ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2020 року

Київ

справа №818/1644/17

адміністративне провадження №К/9901/41080/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018 (колегія суддів у складі: Перцової Т. С., Жигилія С. П., Дюкарєвої С. В.),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі - відповідач, ГУНП в Сумській області), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Сумській області щодо ненадання відповіді на питання 1 заяви ОСОБА_1 від 31.08.2017 № 406; визнати протиправними дії ГУНП в Сумській області щодо відмови у наданні інформації на питання 2, 3 заяви ОСОБА_1 від 31.08.2017 № 406; зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 31.08.2017 № 406 у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.11.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Сумській області щодо ненадання відповіді на питання 1 заяви ОСОБА_1 від 31.08.2017 № 406; зобов`язано ГУНП в Сумській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.08.2017 № 406 в частині надання відповіді на питання 1 заяви ОСОБА_1 від 31.08.2017 № 406 у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації». В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

08.02.2018 на адресу Харківського апеляційного адміністративного суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача судових витрат.

Харківський апеляційний адміністративний суд додатковою постановою від 26.02.2018 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення по справі № 818/1644/17 задовольнив частково. Прийняв додаткову постанову, якою стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Сумській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 216,87 грн, у тому числі витрати на проїзд, пов`язані з участю в судовому засіданні, в розмірі 60,00 грн, та компенсацію за відрив від звичайних занять в сумі 156,87 грн. У задоволенні заяви в частині стягнення на користь позивача коштів у розмірі 87,45 грн відмовив.

Приймаючи додаткове судове рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 апеляційну скаргу ГУНП в Сумській області було залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 без змін, відповідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) слід стягнути на користь позивача судові витрати у вигляді витрат на проїзд в сумі 60,00 грн та компенсацію за відрив від звичайних занять в розмірі 156,87 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просив скасувати додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018 та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про відшкодування судових витрат задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував дві постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 та від 27.04.2066 № 590. Зазначає, що з 2012 року витрати на проїзд до суду по наданих квитках, суди усіх інстанцій завжди компенсували йому в повному обсязі, оскільки жодна з двох зазначених постанов Кабінету Міністрів України не ущемляє права сторін та державних службовців і не обмежує відшкодування за проїзд.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Стрелець Т. Г. (суддя-доповідач), Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л. 07.05.2018 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12.06.2019 № 720/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 818/1644/17 у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т. Г.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2019 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) Мельник-Томенко Ж. М., судді Жук А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 818/1644/17.

Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2020 справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 27.02.2020.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.08.2017 ОСОБА_1 звернувся із заявою № 406 до начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області, в якій зазначено:

1. Прошу надати для ознайомлення та копіювання (фотографування) документів, або частину тексту документів, що містять описання заходів «Мак» і «Автомобіль», проведених Лебединським ВП 15.07.2017, тобто інформацію про відповідність цих програм вимогам Закону України «Про поліцію», Конституції та інших законів України, описання дій, які дозволено вчиняти працівникам поліції при виконанні цих програм, а також прізвище та посаду авторів зазначених програм, тощо.

2. 17.07.2017на території Гарбузівської сільської ради Лебединського району поряд з кварталом (86-8 ВСР - 17 І-1,7), що знаходиться у віданні ДП «Лебединський агролісгосп», працівники Лебединського ВП затримали автомобіль марки «ГАЗ 66» та «ЗИЛ» завантажених лісопродукцією (кругляком дубу) без наявності у водіїв документів на вивіз і перевезення зазначеної продукції.

2.1 Прошу повідомити причини навіщо був розвантажений в лісі автомобіль марки «ГАЗ 66» та навіщо був затриманий і поставлений на штрафний майданчик ВП автомобіль марки «ЗИЛ» державний номерний знак НОМЕР_1 , та чому був відпущений.

2.2 Прошу повідомити, чим пояснюють працівники ДП «Лебединський агролісгосп», неодноразові факти вивозу лісопродукції (кругляку) з лісових масивів без наявності у водіїв документів на ліс - кругляк.

2.3 Прошу повідомити, чи переписали працівники поліції прізвища осіб, які займались порубкою та вивозом лісу на зазначеній території, тобто тракториста, пильщиків та водіїв авто, та поінформуйте, чи це були працівники ДП «Лебединський агролісгосп», чи незаконно найняті для порубки і вивозу лісу сторонні особи.

3. Прошу повідомити про хід досудового розслідування по факту підробки документів ПП «ДАС» при ремонті Будильського Будинку Культури у 2015 році.

Листом від 14.09.2017 № 12771 начальником СВ Лебединського ВП ГУНП в Сумській області позивачу надано відповідь, в якій зазначено, що при розгляді п. 2 та п. 3 заяви, встановлено, що в СВ Лебединському ВП ГУНП в Сумській області за заявою ОСОБА_1 відкрито кримінальні провадження № 12017200090000365 та № 42017201240000008. Керуючись ст. 222 КПК України та ст. 31 Закону України «Про інформацію», враховуючи відсутність будь-яких даних, які б підтверджували правозахисну діяльність та повноваження ОСОБА_1 на представлення інтересів будь-якої особи відсутні, тому надати йому дозвіл на ознайомлення з матеріалами, повідомити про хід досудового розслідування Лебединський ВП не може, оскільки на даний час проводяться слідчі дії та розголошення відомостей досудового розслідування може негативно вплинути на розкриття даного злочину, а також на честь та гідність осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.

Не погодившись зі змістом наданої відповіді, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправними дій та бездіяльності ГУНП в Сумській області, зобов`язання вчинити дії.

Позиція Верховного Суду

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги та виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 135 КАС України в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

У відповідності до частини першої статті 135 КАС України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 135 КАС України).

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з пунктом 5 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» (далі - постанова № 590), витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем на підтвердження витрат на проїзд надано оригінали квитків на автобус від с. Будилка до м. Суми (час відправлення - 09:15 год), вартістю 43,00 грн, від м. Суми до м. Лебедин (час відправлення - 14:10 год), вартістю 41,32 грн, а також квитків на проїзд у міському автобусі вартістю 4,00 грн, у міському тролейбусі (м. Суми) вартістю 2,00 грн, всього на суму 90,32 грн.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 (далі - постанова № 98) затверджено суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів. Зокрема, додатком 1 до цієї постанови затверджено розмір добових для відряджень по Україні - 60,00 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що з урахуванням положень пункту 5 Додатку до постанови № 590, постанови № 98, на користь позивача підлягають стягненню витрати на переїзд в розмірі, що не перевищує суму добових (витрат на відрядження) - 60,00 грн.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до квитків на проїзд, фактична зайнятість позивача у зв`язку з прибуттям в судове засідання становила 7 годин (з 09 год до 16 год).

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі - 22,41 грн.

Отже, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що сума компенсації за відрив від звичайних занять, що підлягає стягненню на користь позивача, складає 156,87 грн.

Щодо вимог про стягнення на користь позивача добових у розмірі 60,00 грн, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що постановою № 98 передбачено виплату добових лише державним службовцям або іншим особам, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів. Між тим, позивач у відрядження жодною організацією направлений не був, а самостійно, на власний розсуд прийняв рішення про реалізацію свого права на участь в судовому засіданні, яке проводилось в режимі відеоконференції у м. Суми, у зв`язку з чим добові не підлягають компенсації на користь позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними у додатковій постанові суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 216,87 грн, у тому числі витрати на проїзд, пов`язані з участю в судовому засіданні, в розмірі 60,00 грн та компенсацію за відрив від звичайних занять в сумі 156,00 грн.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №460-IX та статтями 3 13 248 256 328 345 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Судді Верховного Суду