ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року

м. Київ

справа № 817/1361/18

касаційне провадження № К/9901/5610/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.09.2018 (суддя Щербаков В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019 (головуючий суддя - Качмар В.Я., судді - Курилець А.Р., Мікула О.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - Управління) про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення № 0063025202 від 23.04.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки нею як підприємцем був сплачений єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 15.01.2018 у загальній сумі 29166,00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями, а за період з жовтня 2014 по січень 2016 року квитанції про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у неї не збереглися, проте така оплата відображена у інтегрованій картці ІС «Податковий блок», згідно якої заборгованість у ОСОБА_1 відсутня.

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 21.09.2018 залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019, у задоволенні позову відмовив повністю.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за даними інтегрованої картки у ФОП ОСОБА_1 існувала заборгованість з єдиного соціального внеску та несвоєчасність його сплати у період з 21.10.2014 по 21.01.2018, тоді як доказів того, що вказаний внесок сплачувався своєчасно позивачем надано не було.

ОСОБА_1 оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 04.04.2019 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної оцінки тому, що: в оскаржуваному рішенні відсутня сума недоїмки, на яку була нарахована пеня та штрафні санкції, тоді як станом на 12.01.2018 по інтегрованій картці платника податків обліковувалась одночасно недоїмка у розмірі 1056,00 грн. та переплата у розмірі 1585,59 грн., що є взагалі неприпустимим; контролюючим органом у 2015 - 2016 роках були передані до відділу державної виконавчої служби до виконання вимоги про сплату боргу з ЄСВ, а саме; № Ф-485-2503-У від 26.01.2015 на суму 42233,05 грн. та № Ф-2/14 від 16.03.2016 на суму 15200,09 грн, які станом на 03.06.2017 були повністю виконані; в розрахунку штрафних санкцій, який є додатком до оскаржуваного рішення, загальна сума пені складає 5174,42 грн., тоді як у самому рішенні пеня вже вказана у сумі 5804,59 грн.

У відзиві на касаційну скаргу Управління просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.01.2025 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 08.01.2025.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 15.03.2006 ОСОБА_1 було зареєстровано як фізичну особу - підприємця.

Згідно свідоцтва платника єдиного податку серії А № 834346 ОСОБА_1 з 01.01.2012 застосовувала спрощену систему оподаткування шляхом сплати єдиного податку зі ставкою 10% (1 група).

23.04.2018 Управління прийняло рішення № № 0063025202 від 23.04.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застосувало до ОСОБА_1 штраф у розмірі 2454,26 грн. за період з 21.10.2014 по 12.01.2018 та нарахувало пеню у розмірі 5804,59 грн.

Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до абзацу 1 пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Положеннями частини сьомої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв`язку.

Абзацом 1 частини 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» органи доходів і зборів зобов`язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Положеннями частини другої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Частиною третьою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з абзацами 1-4 частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Частиною десятою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів накладає на платника штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Положеннями частини шістнадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

За приписами пункту 1 розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

У справі, що розглядається, суди встановили, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сплачувався позивачем несвоєчасно, що підтверджується даними з інтегрованої картки платника податку.

Про факт несвоєчасної сплати ОСОБА_1 свідчать і вимоги про сплату боргу з ЄСВ: № Ф-485-2503-У від 26.01.2015 та № Ф-2/14 від 16.03.2016, доказів оскарження яких у адміністративному чи судовому порядку матеріали справи не містять та які, як зазначає скаржник, були погашені у повному обсязі станом на 03.06.2017.

З огляду на те, що штраф та пеня згідно оскаржуваного рішення були застосовані до позивача саме за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 21.10.2014 по 12.01.2018, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим доводи скаржника про відсутність в оскаржуваному рішенні суми недоїмки є необгрунтованими.

Стосовно доводів скаржника про невідповідність суми пені, вказаної в розрахунку до рішення, сумі пені, зазначеній у цьому рішенні, Верховний Суд зазначає, що такі доводи ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки арифметичний розрахунок суми пені, зазначеної у розрахунку, відповідає сумі пені, зазначеній у рішенні, та становить 5804,59 грн.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.09.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова