ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 816/838/16

адміністративне провадження № К/9901/40555/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №816/838/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Гадяцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 (головуючий суддя Курило Л.В., судді: Присяжнюк О.В. , Бартош Н.С.),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Гадяцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.04.2016 №609-0000 та №609-0001.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2016 адміністративний позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2016 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.02.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 у справі №816/838/16.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №816/838/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 11.10.2021 справу прийнято до провадження та призначено касаційний розгляд у порядку письмового провадження на 12.10.2021.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Як вказує позивач, суд апеляційної інстанції в порушення норм матеріального права застосував до спірних правовідносин, які виникли у 2014-2015 роках, положення пункту 227.1 статті 277 Податкового кодексу України в редакції від 20.12.2016, якими визначено, що ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

У свою чергу, приписи пункту 277.1 статті 277 Податкового кодексу України у редакції від 01.01.2016 встановлюють, що ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Застосувавши до спору норми матеріального права, які не мають зворотної дії в часі, суд апеляційної інстанції не досліджував розмір ставки податку за землю, встановленої ОМС за місцем розташування земельної ділянки. Позивач вважає, що апеляційний суд залишив поза увагою ті обставини, що податковий орган при визначенні податкового зобов`язання сплати за землю, до грошової оцінки земельної ділянки неправомірно застосував коефіцієнт 1996 року. Разом з тим, такий коефіцієнт передував даті визначення грошової оцінки землі, що врахований у розпорядженні голови ОМС від 19.01.1998 №19 «Про грошову оцінку земель». Таким чином, суд першої інстанції правомірно встановив протиправність податкових повідомлень-рішень, з урахуванням норм права, що підлягають застосуванню. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу податковий орган зазначає, що судом апеляційної інстанції надана належна оцінка обставинам справи, які свідчать про те, що розмір фактично сплаченої позивачем орендної плати за 2014-2015 роки не відповідає розміру, встановленого нормами Податкового кодексу України. Відповідач посилається на приписи пункту 277.1 статті 277 Податкового кодексу України, а саме: ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області. Виходячи з обставин справи, враховуючи, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, якою користується позивач на підставі договору оренди, не проведена, тому відповідачем при обчисленні орендної плати використано нормативно-грошову оцінку ріллі, визначену по Полтавській області. Крім того, відповідач відзначив, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель встановлюється уповноваженими органами, на виконання пункту 289.3 статті 289 Податкового кодексу України, та доводиться відповідними листами, що оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Також, відповідачем заявлено клопотання про заміну сторони її правонаступником, яке з урахуванням положень статті 52 КАС України підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 09.10.2002 між Зіньківською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області загальною площею 47 га (рілля) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункти 1, 2.1 Договору). Орендна плата встановлена в розмірі 35 грн за 1 га ріллі, орендна плата за 2002 рік складає 959грн 58коп. (пункт 2.3 Договору).

Додатковою угодою від 22.12.2009 внесено зміни до договору оренди від 09.10.2002, а саме: орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 90грн. за 1 га ріллі земель запасу.

Угодою від 14.10.2014 про внесення змін до договору оренди землі від 09.10.2002 внесено зміни до пункту 2.3, викладено частину другу зазначеного пункту у такій редакції: "Орендна плата встановлена в розмірі за 1 га ріллі - 123,57грн., що складає три відсотки грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення по Зіньківському району Полтавської області <…>".

ОДПІ згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.04.2016:

№609-0000, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем "орендна плата з фізичних осіб 18010900" у розмірі 20994,90грн.;

№609-0001, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем "орендна плата з фізичних осіб 18010900" у розмірі 34438,77грн.

Вважаючи рішення податкового органу протиправними, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на те, що податковий орган при визначенні позивачу суми податкового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2014-2015 роки спірними податковими повідомленнями-рішеннями діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, керувався тим, що як встановлено приписами пункту 277.1 статті 277 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області. При цьому, судом враховано, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель встановлюється уповноваженими органами, на виконання пункту 289.3 статті 289 Податкового кодексу України, та доводиться відповідними листами, що оприлюднюються у встановленому законодавством порядку.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, відповідно до додаткових пояснень відповідача /а.с.65/ сума податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб, визначена податковим повідомленням-рішенням від 13.04.2016 №609-0000 у розмірі 20994,90 грн обрахована наступним чином:

4067грн. (середня нормативна грошова оцінка ріллі по Полтавській області, затверджена розпорядженням голови Полтавської ОДА від 19.01.1998 № 19) * 3,2 (добуток коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель) * 1,756 (коефіцієнт індексації для ріллі, затверджений Постановою КМУ №1185 від 31.10.2011)) = 22852,29 грн (нормативна грошова оцінка ріллі станом на 01.01.2014 по Полтавській області) * 3% (відповідно до пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України) = 685,60 грн (вартість 1 га ріллі станом на 01.04.2014).

За твердженням відповідача, у зв`язку з набранням чинності 01.04.2014 Законом України "Про запобігання фінансовій катастрофі та створення передумов для економічного зростання в Україні", яким внесено зміни до статті 288 Податкового кодексу України в частині визначення мінімального розміру орендної плати (не менше 3% від нормативною грошової оцінки землі) позивач повинен був сплатити орендну плату за новими ставками за 9 місяців 2014 року.

Також, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.04.2016 №609-0001, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем "орендна плата з фізичних осіб 18010900" у розмірі 34438,77грн.

Відповідно до додаткових пояснень відповідача /а.с.65/ сума податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб, визначена податковим повідомленням-рішенням від 13.04.2016 №609-0000 у розмірі 20994,90грн обрахована наступним чином:

22852,29грн. (нормативна грошова оцінка ріллі станом на 01.01.2014 по Полтавській області) * 1,249 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі за 2014 рік) = 28543,76грн. (нормативна грошова оцінка ріллі станом на 01.01.2015 по Полтавській області) * 3% (відповідно до пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України) = 856,31грн. (вартість 1 га ріллі станом на 01.01.2015).

Відповідач зазначив, що ОСОБА_1 не сплачено орендної плати за землю у 2014 та 2015 роках у розмірі, встановленому підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України. Для обчислення орендної плати за використання земель запасу, грошова оцінка яких не проведена, використовувались показники грошової оцінки сільськогосподарських угідь Полтавської області по природній родючості, затверджені розпорядженням голови Полтавської ОДА від 19.01.1998 №19. Під час обрахунку розміру орендної плати земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні позивача, податковим органом використовувався коефіцієнт індексації для ріллі, затверджений Постановою КМУ №1185 від 31.10.2011. Водночас, у 2014 році розмір орендної плати громадянина ОСОБА_1 за користування спірною земельною ділянкою, відповідно до договору оренди зі змінами, та у 2015 році є меншим ніж 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК).

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначено в підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК визначив обов`язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК).

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПК.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що з набранням чинності ПК річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Також слід зазначити, що базою оподаткування відповідно до статті 271 ПК є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII ПК та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки не проводилась.

Суд першої інстанції вказав, що як визначено пунктом 277.1 статті 277 ПК України, ставка земельного податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (редакція станом на 01.01.2016).

У свою чергу, апеляційний суд посилався на приписи пункту 277.1 статті 277 ПК України - ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (редакція станом на 20.12.2016).

Податковим органом при обчисленні, використовувалось розпорядження Голови обласної державної адміністрації Полтавської області від 19.01.1998 №19, яким затверджено грошову оцінку сільськогосподарських угідь Полтавської області по природній родючості, та визначено розмір нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Полтавській області у розмірі 4067грн за 1 га площі земельної ділянки /а. с. 66/.

Розпорядженням Голови обласної державної адміністрації Полтавської області №19 від 19.01.1998 встановлено грошову оцінку сільськогосподарських угідь Полтавської області по природній родючості (пункт 1 розпорядження), а пунктом 2 розпорядження визначено, що грошову оцінку земель, затверджену пунктом 1 розпорядження, використовувати в подальшому для земельно-оціночних робіт в межах населених пунктів та земель несільськогосподарського призначення.

Як вбачається з угоди від 14.10.2014 про внесення змін до договору оренди землі від 09.10.2002, внесено зміни до пункту 2.3, викладено частину другу зазначеного пункту у такій редакції: "Орендна плата встановлена в розмірі за 1 га ріллі - 123,57грн., що складає три відсотки грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення по Зіньківському району Полтавської області (вартість 1 га ріллі становить 4118,80грн., згідно розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації від 19.01.1998 № 19 "Про грошову оцінку земель" затверджена грошова оцінка сільськогосподарських угідь Полтавської області по природній родючості, розробленої ДП "Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", з рекомендацією в подальшому її використання в проведення земельно-оціночних робіт у межах населених пунктів та земель сільськогосподарського призначення" <…>".

Відповідно до пункту 289.2 статті 289 ПК України грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, який розраховується за формою, вказаною у цій нормі.

Згідно з пунктом 289.2 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель сільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = [І - 10] : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 110 відсотків, такий індекс застосовується із значенням ПО. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Законодавчо встановлений коефіцієнт індексації грошової оцінки землі тягне за собою автоматичну зміну розміру орендної плати. При цьому, визначена нормативно-грошова оцінка землі не змінюється, а лише індексується на відповідний коефіцієнт, що, у свою чергу, не є підставою для внесення змін до договору оренди.

За таких обставин, розмір орендної плати, визначений договором оренди від 09.10.2002 та угодами про внесення змін від 22.12.2009 та від 14.10.2014, в будь-якому випадку повинен був бути проіндексований згідно правил статті 289 ПК України.

Як слідує, при обчисленні нормативної грошової оцінки земельної ділянки за відповідний період використовувася добуток коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 6-28-0.22-201/2-16 від 11.01.2016, а також коефіцієнт індексації для ріллі, затверджений Постановою КМУ №1185 від 31.10.2011.

Водночас, стосовно правомірності застосування при обчисленні нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за спірний період добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель, суд першої інстанції правильно відзначив наступне.

Згідно з пунктом 289.2 статті 289 ПК України коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

За таких обставин, застосування податковим органом під час визначення коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі за спірний період коефіцієнту за 1996 рік у розмірі 1,703 та 1997 рік у розмірі 1,059 є протиправним, оскільки вказані коефіцієнти передували даті проведення нормативної грошової оцінки.

У свою чергу, у відповідності до вимог пункту 289.2 статті 289 ПК України коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі застосовується кумулятивно за 2014 рік та являє собою добуток коефіцієнтів за 1998-2013 роки.

Крім того, з приводу застосування відповідачем коефіцієнту індексації для ріллі у розмірі 1,756, затвердженим Постановою КМУ №1185 від 31.10.2011 року, при обчисленні нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за спірний період, слід враховувати наступне.

31.10.2011 постановою Кабінету Міністрів України N 1185 "Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів", яка набрала чинності з 01.01.2012, доповнено пункт 5 Методики абзацом наступного змісту: Для врахування змін у рентному доході, який створюється при виробництві зернових культур, до показників нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 01.07.1995 (з урахуванням індексації), застосовується коефіцієнт 1,756. Також доповнено Методику пунктом 191 такого змісту: 191. Показники нормативної грошової оцінки гектара ріллі окремої земельної ділянки, проведеної станом на 01.07.1995, застосовуються із коефіцієнтом, що визначений абзацом другим пункту 5 цієї Методики.

З системного аналізу зазначених вище положень постанови Кабінету Міністрів України N1185 вбачається, що застосування коефіцієнту 1,756 до визначення вартості нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки законодавцем поставлено у залежність від дати її проведення, а саме - виключно тієї нормативної оцінки, яка була здійснена станом на 01.07.1995.

Натомість, матеріали справи не містять документів, які б свідчили про затвердження нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки площею 47 га, орендованою позивачем, як і не містять документів, що підтверджували б факт її здійснення станом на 01.07.1995. Зазначене підтверджується також наявним у матеріалах справи листом Відділу Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області від 13.05.2016 N 210/86-16 зі змісту якого вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 47 га, орендованої позивачем, не проводилась.

З вказаного можна дійти висновку, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував постанову суду першої інстанції.

Разом з тим, слід зауважити, що відповідно до пункту 289.2 статті 289 ПК України грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, який розраховується за формою, вказаною у цій нормі.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель сільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = [І - 10] : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 110 відсотків, такий індекс застосовується із значенням ПО. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

За таких обставин, розмір орендної плати, визначений договором оренди від 09.10.2002 та угодами про внесення змін від 22.12.2009 та від 14.10.2014, у будь-якому випадку повинен був бути проіндексований згідно правил статті 289 ПК України.

Необхідно наголосити, що прийняття рішення про визначення грошових зобов`язань приймається контролюючим органом виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Лише їх дотримання може бути належною підставою для прийняття правомірного рішення. Невиконання вимог вищенаведених норм призводить до визнання такого спірного рішення незаконним та відсутності правових наслідків такого.

При цьому, довести правомірність своїх дій чи рішень, відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві, зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 71 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга статті 77 КАС України у чинній редакції).

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, з урахуванням нормативного регулювання, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, Верховний Суд має підстави вважати, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За вказаних обставин, постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись статтями 52 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання відповідача про заміну сторони її правонаступником задовольнити. Замінити Гадяцьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області - Головним управлінням ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639).

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 у справі №816/838/19 скасувати.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2016 у справі №816/838/19 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду