ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2021 року
м. Київ
справа №818/1350/16
адміністративне провадження №К/9901/20425/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року (головуючий суддя - Соколов В.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року (головуючий суддя - Спаскіна О.А., судді - Дюкарєва С.В. , Перцова Т.С.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, третя особа - В.о. начальника Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області Чеботарьов Ю.Ю.
про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати,
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі по тексту - відповідач, Конотопська ОДПІ), в якому просила скасувати наказ в.о. начальника Конотопської ОДПІ Чеботарьова Ю.Ю. №38-о від 15.09.2016, поновити на роботі у Конотопській ОДПІ на посаді головного державного ревізора-інспектора та стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог указує, що з грудня 1995 року працювала в Конотопській ОДПІ на різних посадах. Наказом Конотопської ОДПІ №16-о від 04.04.2016 її було звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованості Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2016 суд скасував наказ №16-о від 04.04.2016; поновив ОСОБА_1 на раніше займаній посаді. Наказом Конотопської ОДПІ від 10.06.2016 №24-о позивачку поновлено на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованості Конотопської ОДПІ. Однак, 15.07.2016 позивачку було письмово попереджено про наступне вивільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності працівників державної фіскальної служби. Наказом Конотопської ОДПІ №38-о від 15.09.2016 ОСОБА_1 було звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованості Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України за скороченням штатної чисельності. Позивачка вважає дане звільнення незаконним, вона є одинокою матір`ю неповнолітньої дитини. Крім того, відповідачем пропонувалися тимчасові посади в інших структурних підрозділах на період знаходження в декретній відпустці, що закінчилися у зв`язку з виходом працівників на роботу.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, яка була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, третя особа - в.о. начальника Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області Чеботарьов Ю.Ю. про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати було задоволено.
Скасовано наказ в.о. начальника Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області Чеботарьова Ю.Ю. №38-о від 15.09.2016.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі у Конотопській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованості.
Стягнуто з Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (пр. Миру, 2, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код ЄДПРОУ 38486783) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 13223,07 грн.
Допущено до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного держаного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованостей Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 4197,8 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що пряма заборона на звільнення працівників, зазначених у статті 184 Кодексу законів про працю України, протягом встановлених строків означає, що вони взагалі не можуть бути кандидатами на звільнення. Також, суди вказали, що жодна з посад, яка відповідає кваліфікації ОСОБА_1 , не була їй запропонована. Натомість, запропоновані тимчасові посади в інших структурних підрозділах, однак посада головного державного ревізора-інспектора відділу обслуговування платників податків на період знаходження в декретній відпустці ОСОБА_2 , яка стала до роботи 28.09.2016 , а друга посада головного державного ревізора-інспектора відділу обслуговування платників податків на період знаходження в декретній відпустці ОСОБА_2 закінчилась 15.08.2016 у зв`язку з її виходом на роботу. Суди зазначили, що відповідач не довів наявності у працівників, яким було запропоновано інші посади в Конотопській ОДПІ і які залишились на роботі, більш високої продуктивності праці та кваліфікації ніж у ОСОБА_1 , враховуючи, що стаж роботи позивачки складає 22 роки, вона має спеціальне звання - радник податкової та митної справи ІІ рангу та має вищу економічну освіту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
23 жовтня 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, в якій просив їх скасувати та постановити нове рішення, яким в позовних вимогах відмовити.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що ОСОБА_1 за рішенням суду поновлено у структурний підрозділ, який був ліквідований і в новій структурі Конотопської ОДПІ відсутній. Виникла необхідність в призначені її в нову структуру інспекції, у зв`язку з чим позивачці були запропоновані дві посади головного державного ревізора-інспектора відділу обслуговування платників податків Конотопської ОДПІ, від яких вона відмовилась. У зв`язку із відмовою ОСОБА_3 від запропонованих посад її наказом Конотопської ОДПІ №38-о від 15.09.2016 звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованості Конотопської ОДПІ, згідно п.1 ст.40 КЗпП України, за скороченням штатної чисельності. Вважає, що ОСОБА_1 не є жінкою, яка виховує та утримує дитину сама, а отже на неї не розповсюджується дія ст. 184 КЗПП України.
Позивачем до Суду були надані заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на обґрунтованість та правомірність прийнятих судами попередніх інстанцій рішень, просила залишити їх без змін ,а касаційну скаргу без задоволення. Вказувала, що є жінкою, яка виховує і утримує дитину сама, отже на неї розповсюджується дія ст.184 КЗпП України, проте зазначені факти не були враховані відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу.
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2021 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 з грудня 1995 року працювала в Конотопській ОДПІ на різних посадах. Остання займана посада - головний державний ревізор-інспектор відділу погашення заборгованості.
Наказом Конотопської ОДПІ №16-о від 04.04.2016 її було звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованості Конотопської ОДПІ на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2016 по справі №818/535/16 скасовано наказ №16-о від 04.04.2016; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованості Конотопської ОДПІ (а.с.16-19).
Наказом Конотопської ОДПІ від 10.06.2016 року №24-о позивачку поновлено на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованості Конотопської ОДПІ (а.с.41).
Однак, дана штатна посада в Конотопській ОДПІ відсутня, відділ погашення заборгованостей Конотопської ОДПІ було ліквідовано та створено сектор погашення боргу зі штатною чисельністю 2 одиниці: завідувач сектору та головний державний ревізор-інспектор.
15.07.2016 позивачку було письмово попереджено про наступне вивільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності працівників державної фіскальної служби (а.с.8).
З метою забезпечення виконання вимог наказу ДФС від 09.06.16 №509 «Про внесення змін до наказу ДФС від 25.12.15 №996», наказів Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області від 11.07.2016 №287 «Про введення в дію переліку змін №1 до організаційної структури Конотопської ОДПІ», від 12.07.2016 №288 «Про введення в дію змін до штатного розпису Конотопської ОДПІ» відбулося чергове скорочення чисельності працівників в кількості 20 осіб.
З матеріалів справи суд вбачає, що під час скорочення в Конотопській ОДПІ на посади в інших підрозділах були переведені, зокрема, наступні працівники:
- ОСОБА_4 , у зв`язку із скороченням посади на якій перебувала, переведена на посаду головного державного інспектора відділу обслуговування платників;
- ОСОБА_5 , у зв`язку із скороченням посади на якій перебував, переведений на посаду завідувача сектору матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури;
- ОСОБА_6 , у зв`язку із скороченням посади на якій перебувала, була переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи;
- ОСОБА_7 , у зв`язку із скороченням посади на якій перебувала, була переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора сектору погашення боргу;
- ОСОБА_8 , у зв`язку із скороченням посади на якій перебувала, була переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб;
- ОСОБА_9 , у зв`язку із скороченням посади на якій перебувала, була переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу обслуговування платників;
- ОСОБА_10 , у зв`язку із скороченням посади на якій перебувала, була переведена на посада головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно - перевірочної роботи.
Дані обставини також досліджувались при розгляді Сумським окружним адміністративним судом справи № 818/535/16.
Суд зазначає, що жодна з посад, яка відповідає кваліфікації ОСОБА_1 , не була їй запропонована.
Станом на 15.09.2016 сектор погашення боргу складався з двох штатних одиниць, а саме: завідувач сектору, головний державний ревізор-інспектор. Посаду головного державного ревізора-інспектора займає Капустіна Наталія Миколаївна, яка на даний час перебуває (та перебувала) у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 6-ти річного віку. На посаду головного державного ревізора-інспектора сектору погашення боргу у порядку перестановки кадрів переведено ОСОБА_11 тимчасово на час перебування у декретній відпустці основного працівника ОСОБА_12 , звільнивши з цієї посади ОСОБА_13 .
Позивачу були запропоновані тимчасові посади в інших структурних підрозділах, а саме, посада головного державного ревізора-інспектора відділу обслуговування платників податків на період знаходження в декретній відпустці ОСОБА_2 , яка стала до роботи 28.09.2016, та посада головного державного ревізора-інспектора відділу обслуговування платників податків на період знаходження в декретній відпустці ОСОБА_2 закінчилась 15.08.2016 у зв`язку з її виходом на роботу.
Наказом Конотопської ОДПІ №38-о від 15.09.2016 ОСОБА_1 було звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованості Конотопської ОДПІ згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штатної чисельності (а.с.10).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має доньку ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком якої шлюб було розірвано (а.с.11,13). Відповідно до довідки Конотопського навчально-виховного комплексу загальноосвітньої школи І ступеня - дошкільного навчального закладу «Казка», батько ОСОБА_14 участі у вихованні доньки не приймає (а.с.15). Згідно довідки Конотопського місьрайонного відділу виконавчої служби, ОСОБА_1 за період з 06.04.2015 року по 16.09.2016 року аліментів на утримання доньки від ОСОБА_15 не отримувала, заборгованість становить 28511,51 грн. (а.с. 9).
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Порядок, умови проходження і припинення державної служби встановлено Законом України «Про державну службу» та нормами КЗпП України. Спеціальні підстави припинення державної служби передбачені статтею 30 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин). Крім зазначених підстав державна служба припиняється у випадках передбачених КЗпП України.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про державну службу" державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
За приписами ст. 30 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється передусім із загальних підстав, а також з підстав, визначених спеціальним законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно із частинами 2, 3 статті 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.
Положеннями ч. 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.
Положеннями ст. 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Так за приписами ст. 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Відповідно до частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.
Згідно пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992р. № 9, визначено, що одинока мати - це жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що до отримання ОСОБА_1 попередження про наступне вивільнення, у відділі погашення заборгованостей Конотопської ОДПІ згідно штатного розпису було 4 посади: начальника відділу, дві посади головного державного ревізора-інспектора, старшого державного ревізора-інспектора. Після зміни організаційної структури та скорочення штатної чисельності працівників відділ погашення заборгованостей був ліквідований, в зв`язку з чим було скорочено посади начальника відділу, дві посади головного державного ревізора-інспектора, та одна посада старшого державного ревізора-інспектора.
В новому штатному розписі Конотопської ОДПІ було створено сектор погашення боргу, в якому існує тільки дві штатні одиниці, а саме: завідувач сектору, головний державний ревізор-інспектор (а.с.45).
Суд зазначає, що жодна з посад, яка відповідає кваліфікації ОСОБА_1 , не була їй запропонована, натомість, запропоновані тимчасові посади в інших структурних підрозділах.
Колегія суддів вказує, що у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. При цьому оцінка кваліфікації і продуктивність праці має проводитись в розрізі посад наявних в установі, а не в окремому її підрозділі. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.
Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.
Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен був з`ясовувати сам суб`єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення.
Отже, Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не довів наявності у працівників, яким було запропоновано інші посади в Конотопській ОДПІ і які залишились на роботі, більш високої продуктивності праці та кваліфікації ніж у ОСОБА_1 , враховуючи спеціальне звання позивачки, наявність вищої економічної освіти та стажу роботи 22 роки.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що ОСОБА_1 є одинокою матір`ю, а тому у відповідності до приписів ст. 184 КЗпП України її звільнення не допускається, якщо підприємство не ліквідовується.
Суд зазначає, що одинока мати - це жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, що підтверджується випискою з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька малюка відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 135 Сімейного кодексу; документом про народження дитини, виданий компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (для дітей, народжених за межами України), вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама, що підтверджується рішенням суду про позбавлення відповідача батьківських прав, рішенням органів опіки та піклування або суду щодо участі батька (матері) у вихованні дитини.
При цьому, жодного з перелічених доказів про підтвердження відсутності участі батька у вихованні дитини, позивачем не було надано суду.
Матеріалами по даній справі лише було підтверджено, що ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки від ОСОБА_15 не отримувала, та відповідно до довідки Конотопського навчально-виховного комплексу загальноосвітньої школи І ступеня - дошкільного навчального закладу "Казка", батько ОСОБА_14 участі у вихованні доньки не приймає.
На підставі викладеного, колегія суддів вказує, що ОСОБА_1 не є одинокою матір`ю, отже приписи ст. 184 КЗпП України на неї не розповсюджуються.
Таким чином, на підставі викладених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо протиправності оскарженого наказу про звільнення позивача, проте Суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити оскаржувані судові рішення в мотивувальних частинах з урахуванням висновків, наведених Верховним Судом у цій постанові.
Статтею 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Керуючись статтями 341 345 349-354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області задовольнити частково.
Змінити мотивувальні частини постанови Сумського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, виклавши їх у редакції цієї постанови Верховного Суду.
У решті постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова