№ 817/3416/15 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 817/3416/15

адміністративне провадження №К/9901/57422/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Національного банку України (далі - НБУ) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2017 року (ухвалене в складі колегії: головуючого-судді- Донця В.А., суддів: Костенка Д.А., Шрамко Ю.Т.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року (ухвалена в складі колегії: головуючого-судді- Аліменка В.О., суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до НБУ, треті особи: Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Брокбізнесбанк", Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", про визнання протиправною бездіяльності,-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національного банку України (далі також - відповідач, НБУ), треті особи: Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (далі також - ПАТ "Брокбізнесбанк"), Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (далі також - Уповноважена особа), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність НБУ в період з 01.07.2011 по 28.02.2014 щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ "Брокбізнесбанк", яка виразилась у порушенні строків: проведення інспекційної планової перевірки ПАТ "Брокбізнесбанк" не рідше одного разу на 36 місяців; надання ПАТ "Брокбізнесбанк" результаів інспекційної перевірки за період з 01.07.2008 по 01.08.2013, встановлених статтею 19 Господарського кодексу України; повідомлення ПАТ "Брокбізнесбанк" про встановлення рейтингової оцінки за системою CAMELS за результатами інспекційної перевірки за період 01.07.2008 по 01.08.2013;

- визнати протиправною бездіяльність НБУ в період листопад 2013 року - лютий 2014 року щодо невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ "Брокбізнесбанк" на підставі проведеної перевірки та складеного звіту про інспектування ПАТ "Брокбізнесбанк" за період з 01.07.2008 по 01.08.2013 та встановленої рейтингової оцінки CAMELS, що є порушенням вимог статті 73 Закону України "Про банки та банківську діяльність", пункту 5 глави 2, пункту 4 глави 3, пункту 5 глави 4, пункту 5 глави 5, пункту 4 глави 6 Положення про порядок визначення рейтингових оцінок за рейтинговою системою CAMELS.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що кредиторські вимоги позивача не будуть задоволені через те, що сума зобов`язань ПАТ "Брокбізнесбанк" значно перевищує суму вартості активів, за рахунок яких будуть задоволені вимоги кредиторів. Таку ситуацію позивач пов`язує із бездіяльністю Національного банку України, який, на переконання позивача, не вжив своєчасних заходів відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про Національний банк України", що і призвело до негативних фінансово-економічних наслідків у ПАТ "Брокбізнесбанк".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився Київський апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що в звіті інспектування встановлено численні порушення ПАТ «Брокбізнесбанк», необхідність у зв`язку з низькою загальною рейтинговою оцінкою ПАТ «Брокбізнесбанк» за системою CAMELS та рейтингових оцінок за складовими системи CAMELS, вчинення негайних конкретних дій служби банківського нагляду, потребу посиленого контролю з боку служби банківського нагляду з метою забезпечення належного вирішення керівництвом проблем банку, необхідність рішучих дій служби банківського нагляду щодо поліпшення стану надходжень та запобігання втраті капіталу, у тому числі обмеження, зупинення або припинення проведення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику та вжиття інших заходів, передбачених «Положенням про порядок визначення рейтингових оцінок за рейтинговою системою CAMELS». Проте, з моменту закінчення інспекційної перевірки (15.11.2013) до моменту прийняття рішення Комісією з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України «Про зупинення здійснення окремих видів здійснюваних ПАТ «Брокбізнесбанк» операцій» від 12.02.2014 №65/БТ, враховуючи складення відповідачем листа, адресованого ПАТ «Брокбізнесбанк» про результати інспектування лише 14.02.2014, наявні підстави для визнання протиправною бездіяльності Національного банку України в період листопада 2013 року - лютого 2014 року щодо невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ «Брокбізнесбанк» на підставі проведеної перевірки та складеного Звіту про інспектування ПАТ «Брокбізнесбанк» за період з 01.07.2008 по 01.08.2013 та встановленої рейтингової оцінки САМЕLS.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2017 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року, відповідач звернувся з касаційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування касаційної скарги НБУ зазначає, що позивач повинен був дізнатися про порушення, на його думку, прав та інтересів з дати запровадження у банку тимчасової адміністрації та оприлюднення даної інформації, тому, звертаючись із цим позовом тільки 07.12.2015, ОСОБА_1 пропустив шестимісячний строк звернення до суду. Крім того, автор касаційної скарги наполягає на тому, що НБУ не допустив протиправної бездіяльності, позаяк відповідно до вимог Положення №276 (у редакції, що діяла до 10.01.2012) не містило вимог щодо періодичності проведення планових інспекційних перевірок. Відповідно до плану інспекційних перевірок банків та їх установ на 2012 рік інспекційну перевірку ПАТ "Брокбізнесбанк" було заплановано на квітень-травень 2012 року, однак у зв`язку з надходженням листа від 16.03.2012 №888/006 ПАТ "Брокбізнесбанк" про перенесення терміну проведення перевірки з травня на грудень 2012 року, Національним банком України внесені зміни до плану інспекційних перевірок банків та їх установ на 2012 рік. Водночас, постійність здійснення банківського нагляду за діяльністю ПАТ "Брокбізнесбанк" забезпечувалась шляхом здійснення безвиїзного банківського нагляду, під час якого НБУ отримував звітність та іншу інформацію про діяльність банку. Крім того, в доводах касаційної скарги відповідач наголошує на тому, що позивач не є учасником публічно-правових відносин щодо здійснення НБУ нагляду за ПАТ «Брокбізнесбанк», тому його (позивача) права не могли бути порушені у цих правовідносинах.

ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого заперечує проти її задоволення. У відзиві зазначає, що ним дотримано шестимісячний строк звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав він дізнався з рішення Вищого адміністративного суду України від 21.10.2015 по справі №826/19469/14, а з позовом звернувся до суду - 07.12.2015. Позивач також наполягає на тому, що протиправна бездіяльність НБУ встановлена судовим рішенням у справі №826/19469/14, яке набрало законної сили.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Зазначену касаційну скаргу згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 6 серпня 2018 року передано на розгляд колегії суддів у складі: Гриців М.І. (суддя-доповідач), Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2018 року відкрито провадження у цій справі.

Розпорядженням Заступника керівника апарату Верховного Суду від 13.06.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справ між суддями у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2019 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Тацій Л.В. (суддя-доповідач), Рибачук А.І., Стеценко С.Г., справу передано головуючому судді.

Ухвалою від 22.10.2020 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та ПАТ «Брокбізнесбанк» укладено договір банківського строкового вкладу (депозиту) від 11.06.2013 №610-104970/980, відповідно до якого вкладник передав, а банк прийняв на зберігання грошові кошти у гривні, що надійшли від вкладника на його вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 в сумі 7.500.000,00 грн. на строк 368 дні з 11.06.2013 до 14.06.2014. Пунктом 1.4. цього договору передбачено, що банк в порядку визначеному правилами, щомісячно нараховує вкладнику проценти на суму вкладу у розмірі 20,5 % річних.

Позивач звернувся з заявою від 06.11.2013 до ПАТ «Брокбізнесбанк» про дострокове розірвання депозитного договору, у відповідь на яку 12.11.2013 ОСОБА_1 отримав листа ПАТ «Брокбізнесбанк», у якому зазначено, що банк входить до другої групи банків за класифікацією Національного банку України (великі банки) і підтвердив один з найвищих довгострокових кредитних рейтингів за Національною шкалою на рівні uaАА, має банківську ліцензію на право надання банківських послуг і генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій. Виконувач обов`язки голови правління запевнив позивача, що в банку стабільна фінансова ситуація, прибуток банку за січень-вересень 2013 року склав 5.445.000,00 грн., тому хвилювання позивача безпідставні.

Позивач звернувся з заявою від 12.11.2013 до ПАТ «Брокбізнесбанк», якою просив заяву від 06.11.2013 про дострокове розірвання договору вважати неподаною.

Між позивачем та ПАТ «Брокбізнесбанк» укладено додаткову угоду №1 від 13.01.2014 до договору банківського строкового вкладу (депозиту) №610-104970/980 від 11.06.2013, відповідно до пункту 1, розділ І пункт 1.4 якої викладено у такій редакції: 1.4. Банк в порядку визначеному правилами, щомісячно нараховує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі 24,5% річних.

Між ОСОБА_1 та ПАТ «Брокбізнесбанк» укладено договір банківського строкового вкладу (депозиту) від 13.01.2014 №610-104970/2/980, відповідно до якого вкладник передав, а банк прийняв на зберігання грошові кошти у гривні, що надійшли від вкладника на його вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 в сумі 2.500.000,00 грн. на строк 183 дні з 13.01.2014 до 14.07.2014. Пунктом 1.4. відповідного договору передбачено, що банк в порядку визначеному правилами, щомісячно нараховує вкладнику проценти на суму вкладу у розмірі 25 % річних.

Комісією з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України прийнято рішення від 12.02.2014 «Про зупинення здійснення окремих видів здійснюваних ПАТ «Брокбізнесбанк» операцій» №65/БТ, яким у з в`язку з виявленим порушенням порядку формування та зберігання обов`язкових резервів на рахунках у Національному банку України протягом трьох звітних періодів поспіль, зокрема, зупинено ПАТ «Брокбізнесбанк» з 13.02.2014 до 13.05.2014 включно здійснення окремих видів операцій, а також введено певні обмеження на діяльність ПАТ «Брокбізнесбанк».

Листом від 14.02.2014 № 42-011/6573/БТ відповідач за результатами інспектування ПАТ «Брокбізнесбанк» повідомив останнього про те, що результати перевірки свідчать про незадовільний фінансовий стан банку враховуючи незадовільну якість активів та значний кредитний ризик, високий ризик ліквідності та операційний ризик, неспроможність активів генерувати дохід у обсягах, достатніх для підтримки капіталу та розвитку банку. За результатами перевірки встановлено порушення економічних нормативів (капіталу, ліквідності та кредитного ризику). Також перевіркою встановлені чисельні порушення банком вимог законодавчих та нормативних актів Національного банку України. На підставі викладеного, керуючись статтею 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вимогами «Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства» відповідач зобов`язав ПАТ «Брокбізнесбанк» розробити та протягом 10 календарних днів з дати отримання цього листа подати до Департаменту пруденційного нагляду проект письмової угоди, а також зобов`язав привести статистичну звітність у відповідність до вимог нормативно-правового акту відповідача на першу звітну дату після отримання Звіту про інспектування.

За результатами інспектування встановлена загальна рейтингова оцінка за системою CAMELS - 4, рейтингові оцінки за складовими системи CAMELS: достатність капіталу - 4; якість активів - 4; менеджмент - 3; надходження - 4; ліквідність - 4; чутливість до ринкових ризиків - 3.

У зв`язку із недостатністю коштів на кореспондентському рахунку банку, відкритому в Національному Банку України, стійкого зменшення розміру регулятивного капіталу та з метою захисту інтересів вкладників, постановою Правління Національного банку України від 28.02.2014 №107 ПАТ «Брокбізнесбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.02.2014 №9 розпочато процедуру виведення ПАТ «Брокбізнесбанк» з ринку та запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 03.03.2014 по 02.06.2014, призначено уповноважену особу.

Рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.06.2014 №42 продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Брокбізнесбанк» з 03.06.2014 до дня отримання Фондом рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк».

Постановою Правління Національного банку України від 10.06.2014 №339 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк».

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.06.2014 №45 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами з 11.06.2014 та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» на період з 11.06.2014 по 10.06.2015 включно.

Відповідно до довідки від 13.06.2014 №264/010рв Рівненське регіональне відділення ПАТ «Брокбізнесбанк» підтвердило наявність у громадянина ОСОБА_1 депозитних рахунків № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 . Вказаною довідкою позивача повідомлено про те, що станом на 11.06.2014 залишок коштів на рахунку № НОМЕР_2 - 2.500.000,00 грн., сума нарахованих відсотків на рахунку № НОМЕР_3 - 222.602,74 грн., залишок коштів на рахунку № НОМЕР_1 - 7.500.000,00 грн., сума нарахованих відсотків на рахунку № НОМЕР_4 - 654452,05 грн.

Позивач звернувся з заявою від 19.06.2014 про визнання його кредитором ПАТ «Брокбізнесбанк» та внесення грошових вимог в сумі 10.877.054,79 грн. до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене, позивач, покликаючись на те, що Національним банком України допущено протиправну бездіяльність, яка виразилась у неналежному контролі діяльності ПАТ «Брокбізнесбанк», звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року N 460-IX (далі- Закон №460-IX, набрав чинності 08.02.2020) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Касаційна скарга по справі № 817/3416/15 подана у серпні 2018 року, розгляд скарги не закінчено до 08.02.2020, тому скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-IX (із застосуванням норм КАС України в редакції, чинній до 08.02.2020).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Предметом позовних вимог у даній справі є визнання протиправною бездіяльності НБУ в період з 01.07.2011 по 28.02.2014 щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ "Брокбізнесбанк" та бездіяльності НБУ в період листопад 2013 року - лютий 2014 року щодо невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ "Брокбізнесбанк".

Суди першої та апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, відхилили доводи відповідача з приводу того, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду з цим позовом.

При цьому, суди виходили з того, що про обставини, які могли свідчити про бездіяльність відповідача, які є банківською таємницею, позивач міг дізнатись з постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2015 в адміністративній справі №826/19469/14, яка набрала законної сили 11.06.2015, водночас до суду позивач звернувся 07.12.2015, тобто в межах шестимісячного строку.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Згідно ст. 100 КАС України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

З матеріалів справи Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з цим позовом 7 грудня 2015 року. Дотримання строків звернення до суду обгрунтовує тим, що про обставини, які могли свідчити про бездіяльність відповідача дізнався з постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2015 в адміністративній справі №826/19469/14, яка набрала законної сили 11.06.2015.

Так постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року, позов ТОВ «Євротранском» до Національного банку України, треті особи - ПАТ «Брокбізнесбанк», ДП «Антонов» про визнання бездіяльності неправомірною задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Національного банку України у період з 01.07.2011 по 28.02.2014 щодо не вжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ «Брокбізнесбанк», яка виразилась у порушенні строків: проведення інспекційної планової перевірки ПАТ «Брокбізнесбанк» не рідше одного разу на 36 місяців; надання ПАТ «Брокбізнесбанк» результатів інспекційної перевірки за період з 01.07.2008 по 01.08.2013, встановлених статтею 19 Господарського кодексу України; повідомлення ПАТ «Брокбізнесбанк» про встановлення рейтингової оцінки за системою САМЕLS за результатами інспекційної перевірки за період з 01.07.2008 по 01.08.2013. Визнано протиправною бездіяльність Національного банку України в період листопада 2013 року - лютого 2014 року щодо невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ «Брокбізнесбанк» на підставі проведеної перевірки та складеного Звіту про інспектування ПАТ «Брокбізнесбанк» за період з 01.07.2008 по 01.08.2013 та встановленої рейтингової оцінки САМЕLS, що є порушенням вимог статті 73 Закону України «Про банки та банківську діяльність», пункту 5 глави 2., пункту 4 глави 3, пункту 5 глави 4, пункту 5 глави 5, пункту 4 глави 6 «Положення про порядок визначення рейтингових оцінок за рейтинговою системою САМЕLS».

При цьому, як видно із судових рішень по справі №826/19469/14 ТОВ «Євротранском» звертався з таким позовом до суду, вважаючи порушеними свої права як особа, що мала вклад у ПАТ «Брокбізнесбанк».

ОСОБА_1 також звернувся до суду з аналогічним позовом, вважаючи порушеними свої права через бездіяльність НБУ, як вкладник ПАТ «Брокбізнесбанк».

Відповідно до положень ст. 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність" метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках. Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.

Проте, як встановлено у ч. 3 ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється ліквідація, крім отримання звітності в установленому Національним банком України порядку.

Отже, з моменту запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Брокбізнесбанк» - 28 лютого 2014 року, Національний банк України не здійснює банківський нагляд за зазначеним банком, крім отримання звітності в установленому Національним банком України порядку, а тому бездіяльність відповідача, яка оскаржується позивачем, мала місце до запровадження тимчасової адміністрації.

Національний банк України в прес-релізі від 03.03.2014 на сторінці Офіційного інтернет -представництва НБУ (www.bank.gov.ua) розмістив інформацію про віднесення ПАТ «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних.

Крім того, рішення Правління Національного банку України від 28.02.2014 №107 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.06.2014 № 45 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» є офіційними письмовими документами, які перебували в загальному доступі з моменту публікації в офіційних виданнях та були розміщені на офіційних сайтах Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України.

Таким чином, про незадовільний фінансовий стан ПАТ «Брокбізнесбанк» та його неплатоспроможність, що на думку позивача, є наслідком протиправної бездіяльності Нацбанку, що є предметом позову, позивач мав можливість дізнатися з лютого 2014 року.

Проте, з позовною заявою звернувся в грудні 2015 року, тобто після спливу встановленого шестимісячного строку.

На підтвердження того, що позивач щонайменше у червні 2014 року був обізнаний про незадовільний фінансовий стан ПАТ «Брокбізнесбанк» свідчить заява ОСОБА_1 від 19.06.2014, подана ним до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» про визнання його кредитором Банку та внесення грошових вимог в реєстр вимог кредиторів.

Суд відзначає, що початок перебігу строку звернення до суду закон пов`язує саме із днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Водночас позивачем не доведено та судами не встановлено, як існування дійсних непереборних обставин, які перешкоджали ОСОБА_1 звернутись до суду за захистом свої права, так і вжиття позивачем активних дій для з`ясування обставин через існування яких позивач вважає порушеними свої права.

Також колегія суддів відзначає, що доводи позивача про те, що інформація про визнання банку неплатоспроможним не містить даних про підстави та причини прийняття таких рішень, оскільки охороняється банківською таємницею, є безпідставними, оскільки в прес-релізі НБУ від 03.03.2014 на сторінці Офіційного інтернет -представництва НБУ (www.bank.gov.ua) зазначені підстави та причини віднесення ПАТ «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних.

Суд не вважає також поважними причинами пропуску строку проживання позивача за кордоном, оскільки завдяки інтернет ресурсам всі особи мають рівні можливості ознайомлення з офіційними документами, що на думку цих осіб, порушують їх права.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

За правилами частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Початок перебігу строку на звернення до суду не може бути пов`язаний з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову, які є фактичними та/або юридичними обставинами, на яких ґрунтується вимога позивача.

Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв`язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов`язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини.

Понад це, початок перебігу строку на звернення до суду не може бути пов`язаний із вирішенням аналогічного судового спору за позовом іншої особи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів наголошує, що доводи позивача про вплив на обчислення строку звернення до адміністративного суду такої обставини як набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі, є безпідставними та не ґрунтуються на законі. Позаяк наслідки для позивача виникли та про такі наслідки позивач міг дізнатись із загальнодоступної інформації про віднесення ПАТ «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних.

При вирішенні питання про поважність причин пропуску строку на звернення з позовом суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту початку перебігу, закінчення встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку до дати звернення до суду.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено: заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі «розумного строку».

Таким чином, наведені позивачем обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, ОСОБА_1 не надано доказів існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

В свою чергу, згідно з частиною третьою статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а позовні вимоги - залишенню без розгляду..

Керуючись статтями 341 344 349 354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Національного банку України - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року по справі № 817/3416/15 - скасувати, а позов залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді А.І. Рибачук

С.Г. Стеценко