею 1 якого визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Частинами 4 та 5 цього Закону встановлено, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
12. Згідно з пунктами 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
13. Управління Держпраці у Полтавській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, а відтак має повноваження здійснювати державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю.
14. Статтею 1 Закону №877-V визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Згідно із статтею 6 цього Закону підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
15. Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для проведення позапланової перевірки у цій справі слугувало звернення фізичної осіб про порушення позивачем вимог законодавства про працю та, відповідно, трудових прав працівника.
16. Тому колегія суддів вважає правильним висновок судів про те, що позапланова перевірка проведена за наявності встановлених законодавством підстав. Перевірку проведено і рішення за її наслідками прийняте уповноваженою особою.
17. Статтею 74 КЗпП України передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
18. Відповідно до частини першої статті 75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
19. За приписами частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.
20. Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
21. Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 відпрацьовано 198 днів з 13 червня 2016 року по 3 січня 2017 року і вона мала право на 13 днів щорічної відпустки, а з огляду на те, що 1 день відпустки нею використано - на компенсацію за невикористану відпустку при звільненні за 12 календарних днів. Проте позивачем здійснено розрахунок та виплату компенсації щорічної відпустки ОСОБА_1 при звільненні за 8 календарних днів.
22. За таких обставин суди обґрунтовано прийшли до висновку про порушення позивачем норм частини першої статті 83 КЗпП України та відхилили його доводи про задоволення позову в цій частині з тих підстав, що факт часткової невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку на час проведення перевірки та складання акту перевірки мав місце, а приписами чинного законодавства не передбачено звільнення від відповідальності у разі усунення виявлених порушень, а тому у відповідача були підстави для прийняття оскаржуваної постанови.
23. Абзацом четвертим частини другої статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
24. Згідно статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.
25. Статтею 12 цього Закону визначено, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.
Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
26. Аналіз вказаних правових норм у їх взаємозв`язку свідчить про те, що грошова компенсація працівнику за всі невикористані дні щорічної відпустки є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, що спростовує доводи касаційної скарги про зворотнє.
27. Доводи касаційної скарги про те, що грошова компенсація працівнику за всі невикористані дні щорічної відпустки не є мінімальною державною гарантією в оплаті праці з посиланням на норми Закону України від 5 жовтня 2000 року №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» не заслуговують на увагу.
28. Цим Законом визначені правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій та встановлено, що державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій, а державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму (стаття 1). Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат (стаття 17).
29. Тому суд касаційної інстанції зазначає, що Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначені основні державні соціальні гарантії, а Законом України «Про оплату праці» визначено зміст мінімальних державних гарантій в оплаті праці. За своєю суттю, метою встановлення це різні поняття, при цьому мінімальні державні гарантії в оплаті праці є значно ширшими ніж основні державні соціальні гарантії.
30. За таких обставин суд касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано прийшли до висновку, що позивачем допущено порушення вимог частини першої статті 83 КЗпП України, що є підставою для застосування фінансової санкції, передбаченої абзацом четвертим частини другої статті 265 КЗпП України.
31. Тому суд касаційної інстанції відхиляє доводи позивача в обґрунтування вимог касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи неправильно застосували норми частини першої статті 83, абзацу четвертого частини другої статті 265 КЗпП України.
32. Доводи позивача щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права зводиться до необхідності надавати оцінку доказам по справі та встановлювати інші ніж суди попередніх інстанцій обставини, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених статтею 341 КАС України.
33. За таких обставин Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
34. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма СІАТ-ЛТД" залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді: О.П. Стародуб
С.М. Чиркін