ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2023 року

м. Київ

справа № 817/1901/16

адміністративне провадження № К/9901/38252/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС (ГУ ДФС) у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 (головуючий суддя Жизневська А. В., судді: Котік Т. С., Охрімчук І. Г.),

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати прийняті ГУ ДФС (відповідач) податкові повідомлення-рішення від 22.06.2016 №0000191302, №0000201302 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на суму 9830,69 грн (в тому числі, за основним платежем - 7864,55 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1966,14 грн) та грошового зобов`язання за платежем "акцизний податок з товарів (транспортні засоби, крім мотоциклів і велосипедів), ввезених на митну територію України фізичними особами" на суму 49' 153,49 грн (в тому числі, за основним платежем - 39' 322,78 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 9830,70 грн). Також позивач просив визнати протиправною та скасувати податкову вимогу форми ''Ф'' від 18.08.2016 №8-17 про погашення податкового боргу у сумі 58' 984,18 грн, який виник внаслідок несплати ним грошових зобов`язань за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями (а.с.10-12).

Підставою для збільшення сум податкових зобов`язань із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями стали висновки акта документальної невиїзної перевірки від 10.06.2016 №115/17-00-13-02/ НОМЕР_1 про порушення позивачем норм статті 257, частини першої статті 377 Митного кодексу (МК) України, пункту 190.1 статті 190, підпункту 215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215, пункту 218.1 статті 218, підпункту 222.2.1 пункту 222.2 статті 222 Податкового кодексу (ПК) України внаслідок декларування неправильної дати виготовлення та початку використання транспортного засобу, ввезеного на територію України за митною декларацією (МД) від 06.08.2015 №204050001/2015/011187, та відповідно терміну його використання, що призвело до заниження суми ПДВ із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) на 7864,88 грн та акцизного податку на 39' 322,79 грн. Актом перевірки встановлено, що ввезений вантажний автомобіль марки "MERCEDES-BENZ", модель "SPRINTER 906.635 CDI", ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_2 , об`єм двигуна - 2148 куб см позивач задекларував як такий, що використовувався не більш як п`ять років. Однак, згідно з даними, що були отримані від офіційного дилера виробника "MERCEDES-BENZ" в Україні ТзОВ"Західно-український автомобільний дім" (лист від 04.01.2016 №01/01), цей транспортний засіб зареєстрований та введений в експлуатацію 17.06.2009, тобто термін використання цього автомобіля становив понад п`ять років (від 5 до 8 років). З огляду на це контролюючий орган дійшов висновку, що відповідно до норми 215.3.5-2 ПК України для цього автомобіля підлягала застосуванню ставка податку з коефіцієнтом 40 (а.с. 13-16).

У зв`язку з несплатою позивачем грошових зобов`язань у встановлений законом строк відповідач сформував податкову вимогу форми ''Ф'' від 18.08.2016 №8-17 щодо погашення суми податкового боргу.

На думку позивача, висновки акта перевірки є помилковими, а прийняті на його підставі акти індивідуальної дії - незаконними. Позивач доводив, що ввезений ним на митну територію України транспортний засіб марки "MERCEDES-BENZ" на момент митного оформлення використовувався до п`яти років. Під час митного оформлення термін використання цього авто було обчислено з дати його першої реєстрації - 24.09.2010, зазначеної в наданих до митниці реєстраційних документах (а.с. 20). Лист ТзОВ"Західно-український автомобільний дім" від 04.01.2016 №01/01 з інформацією щодо дати першої реєстрації цього транспортного засобу (а.с. 38) позивач вважає неналежним доказом, оскільки зазначене підприємство не є спеціально уповноваженим органом на ведення і зберігання відомостей про виготовлення транспортного засобу, його першу та подальшу реєстрацію, не є його виробником, і у цьому листі відсутні відомості щодо джерела походження такої інформації.

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 19.12.2016 (суддя Гломб Ю. О.) позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 22.06.2016 №0000191302, №0000201302 та податкову вимогу форми ''Ф'' від 18.08.2016 №8-17, здійснив розподіл судових витрат (а.с. 48-56).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що датою початку користування (вводу в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі. Під час митного оформлення транспортного засобу 06.08.2015 до МД №204050001/2015/011187 декларантом позивача (ПП"А-2") було долучено свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу від 16.04.2013, виданого уповноваженим органом країни продавця, з інформацією про дату його першої реєстрації - 24.09.2010. При цьому суд відхилив посилання контролюючого орану на інформацію в листі від 04.01.2016 №01/01, отриману від офіційного дилера виробника "MERCEDES-BENZ" в Україні ТзОВ"Західно-український автомобільний дім", згідно з якою датою першої реєстрації транспортного засобу марки "MERCEDES-BENZ", модель "SPRINTER 906.635 CDI", ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_2 є 17.06.2009, оскільки така інформація не є інформацією, що отримана від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів. Також суд зазначив, що у розумінні пунктів 1, 2 частини другої статті 351 МК України вказана інформація не може бути визнана судом документально підтвердженою інформацією, що отримана від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться. З огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та вимоги.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 08.02.2017 скасував постанову суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовив.

Суд апеляційної інстанції погодився з позицією контролюючого органу, що декларант позивача (ПП"А-2") неправильно визначив термін використання авто та застосовував ставку податку до транспортного засобу без коефіцієнта 40, як такого, що використовувався до п`яти років. Суд виходив з того, що за даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого уповноваженим органом країни продавця, дата затвердження - 17.06.2009, дати першої реєстрації - 24.09.2010. Позивач не довів, що датою початку використання автомобіля слід вважати саме 24.09.2010. Натомість, суд визнав належним доказом інформацію, що була надана офіційним дилером виробника "MERCEDES-BENZ" в Україні ТзОВ"Західно-український автомобільний дім", стосовно дати реєстрації та введення в експлуатацію ввезеного позивачем автомобіля - 17.06.2009, від якої слід визначати термін використання цього автомобіля. На переконання суду відповідно до пункту 8 частини першої статті 336 МК України офіційний дилер виробника "MERCEDES-BENZ" є уповноваженою особою надавати інформацію на запити органу доходів і зборів.

Позивач не погодився з постановою суду апеляційної інстанції та подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції (а.с.111-114, 131-134).

У касаційній скарзі позивач зазначив, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріально права та під час вирішення спору врахував надані відповідачем неналежні докази. Позивач наголошував, що використана контролюючим органом інформація офіційного дилера виробника щодо дати реєстрації транспортного засобу не є належним та допустимим доказом у розумінні процесуального законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога є протиправними та підлягають скасуванню.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24.04.2017 (суддя Веденяпін О. А.) відкрив у цій справі касаційне провадження №К/800/6200/17.

Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів``, яким Кодекс адміністративного судочинства (КАС) України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ``Перехідні положення`` КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Оцінюючи правильність застосування судами норм матеріального права до встановлених у цій справі обставин, процесуального права, з урахуванням доводів позивача у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин першої-другої статті 351 МК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - так само) предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відповідно до підпункту 215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215 ПК України з моторних транспортних засобів для перевезення вантажів з повною масою транспортного засобу не бiльш як 5 т, з робочим об`ємом цилiндрів двигуна не бiльш як 2500 куб. см, що використовувалися (код 8704 21 99 00 згідно з УКТ ЗЕД) акцизний податок справляється в розмірі 0,02 євро за 1 куб. см об`єму циліндрів двигуна.

Ставки податку для транспортних засобів, що відповідають коду 8704 згідно з УКТ ЗЕД, застосовуються для автомобілів, що використовувалися з 5 до 8 років з коефіцієнтом 40 для автомобілів, що використовувалися понад 8 років з коефіцієнтом - 50 {пункт 215.3 статті 215 доповнено підпунктом 215.3.5-2 згідно із Законом №71-VIII від 28.12.2014}.

Відповідно до підпункту 14.1.163 пункту 14.1 статті 14 ПК України перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

Згідно з підпунктом 14.1.251 пункту 14.1 статті 14 ПК України транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388.

Якщо на транспортні засоби уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право їх експлуатувати, вони вважаються використовуваними. Датою початку користування (вводу в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортних засобів датою початку використання транспортного засобу вважається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до МД від 06.08.2015 №204050001/2015/011187 позивачем було ввезено на митну територію України транспортний засіб (вантажний автомобіль марки "MERCEDES-BENZ", модель "SPRINTER 906.635 CDI", ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_2 , об`єм двигуна - 2148 куб см), що відповідав товарній позиції 8704 згідно з УКТ ЗЕД. Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу, виданого уповноваженим органом Німеччини та наданого під час митного оформлення, датою його першої реєстрації зазначено 24.09.2010 (а.с. 20).

Щодо інформації, отриманої відповідачем від офіційного дилера виробника "MERCEDES-BENZ" в Україні ТзОВ"Західно-український автомобільний дім" (лист від 04.01.2016 №01/01), без посилання на витяг з баз даних виробника у вигляді копії карти даних та vehicle information, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що така інформація у розумінні частини другої статті 351 МК України не є інформацією, отриманою від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів та не може бути визнана документально підтвердженою інформацію, отриманою від уповноважених органів іноземних держав про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірності відомостей, що в них містяться, які надійшли від уповноважених органів іноземних держав.

Відповідно до статті 71 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу(частина перша).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга).

Всупереч вимогам вказаної норми відповідач не надав належних та допустимих доказів вчинення позивачем порушень митного та податкового законодавства України під час ввезення транспортного засобу.

До того ж Верховний Суд вже сформулював аналогічний висновок щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 16.10.2020 у справі №817/1887/16, від 09.07.2021 у справі №813/1528/16.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Як підсумок, постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 підлягає скасуванню, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 19.12.2016 - залишенню в силі.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_1 .

Скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 та залишити в силі постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19.12.2016.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає

СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко В.В. Хохуляк