ПОСТАНОВА
Іменем України
14 квітня 2020 року
Київ
справа №817/1641/17
адміністративне провадження №К/9901/6253/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Шишова О.О.,
розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції касаційну скаргу адвоката Троцюка Олександра Степановича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 року у складі судді Жуковської Л.А. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Качмара В.Я. (головуючий), Курильця А.Р., Мікули О.І. у справі №817/1641/17 за позовом ОСОБА_1 до Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань дотримання соціально-економічних та гуманітарних прав, Регіонального координатора взаємодії з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Рівненській області Іллюка Сергія Валерійовича, Представника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Рівненській області Торкунова Олега Миколайовича, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лутковської Валерії Володимирівни, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинення певних дій,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідачів, яка полягає у нездійсненні перевірки викладених у зверненнях від 27.09.2016, від 03.02.2017 та від 27.03.2017 обставин порушення відповідними органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями, передбаченого статтями 4, 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» права ОСОБА_1 на отримання пристосованого житла або заміну жилої площі, передбаченого ст. 1, ч. 1 ст. 26 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» права на пристосування займаного ОСОБА_1 приміщення відповідно до її специфічних потреб, права на отримання соціального житла відповідно до Закону України «Про житловий фонд соціального призначення»;
- зобов`язати відповідачів провести перевірку викладених у зверненнях ОСОБА_1 від 27.09.2016, від 03.02.2017 та від 27.03.2017 порушень відповідними органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями, передбаченого статтями 4, 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» права ОСОБА_1 на отримання пристосованого житла або заміну жилої площі, передбаченого ст. 1, ч. 1 ст. 26 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» права на пристосування займаного ОСОБА_1 приміщення відповідно до її специфічних потреб, права на отримання соціального житла відповідно до Закону України «Про житловий фонд соціального призначення».
2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року залишено без змін рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 року.
4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
4.1. 27 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою, в якій вона скаржилась на неналежні умови проживання її як інваліда І-групи та просила забезпечити її належним житлом.
4.2. Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини листом від 27.10.2016 №12.3/7-Д275826.16/17-170 повідомив ОСОБА_1 , що згідно зі ст. 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» за її зверненням відкрито провадження у справі щодо захисту її житлових прав.
4.3. Листом від 16.12.2016 №12.3/7-Д278992.16/17-170 на повторне звернення ОСОБА_1 повідомлено, що провадження Уповноваженого з прав людини за її зверненням триває. З метою вивчення обставин справи на місці регіональному представнику Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Рівненській області Торкунову О.М. надано доручення детально з`ясувати обставини порушених у зверненні ОСОБА_1 питань. За результатами проведеної перевірки буде прийнято рішення щодо можливих додаткових заходів реагування за зверненням позивача, про що її буде додатково повідомлено.
4.4. Листом від 09.02.2017 №8.1.1/7-Д283614.17/1/17-153 надано відповідь на звернення ОСОБА_1 до Регіонального координатора взаємодії з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Рівненській області в якій зазначено, що згідно зі ст. 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» з метою перевірки обставин стверджуваних ОСОБА_1 правопорушень за її зверненням відкрито провадження Уповноваженого з прав людини, в рамках якого направлено відповідний запит до вказаного Територіального центру. Про результати провадження буде повідомлено додатково.
4.5. 03 лютого 2017 року ОСОБА_1 знову звернулась до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою, в якій вона скаржилась на неналежні умови проживання її як інваліда І-групи та просила забезпечити її належним житлом.
4.6. 03 березня 2017 року Представником Уповноваженого з питань дотримання соціально-економічних та гуманітарних прав Ляхом Д.О. листом №8.2.1/7-Д275826.16-2/17-46 надано відповідь на звернення ОСОБА_1 . У вказаній відповіді зазначено, що під час перевірки проведеної у виконавчому комітеті Рівненської міської ради з`ясовано, що позивач перебуває на квартирному обліку при міськвиконкомі з 24.02.1997 в списку загальної черги №3807 та як особа, що має І групу інвалідності, у списку на першочергове отримання житла під №1710. Від пропозицій спеціальної комісії депутатів Рівненської міської ради щодо поліпшення житлових умов, в тому числі за місцем нинішнього проживання, ОСОБА_1 відмовилась.
4.7. 27 березня 2017 року позивач звернулась до представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Рівненській області Торкунова О.М. із заявою, в якій вона скаржилась на неналежні умови проживання її як інваліда І-групи та просила забезпечити її належним житлом.
4.8. Представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Рівненській області Торкуновим О.М. листом від 27.04.2017 №100-04/17 у відповідь на звернення позивача повідомлено, що вона перебуває на квартирному обліку при міськвиконкомі з 24.02.1997 у списку загальної черги під №3808. Зазначено, що оскільки позивач має І групу інвалідності, тому згідно з діючим житловим законодавством має право на першочергове отримання житла. Всі громадяни, які мають право на першочергове отримання житла, включені у відповідний список по даті звернення. Серед таких осіб, ОСОБА_1 обліковується під №1712. Відповідно до статей 42 та 43 Житлового Кодексу Української РСР надати житло ОСОБА_1 можливо лише згідно з чергою.
4.9. 25 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лутковської В.В. із заявою, в якій вона скаржилась на неналежні умови проживання її як інваліда І-групи та просила забезпечити її належним житлом.
4.10. Крім того, встановлено, що Виконавчий комітет Рівненської міської ради листом від 12.05.2017 №Д-127/14-15/17 на звернення ОСОБА_1 повідомив, що вона перебуває на квартирному обліку при міськвиконкомі з 24.02.1997 у списку загальної черги під №3808. Зазначено, що оскільки позивач має І групу інвалідності, тому згідно з діючим житловим законодавством має право на першочергове отримання житла. Всі громадяни, які мають право на першочергове отримання житла, включені у відповідний список по даті звернення. Серед таки осіб, ОСОБА_1 обліковується під №1712. Відповідно до статей 42 та 43 Житлового Кодексу Української РСР надати житло ОСОБА_1 можливо лише згідно з чергою.
5. Уважаючи, що відповідачами фактично не проведено перевірки даних зазначених нею в зверненнях від 27.09.2016, від 03.02.2017 та від 27.03.2017, позивач звернулась до суду з зазначеним позовом та просила визнати протиправною таку бездіяльність відповідачів щодо не перевірки даних зазначених у вказаних зверненнях та зобов`язати провести таку перевірку.
6. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачами дотримано вимог чинного законодавства, перевірка даних наведених у зверненнях позивача проведена відповідачами належним чином та у межах компетенції відповідно до вимог Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
10. Позивач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
11. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваного судового рішення неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права.
11.1. Скаржник наголошує, що судами попередніх інстанцій дана невірна оцінка обставинам справи, оскільки на думку скаржника відповідачами не було належно перевірені викладені у звернення порушення органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями прав заявника передбаченого статтями 4, 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та частиною першою статті 1, статті 26 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»
12. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
12.1. На обґрунтування відзиву вказує, що оскаржувані судові рішення суду першої і апеляційної інстанцій постановлені на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
13. Статтею 1 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» визначено, що парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 4 вказаного Закону уповноважений є посадовою особою, статус якої визначається Конституцією України, цим та іншими законами України. Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.
14. Статтею 10 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» визначено, що для забезпечення діяльності Уповноваженого утворюється секретаріат, який є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка. Структура секретаріату, розподіл обов`язків та інші питання щодо організації його роботи регулюються Положенням про секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Положення). На працівників секретаріату поширюється дія Закону України «Про державну службу». Положення та кошторис секретаріату затверджуються Уповноваженим у межах кошторису витрат, пов`язаних із діяльністю Уповноваженого. Призначення на посаду та звільнення працівників секретаріату здійснюються Уповноваженим.
15. Статтею 11 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» визначено, що уповноважений має право призначати своїх представників у межах виділених коштів, затверджених Верховною Радою України. Організація діяльності та межі повноважень представників Уповноваженого регулюються Положенням про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яке затверджується Уповноваженим.
16. Відповідно до статті 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
17. Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років.
18. При розгляді звернення Уповноважений:
1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;
2) роз`яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;
3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;
4) відмовляє в розгляді звернення.
19. Уповноважений не розглядає тих звернень, які розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заінтересована особа подала позов, заяву або скаргу до суду.
20. Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою.
21. Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
22. Статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
23. Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
24. Статтею 31 Житлового Кодексу Української РСР визначено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.
24. Частинами 1 та 3 статті 34 Житлового Кодексу Української РСР передбачено, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:
1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок;
2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;
3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я Української РСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок;
4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;
5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;
6) які проживають у гуртожитках.
25. Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.
26. Згідно з частиною 1 статті 36 Житлового Кодексу Української РСР облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
27. Статтею 38 Житлового Кодексу Української РСР визначено, що порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.
28. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 39 Житлового Кодексу Української РСР громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті.
29. Згідно із частиною 1 статті 40 Житлового Кодексу Української РСР громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
30. Статтею 42 Житлового Кодексу Української РСР визначено, що Житловий Кодекс Української РСР жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених статтею 46, частинами першою і другою статті 54, частиною першої статті 90, частиною шостою статті 101, статтями 102, 110, частиною першою статті 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
31. Стаття 43 Житлового Кодексу Української РСР передбачає, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень). Законодавством Української РСР окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік.
32. Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання регулюють Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 №470 (далі - Правила).
33. Згідно із пунктом 36 Правил виконавчі комітети місцевих рад, підприємства, установи, організації щороку визначають кількість новозбудованої і вивільнюваної жилої площі для надання жилих приміщень громадянам поза чергою, у першу чергу і в порядку загальної черги.
34. Таким чином, надання житла без дотримання списків є порушенням чинного Житлового законодавства та прав громадян, що включені до списків черговиків раніше.
35. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач зверталась до відповідачів стосовно вирішення питання про надання їй позачергово житла як інваліду І групи.
36. Відповідачами, перевіряючи доводи позивача викладені в її зверненнях було встановлено, що Рівненською міською радою вживались заходи щодо захисту житлових прав ОСОБА_1 , а саме з метою вивчення питання скрутних умов проживання позивача та на виконання протокольних доручень 3-го пленарного засідання 3-ї сесії Рівненської міської ради 17.05.2016 розпорядженням Рівненського міського голови було створено відповідну депутатську групу, якою 01.08.2016 обстежено умови проживання позивача.
37. На підставі проведеного обстеження були напрацьовані та надані позивачу на розгляд пропозиції щодо поліпшення житлових умов, у тому числі за місцем проживання. Водночас від наданих пропозицій позивач відмовилась.
38. Також встановлено, що позивач перебуває на квартирному обліку при міськвиконкомі з 24.02.1997 в списку загальної черги під №3807 та як особа, що має І групу інвалідності, у списку на першочергове отримання житла - під № 1710.
39. Крім того, встановлено, що ОСОБА_3 проживає в гуртожитку по АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ТОВ «Житлобуд - 6». До вказаного гуртожитку заявниця поселена 15.03.2005 за попередньою домовленістю КТП «Комуненергія», де ОСОБА_1 працювала у вказаний період, з ТОВ «Житлобуд - 6»".
40. Також з`ясовано, що заявниця хоче отримати житло за кошти місцевого бюджету, оскільки вона проживає в гуртожитку та іншого житла немає. Згідно з висновками лікарських комісій вона потребує поліпшення житлових умов оскільки є інвалідом першої групи. Також, заявниця має статус «Ветерана праці».
41. Обстеженням житлових умов ОСОБА_1 встановлено, що вона проживає в окремій кімнаті, яка має площу 17 м. кв. та знаходиться на третьому поверсі. Заявниця користується загальною кухнею та санітарним вузлом. Кімната ОСОБА_1 , а також всі приміщення загального користування потребують капітального ремонту.
42. Під час проведення перевірки у виконавчому комітеті Рівненської міської ради з`ясовано, що заявниця перебуває на квартирному обліку при міськвиконкомі з 24.02.1997 у списку загальної черги під №3807. Оскільки ОСОБА_1 має 1 групу інвалідності, тому згідно з діючим Житловим законодавством вона має право на першочергове отримання житла.
43. Указані обставини, встановлені відповідачами в ході проведення відповідних перевірок за її зверненнями, в тому числі Регіональним координатором взаємодії з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Рівненській області
44. Пунктом 44 Правил визначено, що у першу чергу жилі приміщення надаються тим, що перебувають на квартирному обліку:
- Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, а також особам, нагородженим орденами Слави, Трудової Слави, "За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР" усіх трьох ступенів;
- особам, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, перелічених у списку захворювань, затвердженому Міністерством охорони здоров`я СРСР за погодженням з Державним комітетом СРСР по праці і соціальних питаннях та ВЦРПС;
- особам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання медичних маніпуляцій;
- медичним працівникам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання службових обов`язків;
- учасникам бойових дій та учасникам війни;
- інвалідам праці I і II груп та інвалідам I і II груп з числа військовослужбовців;
- особам, які стали інвалідами I і II груп у зв`язку з виконанням державних або громадських обов`язків, виконанням обов`язку громадянина СРСР по рятуванню життя людини, по охороні соціалістичної власності і правопорядку;
- сім`ям осіб, які загинули при виконанні державних або громадських обов`язків, виконанні обов`язку громадянина СРСР по рятуванню життя людини, по охороні соціалістичної власності і правопорядку;
- сім`ям осіб, які загинули на виробництві внаслідок нещасного випадку;
- робітникам і службовцям, які тривалий час сумлінно пропрацювали у сфері виробництва;
- матерям, яким присвоєно звання "Мати-героїня";
- багатодітним сім`ям (які мають у своєму складі трьох і більше дітей) і одиноким матерям;
- сім`ям при народженні близнят;
- учителям та іншим педагогічним працівникам загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних учбових закладів;
- особам, які проживають у ветхих будинках, що не підлягають капітальному ремонту;
- іншим громадянам у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
45. Всі громадяни, які мають право на першочергове отримання житла, включені у відповідний список по даті звернення. Серед таких осіб ОСОБА_1 обліковується під номером 1710.
46. Як було зазначено вище відповідно до статей 42, 43 Житлового Кодексу Української PCP жилі приміщення надаються громадянам, які перебувають на квартирному обліку згідно з чергою.
47. Всі громадяни, які перебувають в одному списку на отримання житла (у даному випадку - першочергово), мають рівні права. Наявність у них більшої кількості пільг, стан здоров`я, відсутність житла для постійного проживання тощо не дає переваги таким громадянам перед тими, що перебувають у даному списку попереду них.
48. З огляду на викладене надати житло ОСОБА_1 . Рівненська міська рада може лише згідно з чергою. Фактів порушення черги надання житла і у зв`язку з цим прав ОСОБА_1 відповідачами під час перевірки даних, зазначених нею в зверненнях, не встановлено. Відповідачами встановлено, що будь-які інші підстави для отримання житла згідно з діючим законодавством позачергово у заявниці відсутні.
49. Також, з метою вирішення зазначеного питання та на виконання протокольних доручень, поданих під час 3-го пленарного засідання 3-ї сесії Рівненської міської ради 17.05.2016 розпорядженням міського голови створено депутатську групу з метою вивчення питання складних умов проживання громадянки ОСОБА_1 01.08.2016 комісією було обстежено її умови проживання.
50. На підставі обстеження були напрацьовані та надані їй на розгляд пропозиції щодо покращення житлових умов, в тому числі за місцем нинішнього проживання. Однак, позивачка від них відмовилась.
51. Судами попередніх інстанцій встановлено, що про проведені перевірки даних зазначених ОСОБА_1 у зверненнях, останню було повідомлено відповідними листами, які отримані у встановленому порядку.
52. Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачені повноваження, зокрема, з ведення обліку громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; з розподілу та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; з видачі ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій належать до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
53. Статтею 20 зазначеного Закону встановлено, що державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.
54. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що Уповноважений з прав людини законодавством не наділений правом впливати на органи місцевого самоврядування під час виконання ними власних (самоврядних) повноважень з метою прийняття того чи іншого рішення.
55. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.
56. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в межах перевірок проведених відповідачами було проведено особисту зустріч із позивачем за місцем проживання, оглянуто фактичний стан будівлі та прилеглої до неї території, кімнати у гуртожитку, де вона проживає, досліджено умови проживання та зроблено фотозвіт. Установлено, що позивач є особою з інвалідністю І групи та згідно з висновками лікарських комісій потребує поліпшення житлових умов. Приміщення, в якому проживає позивач за адресою: АДРЕСА_1 , не пристосовано для проживання осіб з інвалідністю.
57. Також судами встановлено, що відповідачами в ході проведення перевірки даних зазначених в зверненнях було вивчено питання можливості отримання житла ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про житловий фонд соціального призначення».
58. Згідно з пунктом а частини 2 статті 10 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» правом взяття на соціальний квартирний облік користуються громадяни України для яких таке житло є єдиним місцем проживання або які мають право на поліпшення житлових умов відповідно до закону.
59. Пунктом 1 Порядку взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 23.07.2008 № 682 визначено, що взяття громадян на соціальний квартирний облік здійснюється за рішенням органу місцевого самоврядування за місцем проживання громадян, які мають право на отримання квартир, садибних (одноквартирних) житлових будинків з житлового фонду соціального призначення, після набуття ними повної цивільної дієздатності відповідно до закону. Для взяття на облік громадянин або уповноважена ним особа, що підтверджується завіреною в установленому законом порядку довіреністю, подає письмову заяву.
60. Судам попередніх інстанцій встановлено, що відповідачами у наданих відповідях на звернення позивача не заперечується, що ОСОБА_1 не зверталась до уповноваженого органу із заявою про взяття її на облік на отримання соціального житла. Інших шляхів надання соціального житла законодавством України не передбачено.
61. Розгляд звернення позивача було здійснено у межах компетенції та відповідно до вимог Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».
62. Ураховуючи вищезазначене, посилання скаржниці щодо нездійснення відповідачами перевірки викладених у її зверненнях від 27.09.2016, від 03.02.2017 та від 27.03.2017 обставин, порушення права на отримання житла є безпідставними.
63. Крім того судами попередніх інстанцій встановлено, що від позивача до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надходило звернення від 05.12.2017, за результатами розгляду якого Регіональному координатору надавалося доручення від 09.01.2018 № 2/7-Д305500.17-/17-46 з`ясувати, які пропозиції були надані позивачу щодо поліпшення її житлових умов, зокрема, шляхом здійснення ремонтних робіт в кімнаті гуртожитку.
64. На виконання вказаного доручення Регіональний координатор листом від 12.02.2018 №37-18 поінформував, зокрема про те, що в ході проведення перевірки 01.02.2018 проведено зустріч із ОСОБА_1 , де додатково роз`яснено порядок виділення житла, передбачений Житловим Кодексом Української PCP та Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP, Окремо, ОСОБА_1 було роз`яснено порядок реалізації права, на отримання соціального житла згідно з Законом України «Про житловий фонд соціального призначення».
65. Під час спілкування з ОСОБА_1 встановлено, що вона погоджується на пропозиції Рівненської міської ради щодо покращення житлових умов, в тому числі за місцем нинішнього проживання, а саме: встановити особисту душову кабіну; встановити окремий лічильник обліку електроенергії; надати можливість розміняти кімнату 3-го поверху на перший поверх; пільгова можливість приватизації кімнати.
66. На підставі викладено, колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень можливе за умови, якщо такою бездіяльністю порушуються права чи законні інтереси позивача.
67. У свою чергу позивач не надав доказів бездіяльності відповідача щодо не здійснення перевірки даних зазначених в її зверненнях. Разом з цим, відповідачами належними та допустимими доказами підтверджено правомірність дій під час розгляду звернень ОСОБА_1 та здійснення перевірки даних зазначених в цих зверненнях.
68. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
69. Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
70. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що розгляд звернення позивача було здійснено у межах компетенції та відповідно до вимог Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».
71. З огляду на встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини, доводи позивача про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального не знайшли свого підтвердження.
72. Аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами попередніх інстанцій висновків є безпідставними, оскільки зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 КАС України.
73. Беручи до уваги викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідачів, що полягає у нездійсненні перевірки викладених у зверненнях ОСОБА_1 від 27.09.2016, від 03.02.2017 та від 27.03.2017 та зобов`язання відповідачів провести перевірку викладених у зверненнях є безпідставними та необґрунтованими.
74. З огляду на наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій у справі. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
75. Колегія суддів зазначає, що за змістом частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
76. Частиною 1 статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
77. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанцій - залишенню без змін.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
78. Касаційну скаргу адвоката Троцюка Олександра Степановича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
79. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у справі №817/1641/17 за позовом ОСОБА_1 до Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань дотримання соціально-економічних та гуманітарних прав, Регіонального координатора взаємодії з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Рівненській області Іллюка Сергія Валерійовича, Представника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Рівненській області Торкунова Олега Миколайовича, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лутковської Валерії Володимирівни, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинення певних дій - залишити без змін.
80. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Cуддя-доповідач І.В. Дашутін
Судді Ж.М. Мельник-Томенко
О.О. Шишов