ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2020 року

Київ

справа №818/1603/16

адміністративне провадження №К/9901/15300/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Яковенка М.М., суддів - Лях О.П., Старосуда М.І.) у справі №818/1603/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - ДПІ у місті Сумах ГУ ДФС у Сумській області), в якому просив зобов`язати відповідача зняти з обліку безхазяйного майна транспортний засіб ГАЗ 71 «транспортер» та повернути позивачу вказаний транспортний засіб. Свої вимоги мотивував тим, що після закриття кримінального провадження, у межах якого належний позивачу на праві власності транспортний засіб було вилучено як речовий доказ, позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути автомобіль, однак отримав незаконну відмову. Вважав, що відповідач перешкоджає позивачу у реалізації його права власності на транспортний засіб.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10 березня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 7 червня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував, прийняв нове рішення, яким позов задовольнив: зобов`язав ДПІ у місті Сумах ГУ ДФС у Сумській області зняти з обліку безхазяйного майна транспортний засіб ГАЗ 71 «транспортер» (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , тип 3, код 53, серія НОМЕР_6 1986 року випуску, заводський номер рами НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , двигун № НОМЕР_5 , колір зелений), та повернути ОСОБА_1 цей транспортний засіб.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи, що воно прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду й залишити в силі постанову суду першої інстанції. Скаржник вважає безпідставним і таким, що не відповідає дійсності, висновок апеляційного суду про те, що позивач є власником спірного транспортного засобу, оскільки надані позивачем докази цієї обставини не підтверджують. Більш того, скаржник звертає увагу, що позивач не надав оригіналу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу під час звернення до відповідача з вимогою повернути останній.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу проти її задоволення заперечував, просив залишити рішення апеляційного суду без змін. Наголошує, що право власності на спірний транспортний засіб підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та іншими наявними у справі доказами. У свою чергу, позивач надав відповідачеві усі необхідні документи, які надавали можливість ідентифікувати спірний транспортний засіб як такий, що належить позивачеві, та не має статусу безхазяйного майна.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 5 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2017 року у цій справі.

У подальшому, відповідно до вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України матеріали даної адміністративної справи було передано з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 2 липня 2019 року суддів Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Соколова В.М., визначених протоколом автоматизованого розподілу, відведено від розгляду цієї справи, матеріали якої передано для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи визначено колегію суддів для розгляду справи у такому складі: головуюча суддя - Желтобрюх І.Л., судді - Білоус О.В., Блажівська Н.Є. (протокол від 4 липня 2019 року).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що у рамках кримінального провадження №32016200000000024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204 Кримінального кодексу України, було вилучено транспортний засіб підвищеної прохідності ГАЗ 71 «транспортер» як доказ у кримінальному провадженні.

Постановою ГУ ДФС у Сумській області від 29 липня 2016 року транспортний засіб було виділено з матеріалів кримінального провадження та передано до Державної податкової інспекції у місті Сумах ГУ ДФС у Сумській області для подальшої постановки на облік безхазяйного майна, у зв`язку з неможливістю встановити власника транспортного засобу.

Цього ж дня, на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження №32016200000000024 було закрито.

Листом від 1 серпня 2016 року відділом кримінальних розслідувань ГУ ДФС у Сумській області транспортний засіб підвищеної прохідності переданий до ДПІ у місті Сумах для подальшої постановки на облік як безхазяйного майна.

27 вересня 2016 року начальником ДПІ у місті Сумах складено акт опису і попередньої оцінки безхазяйного майна №8/17-2.22, відповідно до якого передано на зберігання майно: «транспортний засіб підвищеної прохідності, б/в. темно-зеленого кольору на базі гусеничного шасі з 6 опорними катками».

22 вересня 2016 року до ДПІ у місті Сумах надійшло звернення від ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про повернення останньому транспортного засобу ГАЗ 71, до якого додано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Листом від 10 жовтня 2016 року ДПІ у місті Сумах відмовило заявнику у поверненні транспортного засобу, оскільки з поданих документів неможливо встановити право власності на нього.

З огляду на відмову відповідача повернути транспортний засіб, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано відповідачу та суду документів, які б підтверджували його право власності на транспортний засіб.

Приймаючи протилежне рішення про задоволення позову, апеляційний суд вважав, що позивачем надано документи, які надають можливість ідентифікувати спірний транспортний засіб як такий, що належить позивачу.

Отже, вирішуючи даний спір, суди вважали, що він є адміністративно-правовим.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - КАС України) справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За приписами частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до підпункту 19-1.1.23 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи, серед іншого, організовують роботу з виявлення, обліку, зберігання, оцінки та розпорядження безхазяйним майном та іншим майном, що переходить у власність держави, а також з обліку, попередньої оцінки, зберігання майна, вилученого та конфіскованого за порушення митного і податкового законодавства.

Повноваження контролюючих органів щодо обліку, зберігання, оцінки та розпорядження безхазяйним майном визначені Порядком обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року №1340, а також Порядком взаємодії між підрозділами органу доходів і зборів під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №570.

Відповідно до пункту 18 Порядку №1340 повернення майна відбувається за рішенням суду або за рішенням керівника органу, в якому майно перебуває на обліку, за наявності відповідних підстав у порядку, встановленому органом, що здійснив його вилучення, або міністерством, керівник якого спрямовує та координує діяльність такого органу.

За приписами пункту 3.8 Порядку №570 підставами для зняття з обліку безхазяйного майна є: надходження до бюджету в повному обсязі коштів від реалізації (відшкодування вартості втраченого або пошкодженого) безхазяйного майна; акт про переробку, утилізацію (знищення) безхазяйного майна; акт приймання-передачі при поверненні безхазяйного майна власнику; акт приймання-передачі при безоплатній передачі безхазяйного майна; відповідне рішення суду.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 335 Цивільного кодексу України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Виходячи зі змісту наведеної норми, безхазяйною річчю може бути річ, щодо якої право власності ніким не оспорюється.

У справі, що розглядається, позивачем не оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність відповідача як суб`єкта владних повноважень при виконанні ним функцій, передбачених підпунктом19-1.1.23 пункту19-1.1 статті19 Податкового кодексу України та Порядками №1340 та №570.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач вважає себе власником спірного транспортного засобу, а відповідач, відмовляючи позивачу у поверненні вказаного майна, вказав на відсутність підстав для його повернення, оскільки позивачем не доведено право власності на це майно.

Тобто, позивачем у першу чергу фактично ставиться перед адміністративним судом питання щодо визнання його права власності на майно - транспортний засіб, яке заперечується відповідачем, та усунення перешкод у його вільному володінні, користуванні тощо.

Таким чином, даний спір стосується відносин щодо визнання за позивачем права власності на спірне майно, тобто має характер цивільних правовідносин і є приватно-правовим, а тому такий не може бути розглянутий за правилами адміністративного судочинства.

Формулювання позивачем позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача як суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії жодним чином не змінюють правову природу спірних правовідносин й не надають цьому спору публічно-правового характеру.

Отже, враховуючи встановлені фактичні обставини справи та те, що фактично спір стосується фактичного визнання за позивачем права власності на спірне майно, колегія суддів вважає, що даний спір не є публічно-правовим, а випливає з цивільних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Правова позиція у подібних правовідносинах раніше вже була викладена Верховним Судом у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №820/6010/17.

Відповідно до частини першої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Враховуючи викладене, ухвалені судами у цій справі рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 344 349 354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області задовольнити частково.

Постанову Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10 березня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2017 року скасувати.

Провадження у справі №818/1603/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська