№ 818/1510/17 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 818/1510/17

адміністративне провадження № К/9901/54786/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів -Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продальянс Север»

на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 (суддя: Савицька Н.В.)

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 (судді: Ральченко І.М., Бершов Г.Є., Катунов В.В.)

у справі № 818/1510/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продальянс Север»

до Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Продальянс Север» (далі - позивач, ТОВ «Продальянс Север») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області податковий/контролюючий орган), в якому, з урахуванням об`єднанням справ та уточнення позовних вимог (т. 1 а.с. 29-31, т. 2 а.с. 90-93) просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.03.2017 № 0000831402 та № 0000821402 в частині податкового зобов`язання у розмірі 208 398 грн та нарахованої штрафної санкції у розмірі 52 100 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголосив на протиправності оскаржуваних рішень, оскільки висновки податкового органу щодо безтоварності угод між ТОВ «Продальянс Север» та його контрагентом ТОВ «Ясон» не відповідають фактичним обставинам, з тих підстав, що господарські операції щодо поставки товарів фактично відбувалися та мали реальний характер. За переконанням позивача, в наявності у позивача під час перевірки не було всіх первинних документів, що підтверджують реальність здійснення вказаних господарських операцій і правомірність формування податкового кредиту та податку на прибуток, оскільки вони були вилучені під час обшуку 19.09.2016, у рамках кримінального провадження за № 32016200000000067, слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Сумській області.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.02.2018, залишеним без змін постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом не підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В доводах касаційної скарги скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

За переконанням позивача, господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «Ясон» мали реальний характер, що підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

При цьому, позивач у касаційній скарзі наголошує, що судами попередніх інстанцій взагалі не надано оцінки доводам позивача відносно того, що первинні документи на час перевірки були у позивача відсутні, оскільки вся бухгалтерська документація, у тому числі і первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Ясон», були вилучені під час обшуку 19.09.2016 слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Сумській області в рамках кримінального провадження за № 32016200000000067. Тобто, як стверджує позивач, він об`єктивно не міг надати первинні документи до перевірки, яка проводилась у березні 2017 року з підстав, які не залежали від позивача.

Позивач додає, що єдина обставина на яку посилаються суди попередніх інстанцій щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень, це те, що із копії ухвали про проведення обшуку Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.09.2016 та протоколу обшуку від 19.09.2016 не вбачається, які саме документи, були вилучені у ТОВ «Продальянс Север», зокрема, чи вилучалися первинні документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Ясон». Однак, за переконанням скаржника, протокол обшуку дійсно має складатися у відповідності до вимог КПК України та має містити інформацію щодо переліку вилучених документів та речей з описом кожного вилученого документу. Разом з тим, такий протокол обшуку оформлявся не позивачем, а слідчим ДФС, що і слугувало для протиправних висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, однак вочевидь не можуть свідчити про порушення ТОВ «Продальянс Север» вимог податкового законодавства.

Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просив таку скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Податковий орган наголошує, що позивачем до перевірки не було надано первинних документів по господарським операціям з ТОВ «Ясон», що свідчить про безтоварність господарських операцій.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у Сумській області згідно з п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України, та на підставі заяви платника податків, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Продальянс Север» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 31.05.2016 по 31.12.2016. За результатами перевірки складено акт від 24.03.2017 № 106/18-28-14-02/40520566/38 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Продальянс Север», код ЄДРПОУ 40520566, з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 31.05.2016 по 31.12.2016 (т. 1 .а.с. 32-53), яким встановлено порушення позивачем вимог:

1) п. 198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями, ТОВ «Продальянс Север» занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 233 863 грн, у т.ч. за листопад 2016 року в сумі 233 863 грн.;

2) п. 44.1, п. 44.2 ст.44, п/п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 458 967 грн, у т.ч. за 2016 рік в сумі 458 967 грн.

В акті перевірки зазначено, що підставою для донарахування грошового зобов`язання суми податку на прибуток та податку на додану вартість стало дослідження податковим органом взаємовідносин позивача із ТОВ «Ясон».

Так, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 встановлено його завищення на загальну суму 233 863 грн, у тому числі за жовтень 2016 року - 233 863 грн. Перевіркою встановлено, що в жовтні 2016 року було отримано товар (масло селянське солодко вершкове) від ТОВ «Ясон» (код ЄДПОУ 32276561) на загальну суму 1 389 320 грн, в т. ч ПДВ 231 553 грн по видатковій накладній № 70 від 26.10.2016, про що свідчить лише картка рахунку по рахунку 631 «розрахунки з постачальниками та підрядниками». ТОВ «Ясон» була виписана податкова накладна за першою подією - поставкою товару.

Згідно пояснень представника відповідача Бахмута Е.А., який безпосередньо проводив перевірку позивача, до перевірки не було надано бухгалтерських первинних документів (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні) по взаємовідносинам з ТОВ «Ясон» по цій операції, що свідчить про факт нездійснення операції. В бухгалтерському обліку дану операцію відображено наступною кореспонденцією рахунків. Дт. рах.28 «товари» КТ рах. 631 «розрахунки з постачальниками та підрядниками» - 1 157 767 грн. Дт. 644 «податковий кредит» Кт рах. 631 «розрахунки з постачальниками та підрядниками» - 231 553 грн.

Перевіркою також встановлено, що в жовтні 2016 року було отримано послуги на загальну суму 13 860 грн, в т ч ПДВ 2310 грн, що начебто свідчить з аналізу рахунку по рахунку 685 «розрахунки з іншими кредиторами».

В бухгалтерському обліку дану операцію відображено наступною кореспонденцією рахунків. Дт. рах. 93 «товари» КТ рах. 685 «розрахунки з іншими кредиторами» - 11550 грн. Дт. 6415 «ПДВ» Кт рах. 685 «розрахунки з іншими кредиторами» - 2310 грн. Але до перевірки не було надано бухгалтерських первинних документів (договори, акти виконаних робіт, інші).

Таким чином, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 встановлено його заниження в сумі 233 863,00 грн.

Крім того, проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Продальянс Север» п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п/п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 458 967 грн, у т.ч. за 2016 рік в сумі 458 967 грн.

Перевіркою відображених у рядку 2050 Звіту «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт.послуг)» показників за період з 31.05.2016 по 31.12.2016 у загальній сумі 70 792 714 грн встановлено, що при визначенні даного показника враховувалися: придбання (Замінник молочного жиру Z300-302TM «SANIA», рафінована вибілена дезодорована пальмова олія «SANІA», саломас М5 рафінований дезодорований TM «SANIA», масло солодковершкове екстра 82,5%, 72,5% фас. 20 кг. ПМСН «Російський» циліндр», сири тверді в асортименті, сири сичужні, та ін.).

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 31.05.2016 по 31.12.2016 у загальній сумі 70 792 714 грн, на підставі таких документів: договорів купівлі-продажу, видаткових накладних, актів виконаних робіт, звітів матеріально-відповідальних осіб про рух та залишки товарно-матеріальних цінностей, дані ж/о по рахунках 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», авансові звіти, дані ж/о по рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» та дані кореспонденції бухгалтерських рахунків, 28 «Товари», 902 «собівартість реалізованих товарів», згідно оборотно-сальдових відомостей за період з 31.05.2016 по 31.12.2016 встановлено завищення задекларованих ТОВ «Продальянс Север» показників у рядку 2050 Звіту «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» на загальну суму 1 157 767 грн, в т.ч. : за 2016 рік на суму 1 157 767 грн.

Перевіркою відображених у рядку 2180 Звіту «Інші операційні витрати» показників за період з 31.05.2016 по 31.12.2016 у загальній сумі 1 424 442 грн встановлено, що при визначенні даного показника враховувалися: заробітна плата адміністративного персоналу, відрахування на соціальні заходи, плата за розрахунково-касове обслуговування, інформаційно-консультаційні послуги, витрати на збут.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 31.05.2016 по 31.12.2016 в сумі 1 424 442 грн. на підставі таких документів: рахунки, договори, оборотно-сальдові відомості, журнали ордери по рахунках 92 «адміністративні витрати», 93 «витрати на збут», 651 «Розрахунки за страхуванням», 661 «Розрахунки по заробітній платі», 63 «розрахунки з постачальниками та підрядниками», 685 «розрахунки по іншим кредиторами» встановлено завищення задекларованих ТОВ «Продальянс-Север» показників у рядку 2180 Звіту «Інші операційні витрати» на загальну суму 1 392 048 грн. в т.ч. 2016 рік на суму 1 392 048 грн..

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.03.2017:

1) № 0000831402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 292 329,00 грн., у тому числі основного платежу 233 863,00 грн, штрафні санкції 58 466,00 грн (т. 1 а.с. 5);

2) № 0000821402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 573 709,00 грн., в т.ч. 458 967 грн за основним платежем, 114742 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 2 а.с. 6).

Відтак, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковим кодексом України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Приписами п/п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п/п 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Положеннями п. 186.1. ст. 186 ПК України передбачено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 71 КАС України, у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваного судового рішення та ч. 2 ст. 77 КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 71 КАС України (ч. 1 ст. 77 КАС України) обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 (78) цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Сам факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24.04.2019 у справі № 26/22352/15 (провадження № К/9901/36363/18), від 23.02.2024 у справі № 813/1777/16 (провадження К/9901/113/17).

Крім того, суди зазначили, що ненадання позивачем до перевірки первинних документів у підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Ясон», а саме: директором ТОВ «Продальянс Север», який був присутній під час проведення перевірки, обґрунтовувалось наявним кримінальним провадженням та вилученням первинних документів під час обшуку, безпосередньо при здійсненні перевірки зазначений факт податковому органу не повідомлявся.

При цьому, суди зазначили, що посилання представника позивача на те, що первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій ТОВ «Продальянс Север» з ТОВ «Ясон» були вилучені під час обшуку 19.09.2016, у рамках кримінального провадження за № 32016200000000067, слідчим з ОВС відділу кримінальних розслідувань СУ фінансових розслідувань ДФС у Сумській області є необґрунтованими, оскільки з наданих суду під час судового розгляду справи представником позивача копії ухвали про проведення обшуку Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.09.2016 та протоколу обшуку від 19.09.2016 не вбачається, які саме документи були вилучені у ТОВ «Продальянс Север», зокрема, чи вилучалися документи, які б свідчили про господарські взаємовідносини ТОВ «Продальянс Север» з ТОВ «Ясон» (т. 1 а.с.105-109,).

Разом з тим, вказані висновки судів попередніх інстанцій, є передчасними, виходячи з наступного.

Так, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності врегульовані ст. 44 ПК України.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 44.4 ст. 44 ПК України якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Разом з тим, надання платником податків документів врегульовано ст. 85 ПК України.

Так, забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом (п. 85.1 ст. 85 ПК України).

Згідно з п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам органів контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п. 85.4 ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно з п. 85.5 ст. 85 ПК України забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Відповідно до п. 85.6 ст. 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису (п. 85.7 ст. 85 ПК України).

Пунктом 85.8 ст. 85 ПК України встановлено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до п. 85.9 ст. 85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Таким чином, ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами п. 44.6 ст. 44 ПК України до їх відсутності.

Виключенням при застосуванні правових наслідків щодо ненадання платником податків на вимогу контролюючого органу зазначених документів є їх відсутність внаслідок виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами. При цьому виїмка документів або інше вилучення документів правоохоронними органами має бути підтверджено доказами.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2025 у справі № 240/18584/22.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суди у повній мірі не перевірили доводи позивача, що слугували підставою для звернення до суду з даним позовом щодо неможливості подання документів у зв`язку з їх вилученням правоохоронними органами, не з`ясували, які саме документи вилучалися з метою перевірки їх зв`язку з фактами господарської діяльності, що є предметом даного спору, не встановили, чи були повернуті відповідні документи позивачу на час вирішення даного спору.

Не з`ясовано судами попередніх інстанцій також і обставини чи були у позивача в наявності, на момент проведення перевірки позивача, договір поставки, податкові та видаткові накладні, на отримання ТМЦ, товаро-транспортні накладні, банківські виписки та оборотно-сальдові відомості, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи та не надано до перевірки, про що податковим органом зазначено як в акті перевірки, так і в запереченнях на позовну заяву.

Суди також зазначили, що з наданих суду документів не вбачається коли та які саме документи позивача вилучено та повернуто, однак колегія суддів зауважує, що судами попередніх інстанцій не вчинено жодних дій щодо з`ясування вказаних обставин, зокрема, не було витребувано жодної інформації з даного приводу, як у позивача, так і в органу досудового розслідування, у тому числі не витребувано протокол виїмки, про що просив позивач у клопотанні від 16.01.2018 (т. 1 а.с. 68-71).

Судами також не з`ясовано, чи направлявся податковим органом перед початком перевірки запит про надання документів та які саме документи було витребувано відповідачем у позивача для проведення перевірки та чи складався акт про ненадання платником податків витребуваних податковим органом документів, як того вимагає п. 85.6 ст. 85 ПК України.

Однак, суди попередніх інстанцій також не встановили, чи зверталися посадові особи контролюючого органу до правоохоронних органів, які вилучили у позивача первинні документи для надання таких документів для проведення перевірки або надання доступу контролюючому органу до таких документів для проведення перевірки, як того вимагає п. 85.9 ст. 85 ПК України.

З`ясування вказаних обставин судами попередніх інстанцій є необхідним, оскільки період проведення перевірки позивача за актом від 24.03.2017 № 106/18-28-14-02/40520566/38 співпадає з періодом за який було вилучено у позивача документи в ході проведення обшуків відповідно до ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.09.2016 у справі № 592/8364/16-к.

Суд звертає увагу на те, що адміністративний суд наділений достатніми процесуальними інструментами для безпосередньої перевірки та/або достеменного з`ясування обставин, установлених у рамках кримінального провадження, у разі, якщо такі обставини входять до предмета доказування у справі та мають правове значення для правильного вирішення адміністративного спору шляхом витребування необхідної інформації, у тому числі від органів досудового розслідування із з`ясуванням, які документи було вилучено та їх повернення, зважаючи на те, що з ухвали про проведення обшуку та протоколу обшуку неможливо встановити, чи взагалі такі документи вилучалися органом досудового розслідування.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Частиною 1 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 351 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продальянс Север» задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 у справі № 818/1510/17 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Cудді В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк