ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2021 року
м. Київ
справа №819/689/18
адміністративне провадження №К/9901/18429/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 819/689/18
за позовом ОСОБА_1
до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області
третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області
про визнання протиправними дій, зобов`язання провести перерахунок пенсії за вислугою років
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року (колегія у складі: головуючого судді Гуляка В.В., суддів: Гудима Л.Я., Ільчишин Н.В.), -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області), в якому просив: визнати протиправним та скасувати Протокол №75 засідання комісії Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області для розгляду питань, пов`язаних з призначенням пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 27.12.2016 року, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 05.12.2016 року, відповідно до п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов`язати відповідача виплатити позивачу суми пенсії, нараховані за минулий час за період з 05.12.2016 року по дату винесення судового рішення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 819/689/18 змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову. В решта частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
4. 05 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Восьмого апеляційного адміністративного суду з заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року у справі №819/689/18.
5. Вказану заяву позивач обґрунтовував тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні справи застосовано статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яку рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Так, у п.3 зазначеного Рішення Конституційного Суду України вказано, що застосуванню підлягає ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Звертає увагу заявник на те, що суд апеляційної інстанції у даній справі дійшов вірного висновку про наявність у позивача достатнього пільгового стажу, однак прийшов до висновку про недостатність загального стажу роботи, який згідно норми, яку визнано неконституційною, становить не менше ніж 26,6 років. Згідно ст.13 Закону №1788-ХІІ від 05.11.1991р. необхідною умовою є наявність загального трудового стажу - 25 років, який був наявним у позивача на момент подання заяви про призначення пенсії.
6. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року. Залишено в силі постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року в адміністративній справі
7. Приймаючи таке рішення апеляційний суд виходив з того, що оскільки предметом розгляду справи судом апеляційної інстанції були правовідносини, що існували до прийняття рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020, а постанова апеляційного суду, яку позивач просить переглянути у зв`язку із виключними обставинами, не містила вимог зобов`язального характеру (не було зобов`язано відповідача вчинити дії), оскільки за наслідком апеляційного перегляду в позові позивача було відмовлено, тому є відсутньою передбачена п.1 ч.5 ст.361 КАС України підстава для перегляду рішення суду за виключними обставинами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року, у липні 2020 року позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами задовольнити.
9. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає аналогічні аргументи, що і у поданій до суду апеляційної інстанції заяві про перегляд судового рішення за виключними обставинами. А також зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції щодо того, що рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття зазначеного рішення, суперечать принципу справедливості та правової визначеності.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. В автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 27 липня 2020 року зареєстровано вказану касаційну скаргу.
11. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 липня 2020 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г.
12. Ухвалою Верховного суду від 30 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року.
13. Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 02 березня 2021 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
15. Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
16. В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати обставину (підставу), яка виникла пізніше ухвалення судового рішення. Тобто, перегляд справи у зв`язку з виключними обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням підстав, які виникли після ухвалення судового рішення.
17. Згідно зі ч. 5, 6 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.
18. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
19. За приписами ч. 1, 2 ст. 365 заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 2 частини 5 статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
20. Частиною 4 ст. 368 КАС України встановлено, що за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
21. Зі змісту поданої позивачем до суду апеляційної інстанції заяви про перегляд постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року за виключними обставинами вбачається, що останній, як на підставу для такого перегляду, посилається на прийняття рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020, яким визнано статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Так, у п.3 зазначеного рішення Конституційного Суду України вказано, що застосуванню підлягає ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
22. Відповідно до ч.1 ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
23. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
24. Як слідує з пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
25. Тобто, відповідно до ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» положення стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, визнано неконституційними, втратили чинність та, відповідно, не підлягають застосуванню з 23 січня 2020 року - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №1-р/2020, що також прямо встановлено даним рішенням.
26. Поряд з цим, предметом розгляду у справі, яка переглядається були правовідносини, що виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020.
27. Наявність Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, крім того, на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.
28. З огляду на відсутність ретроспективної дії рішення Конституційного Суду України, яке, на думку позивача, є підставою для перегляду за виключними обставинами постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року у справі №819/689/18, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача про перегляд за виключними обставинами цього рішення у справі.
29. Між тим, колегія суддів звертає увагу, що продовження існування стану порушення прав чи інтересів позивача й після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 може бути підставою для звернення до суду з відповідним позовом задля їх захисту.
30. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 712/4939/16-а, від 28 жовтня 2020 року у справі №727/3366/16-а.
31. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про перегляд за виключними обставинами постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019.
32. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
33. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
34. Так, колегія суддів приймає до уваги висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» та від 24 липня 2003 року у справі «Рябих проти Росії», відповідно до яких одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
35. Окрім цього, Європейський суд з прав людини зазначав, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).
36. Крім того, із змісту імперативних приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України слідує, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами виключно, якщо рішення суду ще не виконане.
37. Слід звернути увагу, що словосполучення «ще не виконане», яке вживається у пункті 1 частини п`ятої статті 361 КАС України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також «розширеного тлумачення». Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством.
38. У випадку, що є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, оскільки є рішенням, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено та не передбачає примусового виконання.
39. Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 711/6019/16-а, від 16 червня 2020 року у справі № 825/506/18 та від 23 липня 2020 року у справі №703/4523/16-а, а також в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року у справі №808/1628/18.
40. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
41. Враховуючи наведене, Верховний Суд встановив, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки прийнято з дотриманням норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 350 368 369 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко Л.Л. Мороз Т.Г. Стрелець ЬТ