ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 816/852/17

касаційне провадження № К/9901/30660/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області (далі - Інспекція) на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 (суддя Кукоба О.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 (головуючий суддя - Григоров А.М., судді - Тацій Л.В., Подобайло З.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області про визнання неправомірною та скасування вимоги, визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Інспекції, у якому просила: визнати неправомірною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2016 №Ф-1401-17/560; визнати неправомірним нарахування та облік заборгованості ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного податку платника другої групи за період з 01.06.2014 по 30.04.2016; суму боргу ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного соціального внеску за період з 01.06.2014 по 30.04.2016 за вимогою Інспекції про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2016 №Ф-1401-17/560 у розмірі 8739,31 грн. визнати безнадійною та зобов`язати Інспекцію списати заборгованість ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного соціального внеску за вимогою від 17.05.2016 №Ф-1401-17/560 у розмірі 8739,31 грн. як безнадійну; суму облікованого податкового боргу ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного податку другої групи за період з 01.06.2014 по 30.04.2016 у розмірі 4752,60 грн. визнати безнадійною та зобов`язати Інспекцію списати податковий борг ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного податку у розмірі 4752,60 грн як безнадійний.

На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послалась на те, що: вона як внутрішньо переміщена особа звільнена від сплати недоїмки з єдиного соціального внеску та податкового боргу з єдиного податку, що виникли після введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України»; відповідні суми заборгованості мають бути визнані контролюючим органом безнадійними та списані відповідно до положень абзацу четвертого пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», статті 101 Податкового кодексу України та Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577; Інспекція всупереч вимогам Податкового кодексу України неправомірно відмовило ОСОБА_1 у задоволенні заяви про списання безнадійного податкового боргу; наявність обставин непереборної сили, що призвели до виникнення такого податкового боргу, підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 20.06.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017, позов задовольнив частково: визнав протиправною та скасував вимогу Інспекції від 17.05.2016 №Ф-1401-17/560; зобов`язав Інспекцію вчинити дії щодо списання недоїмки зі сплати ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 8739,31 грн. відповідно до абзацу четвертого пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з урахуванням висновків суду; зобов`язав Інспекцію вчинити дії щодо списання податкового боргу ОСОБА_1 зі сплати єдиного податку у розмірі 4752,60 грн. відповідно до статті 101 Податкового кодексу України та Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог обґрунтовані тим, що: до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, віднесено, зокрема, місто Луганськ Луганської області, де перебувала на податковому обліку та провадила свою господарську діяльність ОСОБА_1 ; 30.06.2016 Полтавська торгово-промислова палата на підставі статей 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» видала ОСОБА_1 сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №6475, яким засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обов`язку платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за третій, четвертий квартали 2014 року, перший - четвертий квартали 2015 року, перший квартал 2016 року в строк до 20.10.2014, 20.01.2015, 20.04.2015, 20.07.2015, 20.10.2015, 20.01.2016, 20.04.2016, період дії настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - з 01.07.2014, дата закінчення - 04.05.2016; недоїмка позивача є безнадійним податковим боргом, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) відповідно до підпункту 101.2.4 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України та процедури, передбаченої Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577, підлягає списанню як безнадійний податковий борг. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що рішення суду першої інстанції переглядалось в межах апеляційної скарги.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 27.11.2017 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в частині задоволених позовних вимог, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: ФОП ОСОБА_1 змінила податкову адресу із міста Луганська на місто Кременчук, у зв`язку з чим до Інспекції було направлено індивідуальну картку платника по єдиному внеску із заборгованістю на загальну суму 6393,32 грн., а 19.01.2016 в автоматичному режиму були проведені нарахування за 4 квартал 2015 року у розмірі 1434,51 грн., а 19.04.2016 - за 1 квартал 2016 року у розмірі 909,48 грн., в результаті чого виник борг у сумі 8739,31 грн., на який 17.05.2016 і було сформовано оскаржувану вимогу; списання заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування згідно з положеннями статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відбувається у випадку смерті фізичної особи, визнання її безвісти відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності особи.

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.09.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 13.09.2021.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 22.05.2012 у встановленому законом порядку зареєстрована як фізична особа - підприємець.

23.05.2012 ФОП ОСОБА_1 була взята на облік платників податків у ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська Луганської області ДПС та зареєстрована платником єдиного податку другої групи.

У червні 2014 року ОСОБА_1 фактично припинила ведення господарської діяльності у зв`язку із проведенням антитерористичної операції на території міста Луганська Луганської області.

З 04.05.2016 позивач взята на облік як платник податків у Інспекції.

За заявою ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 25.01.2017 був внесений запис про припинення підприємницької діяльності.

Разом з цим, листом від 25.03.2017 вих. №14010/П/16-03-17 Інспекція повідомила позивача про наявну заборгованість зі сплати єдиного податку у розмірі 4752,60 грн. та єдиного соціального внеску у розмірі 8739,31 грн.

Також, Інспекцією 17.05.2016 було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1401-17/560, якою ОСОБА_1 повідомила про необхідність сплати недоїмки з єдиного соціального внеску у розмірі 8739,31 грн.

06.04.2017 ОСОБА_1 звернулась до Інспекції із заявою про визнання безнадійними та списання заборгованості зі сплати єдиного податку та єдиного соціального внеску. До заяви, окрім іншого, додала копію сертифікату Полтавської торгово-промислової палати від 30.06.2016 № 6475 (вих. №307/02-06) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Разом з цим, листом від 25.04.2017 за вих. №5790/П/16-03-17 Інспекція повідомила позивача про відсутність правових підстав для списання заборгованості, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

Також, судами було встановлено, що відомостями АІС «Податковий блок» підтверджено, що заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного соціального внеску становить 8739,31 грн та виникла у період з 21.07.2014 по 19.04.2016, а заборгованість зі сплати єдиного податку становить 4752,60 грн. та виникла у період з 20.08.2014 по 20.03.2016.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених процесуальних приписів та вимог касаційної скарги Інспекції касаційному перегляду підлягає питання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права під час встановлення правомірності прийнятої Інспекцією вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2016 № Ф-1401-17/560 зі сплати єдиного внеску у розмірі 8739,31 грн. та наявності підстав для зобов`язання Інспекції вчинити дії щодо його списання, оскільки доводів та підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій щодо решти позовних вимог касаційна скарга Інспекції не містить.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до положень пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Стаття 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» регламентує заходи впливу та стягнення, частинами першою-четвертою якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності з 15.10.2014, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме - підпункт «б» розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 93 (пункт 94 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту: « 94. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Місто Луганськ Луганської області, на території якого розташована ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська Луганської області ДПС, в якій на обліку як платник єдиного внеску до 04.05.2016 перебувала ОСОБА_1 , входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р (втратило чинність) і Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р (чинне).

З огляду на дію абзацу 3 пункту 94 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що ОСОБА_1 як платник єдиного внеску звільняється від виконання своїх обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI, на період з 14.04.2014 до 04.05.2016, а недоїмка за вказаний період визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно з підпунктом 101.2.4 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під терміном «безнадійний» розуміється податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Пунктом 101.5 статті 101 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 101 глави 9 розділу II Податкового кодексу України наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577 був затверджений Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі - Порядок), відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 розділу ІІ якого під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти, зокрема, податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Такий факт непереборної сили підтверджується Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

Згідно з пунктами 3.1-3.3 розділу ІІІ Порядку визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - день, що настає за граничним терміном погашення грошових зобов`язань за період, на який припадає дата, зазначена в документі, що засвідчує факт непереборної сили. Списанню підлягає також розстрочений (відстрочений) податковий борг (у тому числі нараховані на такий податковий борг проценти), який визнано безнадійним відповідно до Кодексу.

Підпунктом 4.1 розділу ІV Порядку передбачено, що у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу ІІ цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов`язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу ІІ цього Порядку які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

Підпунктом 4.2 розділу ІV Порядку встановлено, що за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший для платника податків, другий для органів доходів і зборів.

Так, відповідно до розділу ІІ Переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1235 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), обставинами, що є підставою для відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу заявника є форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зазначені у частині другій статті 14 1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативно-правовими актами. Доказами, що підтверджують факт настання (існування) зазначених обставин, є, зокрема, сертифікат Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), який набрав чинності з 18.12.2014 та чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 6.1. вказаного Регламенту передбачено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Пунктом 6.9 Регламенту встановлено, що надані Заявником документи для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) мають свідчити про: надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін); непередбачуваність обставин (їх настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов`язання або до настання відповідного обов`язку); невідворотність (непереборність) обставин (неминучість події/подій та/або її/їх наслідків); причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання Заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).

За приписами пункту 6.10 Регламенту за результатами розгляду заяви і наданих документів та прийняття рішення уповноваженою особою щодо можливості засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за наявністю підстав, видає Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

У справі, що розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 надала контролюючому органу належні докази настання форс-мажорних обставин для списання податкового боргу з єдиного соціального внеску, а саме сертифікат Полтавської торгово-промислової палати України від 30.06.2016 № 6475.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк