№ 818/1654/17 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2020 року

Київ

справа №818/1654/17

адміністративне провадження №К/9901/50196/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 818/1654/17

за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди

за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року (головуючий суддя Бондар С.О., судді: Кравченко Є.Д., Савицька Н.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Чалого О.В., суддів: Пянової Я.В. , Зеленського В.В.)

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання постанови Конотопського міськрайсуду у справі №2а-10731/2011 від 29.09.2011 та стягнути грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди в розмірі 93462 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення Конотопського міськрайонного суду у справі №2а-10731/2011 від 29.09.2011 залишається невиконаним, тоді як перерахування коштів мало бути виконано протягом трьох місяців з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання постанови Конотопського міськрайсуду у справі №2а-10731/2011 від 29.09.2011.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646, вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601) на користь позивача грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди в розмірі 1700 грн. (одна тисяча сімсот грн.).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів правомірності невиконання постанови Конотопського міськрайсуду у справі №2а-10731/2011 від 29.09.2011.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди через душевні страждання, які він зазнав у зв`язку з надмірно тривалим невиконанням остаточного рішення з вини посадових осіб Державної казначейської служби України.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що неможливість для позивача отримати виконання рішення, винесеного на його користь, протягом тривалого строку становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном та є порушенням вимог § 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 додаткового Протоколу № 1 до Конвенції.

Суд першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення грошових коштів в рахунок компенсації моральної шкоди виходив з того, що рішення суду знаходиться на виконанні у відповідача з 17.07.2017 та залишається невиконаним понад встановлені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" три місяці.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню у межах одного прожиткового мінімуму, в розмірі, встановленому станом на дату розгляду справи, що складає 1700 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України на користь позивача грошових коштів в рахунок компенсації моральної шкоди в розмірі 1700 грн.

Прийнято в цій частині нову постанову, якою стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646, вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601) на користь позивача грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди в розмірі 46816,80 грн. (сорок шість тисяч вісімсот шістнадцять гривень 80 коп.).

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що права позивача порушені бездіяльністю відповідача підлягають відновленню шляхом відшкодування моральної шкоди, однак не вірно застосував норми законодавства для визначення суми відшкодування моральної шкоди.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що з огляду на усталену практику Європейського Суду з прав людини, за якою цей міжнародний судовий орган у своїх рішеннях присуджував з держави у рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі в середньому від 1500 до 3000 Євро за невиконання рішення національного суду, за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди в розмірі 46816,80 грн. (1500 євро* 3121,12 курс НБУ на дату подання позову).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

6. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2018 року для розгляду справи № 826/26710/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоус О.В., суддів: Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

7. Ухвалою Верховного суду від 29.05.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2019 для розгляду справи № 818/1654/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2020 справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

8. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанції до порушено норми матеріального права, оскільки не застосовано до спірних правовідносин спеціальне законодавство, зокрема Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" при вирішенні питання про наявність бездіяльності відповідача та обґрунтування правових підстав компенсації моральної шкоди, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема відповідач вказує, що отримав на виконання постанову Конотопського міськрайсуду у справі №2а-10731/2011 від 29.09.2011 лише у 2017 році у порядку, визначеному Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Виконання судового рішення має бути здійснено у порядку черговості, та не виконано з підстав відсутності достатніх бюджетних асигнувань.

Вказує на те, що відповідач позбавлений можливості за нормами Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» здійснити виконання постанови Конотопського міськрайсуду у справі №2а-10731/2011 від 29.09.2011 позачергово, оскільки таке виконання буде здійснено з порушення вимог законодавства.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області у справі №2а-10731/2011 від 29.09.2011 вирішено стягнути з Конотопського міського управління праці і соціального захисту населення на користь позивача суму недоплаченої разової щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2011 рік в розмірі 3360 грн.

10. Позивач 14.08.2017 звернувся до Головного територіального управління юстиції у Сумській області щодо підтвердження направлення його документів на адресу Головного управління державної казначейської служби України в Сумській області.

11. Головне територіальне управління юстиції у Сумській області листом від 18.08.2017 №92/09-39/02, Д-42/02./09-38, Д-43/02.2/09-38 повідомило позивача, що Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області отримано заяви стосовно внесення рішень суду на користь позивача до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою.

12. Крім того позивача повідомлено, що Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.09.2014 №440, на управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області покладено виключно обов`язок по обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

13. Між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Сумській області та Головним територіальним управлінням юстиції у Сумський області з питань державної виконавчої служби складений та підписаний акт приймання-передавання №37 від 14.07.2017, яким рішення по справі №2а-10731/2011 від 29.09.2011, винесене Конотопським міськрайонним судом Сумської області, передано до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області.

14. Головне управління юстиції у Сумській області листом від 09.08.2017 №Д-37/02.2/09-38 повідомила позивача про те, що рішення по справі №2а-10731/2011 від 29.09.2011, винесене Конотопським міськрайонним судом Сумської області, згідно акту приймання-передавання №37, передано до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиконання судового рішення протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

15. Конституція України від 28 червня 1996 року

15.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15.2. Стаття 129-1 Конституції України. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

15.3. Відповідно до статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

16. Закон України від 05.06.2012 №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (надалі - Закон №4901).

16.1. Стаття 1 Закону №4901. Цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

16.2. Стаття 2 Закону Закону №4901. Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

16.3. Частини 1, 2, 4 статті 3 Закону №4901. Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

16.4. Частини 1, 2 статті 5 Закону №4901. У разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи нараховується державним виконавцем протягом п`яти днів з дня отримання ним повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, про перерахування коштів, крім випадку, коли кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

16.5. Частиною першою статті 7 Закону №4901 встановлено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

16.6. Згідно з пунктом 3 розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4901 виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом (1 січня 2013 року), подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних і соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

17. Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон №606).

17.1. У відповідності до вимог статті 3 Закону №606 виконавчі листи видані судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень підлягають примусовому виконанню у разі відмови боржника добровільно його виконати.

17.2. Частиною першою статті 1 Закону №606 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

17.3. Примусове виконання рішень, згідно положень статті 5 Закону №606, покладається на органи державної виконавчої служби.

18. Бюджетний кодекс України

18.1. Підпункт 1 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України. До законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

19. Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (надалі - «Порядок №845»).

19.1. Пунктом 3 Порядку №845 визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

19.2. Положеннями пункту 4 Порядку №845 передбачено, що органи Казначейства, зокрема, забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання у повному обсязі виконавчого документа суду або іншого органу (посадової особи) такий документ повертається до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав з відміткою про його виконання. Також органи Казначейства розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.

20. Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440 (далі - «Порядок №440»).

20.1. Відповідно до пункту 3 Порядку №440 такі рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

20.2. Пунктом 8 Порядку №440 визначено, що рішення розподіляються в порядку такої черговості погашення заборгованості: перша черга - рішення щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; друга черга - рішення, пов`язані з трудовими правовідносинами; третя черга - інші рішення.

20.3. За приписами пункту 13 Порядку №440 передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом.

20.4. Згідно з пунктом 14 Порядку №440 до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, передаються рішення, які надійшли до 1 числа місяця, що настав за звітним періодом.

20.5. Відповідно до пункту 15 Порядку №440 передача рішень здійснюється відповідальною особою на підставі акта приймання-передавання.

Акти приймання-передавання складаються окремо щодо кожної черги погашення заборгованості та передаються органам, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, в паперовому та електронному вигляді.

20.6. Відповідно до пункту 18 Порядку №440 у разі коли органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, виявлено невідповідність переданих органом державної виконавчої служби рішень або документів вимогам цього Порядку після підписання акта приймання-передавання, орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, надсилає органу державної виконавчої служби повідомлення про усунення недоліків.

Після усунення недоліків орган державної виконавчої служби не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості із супровідним листом, в якому зазначається акт приймання-передавання, яким здійснювалася передача рішень.

20.7. Згідно з пунктом 19 Порядку №440 бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

20.8. Пункт 20 Порядку № 440. Погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.

20. Згідно матеріалів справи відповідач здійснює процедуру виконання постанови Конотопського міськрайсуду у справі №2а-10731/2011 від 29.09.2011 щодо стягнення з Конотопського міського управління праці і соціального захисту населення на користь позивача недоплаченої разової щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2011 рік у сумі 3360 грн.

21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно акту приймання-передавання №37 від 14.07.2017 відповідачу з Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби передано рішення по справі №2а-10731/2011 від 29.09.2011, винесене Конотопським міськрайонним судом Сумської області.

22. Згідно вимог ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

23. За правилами ч. 4 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

24. Судами попередніх інстанцій встановлено, що виконання рішення здійснюється за процедурою, визначеною Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI. Судове рішення, яким позивачу постановлено виплатити грошові кошти виконувалось Головним територіальним управлінням юстиції у Сумський області з питань державної виконавчої служби.

25. Також судами встановлено, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Сумській області та Головним територіальним управлінням юстиції у Сумський області з питань державної виконавчої служби складений та підписаний акт приймання-передавання №37 від 14.07.2017, яким рішення по справі №2а-10731/2011 від 29.09.2011, винесене Конотопським міськрайонним судом Сумської області, передано до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області.

26. Після передачі до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області відповідачем прийнято до виконання судове рішення щодо стягнення коштів позивачу згідно вимог законодавства в порядку черговості.

27. Згідно з пунктом 3 розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом (1 січня 2013 року), подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

28. За приписами підпункту 1 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

29. Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з доводами скаржника про те, що виконання судового рішення має бути здійснено у порядку черговості, а відповідач позбавлений можливості за нормами Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» здійснити виконання постанови Конотопського міськрайсуду у справі №2а-10731/2011 від 29.09.2011 позачергово, оскільки таке виконання буде здійснено з порушення вимог законодавства.

30. При цьому, відповідачем згідно вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI вчинено усі дії в межах повноважень щодо виконання судового рішення, винесеного на користь позивача.

31. Таким чином вчинення відповідачем усіх передбачених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком № 845 дій щодо здійснення безспірного списання коштів за судовим рішенням на користь позивача свідчить про відсутність протиправності його дій по виконанню судового рішення.

Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 у справі №202/3243/16-а(2-а/202/110/2016) (адміністративне провадження №К/9901/11341/18).

32. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не проведено стягнення коштів, боржником за якими є державний орган у визначений законодавством трьох місячний строк, водночас за приписами ч. 2 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

33. У відповідності до встановленого у ч. 1 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI порядку у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

34. Таким чином, нарахування компенсації за невиконання рішення суду у строки, встановлені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів після виконання судового рішення з урахуванням часу його невиконання у визначені законодавством строки.

35. З огляду на наведене доводи касаційної скарги щодо відсутності бездіяльності відповідача під час виконання постанови Конотопського міськрайсуду у справі №2а-10731/2011 від 29.09.2011 колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованими.

36. Відповідно до ст. 349 КАС України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

37. Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

38. За навелдених обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій задовольняючи позовні вимоги не було враховано наведених вище норм Закону №4901, а отже судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, в зв`язку з чим судові рішення судів першої та апеляційної інстанції слід скасувати та ухвалити у цій справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 341 345 349 350 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної казначейської служби України - задовольнити.

2. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

...........................

Жук А. В.

Мартинюк Н. М.

Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Верховного Суду