ПОСТАНОВА
Іменем України
27 лютого 2020 року
Київ
справа №818/1456/16
адміністративне провадження №К/9901/31065/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної фіскальної служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 (суддя - Прилипчук О.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 (колегія суддів: Тацій Л.В., Подобайло З.Г., Григоров А.М.) у справі №818/1456/16 за позовом Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної фіксальної служби України до Сумської міської державної лікарні ветеринарної медицини, треті особи, - Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, Головне управління Держпродспоживслужби в Сумській області про надання дозволу на погашення податкового боргу,
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у м. Сумах ГУ ДФС в Сумській області (далі - ДПІ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Сумської міської державної лікарні ветеринарної медицини (далі - ДЛВМ), треті особи: Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, Головне управління Держпродспоживслужби в Сумській області, в якому з урахуванням зменшених позовних вимог просила надати дозвіл на погашення суми податкового боргу в сумі 337170,69 грн. з податку на додану вартість за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі/
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має несплачене узгоджене податкове зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 337170,69 грн. З метою погашення податкового боргу відповідачу надсилалась податкова вимога. Податковим керуючим проведено опис активів, на які поширюється право податкової застави, а в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, відповідно до ст. 88 Податкового кодексу України, зареєстровано податкову заставу.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.02.2017, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 у задоволені позову відмовлено.
Суди, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що статтею 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» № 2864-III від 29.11.2001 (далі - Закон №2864-III) встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств (до який відноситься ДЛВМ), у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судами з`ясовані неповно. Вказується, на те, що вимоги Закону №2864-III, на які здійснюють посилання суди попередніх інстанцій не розповсюджуються на спірні правовідносини, так як ними врегульовано мараторій на звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Держаною виконавчою службою. При цьому, податкова звернулась в суд з позовом на підставі статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме для надання дозволу для прийняття рішення контролюючи органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу до Суду не надходило, що не є перешкодою для розгляду даної справи.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим керуючим 03.12.2014, на підставі рішення начальника ДПІ у м. Сумах від 31.10.2014 року № 109 складено акт опису майна в податкову заставу № 43.
Обтяження на майно, зазначене в акті № 43 зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Також було встановлено, що станом на 2017 рік сума податкового боргу ДЛВМ за узгодженими податковими зобов`язаннями з ПДВ становить 337170,69 грн., за дозволом на погашення якого податковий орган звернувся з позовом до суду, який відмовив у його задоволені, з чим погоджується Суд з огляду на наступне.
У відповідності до положення статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Натомість у відповідності до приписів статті 1 Закону №2864-III цей Закон спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.
Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідач є державною установою ветеринарної медицини для здійснення профілактичних, діагностичних, лікувальних та інших протиепізоотичних заходів і підпорядковується управлінню ветеринарної медицини в місті Суми. Лікарня є правонаступником міського підприємства (лікарні) державної ветеринарної медицини. Фінансування, в тому числі, видатки на заходи з проведення лікувально-профілактичних робіт та її структурних підрозділів здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого (обласного ) бюджетів.
За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником Сумської державної лікарні ветеринарної медицини є Головне управління ветеринарної медицини в Сумській області, розмір внеску до статутного фонду 0,00 грн. Розмір статутного капіталу Сумської державної лікарні ветеринарної медицини - 0,00 грн.
Таким чином, Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстави для надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна ДЛВМ, що перебуває у податковій заставі.
Підстав вважати, що вимоги Закону №2864-III судами попередніх інстанцій були застосовані не правильно у Верховного Суду не має, так як майно, дозвіл на реалізацію якого просить надати позивач належить до основних засобів відповідача, та є власністю держави.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341 343 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду