ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року

м. Київ

справа №818/911/16

касаційне провадження № К/9901/41985/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 (головуючий суддя - Подобайло З.Г., судді: Григоров А.М., Тацій Л.В.) у справі №818/911/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі у тексті - Товариство, позивач, платник) звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі у тексті - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просило: визнати протиправними дії Інспекції по нарахуванню в інтегрованій картці Товариства з орендної плати юридичних осіб (код податку 18010600) пені у сумі 112086,52 грн у зв`язку з поданням платником уточнюючих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 06.04.2016 реєстраційний № 9082237154, за 2015 рік від 06.04.2016 реєстраційний № 9276636556, за 2016 рік від 06.04.2016 реєстраційний № 9050146497; зобов`язати Інспекцію відкоригувати дані інтегрованої картки Товариства з орендної плати юридичних осіб (код податку 18010600) в частині зменшення пені на суму 112 086, 52 грн, нарахованій 06.04.2016 у зв`язку із поданням уточнюючих податкових декларацій з плати за землю.

В обґрунтування позовних вимог Товариство посилається на протиправність дій контролюючого органу по нарахуванню в інтегрованій картці платника пені у розмірі 112 086, 52 грн на підставі уточнюючих податкових декларацій з плати за землю, якими було зменшено самостійно узгоджене грошове зобов`язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2014-2016 роки на суму 13 196 957, 65 грн, оскільки такі дії суперечать положенням пункту 87.9 статті 87, підпункту 131.2 статті 131, статті 129 ПК України.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2016 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкові зобов`язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, самостійно визначені Товариством в податкових деклараціях, не були сплачені протягом строків, визначених ПК України, погашення податкового боргу в розумінні підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК України відбулося внаслідок подання уточнюючих декларацій зі зменшенням суми раніше нарахованих зобов`язань, контролюючим органом пеня в сумі 112 086, 52 грн не нараховувалась, а виникла в інтегрованій картці Товариства з орендної плати з юридичних осіб в автоматичному режимі після подання платником уточнюючих податкових декларацій з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) 06.04.2016 за 2014, 2015, 2016 роки.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 26.01.2017 скасував рішення суду першої інстанції, прийняв нову постанову, якою позов Товариства задовольнив. Визнав протиправними дії Інспекції по нарахуванню в інтегрованій картці Товариства з орендної плати юридичних осіб (код податку 18010600) пені у сумі 112 086, 52 грн у зв`язку з поданням платником уточнюючих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік (реєстраційний №9082237154 від 06.04.2016), за 2015 рік (реєстраційний №9276636556 від 06.04.2016), за 2016 рік реєстраційний № 9050146497 від 06.04.2016). Зобов`язав Інспекцію відкоригувати дані інтегрованої картки Товариства з орендної плати юридичних осіб (код податку 18010600) в частині зменшення пені у сумі 112 086, 52 грн, нарахованої 06.04.2016 у зв`язку з поданням уточнюючих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подання платником податків у встановленому порядку уточнюючого розрахунку до податкової декларації не є формою сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу, а тому у контролюючого органу не було підстав для нарахування пені.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Інспекція подала касаційну скаргу, у якій просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на неповне з`ясування судом апеляційної інстанції обставин справи та неправильне застосування ним норм матеріального права, оскільки пеня була нарахована контролюючим органом у відповідності до вимог пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за несвоєчасну сплату орендної плати за землю. Вважає, що погашенням податкового боргу є зменшення абсолютного значення суми такого боргу, яке відбулося у даному випадку внаслідок поданих уточнюючих податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03.03.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 №1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.01.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 24.01.2023.

Переглядаючи рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин установлено, що платником було узгоджено податкові зобов`язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності:

за 2015 рік в сумі 22 700 744, 10 грн, в тому числі: за січень-листопад 2015 року в сумі 1 891 728, 69 грн за кожен місяць та за грудень 2015 року в сумі 1 891 728, 51 грн (податкова декларація з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2015 рік (вх. № 901 8495895 від 19.02.2015);

за 2016 рік в сумі 36 193 413, 12 грн, в тому числі: за січень-грудень 2016 року в сумі 3 016 117, 76 грн за кожен місяць (податкова декларація з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2016 рік (вх. №9017463551 від 16.02.2016).

Станом на 05.04.2016 платник податків мав податкову заборгованість по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності.

У подальшому, Товариством 06.04.2016 подані до Інспекції уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік (реєстраційний №9082237154 від 06.04.2016), за 2015 рік (реєстраційний № 9276636556 від 06.04.2016), за 2016 рік (реєстраційний № 9050146497 від 06.04.2016), відповідно до яких Товариством було зменшено узгоджені грошові зобов`язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2014-2016 роки.

З огляду на коригування податкового зобов`язання попереднього періоду, контролюючим органом 06.04.2016 зменшено суму зобов`язань платника з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності та в інтегрованій картці платника нараховано пеню у розмірі 112 086, 52грн.

Листом від 17.05.2016 №200 Товариство звернулось до контролюючого органу з проханням провести коригування даних інтегрованої картки орендної плати з юридичних осіб в частині зменшення нарахованої пені у розмірі 112 086, 52 грн. Вказаний лист залишений відповідачем без задоволення, про що зазначено у відповіді, наданій листом від 31.05.2016 №26366/18-19-07-02.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачами оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 ПК України).

Порядок внесення змін до податкової звітності регулюється статтею 50 ПК України, пунктом 50.1 якої встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Таким чином, ПК України надає можливість платникам податків виправити помилки у поданих ним раніше деклараціях.

Відповідно до підпунктів 14.1.152, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом; податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня (підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України).

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань (129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України).

За змістом пункту 129.4 статті 129 ПК України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Відповідно до пунктів 35.1, 35.2 статті 35 ПК України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів (пункт 87.1 статті 87 ПК України).

Таким чином, подання платником податків у встановленому порядку уточнюючого розрахунку до податкової декларації не є формою сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 03.09.2020 у справі №805/1764/16-а.

Враховуючи встановлення судовими інстанціями, що позивачем в уточнюючих розрахунках до податкових декларацій з плати за землю відкореговано (зменшено) суми податкових зобов`язань за відповідні періоди, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для нарахування Товариству пені.

Доводи Інспекції, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції. Касаційна скарга не містить обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова