ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 818/902/17

адміністративне провадження № К/9901/43754/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сумської митниці ДФС на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.08.2017 (суддя - Бондар С. О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 (головуючий суддя Дюкарєва С. В., судді: Жигилій С. П., Перцова Т. С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ``Агротрейд НД`` до Сумської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товару,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ``Агротрейд НД`` (далі - ТОВ ``Агротрейд НД``, товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Сумської митниці ДФС (далі - митниця, відповідач), у якому просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 01.06.2017 №805000/2017/000138/1.

Позивач доводив, що митний орган безпідставно визначив митну вартість товарів з використанням резервного методу та відмовив у митному оформленні за основним методом (за ціною контракту). Позивач вказував, зокрема, що висновки митного органу щодо наявності розбіжностей у поданих під час митного оформлення документах є безпідставними, оскільки задекларована ним в митній декларації митна вартість товару за основним методом (за ціною контракту) підтверджена документами, що були додані декларантом до вантажної митної декларації за переліком, передбаченим частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу (МК) України, та які не містять різні відомості (суперечність) щодо ціни за товар.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 02.08.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017, позов задовольнив, скасував рішення митниці про коригування митної вартості товарів від 01.06.2017 №805000/2017/000138/1.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що митниця не довела правомірність свого рішення. Натомість позивач належним чином підтвердив задекларовану митну вартість товару за основним методом (за ціною контракту) документами, які не містили розбіжності. Тому у митниці не було підстав для проведення коригування митної вартості товару за другорядним /резервним/ методом.

Митниця подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на судові рішення у цій справі, у якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.08.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 і прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Скаржник доводив, що в нього виникли підстави для сумніву в правильності визначення товариством митної вартості товару, який імпортувався в Україну, за основним методом, на його вимогу декларант не надав додаткові документи щодо підстав зміни (зменшення) ціни на товар. Також, на переконання відповідача, з моменту переходу права власності на товар постачальник був позбавлений правових підстав зміни вартості товару, як такий, що не є власником товару.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17.11.2017 відкрив касаційне провадження у цій справі.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити судові рішення без змін.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів'', яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ''Перехідні положення'' КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, 30.11.2016 між позивачем (покупець) та підприємством Російської Федерації - Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) ``Торговий дом ``УРАЛХИМ`` (продавець), укладено договір поставки №707-Е/16. За умовами договору продавець зобов`язується поставляти на умовах DАР продукцію хімічної промисловості, найменування, кількість та ціна відвантаження якої визначаються в специфікаціях до цього договору. Специфікацією від 12.05.2017 №29 до договору визначено поставку товару - карбамід (сечовина) марки Б ГОСТ 2081-2010 у кількості 3000 т, вартістю 178 дол США/т на умовах DАР Суземка (Укрїна) / Зерново (Росія). На суму зазначеної поставки продавцем було виписано інвойс від 17.05.2017 №0751.

Пізніше додатковою угодою від 22.05.2017 №1 до специфікації від 12.05.2017 №29 кількість та ціну товару зменшено. На нову узгоджену суму продавцем надано покупцю інвойс від 22.05.2017 №0753, який містить найменування товару (карбамід (сечовина) марки Б ГОСТ 2081-2010), його кількість (2000 тони), ціну (165 доларів США/т) та суму коштів (330' 000,00), яку покупець має за нього сплатити.

У травні 2017 року на підставі зазначеного контракту товариство ввезло на митну територію України товар (добриво мінеральне азотне сечовина (карбамід) з вмістом більш як 45 мас.% азоту у перерахунку на сухий безводних продукт: карбамід (сечовина) марки Б, ГОСТ 2081-2010, Масова частка загального азоту в перерахунку на суху речовину 46,2%. Вага нетто 1' 937' 400 кг. Пакування: насипом. Використовується у сільському господарстві. Торгівельна марка: ``Уралхім``, країна виробництва Російська Федерація).

Для митного оформлення товару, ввезеного на митну територію України за контрактом від 30.11.2016 №707-Е/16, декларант позивача (ФОП ОСОБА_1 ) подав до митниці вантажну митну декларацію (далі - МД) від 31.05.2017 UА805150/2017/001514, в якій митна вартість товару була визначена із застосуванням основного методу (за ціною договору (контракту)) - 165 доларів США/т.

Для підтвердження задекларованої митної вартості товару за основним методом декларант надав митниці документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, а саме: контракт з виробником товарів від 30.11.2016 №707-Е/16 з додатками; рахунки - фактури (інвойс) від 17.05.2017 №0751, від 22.05.2017 №0753; прайс-лист виробника товарів від 21.05.2017; біржова інформація МАРКЕР 19/17 від 15.05.2017; копія МД країни відправлення від 17.05.2017 №10411020/170517/0002985 (т.І, а.с. 21-93).

Крім того, декларантом для підтвердження митної вартості товарів на запит митного органу додатково було надано інформацію про ціни на карбамід від компанії, що є світовим постачальником інформації та аналізу ринку добрив, прайс - лист виробника товару. Однак, митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 01.06.2017 №805000/2017/000138/1 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації. При цьому відповідач застосував другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості товару.

Причиною відмови у застосуванні основного методу до задекларованого позивачем товару стала, на думку відповідача, наявна розбіжність у наданих декларантом документах та ненадання позивачем додатково запитаних митницею документів щодо підстав зменшення ціни товару.

Як зазначає митний орган, після опрацювання поданих декларантом документів, виявлено, що згідно з договором поставки від 30.11.2016 №707-Е/16 ціна товару складає 178 доларів США /т, умовами договору зміну ціни товару не передбачено, ця ціна зазначена в інвойсі від 17.05.2017 №0751, за цією ж ціною товар було відвантажено та відправлено ТОВ ``Агротрейд НД`` 18.05.2017. Однак, в поданій до митного оформлення митній декларації зазначено, що ціна товару складає 165 доларів США/т, ця ж ціна зазначена в електронному інвойсі, що суперечить даним в товаросупровідних документах. У зв`язку з наявними розбіжностями, що могли вплинути на числове значення митної вартості, декларанту направлено запит на надання додаткових документів, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товару; виписки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Однак, надані декларантом на його вимогу документи не спростували сумніву в правильності зазначення митної вартості товару за основним методом.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено у частині третій статті 53 МК України.

Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини перша - третя цієї статті).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України).

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях, зокрема, але не виключно, у постановах від 19.02.2019 у справі №804/1316/16, від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, від 15.04.2021 у справі №804/14964/15, звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Отже, необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. А підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена частиною другою статті 58 МК України, відповідно до якої метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У цьому випадку у відповідача були наявні всі необхідні документи, які підтверджували митну вартість товару за основним методом (за ціною контракту), а наведена в них інформація щодо митної вартості та її складових (кількісні та якісні характеристики товару, його цін) не містила розбіжностей, піддавалась обчисленню і підтверджувала ціну товару. До того ж зміну ціни товару не можна вважати неоднаковістю у чомусь, між чимось.

При вирішенні спору суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували, що зміна вартості товару, визначена у пункті 1 специфікації від 12.05.2017 №29 на рівні 178 доларів США/т, як і кількість товару (3000 т), відбулася на підставі додаткової угоди від 22.05.2017 №1 до цієї специфікації до рівня 165 доларів США/т та 2000 т. Рахунок - фактура (інвойс) від 22.05.2017 №0753 містить відомості щодо найменування товару, його кількості, вартості та суми коштів, яку покупець має за нього сплатити, з урахуванням внесених змін додатковою угодою від 22.05 2017 №1 до пункту 1 специфікації від 12.05.2017 №29. Ці документи були надані декларантом до митниці для підтвердження заявленої митної вартості на товар за основним методом. Крім того, під час митного оформлення на підтвердження митної вартості позивачем було надано прайс-лист ТОВ ``Торговий дом ``УРАЛХИМ``, яке здійснювало організацію продажу продукції виробника АТ ОХК ``УРАЛХИМ``, за змістом якого ціна імпортованого позивачем товару (карбамід, насип) у період з 21.05.2017 по 30.05.2017 з базисом поставки DАР станція на кордоні РФ обсягом більше 1000 т складає 160 доларів США/т. Тобто, ціна товару, заявлена позивачем у митній декларації, суттєво не відрізнялася від інформації щодо ціни та умов поставки, що містилася в прайс-листі.

Суди також обґрунтовано відхилили довід відповідача стосовно того, що ТОВ ``Агротрейд НД`` після відвантаження товару не мав права змінювати його ціну. За умовами договору (пункт 2.4) моментом поставки товару є момент надання товару в розпорядження покупця не розвантаженим на прибулому транспортному засобі на станції кордон-переходу, зазначеної в специфікації до цього договору, що посвідчується відміткою станції кордон- переходу в залізничній накладній. Згідно з пунктом 2.2 договору поставки та пункту 3 специфікації від 12.05.2017 №29 умови поставки визначені як ``DАР`` Суземка/Зерново кордон перехід Росія/Україна. Термін ``Інкотермс-2010`` (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року) ``DАР`` (Delivered at Place) - ``Постачання в місці призначення`` означає, що продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. З урахуванням умов договору місце призначення - кордон перехід Зерново (Україна). Відповідно до відміток в залізничних накладних товар поставлений на станцію кордон-переходу Зерново (Україна) 24.05.2017, а зміна ціни договору відбулась 22.05.2017 на підставі додаткової угоди від 22.05.2017 №1 до специфікації від 12.05.2017 №29 до договору поставки від 30.11.2016 №707-Е/16.

Отже, зміна ціни поставки товару не була заборонена умовами договору і була здійснена до моменту виконання самого договору, що відповідає вимогам статей 599 632 Цивільного кодексу України щодо припинення зобов`язання виконанням та зміни ціни в процесі виконання договору.

У контексті можливості зміни ціни необхідно зважити також на положення пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, яким закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, та відповідно право вільно встановлювати ціни (тарифи, ставки) на всі види продукції, товарів, робіт і послуг, за винятком тих, по яких згідно з законом здійснюється регулювання цін (тарифів, ставок) уповноваженими державними органами або органами місцевого самоврядування.

Зважаючи на встановлені на підставі оцінки доказів, яка відповідає нормам статті 90 КАС України, обставини у справі щодо переліку та змісту документів, які позивач надав для митного оформлення, висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що подані декларантом позивача разом з митними деклараціями документи були достатніми для підтвердження задекларованої митної вартості за основним методом (за ціною контракту), а наведена в них інформація щодо митної вартості та її складових не містила розбіжностей і в сукупності не викликали сумнів щодо достовірності наданої інформації про ціну товару та інші складові митної вартості, відповідає обставинам у справі. Тому митний орган не мав права застосовувати інший, окрім першого, метод для визначення митної вартості товару, задекларованого позивачем.

Наведені в касаційній скарзі доводи відповідача не спростовують встановлених судами попередніх інстанцій обставин у справі та зробленого на підставі їх юридичної оцінки висновку про задоволення позову.

Відтак, ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам частин першої - третьої статті 242 КАС України щодо законності і обґрунтованості судового рішення.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II ``Прикінцеві та перехідні положення`` зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.08.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко Т.А. Чумаченко