ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року

м. Київ

справа №818/1610/18

адміністративне провадження №К/9901/21038/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Стеценка С.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 (колегія суддів: Присяжнюк О.В., Спаскін О.А., Любчич О.В.) у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019 у справі №818/1610/18 за позовом ОСОБА_1 до Глухівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд:

- визнати відмову відповідача у перерахунку пенсії позивачу відповідно до ч.3 ст. 59 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправною;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплачувати з 01.10.2017 пенсію позивачу відповідно до ч.3 ст. 59 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови КМУ від 15.10.2017 № 851- з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01 січня відповідного року, з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 позов задоволено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 по справі № 818/1610/18 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

07.05.2019 до Другого апеляційного адміністративного суду надіслано заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019, в якій позивач просив її скасувати, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 по справі №818/1610/18 залишити без змін.

В обгрунтування вимог заяви ОСОБА_1 посилається на те, що 25.04.2019 Конституційний Суд (другий сенат №1-Р (ІІ) 2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1735/19) прийняв рішення за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначеним рішенням вирішено таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Зазначає, що рішення Конституційного Суду України є обов"язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019 по справі № 818/1610/18.

Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нову, якою його заяву задовольнити.

У касаційній скарзі позивач посилається на наявність підстав для перегляду за виключними обставинами на підставі рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі № 3-14/2019.

Ухвалою Верховного Суду від 01.09.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи в перегляді за виключними обставинами, апеляційний суд виходив з того, що саме з 25.04.2019, з дня втрати чинності положеннями частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XIІ, позивач набув право на перерахунок пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, яке може бути реалізовано позивачем шляхом звернення до відповідача з питання перерахунку пенсії.

Дослідивши, в межах касаційної скарги, спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду України № 1-р(II)/2019 від 25 квітня 2019 року по справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Згідно з вказаним рішенням словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Статтею 152 Конституції України передбачено: закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Крім того, відповідно статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Як слідує з резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р(II)/2019 від 25 квітня 2019 року по справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII визнане неконституційним та втратило чинність 25 квітня 2019 року, як встановлено статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), що також прямо встановлено даним рішенням.

Отже, наявність Рішення Конституційного Суду України № 1-р(II)/2019 від 25 квітня 2019 року по справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при розв`язанні спору.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом першої інстанції положення зазначеної норми були чинними та підлягали застосуванню.

Частиною першою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з частиною п`ятою статті 361 КАС підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є:

1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане;

2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення;

3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

Частиною шостою статті 361 КАС передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Відповідно до частин першої та другої статті 365 КАС заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 2 частини 5 статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

Згідно з частиною четвертою статті 368 КАС за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Частиною п`ятою вказаної статті передбачено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 369 КАС у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.

Із тексту імперативних приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС слідує, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане.

У випадку, що є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини 5 статті 361 КАС, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис) А.Ю. Бучик

Судді (підпис) Л.Л. Мороз

(підпис) С.Г. Стеценко

Згідно з оригіналом

Помічник судді І.В. Ковальська