№ 818/1611/18 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2020 року

Київ

справа №818/1611/18

адміністративне провадження №К/9901/68654/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року (судді Присяжнюк О.В., Курило Л.В., Русанова В.Б.) у справі № 818/1611/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання незаконним і скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У квітні 2018 року позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач) про визнання незаконним і скасування наказу від 12 березня 2018 року № 414 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну посадову відповідність.

На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що до 21 березня 2018 року працював на посаді старшого слідчого з особливо важливих справ другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Сумській області. 12 березня 2018 року йому стало відомо про видачу відповідачем спірного наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Цей наказ не був йому оголошений та вручений під підпис керівником, який є відповідальним за виконання наказу. Позивач вважає наказ від 12 березня 2018 року № 414 незаконним і таким, що порушує його охоронювані права та інтереси. ОСОБА_2 указував на те, що підставою прийняття оскаржуваного наказу є висновок службового розслідування від 05 січня 2018 року, проведеного за розпорядженням Головного управління ДФС у Сумській області від 07 грудня 2017 року № 185-р «Про проведення службового розслідування» (зі змінами внесеними розпорядженням від 18 грудня 2018 року № 194-р). Проте, з указаними розпорядженнями та висновком службового розслідування позивача не ознайомлювали. Службове розслідування проведено за відсутності позивача, оскільки з 15 листопада 2017 року він перебував у відпустці та мав тимчасову непрацездатність. Крім того, в ході проведення розслідування позивачу не пропонувалося надати будь-які пояснення. На думку ОСОБА_1 , висновки службового розслідування ґрунтуються на припущеннях, відповідачем не доведено прямої причинно-наслідкової залежності неналежного виконання позивачем норм Кримінального процесуального кодексу України та наявністю чи відсутністю будь-яких наслідків. Під час прийняття наказу не було дотримано необхідного балансу між несприятливими наслідками прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких він спрямований. Відповідачем не враховано попередньої служби, характеристики та професійних навиків позивача, що вимагається статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 12 липня 2018 року в задоволенні позову відмовив.

Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що допущення позивачем дисциплінарного проступку, а саме: невідповідності діяльності слідчого загальним засадам кримінального провадження; незабезпечення належного досудового розслідування кримінальних правопорушень; незабезпечення швидкого та повного дослідження обставин кримінального провадження; недослідження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні; невиконання обов`язку із доказування обставин, передбачених статтею 91 Кримінального процесуального кодексу України; незбирання доказів учинених злочинів; повернення арештованого майна особі, у якої його було вилучено, без рішення суду, - свідчить про правомірність застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність, а тому позовні вимоги про визнання незаконним і скасування наказу від 12 березня 2018 року № 414 задоволенню не підлягають.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 листопада 2018 року скасував рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року, та прийняв постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив. Скасував наказ Головного управління ДФС у Сумській області від 12 березня 2018 року № 414 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Додатковою постановою від 23 листопада 2018 року Харківський апеляційний адміністративний суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання адміністративного позову та за подання апеляційної скарги у розмірі 1762 гривні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції керувався тим, що Головним управлінням ДФС у Сумській області при накладенні на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - оголошення про неповну посадову відповідність, не врахована ступінь тяжкості вчиненого проступку, не враховані обставини, за яких вчинено проступок, не враховано, що позивач не вчиняв ніяких перешкод під час службового розслідування, не врахована попередня служба позивача. Крім того, відповідачем не надано належних доказів, які б підтвердили наявність процесуальних порушень, допущених ОСОБА_1 , та не враховано, що такому виду дисциплінарного стягнення, як попередження про неповну посадову відповідність передує дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, тобто, застосоване до позивача дисциплінарне стягнення надто суворе та неспівмірне.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

На постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року Головне управління ДФС у Сумській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року.

Скаржник зазначає, що твердження суду апеляційної інстанції про те, що Головним управлінням ДФС у Сумській області при накладенні на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - оголошення про неповну посадову відповідність, не врахована ступінь тяжкості вчиненого проступку, попередню поведінку позивача, а також те, що позивач не вчиняв ніяких перешкод під час службового розслідування, - є помилковими. Навпаки, при визначенні виду дисциплінарного стягнення відповідачем було враховано, що ОСОБА_1 протягом 2017 року неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, зокрема, наказом від 03 лютого 2017 року № 111 позивачу оголошено усне зауваження, наказом від 05 травня 2017 року № 600 - оголошено догану. Крім того, відповідно до висновку службового розслідування від 16 травня 2017 року ОСОБА_1 заслуговував на притягнення до дисциплінарної відповідальності згідно з пунктом 3 статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, але враховуючи що наказом від 05 травня 2017 року № 600 йому оголошено догану, - обмежились цим.

Скаржник зауважує, що стаття 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначає види дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані до працівників податкової міліції та не містить обов`язкової умови щодо черговості застосування таких стягнень. При цьому, суд апеляційної інстанції не наводить мотивів, чому до позивача повинно бути застосовано інший вид дисциплінарного стягнення.

Отже, при накладенні дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 відповідачем було враховано саме ступінь тяжкості вчиненого проступку, про що зазначено у висновку службового розслідування, попередню поведінку позивача (наявність догани).

Ухвалою від 26 грудня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г. відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області.

Позивач - ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу не надіслав (не подав).

У силу положень частини четвертої статі 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

04 червня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 30 травня 2019 року № 522/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.В. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.

Ухвалою від 30 березня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

З 15 лютого 2017 року до 21 березня 2018 року ОСОБА_1 працював на посаді старшого слідчого з особливо важливих справ другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Сумській області.

20 листопада 2017 року від прокуратури Сумської області заступнику начальника СУ ФР ГУ ДФС у Сумській області - начальнику першого відділу розслідування кримінальних проваджень надійшло клопотання № 0415-1469-17 у порядку пункту 8 частини другої статті 36 Кримінального процесуального кодексу України про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування у зв`язку з його неефективністю та призначення іншого слідчого. В клопотанні зазначено, що слідчий ОСОБА_1 неефективно здійснює досудове розслідування у кримінальних провадженнях № 42017200000000099 та № 32017200000000004, оскільки ним порушено вимоги процесуального Закону щодо обов`язку всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини проваджень у розумні строки.

Розпорядженням Головного управління ДФС у Сумській області від 07 грудня 2017 року № 185-р «Про проведення службового розслідування» (зі змінами внесеними розпорядженням від 18 грудня 2017 року № 194-р) з метою з`ясування обставин неналежного виконання службових обов`язків, що призвело до порушення вимог Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 Кримінального процесуального кодексу України, внутрішніх відомчих та інших нормативних актів під час реєстрації кримінальних проваджень № 42017200000000099 та № 32017200000000004, організації та проведення у них досудового розслідування, в тому числі при проведенні окремих слідчих (розшукових) та процесуальних дій, які зазначені в клопотанні прокуратури Сумської області від 20 листопада 2017 року № 0415-1469-17 у порядку пункту 8 частини другої статті 36 Кримінального процесуального кодексу України «Про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 42017200000000099 та № 32017200000000004 у зв`язку з неефективністю та призначення іншого слідчого» та рапорті начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Сумській області майора податкової міліції Стецюри М.М. від 30 листопада 2017 року, на підставі статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV, зобов`язано провести з 08 грудня 2017 року по 05 січня 2018 року за зазначеними фактами службове розслідування стосовно старшого слідчого з ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Сумській області підполковника податкової міліції ОСОБА_1 .

На час проведення службового розслідування слідчий ОСОБА_1 згідно з наказом відповідача від 05 грудня 2017 року № 395 перебував у відпустці з 11 грудня 2017 року по 22 січня 2018 року. Крім того, позивач перебував на лікарняному з 15 по 24 листопада 2017 року, з 27 по 30 листопада 2017 року, з 01 по 08 грудня 2017 року, з 19 по 29 грудня 2017 року, з 22 січня по 16 лютого 2018 року, з 17 лютого по 07 березня 2018 року, що підтверджується листками непрацездатності.

За результатами проведення службового розслідування складено висновок від 05 січня 2018 року, яким установлено, що старшим слідчим з особливо важливих справ другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Сумській області ОСОБА_1 під час розслідування кримінальних проваджень № 42017200000000099 та № 32017200000000004 допущено порушення вимог частин першої та другої статті 9, частини першої статті 28, частини першої статті 91, частини першої статті 92, частини другої статті 93, частини першої статті 94, статті 98, частин першої та другої статті 100, статті 104, статті 223, статті 228, частин першої та п`ятої статті 237, частини четвертої статті 143 Кримінального процесуального кодексу України, Інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242 (зі змінами та доповненнями внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2013 року № 75), а також пункту 1.3, пункту 1.5, пункту 1.12 розділу 1, пунктів 2.1.1, 2.1.2, 2.1.5., 2.1.6, 2.1.9, 2.1.10, пунктів 2.2.11.1, 2.2.11.2, 2.2.11.3, 2.2.11.4, 2.2.11.10, 2.2.11.15, 2.2.11.15.6, 2.2.11.23, 2.2.11.24, 2.2.11.25, 2.2.11.29, пунктів 2.5.3.1, 2.5.3.2 розділу 2 посадової інструкції старшого слідчого з особливо важливих справ другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Сумській області, затвердженої 16 лютого 2017 року першим заступником начальника Головного управління ДФС у Сумській області полковником податкової міліції Кавкало Г.Д., - у вигляді невідповідності діяльності слідчого загальним засадам кримінального провадження, незабезпечення належного досудового розслідування кримінальних правопорушень, недодержання вимог Кримінального процесуального кодексу України, незабезпечення швидкого та повного дослідження обставини кримінального провадження, недодержання розумних строків для прийняття процесуальних рішень, недослідження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, невиконання обов`язку із доказування обставин, передбачених статтею 91 Кримінального процесуального кодексу України, не збирання доказів вчинених злочинів, повернення арештованого майна особі, у якої його було вилучено, без рішення суду.

Наказом начальника Головного управління ДФС у Сумській області від 12 березня 2018 року № 414 старшому слідчому з особливо важливих справ другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Сумській області підполковнику податкової міліції ОСОБА_1 , на підставі пункту 5 статті 12, статті 13, статті 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, оголошено попередження про неповну посадову відповідність.

Вважаючи наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначені в статті 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Верховний Суд, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить з наступного.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 КАС України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож адміністративні суди мали з`ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням установленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктами 1.3, 1.5 Посадової інструкції старшого слідчого з особливо важливих справ другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Сумській області, затвердженої 16 лютого 2017 року першим заступником начальника Головного управління ДФС у Сумській області (далі - посадова інструкція), у своїй діяльності старший слідчий з ОВС другого відділу РКП керується Конституцією України, законами України, а також Указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції і законів України, актами Кабінету Міністрів України, Кримінальним і Кримінальним процесуальним кодексами України, рішеннями Конституційного Суду України, постановами Пленуму та рішеннями Верховного Суду України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, наказами та вказівками прокурора прокуратури Сумської області та Генерального прокурора України з питань досудового розслідування, дорученнями Президента України, іншими актами законодавства України, рішеннями Колегії ГУ ДФС та ДФС України, наказами, розпорядженнями ГУ ДФС та ДФС України з питань організації діяльності СУ ФР, іншими правовими актами, Положенням про другий відділ РКП та цією Інструкцією.

Діяльність старшого слідчого з ОВС другого відділу РКП здійснюється на підставі планування, поєднання принципів єдиного керівництва у вирішенні питань службової діяльності та колегіальності при їх обговоренні, персональної відповідальності за стан справ на своїй ділянці роботи.

Пунктом 1.12 посадової інструкції визначено, що процесуальна діяльність старшого слідчого з ОВС другого відділу РКП регулюється КПК. Усі рішення про спрямування досудового розслідування і проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди керівника СУ ФР, прокурора чи слідчого судді. Слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

У Розділі 2 посадової інструкції визначено завдання та обов`язки старшого слідчого з ОВС другого відділу РКП. Так, до основних завдань старшого слідчого відноситься, серед іншого:

- забезпечення належного досудового розслідування кримінальних правопорушень, які відносяться до компетенції органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (пункт 2.1.1);

- неухильне дотримання законності у діяльності старшого слідчого з ОВС другого відділу РКП під час досудового розслідування злочинів, які відносяться до компетенції органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, забезпечення самостійності слідчого у своїй процесуальній діяльності (пункт 2.1.2);

- додержання вимог Конституції, КПК та інших законів України при здійсненні досудового розслідування (пункт 2.1.5);

- забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування у межах установлених КПК строків (пункт 2.1.6);

- забезпечення прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження (пункт 2.1.7);

- недопущення вчинків та будь-яких дій, що ганьблять звання слідчого і можуть викликати сумнів у його об`єктивності та неупередженості (пункт 2.1.9).

Крім того, старший слідчий з ОВС другого відділу РКП здійснює проведення у межах наданих законом повноважень оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та заходів щодо відшкодування завданих державі збитків, а саме:

- провадження досудового розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, які віднесені до підслідності слідчих підрозділів фінансових розслідувань ДФС, а також визначених постановою прокурора, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, та інших до того коли, прокурор не визначить підслідність;

- застосування усіх передбачених законом заходів для забезпечення ефективності досудового розслідування;

- проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;

- надання доручень на проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій оперативним підрозділам;

- збирання та оцінка доказів;

- звернення за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі арешт майна;

- здійснення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні;

- доказування події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у його вчиненні, виду і розміру шкоди, розміру процесуальних витрат та інших обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні;

- проведення допиту;

- проведення обшуку.

При виконанні службових обов`язків старший слідчий з ОВС другого відділу РКП зобов`язаний, зокрема: дотримуватись вимог Конституції, КПК та інших законів України при здійсненні досудового розслідування; забезпечувати швидке, повне та неупереджене досудове розслідування у межах установлених КПК строків; не допускати вчинків та будь-яких дій, що ганьблять звання слідчого і можуть викликати сумнів у його об`єктивності та неупередженості.

За наведеним у пункті 17 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) визначенням, слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Частиною першою статті 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Частиною другою цієї статті обумовлено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно із частинами першою, другою статті 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій (частина перша статті 40 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (частина друга статті 91 КПК України).

Положеннями частини другої статті 93 КПК України визначено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (частина перша статті 94 КПК України).

Аналіз положень посадової інструкції старшого слідчого з ОВС другого відділу РКП у сукупності з нормами кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що слідчий ОСОБА_1, здійснюючи досудове розслідування у кримінальному провадженні, зобов`язаний неухильного дотримуватися вимог КПК України щодо забезпечення швидкого та повного дослідження обставини кримінального провадження, приймати в розумні строки процесуальні рішення, досліджувати обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а також збирати, перевіряти та оцінювати докази з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до пункту 354.1 статті 354 Податкового кодексу України посадова чи службова особа податкової міліції у межах повноважень, наданих цим Кодексом та іншими законами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну відповідальність згідно із Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ або іншу передбачену законом відповідальність.

Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут ОВС).

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту ОВС службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту ОВС обумовлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку.

За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового та начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (стаття 5 Дисциплінарного статуту ОВС).

Згідно із пунктом 5 статті 12 Дисциплінарного статуту ОВС, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися такий вид дисциплінарного стягнення як попередження про неповну посадову відповідність.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 цього Статуту. Зокрема, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Отже, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ службової дисципліни. Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни. З метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, установлення ступеня вини особи, яка його вчинила, проводиться службове розслідування.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за № 541/23073 (далі - Інструкція).

Пунктом 2.1 Розділу ІІ Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Згідно з пунктом 8.3 Розділу VIII Інструкції, в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) рядового та начальницького складу скоїла (и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім`я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв`язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Таким чином, мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об`єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв`язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов`язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника і його ставлення до вчиненого.

Як установлено судами попередніх інстанцій, у ході проведення службового розслідування відносно слідчого ОСОБА_1 було встановлено, що останній неефективно здійснює досудове розслідування у кримінальних провадженнях № 42017200000000099 та № 32017200000000004, оскільки ним порушено вимоги процесуального Закону щодо обов`язку всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини проваджень у розумні строки.

За результатами проведеного службового розслідування було встановлено зв`язок між діями позивача й наслідками, які виразились у порушенні норм КПК України, а саме: щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження; щодо виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень у розумні строки; щодо збирання доказів стороною обвинувачення шляхом проведення слідчих дій. Крім того, службовим розслідуванням установлено, що слідчим ОСОБА_1 усупереч вимогам статті 174 КПК України під час проведення досудового розслідування безпідставно повернуто вилучене під час обшуків майно, на яке судом накладено арешт.

Неналежне виконання позивачем обов`язків слідчого в кримінальних провадженнях № 42017200000000099 та № 32017200000000004 призвело до затягування проведення досудового розслідування. Зокрема, після передачі іншому слідчому вказаних кримінальних проваджень, довелося збирати докази та усувати недоліки та порушення норм КПК, допущених позивачем: здійснювати огляд речових доказів, допитувати свідків, збирати характеризуючи дані щодо підозрюваних тощо. Тобто, стан проведення досудового розслідування у вказаних кримінальних провадженнях позбавляв орган досудового розслідування оголосити підозри та направити до суду обвинувальні акти.

Слід зазначити, що проведеним службовим розслідуванням виявлено цілу низку порушень, допущених слідчим ОСОБА_1 у ході здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 42017200000000099 та № 32017200000000004. Висновок службового розслідування містить детальний опис виявлених порушень з посиланням на норми КПК України та матеріали вказаних кримінальних проваджень.

Позивач, у свою чергу, не спростував висновки службового розслідування.

Судом першої інстанції правильно відзначено про необґрунтованість доводів позивача про те, що його не було ознайомлено з висновком службового розслідування та не запропоновано надати письмові пояснення.

Матеріалами справи підтверджується, що 12 березня 2018 року, після виходу позивача на роботу, в присутності працівників СУ ФР Головного управління ДФС у Сумській області, а також старшого інспектора з особливих доручень відділу по роботі з персоналом ГУ ДФС у Сумській області ОСОБА_4 ., позивачу було запропоновано ознайомитись із висновком службового розслідування та надати письмові пояснення. Однак, у зв`язку з відмовою слідчого ОСОБА_1 було складено акти про відмову від ознайомлення з висновком службового розслідування та від надання пояснень. Також позивач відмовився від ознайомлення з наказом від 12 березня 2018 року № 414 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», про що було складено відповідний акт відмови від ознайомлення з наказом.

Решта аргументів скаржника не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та спростовуються положеннями Дисциплінарного статуту ОВС.

Верховний Суд погоджується з висновком Сумського окружного адміністративного суду про те, що наказ Головного управління ДФС у Сумській області від 12 березня 2018 року № 414 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» виданий з дотриманням порядку та у строки, визначені Дисциплінарним статутом ОВС.

Ураховуючи результати службового розслідування та норми Статуту, якими регулюється питання дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, можна дійти до висновку про правомірність накладення на слідчого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність.

Разом із тим, Харківський апеляційний адміністративний суд не погодився з видом дисциплінарного стягнення, обраного відповідачем, посилаючись на те, що воно є занадто суворе та неспівмірне з учиненим дисциплінарним проступком.

З цього приводу слід відзначити, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. Водночас реалізація таких повноважень здійснюється суб`єктом накладення дисциплінарного стягнення з певними обмеженнями.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту ОВС передбачено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

При цьому, застосування певного виду стягнення повинне відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.

Верховний Суд вважає, що в даному випадку вид дисциплінарного стягнення відповідає характеру дисциплінарного проступку, вчиненого ОСОБА_1 , його наслідкам, особі позивача, ступеню його вини. Зокрема, під час визначення виду дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 відповідачем було враховано неодноразове проведення службових розслідувань відносно позивача та притягнення його до дисциплінарної відповідальності протягом 2017 року, а також те, що вчинені позивачем правопорушення призвели до тривалого розслідування кримінальних правопорушень, втрати доказової бази, що, в свою чергу, може мати наслідком уникнення кримінальної відповідальності винними особами, збільшення недовіри суспільства до правоохоронних органів.

Зазначеним обставинам судом першої інстанції була надана правильна правова оцінка/

Крім того, Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи Головного управління ДФС у Сумській області про те, що положення Дисциплінарного статуту ОВС не містять обов`язкової умови щодо черговості застосування дисциплінарних стягнень.

На підставі викладеного, Суд погоджується з позицією Сумського окружного адміністративного суду, що наказ начальника Головного управління ДФС у Сумській області від 12 березня 2018 року № 414 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким старшому слідчому з особливо важливих справ другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Сумській області підполковнику податкової міліції ОСОБА_1 оголошено попередження про неповну посадову відповідність, - є законним і таким, що відповідає критеріям, визначених у статті 2 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року), суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 352 КАС України (у зазначеній редакції) суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, яке скасоване помилково, то наявні підстави для скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року та залишення в силі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року.

Разом із тим, при вирішенні даної справи Верховний Суд ураховує, що судом апеляційної інстанції 23 листопада 2018 року було прийнято додаткову постанову, якою вирішено питання розподілу судових витрат.

Так, статтею 139 КАС України визначено порядок розподілу судових витрат. Згідно з частиною шостою цієї статті, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Отже, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом із тим, процесуальний закон передбачає випадки, коли суд може вирішити таке питання після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Таким випадком, з-поміж іншого, є те, що питання розподілу судових витрат не було вирішено.

Це передбачає винесення судом додаткового судового рішення у порядку, визначеному статтею 252 КАС України. Додаткове судове рішення є невід`ємною частиною рішення по суті позовних вимог.

У справі, що розглядається, розподіл судових витрат було здійснено додатковою постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року. Тому, незважаючи на те, що в касаційній скарзі Головне управління ДФС у Сумській області не ставить питання про скасування додаткової постанови, вона є предметом касаційного перегляду, як невід`ємна частина рішення по суті позовних вимог.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги на підставі частини третьої статті 341 КАС України та скасування додаткової постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року, оскільки за наслідками касаційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції, якою вирішено спір по суті, підлягає скасуванню.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи в зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX та статтями 341 345 349 352 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області - задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року та додаткову постанову цього ж суду від 23 листопада 2018 року - скасувати.

3. Залишити в силі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду