ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 817/1057/17

адміністративне провадження № К/9901/25456/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 (суддя: Щербаков В.В.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 (колегія суддів: Охрімчук І.Г., Капустинський М.М., Моніч Б.С.) у справі № 817/1057/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерудпром ЛТД» до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нерудпром ЛТД» (далі - ТОВ «Нерудпром ЛТД») звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що господарські операції ТОВ "Нерудпром ЛТД" з ТОВ «Скілург-Торг» не суперечать актам цивільного законодавства, мали реальний товарний характер та здійснені в межах господарської діяльності, підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а придбаний товар був використаний в межах його господарської діяльності. Договори з вказаним контрагентом не визнавалися недійсними, відповідачем не було доведено, що сторони, вчиняючи правочини, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплата податків. На момент здійснення господарських операцій з ТОВ "Нерудпром ЛТД", ТОВ «Скілург-Торг» було зареєстроване як юридична особа та як платник податку на додану вартість. Також позивач доводить до суду, що ТОВ "Нерудпром ЛТД», як добросовісний платник податків, не може нести відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків зі сплати податків іншими платниками податків.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.10.2017, яка залишена без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 року позовні вимоги задоволено.

Суди прийшли до висновку, що відповідач не довів правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень, в той час як позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.09.2014 між ТОВ "Нерудпром ЛТД" та ТОВ «Скілург-Торг» укладено договір купівлі-продажу асфальтобетону №0109, шнеку бурильного, солі технічної, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах даного договору.

На підтвердження фактичного виконання договору надано видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, документи про подальше використання в господарській діяльності та поставку іншим контрагентам, в т.ч. товаро-транспортні накладні.

З 07.03.2017 по 14.03.2017 посадовими особами ГУ ДФС у Рівненській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ «Скілург-Торг» за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

Перевіркою, зокрема, встановлено, що ТОВ "Нерудпром ЛТД" занижений податок на прибуток за 2014 рік в сумі 40 766,00грн. та занижений податок на додану вартість за грудень 2014 року на суму 45 295,00грн.

На підставі висновків акту перевірки та в результаті встановлених порушень, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- №0001951401 від 04.04.2017 за порушення п.44.1 ст.44, пп.138.1.1 п. 138.1, п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, яким збільшена сума грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 40766,00грн. основного платежу, 10192,00грн. - штрафні (фінансові) санкції;

-№0001961401 від 04.04.17 за порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2. п.198.3, абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість у розмірі 45295,00грн. основного платежу та 11324,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафи).

Скасовуючи зазначені податкові повідомлення-рішення, суди зазначили про їх незаконність, оскільки в ході розгляду справи, обставини порушення позивачем вимог податкового законодавств не підтвердились.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, зазначаючи, що аналіз зібраної податкової інформації для проведення перевірки позивача засвідчив нереальність здійснених операцій по ланцюгу постачання, про що свідчать дані, про те, що СУ ФР ГУ ДФС у Рівненській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22015180000000067 за фактом створення та придбання суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також за фактом легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 209 КК України.

Податковим органом під час перевірки встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару; відсутність трудових ресурсів та основних засобів для ефективного ведення господарської діяльності; ТОВ «Скілур-Торг» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам та формування технічного податкового кредиту; наявність кримінального провадження по відношенню до, зокрема, ТОВ «Скілург-Торг» за ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.1 ст.209 КК України, а відтак отримання ТМЦ від контрагента ТОВ «Скілург-Торг», який зазначений у первинних документах не відповідає дійсності.

Крім того, відповідач доводить Суду, що обсяги задекларованих операцій з купівлі-продажу товарів, різноманітність комплексу робіт і послуг, відсутність трудових ресурсів, відсутність складських приміщень, зміни номенклатури товару та відображення в реалізації товарів (робіт, послуг), придбання яких відсутнє або не підтверджується по ланцюгу від постачальника, що вказує на маніпулювання звітністю та неможливість здійснення операцій, що задекларовані у податковій звітності ТОВ «Скілур-Торг».

Також, відповідач у касаційній скарзі вказує, що позивачем для перевірки не надано документів щодо походження ТМЦ (декларацій про відповідність, паспортів якості, сертифікатів відповідності тощо), згідно номенклатури зазначеної у видаткових накладних оформлених ТОВ «Скілур-Торг», що не дає змоги встановити виробника, походження товару, його відповідність товару, його відповідність стандартам, технічним умовам.

Обґрунтовуючи свої доводи, податковий орган також посилається на те, що СУ ФР ГУ ДФС у Рівненській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22015180000000067 за фактом створення та придбання суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також за фактом легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 209 КК України, із матеріалів якого вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою, придбали та створили з метою прикриття незаконної діяльності ряд підконтрольних підприємств, в який входить ТОВ «Скілург-Торг» та від імені якого в період 2014-2015 років укладались фіктивні господарські угоди з іншими суб`єктами господарської діяльності реального сектору економіки щодо фіктивного постачання товарів (робіт, послуг).

З таких підстав, відповідач просить постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 року скасувати, та справу повністю передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позиція Верховного Суду

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в межах зазначеного правозастосування дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію;

Згідно частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як було правильно встановлено судами попередніх інстанцій, що первинні документи які підтверджують дійсність господарських операцій між ТОВ "Нерудпром ЛТД" та ТОВ «Скілург-Торг», позивачем були надані відповідачу під час проведення перевірки в повному обсязі, і надані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства та повністю розкривають зміст господарських операцій позивача з його контрагентом.

Щодо наявності кримінального провадження, то суди правильно зазначили про те, що сам факт його порушення не свідчить про наявність кримінального правопорушення. В справі відсутні судові рішення або будь-які відомості, які спростовуються фактичну господарську діяльність позивача та його контрагента. Відсутні також пояснення посадових осіб, які могли б свідчити про їх непричетність до господарської діяльності.

Крім того, з аналізу п.п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, вбачається, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з приписами п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, визначальним фактором для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв`язок витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд першої та апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Тобто, приймаючи рішення, суд першої та апеляційної інстанції правильно зазначили, що відповідачем не надано доказів, які б беззаперечно свідчили про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки суду першої та апеляційної інстанції, а лише містять вимоги щодо переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції лише переглядає правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341 343 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник