ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року

м. Київ

справа № 820/10305/15

адміністративне провадження № К/9901/42211/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року (суддя Полях Н.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року (головуючий суддя Дюкарева С.В., судді: Жигилій С.П., Перцова Т.С.) у справі за позовом Комунального підприємства "Жовтневе трамвайне депо" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року Комунальне підприємство "Жовтневе трамвайне депо" (далі - Підприємство, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Західної об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (яку протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року та ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2023 року було замінено відповідно на Центральну об`єднану державну податкову інспекцію м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області та Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - Інспекція, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2015 року №0000922203 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6 310 709,00 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Підприємство посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення ним положень податкового законодавства при віднесенні до складу витрат, які враховуються при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток, коштів, що сплачувались контрагенту, - Комунальному підприємству "Міськелектротранссервіс" за надані на виконання укладеного між ними договору послуги, оскільки господарські операції з останнім мали реальний характер, а їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 серпня 2016 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, касаційний суд вказав, що судами не з`ясовано всіх обставин справи, зокрема, не встановлено мети діяльності Підприємства та чи пов`язаний предмет спірного договору із його господарською діяльністю, не досліджено умов договору щодо переліку первинних документів, якими повинно підтверджуватись його виконання, а також обставин щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року, адміністративний позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2015 року №0000922203 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6 310 709,00 грн.

Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, прийшли до висновку, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та належним чином документально оформлені; Підприємством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування показників податкового обліку, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки та неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про господарські операції позивача із Комунальним підприємством "Міськелектротранссервіс", на підставі яких позивачем формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку фактичного понесення витрат належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів.

Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому, касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.

Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Суди з`ясували, що посадовими особами Інспекції у період з 04 серпня 2015 року по 17 серпня 2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13 липня 2011 року по 30 червня 2015 року, за результатами якої складено акт №204/20-33-22-03-07/37765988 від 01 вересня 2015 року, яким, в свою чергу, встановлено порушення, зокрема, вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України в частині завищення витрат на загальну суму 6 760 709,00 грн., у тому числі: за 4 квартал 2012 року - 450 000,00 грн., 2014 рік - 6 310 709,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2012 року на 94 500,00 грн. та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за 2014 рік на 6 310 709,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки Інспекцією 15 вересня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6 310 709,00 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, Підприємство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу положень підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від`ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від`ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов`язань у зв`язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов`язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов`язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Положеннями пункту 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у виді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

У справі, що розглядається, суди встановили що Підприємство створене відповідно до рішення 6 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 06 квітня 2011 року №261/11 «Про створення комунальних підприємств міського наземного електротранспорту» Господарського кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і інших законодавчих актів України. Засновником та власником Підприємства є територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Відповідно до Статуту Підприємства метою його діяльності є забезпечення функціонування міського електричного транспорту та експлуатація його об`єктів для надання послуг з перевезення, задоволення потреб населення в пасажироперевезеннях, забезпечення виконання програми всіх видів ремонту рухомого складу та одержання прибутку для розвитку підприємства. Предметом діяльності підприємства є забезпечення функціонування міського електричного транспорту та експлуатація його об`єктів для надання послуг з перевезення, надання послуг з перевезення пасажирів наземним електричним та автотранспортом, забезпечення випуску для роботи в лінії належно підготовленого і екіпірованого рухомого складу у відповідності з затвердженими графіками і вимогами по гарантуванню безпеки руху, вивчення пасажиропотоків за напрямками руху, контроль за виконанням графіку руху на маршрутах, які обслуговуються підприємством, тощо.

З правовстановлюючих документів контрагента суди з`ясували, що він створений відповідно до рішення 44 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 26 травня 2010 року №104/10 "Про створення Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" (зі змінами, внесеними рішенням 9 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 17 серпня 2011 року №402/11 "Про внесення змін до рішення 44 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 26 травня 2010 року №104/10 "Про створення Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс") Господарського кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" і інших законодавчих актів України. Засновником та власником підприємства є територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Згідно Статуту КП "Міськелектротранссервіс" метою його діяльності є підвищення ефективності утримання колійного господарства міського наземного електротранспорту, контактної мережі, розвитку трамвайних та тролейбусних ліній, забезпечення надійного енергопостачання наземного електричного транспорту та безпеки дорожнього руху, одержання прибутку для розвитку підприємства тощо. Предметом діяльності підприємства є енергопостачання тягових мереж: трамваїв та тролейбусів, перетворення електроенергії змінного струму 6-10 Кет в постійний струм напругою 600 В на тягових підстанціях, ремонт та обслуговування колійного господарства; технічне обслуговування та ремонт обладнання тягових підстанцій, релейного захисту і телемеханіки, пристроїв контактно-кабельної мережі та обладнання підстанцій змінного струму; ремонт і обслуговування колійного господарства, згідно з діючими нормами і правилами для безпечного руху трамваїв по колійній мережі; капітальне будівництво, реконструкція та капітальні і поточні ремонти виробничих об`єктів, споруд, приміщень, трамвайних і тролейбусних мереж, трамвайних колій, тягових підстанцій; диспетчеризація, керування та координування руху міського наземного пасажирського транспорту, тощо.

Виходячи зі штатного розпису КП "Міськелектротранссервіс", на ньому діють такі структурні підрозділи - "Служба колії", "Енергослужба", "Служба транспортного забезпечення", «Служба руху" та інші.

На підставі розпоряджень Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради №1796 від 30 вересня 2011 року, №2249 від 10 листопада 2011 року, №2265 від 30 листопада 2011 року, №2266 від 30 листопада 2011 року, №2396 від 14 грудня 2011 року та відповідно до договору №1499 від 30 вересня 2011 року в господарське відання КП "Міськелектротранссервіс" передано наступне майно: трамвайні колії, аварійно-ремонтні, вантажні, легкові, вантажні автомобілі, контактні мережі трамваю та тролейбусу у м.Харкові, нежитлові будівлі підстанцій, диспетчерські станції, сервери бази даних, системне програмне забезпечення тощо.

Також, як встановили суди, 14 січня 2014 року Підприємством (як замовником) укладено з КП «Міськелектротранссервіс» (як виконавцем) договір на закупівлю послуг №2-торги, відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 якого виконавець зобов`язався надавати замовнику послуги, суміжні з дорожнім перевезенням (послуги з використання інфраструктури наземного міського електричного транспорту) згідно ДК 016-2010, код 52.21.2 для забезпечення замовником пасажироперевезень на трамвайних маршрутах у місті Харкові протягом 2014 року, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги відповідно до умов договору; перелік та вартість послуг, зазначені в специфікації (додаток №1), що є невід`ємною частиною договору; найменування послуг: послуги, суміжні з дорожнім перевезенням (послуги з використання інфраструктури наземного міського електричного транспорту) згідно ДК 016-2010, код 52.21.2; під інфраструктурою наземного електричного транспорту розуміються об`єкти міського електротранспорту, а саме: контактна мережа для трамваїв, кабельна мережа, тягові підстанції, колійне господарство, спеціалізований рухомий склад та транспортні засоби, комплекс програмно-технічних засобів автоматизованої системи диспетчерського управління міським пасажирським транспортом (АСДУ) та інші об`єкти, які використовується для забезпечення Підприємством пасажироперевезень на трамвайних маршрутах у м.Харкові; обсяг послуг залежить від об`єму виконаної транспортної роботи та відображається в актах приймання-передачі наданих послуг; обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

У перевіряємому періоді (протягом 2014 року) КП «Міськелектротранссервіс» надавало Підприємству обумовлені договором послуги, суміжні з дорожнім перевезенням, а саме: послуги з використання інфраструктури наземного міського електричного транспорту) згідно з ДК 016-2010, код 52.21.2 для забезпечення останнім пасажироперевезень на трамвайних маршрутах у місті Харкові.

При цьому оформлення будь-яких інших документів (крім актів приймання-передачі наданих послуг), які б свідчили про надання послуг, умовами договору не передбачено.

В підтвердження реального виконання договору позивачем надано належним чином засвідчені копії: специфікації на надання послуг та рахунків-фактур до договору №2-торги про закупівлю послуг від 14 січня 2014 року; актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг); калькуляцій на надання послуг до актів здачі-прийняття виконаних робіт; рахунків-фактур; платіжних доручень про сплату коштів за отримані послуги, регістрів бухгалтерського обліку, податкових накладних до договору №2-торги від 14 січня 2014 року.

Всі вищезазначені первинні документи (як встановили суди) надавались службовим особам Інспекції під час проведення перевірки й зауважень щодо їх форми та змісту актом перевірки не зафіксовано.

Відповідно до актів здачі-прийняття виконаних послуг КП "Міськелектротранссервіс" надавало Підприємству послуги з утримання та поточного ремонту енергогосподарства; утримання та поточного ремонту колійного господарства і спеціального рухомого складу; утримання та поточного ремонту спеціальних автотранспортних засобів.

Крім того, обставини надання послуг підтверджуються копіями звіту про фінансові результати за 2014 рік, звітів про роботу міського електричного транспорту за 2014 рік, звітної калькуляції за 2014 рік, основних технічних показників діяльності депо за 2014 рік, журналу реєстрації заявок на несправність шляхового господарства та контактної мережі в лінії, посадових інструкцій, наказів про прийняття на роботу, журналу завдань за 2014 рік КП «Міськелектротранссервіс», явочних листів працівників енергослужби КП «Міськелектротранссервіс», шляхових листів водіїв спеціальних транспортних засобів і спеціального рухомого складу КП «Міськелектротранссервіс», рапортів про виїзди на лінії аварійних бригад КП «Міськелектротранссервіс» за 2014 рік; планів робіт по енергослужбі КП «Міськелектротранссервіс» за 2014 рік тощо.

До того ж суди відзначили, що для здійснення позивачем основного виду діяльності - перевезення пасажирів міським електричним транспортом (трамваєм) йому необхідно користуватися об`єктами інфраструктури, а саме: контактною мережею для трамваїв, кабельною мережею, тяговими підстанціями, колійним господарством; також необхідна участь спеціалізованого рухомого складу та транспортних засобів (аварійних машин, кранів), а під час руху трамваїв використовується комплекс програмно-технічних засобів автоматизованої системи диспетчерського управління міським пасажирським транспортом (АСДУ) та інші об`єкти, які не перебувають у господарському віданні Підприємства, а є на балансі його контрагента - КП «Міськелектротранссервіс».

Зокрема, відповідно до листа Департаменту інфраструктури Харківської міської ради №2910/0/78-16 від 07 жовтня 2016 року з моменту створення КП «Міськелектротранссервіс» рішенням 44 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 26 травня 2010 року №104/10 «Про створення комунального підприємства «Міськелектротранссервіс» (зі змінами, внесеними рішенням 9 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 17 серпня 2011 року №402/11 «Про внесення змін до рішення 44 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 26 травня 2010 року №104/10 «Про створення комунального підприємства Міськелектротранссервіс») інші підприємства, які мають на балансі інфраструктуру міського наземного електричного транспорту і виконують функції з підвищення активності утримання шляхового господарства, контактної мережі та забезпечення енергопостачання міського наземного електричного транспорту у місті Харкові відсутні.

При цьому, оцінюючи наслідки спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, суди вказали, що наявні первинні документи дають можливість визначитися з їх суттю, змістом та обсягом, ідентифікувати учасників та перевірити правильність відображення операцій в податковому обліку, а відтак, дійшли переконання, що у ході перевірки Підприємством подана вся необхідна первинна документація та інші докази на підтвердження реальності господарських операцій, а також того, що укладена угода мала на меті настання дійсних правових наслідків, що обумовлені нею.

Разом з тим, суди відмітили, що відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом, як і не доведено, що зміст укладеної між ними угоди не відповідав дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчив про намір ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору, або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Не підтверджено відповідачем й невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, що, в свою чергу, могло б свідчити про безпідставність формування ним даних податкового обліку та включення до складу витрат коштів, виплачених контрагенту за надання послуг по договору №2-торги від 14 січня 2014 року.

Враховуючи наведене та зважаючи на положення частини 1 статті 341 КАС України, яка передбачає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги не впливають на правильність прийнятих судами рішень й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.А. Васильєва