ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2021 року
м. Київ
справа №818/3454/15
адміністративне провадження № К/9901/26592/18
К/9901/26593/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016 (головуючий суддя - Жигилій С.П., судді: Спаскін О.А., Перцова Т.С.) та додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 (головуючий суддя - Жигилій С.П., судді: Спаскін О.А., Перцова Т.С.) у справі №818/3454/15.
встановив:
Публічне акціонерне товариство «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (далі - ПАТ «Насосенергомаш») звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - ДПІ у м. Сумах) від 15.06.2015 № 0001282203 про донарахування податку на прибуток від доходів нерезидента в сумі 945916,50 грн., в тому числі 749001,00 грн. основного платежу та 196915,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 в позові відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.
12.05.2016 Харківським апеляційним адміністративним судом прийнято додаткову постанову, якою стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області ( 40000, м. Суми, площа Покровська, 2, код ЄДРПОУ 38724743 ) на користь ПАТ «Насосенергомаш» (40011, м. Суми, площа Привокзальна, 1, код ЄДРПОУ 05785448) судові витрати у розмірі 29796 (двадцять дев`ять тисяч сімсот дев`яносто шість) грн. 38 коп.
Не погодившись з постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016, Державна податкова інспекція у м. Сумах оскаржила її у касаційному порядку.
У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 та залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.10.2015.
В обґрунтування доводів касаційної скарги ДПІ у м. Сумах зазначає що позивачем невірно застосовано пункти 1, 2 статті 12 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування щодо можливості оподаткування доходу як в державі, в якій вони виникають, так і в державі нерезидента - отримувача доходу. Вказані пункти Угоди не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох Договірних Держав здійснюватиметься оподаткування доходу, одержаного у вигляді роялті.
Також, ДПІ у м. Сумах звернулась з касаційною скаргою на додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ПАТ «Насосенергомаш» про прийняття додаткової постанови.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що позовна заяви вимоги про стягнення судового збору не містила, клопотання про зміну позовних вимог позивачем не заявлялось, а тому відсутні підстави для прийняття додаткової постанови про розподіл судових витрат.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ПАТ «Насосенергомаш» зазначає, що постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016 постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у м. Сумах проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Насосенергомаш» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 22.05.2015 1252/2202/25785448/16, в якому відображено висновок про порушення позивачем пункту 103.1 статті 103, пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України та статті 12 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків від 08.02.1995, що виявилось у заниженні податку з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України на загальну суму 749001,00 грн. та порушенні строків сплати до бюджету податку з доходів нерезидентів в сумі 38661,04 грн.
На підставі названого акту перевірки ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2015 № 0001282203, згідно з яким донараховано податок на прибуток від доходів нерезидента в сумі 945916,50 грн., в тому числі 749001,00 основного платежу та 196915,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Податковий орган при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення нарахував суму грошового зобов`язання із розрахунку 10% загальної суми доходів, відповідно до пункту 2 статті 12 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування.
Приймаючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції виходив з того, що роялті, сплачені позивачем за ліцензійним договором резиденту Російської Федерації ТОВ «УК «Група ГМС», можуть оподатковуватись в Україні відповідно до її законодавства з урахуванням норм міжнародних угод щодо максимального розміру ставки податку та інших особливостей оподаткування за цими угодами. Положення пунктів 1 та 2 статті 12 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу. В даному випадку зазначені норми Угоди дозволяють державі, в якій виникли доходи - Україні оподатковувати їх відповідно до внутрішнього законодавства, при цьому обмежуючи розмір ставки податку до 10 %.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.
Відповідно до пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Підпунктом «в» пункту 160.1 статі 160 Податкового кодексу України визначено, що для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, роялті.
Відповідно до підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Не вважаються роялті платежі за отримання об`єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, якщо умови користування такими об`єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об`єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов`язковим згідно із законодавством України.
Відповідно до пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов`язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Пунктом 103.2 статті 103 Податкового кодексу України, передбачено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціаром (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента, згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.
Відповідно до пункту 103.3 статті 103 Податкового кодексу України, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання доходів.
Згідно з пункту 103.4 статті 103 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
08.02.1995 між Урядом України та Урядом Російської Федерації була підписана Угода про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, ратифікована Законом України від 06.10.1995 № 369/95-ВР, яка набрала чинності 03.08.1999.
Відповідно до статті 12 вищевказаної Угоди, доходи від авторських прав і ліцензій (роялті), які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак ці доходи можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають і відповідно до законодавства цієї Держави, але податок, що сплачується, не може перевищувати 10 процентів загальної суми доходів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.09.2010 між ПАТ «Насосенергомаш» (ліцензіат) та ТОВ «УК «Група ГМС» (ліцензіар) укладено ліцензійний договір про надання права використання товарних знаків № УК-191/2010, з додатковими угодами. Предметом договору є надання ліцензіату невиключної ліцензії на право використання товарних знаків.
Згідно з п. 4.1 договору, вартість використання товарних знаків за 1 місяць складає 1000000,00 рублів та 12000000,00 рублів за рік.
Позивач проводив оплату на користь ТОВ «УК «Група ГМС» за кожен квартал, здійснюючи платіж в строк до 25 числа місяця, слідуючого за звітним.
Позивачем перераховано на користь ТОВ «УК «Група ГМС» винагороду за використання товарного знаку (роялті) всього в сумі 27000000,00 рублів/7490010,00 грн., в тому числі за ІV квартал 2012 року 3000000,00 рублів/770610,00 грн., 12000000,00 рублів/3034890,00 грн. за 2013 рік та 12000000,00 рублів/3684510,00 грн. за 2014 рік. Позивачем було порушено строки сплати податку з доходів нерезидента в сумі 38661,04 грн./екв. 118356,16 грн. РФ по платіжному дорученню №96251 від 08.04.2014, який підлягав сплаті в бюджет 04.04.2014 під час виплати процентів нерезиденту за договором позики від 10.10.2012, проценти перераховано нерезиденту 04.04.2014 платіжним дорученням №2035 від 04.04.2014 в сумі 5799452,06 рубл.РФ/1832684 грн.
При вирішенні даного спору судом апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ «СЗНЕМ «Насосенергомаш» були виконані всі передбачені чинним законодавством умови для звільнення від оподаткування доходу, який виплачується на користь нерезидента із джерелом їх походження з України, а саме:
Існування між Урядом України та Урядом Російської Федерації Угоди про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, ратифікованої Законом України від 06.10.1995 № 369/95-ВР, яка набрала чинності 03.08.1999.
Позивачем від контрагента отримано довідки про підтвердження постійного перебування в РФ від 14.02.2012 № 2.9-11/03804, від 18.01.2013 № 07- 11/00669, від 06.02.2014 № 07-11/04194, від 21.01.2015 № 07-11/02008, які підтверджують, що ТОВ «УК «Група ГМС» є резидентом країни, з якою укладений міжнародний договір. Вказані довідки видані уповноваженим органом Міжрегіональною інспекцією ФПС з централізованої обробки даних.
ТОВ «Управляюча компанія «Група ГМС» (є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Гідравлічні машини та системи») є бенефіціарним (фактичним) отримувачем доходу, який виплачується на користь нерезидента із джерелом його походження з України, що підтверджується пунктом 1.1. статті 1 договору від 02.09.2010 № УК-191/2010, свідоцтвами на товарний знак (знак обслуговування) №№ 366343, 366344, 366345, сертифікатами про реєстрацію від 28.05.2009 №№ 1 000 993, 1 000 994.
Крім того, дохід з джерелом його походження з України, отриманий контрагентом позивача - ТОВ «Управляюча компанія «Група ГМС» (правонаступник ТОВ «Управляюча компанія «Гідравлічні машини та системи») згідно договору від 02.09.2010 № УК- 191/2010 був оподаткований відповідно до умов Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, ратифікованої Законом України від 06.10.1995 № 369/95-ВР на території Російської Федерації за ставкою 20%, що підтверджується наданими до суду апеляційної інстанції податковими деклараціями ТОВ «Управляюча компанія «Група ГМС».
Зокрема, зазначені суми доходу, знайшли відображення в Додатку ПН до рядка 17 Податкової декларації з податку на прибуток ПАТ «Насосенергомаш» за 2014 рік, заповнені по нерезиденту ТОВ «УК «Група ГМС».
За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про протиправність прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Відповідно до частини третьої статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалює додаткове судове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання.
Згідно з частинами першою, шостою статті Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно пункту 3 частини першої статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
При розгляді апеляційної скарги ПАТ «Насосенергомаш» та прийнятті 21.01.2016 судового рішення по справі № 818/3454/15, яким скасовано постанову суду першої інстанції від 22.10.2015 року, судом апеляційної інстанції не було вирішено питання про розподіл судових витрат.
ПАТ «Насосенергомаш» згідно з платіжним дорученням № 21621 від 22.09.2015 сплачено судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 14188,75 грн., згідно з платіжним дорученням № 23606 від 04.11.2015 року сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 15607,63 грн.
Таким чином, документально підтвердженими витратами, які підлягають стягненню на користь позивача є витрати у розмірі 29796,38 грн., розмір яких відповідачем не оспорюється.
Оскільки постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 задоволено апеляційну скаргу ПАТ «Насосенергомаш» та скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 року по справі № 818/3454/15, відповідно положень до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судом апеляційної вірно стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області витрати зі сплати судового збору у розмірі 29796,38 грн.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016 та додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 у справі №818/3454/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова