№ 818/337/17 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року

м. Київ

справа №818/337/17

адміністративне провадження №К/9901/20992/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Катана" в особі ліквідатора Нагорнєвої Тетяни Володимирівни на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року (головуючий суддя - Тацій Л.В., судді Григоров А.М. , Подобайло З.Г.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катана" в особі ліквідатора Нагорнєвої Тетяни Володимирівни

до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, треті особи - ПАТ "Креді Агриколь Банк", товариство з обмеженою відповідальністю "СК-Центр нерухомості", державне підприємство "СЕТАМ"

про визнання дій протиправними,

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Позивач, ТОВ "Катана" в особі ліквідатора Нагорнєвої Тетяни Володимирівни, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, треті особи: ПАТ "Креді Агріколь Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "СК-Центр нерухомості", Державне підприємство "СЕТАМ", в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив: визнати протиправними дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, що полягали у передачі на реалізацію нерухомого майна: першого-третього поверхів загальною площею 1275,5 кв.м. у чотириповерховій будівлі, розташованій за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 11, належного на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Катана".

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на адресу ліквідатора ТОВ "Катана" надійшов лист Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Сумській області від 21.02.2017, в якому зазначено, що на виконанні у Відділі перебуває наказ Господарського суду Сумської області від 26.05.2014 у справі № 920/564/13. Також зазначено що на виконання ухвали Господарського суду Сумської області від 05.12.2016 р. у справі № 920/564/13 Відділом направлено до ДП "СЕТАМ" заявку на реалізацію вказаного арештованого майна - предмета іпотеки. 23.03.2017 р. на замовлення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області державним підприємством "СЕТАМ" були проведені відкриті торги в рамках виконавчого провадження № 43755579 з примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області № 920/564/13 від 26.05.2014, відкритому за заявою стягувача - ПАТ "Креді Агріколь Банк" - до боржника - ТОВ "СК - Центр Нерухомості", якими до продажу було запропоновано предмет іпотеки - нерухоме майно: перший-третій поверхи загальною площею 1275,5 кв.м. у чотириповерховій будівлі, розташованій за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 11. У свою чергу, боржником у даному виконавчому провадженні є ТОВ "СК - Центр Нерухомості", а на реалізацію виставлено майно, яке належить на праві власності ТОВ "Катана". Враховуючи, що позивач не є стороною у даному виконавчому провадженні, вважає, що дії державного виконавця щодо передачі на реалізацію нерухомого майна, належного ТОВ "Катана", є протиправними.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.06.2017 по справі № 818/337/17 позов було задоволено.

Визнано протиправними дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, що полягали у передачі на реалізацію нерухомого майна: першого-третього поверхів загальною площею 1275,5 кв.м. у чотириповерховій будівлі, розташованій за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 11, належного на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Катана".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, передаючи на реалізацію нерухоме майно, що належить позивачу, не дотримався вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", отже, такі дії не можуть відповідати приписам ч. 3 ст. 2 КАС України. Суд вказав, що в межах виконавчого провадження державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, спрямованих на забезпечення виконання зобов`язання боржником. У даному випадку, як встановлено судом та не заперечується представником відповідача, боржником у виконавчому провадженні є ТОВ "СК - Центр Нерухомості". У свою чергу, спірне нерухоме майно належить на праві власності позивачу, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 20.10.2016 р., копією довідки КП "Сумське МБТІ". З огляду на викладене, у державного виконавця не було правових підстав передавати на реалізацію майно, належне позивачу на праві власності, в межах виконавчого провадження, у якому позивач не є стороною.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року було скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.06.2017 по справі № 818/337/17.

Провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катана" в особі ліквідатора Нагорнєвої Тетяни Володимирівни до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, треті особи: ПАТ "Креді Агріколь Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "СК-Центр нерухомості", Державне підприємство "СЕТАМ" про визнання дій протиправними було закрито.

Роз`яснено позивачу право звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Закриваючи провадження по справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач, в разі передачі на реалізацію майна, яке належить йому, а не боржникові, повинен звернутись до господарського суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

01 грудня 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року, в якій просив її скасувати та направити справу на новий розгляд до Харківського апеляційного адміністративного суду.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що предметом розгляду у даній справі є індивідуально визначене нерухоме майно, яке порівняно з рухомим майном та майном з родовими ознаками, має іншій правовий статус, а тому посилання суду на п.16 Постанови Пленуму ВСУ від 26.12.2003 та постанову ВСУ від 26.10.2016 у справі №813/2439/14 є некоректним. Вказав, що враховуючи те, що виконавче провадження відкрито відносно ТОВ "СК - Центр Нерухомості", державний виконавець не мав право проводити виконавчі дії відносно ТОВ «Катана», яка не є учасником виконавчого провадження. Крім того, зазначив, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження по справі у зв`язку з порушенням правил підсудності. Таким чином, судом апеляційної інстанції було закрито провадження у справі без скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у закриття провадження у справі. Отже, враховуючи те, що позивач не є учасником виконавчого провадження, оскарження дій державного виконавця підлягає розгляду саме в порядку адміністративного судочинства.

Відповідачем по справі до Суду було надано відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятого судом апеляційної інстанції рішення, просив залишити його без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Вказував на безпідставність заявлених позовних вимога та законність дій виконавця у зв`язку із тим, що у вказаному виконавчому провадженні ТОВ «Катана» є солідарним боржником у справі.

Третьою особою, ДП «СЕТАМ» до Суду було надано відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятого судом апеляційної інстанції рішення, просив залишити його без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Зазначив, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2021 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області перебуває виконавче провадження з примусового виконання наказу № 920/564/13, виданого 26.05.2014 Господарським судом Сумської області, про стягнення солідарно з ТОВ "Катана" та ТОВ "СК - Центр Нерухомості" на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" заборгованості по кредитному договору № 122/пп/08 від 29.08.2008 р. у розмірі 1147932,38 доларів США, що еквівалентно 9387709,72 грн, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 16.09.2008, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Хоменко В.В. за реєстровим № 3815, - нежитлове приміщення, що розташоване в м. Суми по вул. Супруна, 11 , цегляне, загальною площею 1275,5 кв.м. з встановленням початкової ціни продажу предмета іпотеки в розмірі 5172158,71 грн для його подальшої реалізації.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області № 920/564/13, виданого 26.05.2014 р., боржником у вказаному виконавчому провадженні є ТОВ "СК - Центр Нерухомості" (а.с.76,77). Солідарний боржник - ТОВ "Катана" - визнаний банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Нагорнєву Тетяну Володимирівну (а.с.8-10).

Відповідно до запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на зазначене нерухоме майно належить ТОВ "Катана" на підставі рішення Господарського суду Сумської області від 14.05.2008 р. у справі № 17/301-08 (а.с.11-13).

Отже, спірне нерухоме майно належить на праві власності позивачу, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 20.10.2016, копією довідки КП "Сумське МБТІ" (а.с.11-13.17).

Крім того, відповідно до протоколу № 07/20 Товариства з обмеженою відповідальністю "СК - Центр Нерухомості" від 20.07.2014 прийнято рішення про повернення ТОВ "Катана" внеску до статутного капіталу в натуральному вигляді - нежитлове приміщення загальною площею 1275,5 кв.м., що розташоване за адресою: м. Суми, вул. Супруна, буд. 11. Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна від 03.10.2016 спірне майно прийнято ТОВ "Катана" (а.с.142).

23.03.2017 на замовлення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області державним підприємством "Сетам" були проведені відкриті торги в рамках виконавчого провадження № 43755579 з примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області № 920/564/13 від 26.05.2014 р., відкритому за заявою стягувача - ПАТ "Креді Агріколь Банк" - до боржника - ТОВ "СК - Центр Нерухомості", якими до продажу було запропоновано предмет іпотеки - нерухоме майно: перший-третій поверхи загальною площею 1275,5 кв.м. у чотириповерховій будівлі, розташованій за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 11 .

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначав Закон України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV (далі-Закон № 606-ХІV), а з 05.10.2016 року - Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі-Закон № 1404-VIII).

Згідно статті 1 Закону № 606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Аналогічні норми містить Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі-Закон № 1404-VIII), ст. 1 якого передбачає, що 1. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 1 статті 17 Закону № 606-ХІV (у редакції, чинній на момент відкриття провадження) примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 11 цього ж Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 5 частини 3 вказаної статті Закону передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Статтею 32 Закону № 606-ХІV передбачено, що Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ст. 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону № 606-ХІV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Частиною 1 ст. 48 Закону № 1404-VIII передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно частини 5 статті 48 вказаного Закону у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Згідно з частиною 1 ст. 59 Закону № 1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно із ч.1 статті Закону № 1404-VIII реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із цим позовом; далі - Закон № 1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК, ст. 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Відповідно до приписів п.1 ч.1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Пунктами 1 і 7 частини першої статті 3 КАС визначено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; а суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною першою статті 17 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2 4 19 КАС у чинній редакції, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Судова колегія наголошує, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як установлено судами та вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду із цим позовом стало те, що Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області передало на реалізацію нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 11, належне на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Катана" в рахунок сплати боргу за виконавчим документом, боржником в якому є ТОВ "СК - Центр Нерухомості".

Позивач, зазначаючи про протиправність дій відповідача, фактично вказує на те, що власником реалізуємого в рамках вказаного виконавчого провадження майна є ТОВ «Катана», а не боржник ТОВ "СК - Центр Нерухомості".

Суд вказує, що реалізація арештованого майна, на яке звернено стягнення відбувається відповідно до вимог ст.61 Закону № 1404-VIII, а саме здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Таким чином, з предмета і підстав позову вбачається наявність спору, який повинен розглядатися в порядку господарського судочинства та є за своєю природою приватноправовим спором.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що стаття 59 Закону № 1404-VIII є спеціальною нормою, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно особи та реалізації вказаного арештованого майна. У разі виникнення зазначеної спірної ситуації належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту.

З огляду на вказане та враховуючи суть спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки суду першої інстанції про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства є помилковим.

Також, колегія суддів критично оцінює доводи скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесу в частині ухвалення рішення про закриття провадження по справі без скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у закритті провадження по справі з тих самих підстав, оскільки ст. 203 КАС України надає право суду апеляційної інстанції скасувати в апеляційному порядку постанову або ухвалу суду першої інстанції і закрити провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 343 349-354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Катана" в особі ліквідатора Нагорнєвої Тетяни Володимирівни залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року у справі 818/337/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова