ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа №819/523/16

адміністративне провадження №К/9901/54669/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Коваленко Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 (судді - Шевель Р.М., Бруновська Н.В., Кузьмич С.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Чернихівецька сільська рада Збаразького району Тернопільської області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

07.03.2018 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла заява Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі №819/523/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування заяви, відповідач посилався на те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 по справі №819/523/16 виконано в повному обсязі із дотриманням приписів статті 118 Земельного кодексу України, а тому відсутній обов`язок щодо виконання вказаного судового рішення. Просив суд визнати виконавчий лист у справі №819/523/16 таким, що не підлягає виконанню у зв`язку із його добровільним виконанням самим боржником.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 заяву задоволено: визнано виконавчий лист №819/523/16 від 27.10.2016, виданий Тернопільським окружним адміністративним судом, таким, що не підлягає виконанню.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, видавши наказ №19-5050/14-16-сг від 11.11.2016, яким ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,20 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, виконало постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 у справі №819/523/16, в частині зобов`язання вчинення дій, у повному обсязі.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 скасовано ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 та прийнято нову постанову, якою у задоволенні заяви Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання виконавчого листа № 819/523/16 від 27.10.2016, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом, таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції, мотивоване тим, що відповідачем не було виконано у повному обсязі вимоги постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 у справі №819/523/16, а отже підстави для задоволення заяви про визнання виконавчого листа, таким, що не підлягає виконанню, у суду відсутні.

З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просила у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 по справі №819/523/16 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, а саме:

-визнано протиправним рішення Головного управління щодо відмови у наданні дозволу Позивачу по заяві від 22.09.2015 на розробку проекту землеустрою для виділення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 1,994 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Черниховецької сільської ради Збаразького району, яке викладене у листі від 17.03.2016 №28-19-0.51 -5897/2-16;

- зобов`язано Головне управління повторно, у відповідності до вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.09.2015 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для виділення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 1,994 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Черниховецької сільської ради Збаразького району.

Ухвалою Львівського адміністративного апеляційного суду від 11.10.2016 постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 у справі № 819/523/16 залишено без змін.

За заявою ОСОБА_1 Тернопільським окружним адміністративним судом 27.10.2016 видано виконавчий лист №819/523/16 про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно, у відповідності до вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.09.2015 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для виділення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 1,994 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Черниховецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням на виконання зазначеного вище рішення суду повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 22.09.2015 та прийнято наказ від 11.11.2016 №19-5050/14-16-сг «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Згідно тексту даного наказу гр. ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2000 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі резервного фонду - рілля), розташованої за межами населеного пункту на території Черниховецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області.

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Тернопільській обл. №31-19-0.9-16949/2-16 від 21.11.2016 ОСОБА_1 повідомлено про винесення наказу №19-5050/14-16-сг від 11.11.2016.

Згідно змісту даного листа, у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою на іншу частину ділянки (іншу площу згідно поданої заяви) гр. ОСОБА_1 відмовлено та наголошено на врахуванні оптимального співвідношення її інтересу та приватних інтересів (28 родин жителів с. Чернихівці) стосовно забезпечення рівності (справедливості) розподілу земель сільськогосподарського призначення державної форми власності між потенційними (майбутніми) власниками.

Про результати виконання рішення суду повідомлено головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень суду управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області листом від 11.11.2016 №29-19-0.9-16686/2-16.

Також, на вимогу державного виконавця від 05.12.2016 №03.3-32/3103 Головним управлінням повторно повідомлено виконавчу службу про виконання постанови суду по справі №819/523/16 листом від 06.12.2016 №29-19-0.1-17611/2-16.

З урахуванням вище наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на 21.11.2016 Головним управлінням Держгеокадастру в Тернопільській області постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 у справі №819/523/16, в частині зобов`язання вчинення дій, виконана в повному обсязі.

З цією позицією суду, не погодився суд апеляційної інстанції та дійшов висновку про відсутність правових підстав у суду для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що постанова про закінчення виконавчого провадження скасована в судовому порядку, виконавчий документ не виконано, а тому відсутні підстави для визнання його таким, що непідлягає виконанню.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується та вважає їх обгрунтованими з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч. 2 ст. 374 КАС України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом наведеної норми однією з підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконання є його добровільне виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таке законодавче визначення виконавчого провадження характеризує його як виключно примусове виконання судових рішень, а тому факт відкриття виконавчого провадження розпочинає процедуру саме примусового виконання судового рішення.Виключення в цій частині становлять рішення про стягнення періодичних платежів, для яких статтею 7 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено добровільне виконання.

Крім того, статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав закінчення виконавчого провадження, серед яких відсутня така підстава як добровільне виконання рішення.

За такого правового регулювання судові рішення, крім рішень про стягнення періодичних платежів, можуть бути виконані добровільно, виключно до моменту відкриття виконавчого провадження. Закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням судового рішення свідчить про те, що судове рішення було виконане примусово.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що за судовим рішенням 27.10.2016 було видано виконавчий документ та 02.11.2016 відкрито виконавче провадження, наказ на виконання виконавчого документу видано лише 11.11.2016 (після відкриття виконавчого провадження), а тому підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з його добровільним виконанням відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

Н.В. Коваленко