ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 817/2806/15

адміністративне провадження № К/9901/26932/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 року (головуючий суддя Шевчук С.М., судді: Майор Г.І., Одемчук Є.В.)

у справі № 817/2806/15

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області,

Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач, податковий орган), Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області (далі - другий відповідач, казначейство) в якому (з урахуванням уточнення) просив суд визнати дії податкового органу щодо неприйняття рішення про повернення надміру сплачених сум та неподання висновку про повернення надмірно сплачених сум протиправними та зобов`язати податковий орган прийняти рішення про повернення надміру сплачених сум в розмірі 441 736,76 грн та передати до казначейства висновок, згідно з яким казначейство здійснить повернення надміру сплачених сум в розмірі 441 736,76 грн.

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 14.03.2016 року адміністративний позов задовольнив.

Визнав протиправною бездіяльність податкового органу щодо неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області висновку про суми відшкодування податку на додану вартість позивачу в розмірі 441 736,76 грн.

Зобов`язав податковий орган скласти та подати до казначейства висновок про суми відшкодування податку на додану вартість позивачу в розмірі 441 736,76 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова відповідача у поверненні позивачу ПДВ порушує «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном. Така бездіяльність, свідчить про втручання у право позивача на мирне володіння своїм майном, як це розуміє Європейський суд з прав людини.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 14.06.2016 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою відмовив у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач набув право на повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 441 736,76 грн з моменту подання податковому органу декларацій за жовтень, листопад, грудень 2010 року, однак із заявами про перерахування існуючої суми невідшкодованого податку на додану вартість на його рахунок, позивач звернувся (23.02.2015 року та 01.07.2015 року) за межами строку 1095 днів від дня виникнення надміру сплачених сум.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що, на думку позивача, визначення початку перебігу установленого податковим кодексом України строку для повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань або суми невідшкодованих податків з відповідного бюджету починає свій перебіг з дати реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відзиви на касаційну скаргу позивача від відповідачів на адресу Суду не надходили, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець та перебував на податковому обліку відповідача з 17.12.1996 року.

16.09.2014 року позивач звернувся до податкового органу із заявою про проведення звірки по особовому рахунку платника податку на додану вартість. Актом від 25.09.2014 року №3208-20 зафіксовано сальдо на 16.09.2014 року по особовому рахунку платника у сумі 558 893,54 грн.

15.01.2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис №26080060008007021 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності позивача.

У зв`язку з проведенням державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця позивач звернувся 23.02.2015 року до податкового органу із заявою про повернення наявного станом на 16.09.2014 року позитивного сальдо розрахунків із бюджетом у розмірі 558 893,54 грн на розрахунковий рахунок.

19.03.2015 року листом за вих. №6355/17-16-20-12 податковий орган повідомив, що згідно інтегрованої картки платника податку на додану вартість (14010100) станом на 23.02.2015 року рахується від`ємне значення суми в розмірі 557 839,23 грн, що задекларовано по поданих деклараціях, а саме на рахунок платника в установі банку - 116 102,60 грн, в рахунок погашення майбутніх платежів по податку на додану вартість - 441 736,63 грн та зайво сплачена сума в розмірі - 1 054,31 грн. При цьому зазначено, що податок на додану вартість в сумі 441 736,76 грн, який задекларовано та підтверджено в рахунок майбутніх платежів рахується в переплаті по особовому рахунку платника.

01.07.2015 року позивач звернувся до податкового органу із заявою про зняття з обліку платника податків, у якій на підставі пунктів 1 та 2 розділу II «Порядку проведення заліку надміру сплачених грошових зобов`язань або суми невідшкодованих податків платника податків у разі ліквідації, не пов`язаної з банкрутством», просив розпочати процедуру розгляду і проведення заліку шляхом повернення платнику податків надміру сплачених грошових зобов`язань та суми невідшкодованих податків платника податків у разі ліквідації, не пов`язаної з банкрутством. Керуючись розділом III зазначеного Порядку просив виготовити довідку про суми надміру сплачених грошових зобов`язань, визначених за даними особового рахунку та прийняти рішення про повернення надміру сплачених сум у встановлені Порядком терміни та передати до органу Державного казначейства України висновки, згідно з якими орган Державного казначейства України здійснює перерахування та/або повернення надміру сплачених сум.

У відповідь податковий орган листом за вих. №16380/17-16-17-05-13 від 30.07.2015 року підтвердив від`ємне значення з податку на додану вартість станом на 30.07.2015 року у сумі 449 790,78 грн, з яких 441 736,47 грн задекларовано по поданих деклараціях платника в рахунок погашення майбутніх платежів по податку на додану вартість, та повідомив, що повернення суми ПДВ, яка задекларована платником податку в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних податкових періодів та яка залишається непогашеною податковими зобов`язаннями, що нараховані ним при анулюванні реєстрації платника ПДВ, нормами Податкового кодексу України не передбачено.

За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Факт наявності переплати по особовому рахунку платника податку на додану вартість в сумі 441 736,47 грн не є спірним між сторонами та підтверджується, зокрема, доводами апеляційної скарги податкового органу.

Спірним питанням даної справи є момент, з якого слід відраховувати строк у 1095 днів, передбачений пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України.

Пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

В свою чергу, порядок погашення грошових зобов`язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов`язаної з банкрутством передбачений статтею 97 Податкового кодексу України.

Як визначено пунктом 97.6 статті 97 Податкового кодексу України у разі якщо суми надміру сплачених грошових зобов`язань або суми невідшкодованих податків з відповідного бюджету перевищують суми грошових зобов`язань або податкового боргу перед таким бюджетом, суми перевищення використовуються для погашення грошових зобов`язань або податкового боргу перед іншими бюджетами, а за відсутності таких зобов`язань (боргу) перераховуються у розпорядження такого платника податків. Порядок проведення заліків, визначених у цьому пункті, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

На виконання пункту 97.6 статті 97 розділу II Податкового кодексу України підготовлено «Порядок проведення заліку надміру сплачених грошових зобов`язань або суми невідшкодованих податків платника податків у разі ліквідації, не пов`язаної з банкрутством», який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2010 року №1674 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 25.01.2011 року за №117/18855.

Відповідно до п.1 розділу ІІІ Порядку органи, що контролюють справляння надходжень до бюджету, за наявності заяви про зняття з обліку платника податків готують довідку про суми надміру сплачених грошових зобов`язань та суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу платників податків.

Суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу, що підлягають заліку, визначають за даними особових рахунків платників податків та/або довідок про суми надміру сплачених грошових зобов`язань та суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу платників податків.

Згідно з п.3 розділу ІІІ Порядку орган державної податкової служби приймає рішення про проведення заліку та/або повернення надміру сплачених сум (далі - Рішення) за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків відповідної заяви до органу державної податкової служби.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що шляхом подання відповідної заяви, зокрема про повернення суми невідшкодованих податків платник податків реалізує надане йому право щодо перерахування невідшкодованих сум податків у розпорядження такого платника, якому кореспондує обов`язок податкового органу здійснити дії, спрямовані на перерахування відповідних сум коштів у розпорядження особи, що припинила підприємницьку діяльність.

Пунктами 7, 8 розділу ІІІ Порядку передбачено, що у разі наявності надміру сплачених сум, справляння яких до бюджету контролюється іншими (ніж органи державної податкової служби) органами, повернення надміру сплачених сум платнику податків проводиться лише за відсутності податкового боргу з податків, зборів у такого платника податків у разі ліквідації, не пов`язаної з банкрутством.

Залік проводиться в першу чергу в межах відповідного бюджету. У разі коли надміру сплачені суми до відповідного бюджету перевищують суми грошових зобов`язань або податкового боргу перед таким бюджетом, суми перевищення використовуються для погашення грошових зобов`язань або податкового боргу перед іншими бюджетами, а за відсутності таких зобов`язань (боргу) перераховуються у розпорядження такого платника податків.

Відповідно до п. 9 розділу ІІІ Порядку органи державної податкової служби за місцем обліку платника податків за наявності підстав для визнання його таким, що ліквідується, складають довідку про відсутність заборгованості по податках, зборах або про зняття з обліку платника податків відповідно до законодавства.

Згідно з п.11 розділу ІІІ Порядку заяви про повернення надміру сплачених сум у випадках, передбачених податковим законодавством, можуть бути подані протягом 1095 днів від дня виникнення надміру сплачених сум.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що, в даному випадку, право на повернення надміру сплачених сум виникає після внесення до ЄДР запису про припинення підприємницької діяльності позивача та встановлення відсутності у платника податків, який припиняється, грошових зобов`язань перед бюджетами та податкового боргу.

Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач набув право на повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 441736,76 грн з моменту подання податковому органу декларацій за жовтень, листопад, грудень 2010року.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05.01.2000 року).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.06.2014 року).

Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що невиконання податковим органом вимог позивача про перерахування у розпорядження позивача невідшкодованої суми податку на додану вартість у розмірі 441 736,47 грн згідно поданої заяви, є проявом протиправної бездіяльності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про пропущення позивачем строку на звернення із завою про перерахування надмірно сплачених сум податку на додану вартість на його рахунок.

За правилами статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 243 246 250 341 345 349 352 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 року у справі № 817/2806/15 скасувати.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко