ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року

Київ

справа №818/74/17

адміністративне провадження №К/9901/31416/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Злагода» до Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Сумській області) на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2017 (суддя Гелета С.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 (головуюча суддя Тацій Л.В., судді: Григоров А.М., Подобайло З.Г.),

У С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Приватне сільськогосподарське підприємство «Злагода» (далі - ПСГП «Злагода», ПСГП, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.12.2016: №0002901302 - в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 8 832,01 грн; №0002331401 - про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 653 885,00 грн за основним платежем та на 174 029,55 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Обґрунтовуючи позов, ПСГП «Злагода» вказувало, що підприємство самостійно виявило порушення правил податкового обліку, в тому числі ті, які відображені в акті перевірки та стосуються заниження податкових зобов`язань з ПДВ, та подало до початку перевірки уточнюючі розрахунки до податкових декларацій. Відмова контролюючого органу у прийнятті уточнюючих розрахунків визнана в судовому порядку (постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 у справі №818/1710/16) протиправною, а тому не врахування під час перевірки показників уточнюючої звітності свідчить про не відповідність висновків в акті перевірки від 11.12.2016 № 243/14-01/32413992/98 про заниження ПСГП «Злагода» сум податкових зобов`язань дійсним обставинам. В обґрунтування доводу про протиправне застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29.12.2016 №0002901302 ПСГП «Злагода» зазначило, що повторного вчинення порушення, як умови для застосування штрафних санкцій в розмірі 50% та 75% несплаченого податку не було.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 15.06.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017, адміністративний позов задовольнив частково: скасував податкове повідомлення-рішення від 29.12.2016 №0002901302 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 4 461,01 грн; скасував податкове повідомлення-рішення від 29.12.2016 №0002331401 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 526 127,00 грн за основним платежем та на 131 531,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2016 №0002901302 на 4 461,01 грн, суди попередніх інстанцій виходили з того, що: контролюючий орган допустив арифметичну помилку при розрахунку штрафних санкцій у розмірі 25% від несвоєчасно перерахованого податку на доходи фізичних осіб в сумі 5 828,03 грн (штрафна санкція, яка підлягає застосуванню, складає 1 457,01 грн, а не 1 547,01 грн); відповідач передчасно застосував до ПСГП «Злагода» штрафні санкції у розмірі 50% (2 914,00 грн), 75% (4 371,00 грн), оскільки факт повторного, протягом 1095 днів, неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в акті перевірки не встановлено і, як наслідок, податкові повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов`язання двічі, тричі протягом 1095 днів, що передували прийняттю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, також не приймалися; неутримання і неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за вересень 2014 року, грудень 2014 року та грудень 2015 року в загальній сумі 17 484,09 грн (5828,03+5828+5828) є підставою для застосування до позивача відповідальності, встановленої пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України (далі - ПК), в розмірі 25% несплаченого податку, що становить 4 371,00 грн.

Задовольняючи позов в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2016 №0002331401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 526 127,00 грн основного платежу та 131 531,75 грн штрафних (фінансових) санкцій, суди попередніх інстанцій виходили з того, що: постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 у справі №818/1710/16 визнано протиправною відмову контролюючого органу у прийнятті поданих позивачем уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад-грудень 2013 року, квітень, жовтень 2015 року. У зв`язку з цим не врахування відповідачем показників уточнюючої податкової звітності виключає оцінку висновку в акті перевірки про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість на зазначену суму як правомірного.

ГУ ДФС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017, у якій просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права: пункту 50.1 статті 50, пункту 127.1 статті 127, пунктів 198.4, 198.5 статті 198 ПК та порушення вимог процесуального права: частини першої статті 71, статей 86 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) (у редакції, чинній на час вирішення справи в судах попередніх інстанцій). Зокрема, зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що передбачена статтею 127 ПК відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення правопорушення (несплата (неперерахування) податків до або під час виплати доходу фізичним особам) застосовується за повторність правопорушення протягом 1095 днів і не залежить від притягнення до відповідальності за правопорушення. Відповідач вказує, що висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення від 29.12.2016 №000233140 вмотивовані тільки не врахуванням контролюючим органом поданих позивачем уточнюючих розрахунків, проте, чи стосуються уточнюючі розрахунки порушень, зафіксованих в акті перевірки від 11.12.2016 № 243/14-01/32413992/98, судами не встановлено.

Позивач не скористався правом надати заперечення/відзив на касаційну скаргу.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08.11.2017 відкрив касаційне провадження.

Відповідно до пункту 4 частини першої розділу VІІ «Перехідні положення» КАС в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII касаційну скаргу з Вищого адміністративного суду України передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суддею-доповідачем у цій справі визначено суддю Шипуліну Т.М.

На підставі Розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду у зв`язку зі звільненням судді Шипуліної Т.М. у відставку, у провадженні якої перебувала справа №818/74/17, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, про що складено протокол від 24.11.2020.

Для розгляду справи №818/74/17 визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Усенко Є.А., судді Гімон М.М., Гусак М.Б.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У судовому процесі встановлено, що ГУ ДФС проведено планову виїзну документальну перевірку ПСГП «Злагода» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2013 по 30.09.2016, за результатами якої складено акт від 12.12.2016 № 243/14-01/32413992/98.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС прийняті, зокрема: 1) податкове повідомлення-рішення від 29.12.2016 №0002901302 про збільшення на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 8' 832,01 грн, а також про нарахування на підставі підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК пені в сумі 1 725,98 грн.

Ці суми грошових зобов`язань визначені з підстав порушення ПСГП «Злагода» підпункту 168.1.4 пункту 168.1 статті 168 ПК, а саме: позивач, як податковий агент, не перерахував до бюджету податок на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу на користь фізичних осіб у загальній сумі 11 484,03 грн. Так, ПСГП «Злагода» 23.09.2014, 05.12.2014 та 30.12.2015 виплатило фізичним особам-орендодавцям земельних паїв доходи у негрошовій формі за оренду, а утриманий з таких доходів податок сплатило (перерахувало) до бюджету 28.10.2014, 29.12.2015 та 02.11.2016.

2) податкове повідомлення-рішення від 29.12.2016 №0002331401 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 827 914,55 грн, в тому числі: 653 885,00 грн - основний платіж та 174 029,55 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Підставами для донарахування сум грошових зобов`язань згідно з цим податковим повідомленням-рішенням в акті перевірки зазначені такі правопорушення з боку ПСГП «Злагода»: а) порушення пункту 50.1 статті 50 ПК, розділу VІ Порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 (в редакції наказу від 23.01.2015 № 13), що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню, залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок підприємства, за вересень 2015 року на 229 642,00 грн, внаслідок не подання уточнюючого розрахунку за кожний звітний період, у якому значення рядка 24 декларації впливало на значення рядка 25 чи рядка 24;

б) пункту 192.1 статті 192 ПК, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ за листопад 2014 року, січень, лютий 2015 року на 4 558,00 грн, внаслідок не проведення коригування (зменшення) суми податкового кредиту у зв`язку з поверненням ТОВ «Техно-ресурс І К» коштів через не поставку товару (мінерального добрива);

в) пункту 198.4 статті 198 ПК, що полягало в безпідставному включенні до податкового кредиту за березень та квітень 2015 року податку на додану вартість в сумі 105 957,00 грн за операціями з придбання у ТОВ «Донагротранс» транспортно-експедиційних послуг та у ТОВ «Нібулон» послуг по перевезенню, сушці, зберіганню, відвантаженню та декларуванню кукурудзи власного виробництва на загальну суму 635 740,22 грн, оскільки такі послуги призначені для використання в операціях, звільнених від оподаткування (реалізація кукурудзи на експорт);

г) пункту 198.5 статті 198 ПК, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ за листопад, грудень 2013 року, квітень, жовтень 2015 року на загальну суму 282 590,00 грн, внаслідок не нарахування сум податкових зобов`язань (умовний продаж) під час використання у звільнених від оподаткування операціях (продаж на експорт) матеріалів, робіт та послуг, суми податку, в ціні придбання яких були включені до податкового кредиту;

д) пункту 198.6 статті 198 ПК, що полягало в безпідставному включенні до податкового кредиту за грудень 2014 року податку на додану вартість в сумі 10 104,00 грн за операціями з ПАТ «ДПЗКУ», не підтвердженими податковими накладними;

е) пункту 188.1 статті 188 ПК, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ за грудень 2015 року на 21 034,00 грн, внаслідок реалізації кукурудзи власного виробництва за ціною, нижчою за фактичну собівартість продукції;

є) підпункту 209.15.1 пункту 209.15, пункту 209.2 статті 209 ПК, пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11, а саме: у вересні 2014 року позивач використав кошти в сумі 8 446,64 грн зі спеціального рахунку на оплату витрат, що не пов`язані з веденням виробничої сільськогосподарської діяльності, у зв`язку із чим до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 10 558,30 грн.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, а також у відповідності з частиною першою статті 341 КАС в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2016 №0002901302 в частині нарахування на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 4 461,01 грн, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (підпункт 168.1.4).

Відповідно до положень пункту 127.1 статті 127 ПК ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, а ті ж самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання про правомірність застосування до СПГС «Злагода» штрафних (фінансових) санкцій, врахували правову позицію Верховного Суду України в постанові від 10.11.2015 (справа №813/6793/13-а) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо застосування статті 127 ПК. У відповідності з цією позицією статтею 127 ПК встановлено відповідальність платника податку (в тому числі, податкового агента) за несплату (неперерахування) податку до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків. Розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється), виходячи не з часу затримки сплати податку (несплати податку), як передбачено статтею 126 ПК, а з кількості допущених правопорушень такого роду протягом певного періоду часу.

Врахувавши наведену правову позицію Верховного Суду України як прийнятну у цій справі, суди попередніх інстанцій, однак, дійшли помилкового висновку, що податковий агент може бути притягнутий до відповідальності, встановленої пунктом 127.1 статті 127 ПК, у вигляді штрафу в розмірі 50 та/або 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, лише в тому випадку, якщо податковий агент повторно вчинив дії, передбачені абзацом першим цього пункту, протягом 1095 днів і був притягнутий за ці правопорушення до відповідальності.

Застосування штрафу на рівні 50 відсотків та 75 відсотків суми податку на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК можливе внаслідок неодноразового закінченого порушення, пов`язаного з ненарахуванням, неутриманням та/або несплатою (неперерахуванням) податку податковим агентом за певний податковий період, незалежно від того, чи виявлено ці порушення під час здійснення одного контрольного заходу.

Кваліфікуючою ознакою для застосування збільшеного розміру відповідальності є саме вчинення таких дій повторно протягом 1095 днів і не залежить від того, чи були виявлені правопорушення під час однієї чи різних перевірок (зафіксовані в одному акті перевірки або в різних актах), а також від того, чи приймалось щодо платника раніше податкове повідомлення-рішення за ці порушення.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо сплати податків, зборів та обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2020 (справа № 820/11382/15 за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що утриманий з виплачених на користь фізичних осіб-орендодавців доходів у негрошовій формі за оренду земельних паїв податок на доходи фізичних осіб позивач сплатив (перерахував) до бюджету несвоєчасно, а саме: при виплаті доходів 23.09.2014 податок в сумі 5 828,03 грн сплачено 28.10.2014; при виплаті доходів 05.12.2014 податок в сумі 5 828,00 грн сплачено 29.12.2015; при виплаті доходів 30.12.2015 податок в сумі 5 828,00 грн сплачено 02.11.2016.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій, застосованих згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29.12.2016 №0002901302, сума штрафних санкцій 8832,01грн включає такі складові: 1547,01 грн - штрафні санкції в розмірі 25% за несплату податку в сумі 5 828,03 грн при виплаті на користь фізичних осіб доходу у вересні 2014 року; 2 914,00 грн - штрафні санкції в розмірі 50% за несплату податку в сумі 5 828,00 грн при виплаті на користь фізичних осіб доходу у грудні 2014 року; 4 371,00 грн. - штрафні санкції в розмірі 75% за несплату податку в сумі 5 828,00 грн при виплаті на користь фізичних осіб доходу у грудні 2015 року.

У цій справі податковим органом допущено арифметичну помилку при обчисленні розміру штрафних санкцій, що підлягають застосуванню до позивача за вчинене вперше правопорушення (несплата податку в сумі 5 828,03 грн при виплаті на користь фізичних осіб доходу у вересні 2014 року), а саме: застосовано штрафні санкції у розмірі 1547,01грн замість 1 457,01 грн (5 828,03 грн х 25%).

Отже, застосування контролюючим органом згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29.12.2016 №0002901302 штрафних (фінансових) санкцій на підставі статті 127 ПК за несплату (неперерахування) позивачем як податковим агентом податку до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків у вересні 2014 року (вперше), у грудні 2014 року (вдруге), у грудні 2015 року (втретє) в загальній сумі 8742,01 грн (в тому числі: в розмірі 1 457,01 грн (25 %), в розмірі 2 914,00 грн (50 %), в розмірі 4 371,00 грн (75 %)) є правомірним, а застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 90,00 грн - неправомірним.

Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2016 №0002901302 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 90,00 грн.

Проте, не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права висновок судів попередніх інстанцій, що несплата податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 17 484,09 грн до або під час виплати фізичним особам доходу у вересні 2014 року, грудні 2014 року та у грудні 2015 року (за трьома епізодами) є підставою для застосування до позивача відповідно до пункту 127.1 статті 127 ПК відповідальності у вигляді застосування штрафних санкцій у розмірі 25 %, як за правопорушення вчинене вперше з огляду на те, що правопорушення встановлені одним актом перевірки.

Таким чином, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2016 №0002901302 щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 4 371,01 грн (4 461,01 грн - 90,00 грн) підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Щодо висновку судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2016 №0002331401 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 526 127,00 грн за основним платежем та 131 531,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, то колегія суддів визнає цей висновок правильним. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що не прийняття контролюючим органом уточнюючих розрахунків СПГП «Злагода» до податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад, грудень 2013 року, квітень, жовтень 2015 року (відмова у прийнятті податкової звітності оформлена листом від 21.11.2016 № 7678/10/18-05-12-00) вплинуло як на стан податкового обліку позивача за вказані звітні податкові періоди, так і на висновки контролюючого органу в акті перевірки щодо заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ за ці звітні податкові періоди.

Обставини щодо подання позивачем уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад, грудень 2013 року, квітень, жовтень 2015 року встановлені в постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04. 2017 у справі № 818/1710/16 за позовом СПГП «Злагода» до Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області про визнання дій протиправними. Цією ж постановою відмову ОДПІ у прийнятті уточнюючих розрахунків СПГП «Злагода», зокрема за листопад, грудень 2013 року, квітень, жовтень 2015 року визнано протиправною, а уточнюючі розрахунки - поданими датою їх подання підприємством.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС (у редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій), положення якої кореспондуються з частиною четвертою статті 78 КАС (у чинній редакції), обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суди першої та апеляційної інстанцій, у відповідності з наведеною нормою процесуального права, взяли до уваги, що позивач подавав уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з податку на додану вартість. За визнання судовим рішенням, яке вступило в законну силу, неправомірною відмови контролюючого органу у прийнятті уточнюючих розрахунків суди зробили обґрунтований висновок, що не врахування відповідачем показників уточнюючих розрахунків при проведенні перевірки свідчить про те, що висновки в акті перевірки про заниження позивачем податкових зобов`язань за листопад, грудень 2013 року, квітень, жовтень 2015 року на загальну суму 526 127,00 грн не відповідають дійсному стану податкового обліку позивача, а відтак є недостовірними.

Судами попередніх інстанцій справедливо відхилені доводи відповідача, що уточнююча податкова звітність позивача не могла вплинути на факт виявлених за наслідками перевірки порушень щодо заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Так, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75 статті 75 ПК документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до абзацу першого пункту 86.1 статті 86 ПК результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, контролюючий орган наділено повноваженнями під час проведення документальної перевірки досліджувати, зокрема показники податкових декларацій (розрахунків), іншої звітності платників податків, та відображати чітко, об`єктивно та повною мірою встановлені за наслідками таких досліджень результати в акті (у разі виявлення порушень) або в довідці (у випадку не встановлення допущення порушень).

Суд не уповноважений втручатися в компетенцію контролюючого органу щодо перевірки уточнюючої податкової звітності ПСГП «Злагода», яка не була предметом дослідження під час проведення перевірки у зв`язку з її протиправним неприйняттям, що встановлено в судовому порядку.

Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ (набрав чинності 08.02.2020), та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону; далі - так само) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи наведене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2016 №0002901302 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 4 371,01 грн з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позову, а в іншій частині - залишенню без змін.

У зв`язку з утворенням як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної податкової служби України (далі - ДПС) та реорганізації деяких територіальних органів Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів ДПС згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 суд допустив процесуальну заміну відповідача на ГУ ДПС у Сумській області відповідно до частини першої статті 52 КАС.

Керуючись статтями 52 344 349 350 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2016 №0002901302 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 4 371,01грн скасувати з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

У іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

М.М. Гімон

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду