ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2020 року

м. Київ

справа № 819/1154/18

адміністративне провадження № К/9901/67475/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Тацій Л.В.,

суддів: Мороз Л.Л., Стеценка С.Г., -

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів: Обрізка І.М., Носа С.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Бучацької міської ради Тернопільської області (далі - Міськрада) про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративним позовом, у якому просили скасувати рішення Міськради № 643 від 23 березня 2012 року «Про розгляд протесту прокурора на рішення сесії міської ради № 270 від 6 травня 2011 року «Про розгляд звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд по вул. С. Бандери, б/н (біля стадіону)» (далі - рішення № 643).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 20 серпня 2018 року позов задовольнив.

Скасував рішення Міськради № 643 від 23 березня 2012 року «Про розгляд звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд по вул. С. Бандери, б/н (біля стадіону )».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що згідно зі статтею 151-2 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання на території України, і суд вважає, що оскільки рішення № 643 прийнято без згоди позивачів та є таким, що порушує їхні існуючи становище, що є недопустимим відповідно до законодавства України то його слід скасувати, а тому позов підлягає до задоволення.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове - про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що висновки прокурора щодо незаконності рішення № 270 з огляду на невідповідність цільового призначення земельної ділянки, на яку претендують позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є помилковими.

Водночас апеляційний суд наголосив, що позивачами не заперечується те, що рішення № 270 ними реалізовано не було, оскільки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд за адресою вул. С. Бандери, б/н (біля стадіону) на даний час не виготовлено.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що виходячи з приписів статей 116 118 Земельного кодексу України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду).

Таким чином, підставою для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, окрім рішення відповідного органу про надання дозволу, може бути договір або судове рішення. Тому відсутність дозволу органу місцевого самоврядування на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно. Таким чином, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність.

Відтак, скасування Міськрадою свого рішення № 270 саме по собі не порушує права позивачів на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у їх власність.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи не врахував, що він мав правомірні очікування щодо оформлення права власності на земельну ділянку, оскільки ним було дотримано процедуру, яка передує одержанню правовстановлюючих документів на землю, а саме було отримано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою, на виконання вказаного рішення він звернувся до ФОП «Крижанівський», який частково розробив проект землеустрою. Тому апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що Спірне рішення не порушує наших прав.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 грудня 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М.І., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 13 грудня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року № 775/0/78-19 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стеценко С.Г., справу передано судді-доповідачу.

У зв`язку з відпусткою судді Верховного Суду Рибачука А.І. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 липня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 21 липня 2020 року № 1284/0/78-20 здійснено заміну судді та визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Мороз Л.Л., Стеценко С.Г.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Міськрада рішенням від 06.05.2011 року № 270 «Про розгляд звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд по вул. С. Бандери, б/н ( біля стадіону)» (далі - рішення № 270) надала позивачам дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд за адресою вул. С. Бандери, б/н (біля стадіону).

5 березня 2012 року прокурором Бучацького району Тернопільської області було внесено Міськраді протест № 27-422 вих-П з вимогою скасувати рішення № 270, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що така земельна ділянка згідно із планом детального планування Південного масиву м. Бучача розташована на землях, передбачених під будівництво спортивних майданчиків, а, отже, наявне порушення вимог статті 21 Закону України «Про основи містобудування» та статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

23 березня 2012 року Міськрада рішенням № 643 скасувала своє попереднє рішення № 270 за наслідками розгляду протесту прокурора.

Позивачі, вважаючи дії та рішення відповідача протиправними, звернулися з даним позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР), за якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною десятою статті 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Положенням статті 59 Закону № 280/97-ВР стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни з будь-якого питання, що є компетенцією органу місцевого самоврядування, дано офіційне тлумачення в Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009.

В абзаці 3 пункту 3 цього Рішення зазначено, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу й самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно з абзацом 1 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України органи місцевого самоврядування приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють дію норм права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Абзацами 5 та 6 пункту 5 зазначеного Рішення визначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування та громадянами, що породжує у громадян упевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

На підставі викладеного колегія суддів Верховного Суду вважає, що у зв`язку з прийняттям органом місцевого самоврядування рішення № 270 про надання позивачам дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд за адресою: вул. Степана Бандери, б/н (біля стадіону), у них виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних та охоронюваних законом інтересів (при цьому, позивачі розпочали реалізовувати своє право), і вони, як суб`єкти цих правовідносин, не надавали згоди на їх зміну чи припинення.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 521/17710/15-а, від 22 січня 2019 року у справі № 371/957/16-а та від 13 березня 2019 року у справі № 542/1197/15-а.

Згідно зі статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи те, що суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону, Суд приходить до висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції повністю та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341 344 349 352 354 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року скасувати.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : Л.Л. Мороз

С.Г. Стеценко