ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2020 року
Київ
справа №817/932/16
адміністративне провадження №К/9901/3729/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Стеценка С. Г.,
суддів Бучик А. Ю., Тацій Л. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови, касаційне провадження в якій відкрите за касаційною скаргою Управління Держпраці у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01.09.2016 (головуючий суддя - Сало А. Б.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 (головуючий суддя Жизневська А. В., судді: Зарудяна Л. О., Котік Т. С.),
В С Т А Н О В И В:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2016 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до управління Держпраці у Рівненській області (далі - управління Держпраці, відповідач), у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову від 03.06.2016 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 43500 гривень (далі - спірна постанова).
2. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, ОСОБА_1 посилалася на те, що спірна постанова відповідача, на її думку, є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки у посадових осіб інспекції, відповідно до абзацу першого пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 28.12. 2014 №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон №71-VІІІ), були відсутні правові підстави для проведення перевірки. Окрім цього, позивач наголошувала на тому, що спірна постанова не відповідала формі, затвердженій наказом Міністерства соціальної політики України від 02.02.2016 №67, зокрема, не містила відтиску печатки управління Держпраці.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.09.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано спірну постанову.
4. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що з досліджених судом письмових пояснень ФОП ОСОБА_1 та заявниці - ОСОБА_2 , які були єдиними доказами встановленого порушення законодавства про працю, не можливо встановити у діяльності ОСОБА_2 ознак роботи, як найманого працівника. Таким чином, згідно з висновками судів, під час судового розгляду справи не виявлено наявності трудових відносин, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків. При цьому, суди зазначали, що посадові особи Управління Держпраці у Рівненській області жодним чином не перевірили обставини, на які посилалася скаржник ОСОБА_2 , не усунули протиріччя у її поясненнях, не виявили жодного доказу на підтвердження доводів ОСОБА_2 (допит свідків - продавців суміжних магазинів), в той самий час, пояснення ФОП ОСОБА_1 нічим не спростовано.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5. Не погоджуючись із вказаними вище судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
6. Мотивуючи вимоги касаційної скарги, управління Держпраці посилається на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наявним у справі матеріалам, а їх висновки не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства, які урегульовують спірні правовідносини.
7. Зокрема, відповідач наголошує на тому, що, як вбачається з письмових пояснень, які надавались ними у межах проведеного управлянням Держпраці інспекційного відвідування, ОСОБА_2 фактично була допущена до виконання роботи на посаді продавця без укладення трудового договору або оформлення трудових відносин у будь-який інший спосіб, передбачений законодавством.
8. Скаржник звертає увагу на те, що вказаним обставинам, які повністю підтверджуються наявними у справі матеріалами, не було надано належну правову оцінку при ухваленні оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим такі не можна визнати законними і обґрунтованими.
9. У поданих до Вищого адміністративного суду України запереченнях на касаційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , окрім іншого, зазначає, що дослідження порядку укладення та аналіз змісту цивільно - правового договору, тобто перевірка дотримання цивільного законодавства, не входить до кола повноважень Держпраці, передбачених Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96).
10. Також, позивач наводить аргументи про те, що відповідач викривив зміст наданих під час інспекційного відвідування пояснень, з яких, як наголошує ОСОБА_1 , виплаває, що відносини, які склались між позивачем у цій справі та ОСОБА_2 , не є трудовими, оскільки носили мінливий, нерегулярний характер. У судах попередніх інстанцій, в тому числі й у судових засіданнях, позивач зазначала, що ОСОБА_2 перебувала у магазині не як працівник, а у якості помічника у здійсненні торгівлі (викладка та складання товару). Допомога вказаної особи тривала приблизно одну годину на день. За таку допомогу позивач віддячувала ОСОБА_2 частково одягом, частково грошима, оскільки перебувала з нею у дружніх відносинах.
11. Насамкінець, позивач наводить доводи про те, що ОСОБА_2 не мала ані жодного графіку роботи, ані безпосереднього кола обов`язків, а лише торгувала власним товаром у її магазині та періодично допомагала ОСОБА_1 у здійсненні торгівлі.
ІV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
12. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.02.2017 відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
13. В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
14. За правилами підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Бевзенка В. М., суддів: Шарапи В. М., Данилевич Н. А.
16. Ухвалою Верховного Суду від 26.11.2018 задоволені заяви суддів Бевзенка В. М., Шарапи В. М., Данилевич Н. А. про самовідвід та відведено їх від участі у справі.
17. У зв`язку з наведеним та на підставі розпорядження начальника управління забезпечення автоматизованого документообігу суду секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Гімона М. М., суддів: Анцупової Т. О., Кравчука В. М.
18. У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Гімона М. М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №14), на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Бучик А. І., Тацій Л. В.
19. Ухвалою Верховного Суду від 03.02.2020 справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 05.02.2020.
V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
20. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.04.2016 на Урядову гарячу лінію надійшло звернення громадянки ОСОБА_2 , у якому остання повідомила, що працювала без укладення трудового договору на посаді продавця в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та звертається з проханням розібратися і посприяти у виплаті заробітної плати за період 2014-2016 роки.
21. 29.04.2016 Управління Держпраці у Рівненській області отримало лист-доручення Державної служби України з питань праці від 29.04.2016 №5029/4/4.2-ДП-16, яким надано згоду на проведення позапланових перевірок суб`єктів господарювання, в тому числі і ФОП ОСОБА_1 .
22. На підставі вищевказаного доручення відповідачем видано наказ від 16.05.2016 №281 та направлення від 17.05.2016 №304-М/01-26, у відповідності до яких інспектором управління Держпраці 19 та 23.05.2016 проведено позапланову перевірку у ФОП ОСОБА_1 .
23. За результатами перевірки 23.05.2016 та на підставі акту перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування №13А/04-3, начальником управління Держпраці 03.06.2016 прийнято постанову про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 43500 гривень. Вказана постанова по формі та змісту відповідає вимогам затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02.02.2016 №67.
24. Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 порушено: вимоги статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), що виявилися у здійсненні підприємницької діяльності за участі найманої особи ОСОБА_2 , яка працювала з листопада 2014 року по березень 2016 року без укладення трудового договору, без оформлення наказу про прийняття на роботу та повідомлення Державної фіскальної служби України; вимоги частини другої статті 30 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон №108/95-ВР), а саме - не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи, не вівся табель обліку робочого часу на ОСОБА_2 за період роботи з 01.11.2014 по 31.03.2016 рік, не забезпечено бухгалтерський облік витрат на оплату праці, не проведено облік нарахування заробітної плати ОСОБА_2 за період роботи з 01.11.2014 по 31.03.2016 рік; вимоги статті 253 КЗпП України, а саме - протягом періоду з листопада 2014 року по березень 2016 року ОСОБА_2 не підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, оскільки з нею не були оформленні трудові відносини.
VI. Позиція Верховного Суду
25. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці, визначає КЗпП України (преамбула до цього Кодексу).
27. Трудовим договором, у розумінні частини першої статті 21 КЗпП України, є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
28. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 КЗпП України).
29. Частиною першою статті 259 встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
30. Згідно з пунктом 1 Положення №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
31. Серед основних завдань Держпраці є реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (підпункт 1 пункту 3 Положення №96).
32. Пунктом 4 Положення №96 передбачено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці (підпункти 6, 54 цього пункту).
33. Також, за приписами підпункту 5 пункту 6, пункту 7 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.
34. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
35. В свою чергу, процедуру проведення Держпраці України та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах визначених законодавством повноважень встановлює Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 №390, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 за №1291/21603 (далі - Порядок №390).
36. За змістом пункту 3 названого вище Порядку Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
37. Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
38. Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.
39. Пункт 7 Порядку №390 визначає, що за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.
40. Своєю чергою, відповідно до частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
41. Частиною четвертою цієї ж статті КЗпП України встановлено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
42. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи) визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (назва Порядку із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №55), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509).
43. За правилами абзаців другого, четвертого пункту 2 Порядку №390 штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
44. Пунктом 8 Порядку №390 передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.
45. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.
46. Колегія суддів звертає увагу й на положення статті 8 Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), за змістом частини першої якої орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону. Такому праву Держпраці кореспондує обов`язок суб`єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) надавати документи, зразки продукції, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону (стаття 11 Закону №877-V).
47. Частиною другою статті 8 Закону №877-V також встановлено, що органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов`язані повно, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом.
48. Колегія суддів зауважує, що за визначенням статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
49. Комплексний аналіз вищенаведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що Держпраці, як орган державного нагляду (контролю), зобов`язаний повно, об`єктивно та неупереджено проводити перевірки, для чого має право, зокрема, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, які виникають під час здійснення такого заходу державного нагляду (контролю). Водночас, у акті, складеному за наслідками перевірки, повинні фіксуватись лише ті порушення, які достеменно підтверджені доказами (документами, поясненнями тощо) у обсязі, що дозволяє беззаперечно стверджувати про виявлені факти. При цьому, такі докази не мають носити суперечливий характер, допускати неоднозначне тлумачення.
50. Виходячи з того, що одним із завдань здійснення заходів державного нагляду (контролю) є саме виявлення порушень законодавства, то самі лише факти про імовірні порушення вимог законодавства, викладені у зверненні фізичної особи, не можуть свідчити про такі порушення автоматично, натомість є підставою для проведення позапланової перевірки й підлягають з`ясуванню у межах повноважень, у спосіб та в порядку, встановлених законом для уповноваженого органу, яким у спірних правовідносинах виступає Держпраці.
51. Важливість відображення (фіксації) у акті, складеному за наслідками проведеної уповноваженим органом перевірки, достовірної і повної інформації обумовлено тим, що такий документ є підставою для застосування фінансових санкцій та являє собою основну частину доказової бази при розгляді справи про накладення штрафу.
52. У справі, яка переглядається, суди встановили, що висновки управління Держпраці про наявність порушень позивачем законодавства про працю засновані виключно на письмових поясненнях, наданих позивачем та ОСОБА_2 , а також даних, наведених у зверненні останньої на Урядову гарячу лінію. Саме ці докази були взяті до уваги при розгляді справи про накладення штрафу на позивача.
53. Водночас, суди попередніх інстанцій встановили, що вищезгадані письмові пояснення містять лише узагальнений опис обставин, є суперечливими і мають неузгодженості, зокрема, позивач наголошувала на недостовірності інформації, зазначеної у зверненні ОСОБА_2 , тоді як остання наполягала на правдивості вказаних нею фактів.
54. Відтак, відповідач, під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю), повинен був перевірити і з`ясувати усі обставини, які охоплювались предметом перевірки, а також підтвердити їх доказами, втім уповноважена особа управління Держпраці обмежилась лише відібранням пояснень у позивача та ОСОБА_2 й не зажадала від суб`єкта господарювання жодних документів тощо, з питань, що виникли під час державного нагляду (контролю).
55. Більше того, як встановлено судовим розглядом, перевірка позивача була проведена 23.05.2016, натомість, сама ж ОСОБА_2 , при зверненні на Урядову гарячу лінію та у письмових поясненнях зазначала, що працювала у позивача з листопада 2014 року по березень 2016 року, про вказано й в акті, складеному за наслідками перевірки. Тобто, суди встановили, що станом на день проведення перевірки позивач не використовувала найману працю.
56. Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідач, проводячи позапланову перевірку позивача, належним чином не встановив, не перевірив і не врахував усі обставини, які мали значення для прийняття ним спірної постанови, яка, як слушно вказано у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, не відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України.
57. З огляду на вищевикладене, колегія суддів, провівши касаційний розгляд справи у межах повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України, не виявила неправильного застосування судами норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону.
58. За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
59. Керуючись статтями 340 341 344 349 350 355 356 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01.09.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С. Г. Стеценко,
А. Ю. Бучик,
Л. В. Тацій,
Судді Верховного Суду