№ 820/1802/17 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2020 року

Київ

справа №820/1802/17

адміністративне провадження №К/9901/802/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Загороднюка А.Г.,

суддів Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року (суддя Бідонько А. В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року (судді: Любчич Л. В., Спаскін О. А., Сіренко О. І.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу реєстрації місця проживання у Основ`янському районі м. Харкова управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради, ГУ ДМС України у Харківській області про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Відділу реєстрації місця проживання у Основ`янському районі м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради, Головного управління державної міграційної служби у Харківській області, в якому просив визнати дії Головного управління ДМС України в Харківській області по не складанню протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого статтею 197 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у відношенні ОСОБА_1 незаконними та накласти відповідні штрафні санкції; зобов`язати Головне управління ДМС України в Харківській області скласти протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 197 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у відношенні ОСОБА_1 та накласти відповідні штрафні санкції; здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 в порядку, передбаченому статтею 6 Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні за адресою: АДРЕСА_1 ; винести рішення про поновлення його громадянського, внутрішнього паспорта, де треба поставити штамп про реєстрацію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дізнався про те, що Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області (далі ГУ ДМС України в Харківській області) скасовано місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , власником нерухомого майна якого є позивач. Вказані дії відповідачем вчинено через те, що згідно з обліками ГУДМС України в Харківській області позивачу дозволений виїзд на постійне проживання до Федеративної республіки Німеччина. 25 квітня 2017 року він звернувся із заявою до Відділу реєстрації місця проживання у Основ`янському районі м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради про реєстрацію місця проживання, однак позивачу відмовлено у здійсненні такої реєстрації на підставі того, що останнім не надано документу, до якого вносяться відомості про місце проживання. Позивач вважає, що скасування реєстрації та паспорта громадянина України відбулось з порушенням вимог чинного законодавства.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано висновок службової перевірки підстав оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 від 21 січня 2014 року, складений Червонозаводським районним відділом у м. Харкові Головного управління державної міграційної служби у Харківській області. Скасовано висновок щодо скасування реєстрації місця проживання громадянина ОСОБА_1 від 05 березня 2014 року, складений Червонозаводським районним відділом у м. Харкові Головного управління державної міграційної служби у Харківській області. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем при поданні заяви про реєстрацію місця проживання від 25 квітня 2017 року не було надано до органу реєстрації паспорта громадянина України, а тому суди дійшли висновку, що відповідач правомірно відмовив у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 . Щодо позовних вимог позивача про визнання дій Головного управління ДМС України в Харківській області по не складанню протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 197 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у відношенні ОСОБА_1 незаконними та накласти відповідні штрафні санкції суди зазначили, що не можуть перебирати на себе функцій суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції. Суд першої інстанції вирішив вийти за межі позовних вимог шляхом скасування висновку службової перевірки з підстав оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 від 21 січня 2014 року, а також висновку щодо скасування реєстрації місця проживання громадянина ОСОБА_1 від 05 березня 2014 року, складених Червонозаводським районним відділом у м. Харкові Головного управління державної міграційної служби у Харківській області.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти рішення яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник стверджує, що суд першої інстанції всупереч вимогам частини першої статті 24 КАС України одноособово розглянув цю справу та прийняв помилкове рішення.

Відповідач зазначає, що суддя апеляційної інстанції ОСОБА_2 перебувала у відрядженні під час розгляду цієї справи.

На переконання скаржника, Державна міграційна служба України не брала участі у справі, як сторона, що суперечить нормам процесуального законодавства.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції, вийшовши за межі позовних вимог, скасував висновок від 21 січня 2014 року строк на оскарження якого визначений нормами КАС України пропущено.

Скаржник заявив клопотання про розгляд справи за його участю.

Позиція інших учасників справи.

Від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на необґрунтованість касаційної скарги.

Позивач не заявляв клопотання про розгляд справи за його участю.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу реєстрації місця проживання у Основ`янському районі м. Харкова управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради, ГУ ДМС України у Харківській області про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, касаційне провадження №К/9901/802/17 (адміністративна справа №807/1802/17) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: судді - доповідача Шарапи В. М. суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н.А.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року № 721/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В. М.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 23 січня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

25 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Відділу реєстрації місця проживання у Основ`янському районі м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради, в якій просив зареєструвати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , до закордонного паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 1 UKR, 20 березня 2014 року, на підставі права на проживання в житлі: договір купівлі - продажу квартири від 28 липня 2006 року № 1475, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 11401845 від 01 серпня 2016 року.

Відділом відмовлено у здійсненні реєстрації місця проживання у зв`язку з не поданням документу до якого вносяться відомості про місце проживання.

ГУ ДМС України в Харківській області визнано паспорт громадянина України ОСОБА_1 таким, що підлягає вилученню та знищенню, а також скасовано місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач вважаючи дії Головного управління Державної міграційної служби України протиправним звернувся до суду з даним позовом.

Джерела права й акти їх застосування (чинні на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до частини другої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно з частинами першою, другою статті 99 КАС України (чинного на час звернення до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" відповідно до Конституції України регулює відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Згідно зі статтею 2 вказаного Закону громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до положень статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" документи, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку (далі - представник).

Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Відповідно до частини першої статті 24 КАС України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.

Відповідно до пункту 7.2 Розділу VII Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом МВС України 22 листопада 2012 року № 1077 (далі Порядок №1077) У разі виявлення такого порушення керівник територіального підрозділу ДМС України проводить перевірку підстав реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи, за її результатами складає висновок та приймає рішення про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи. Копія цього висновку надсилається керівнику головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі -територіальний орган ДМС України) для здійснення контролю.

Згідно з пунктом 7.3 Порядку № 1077 про прийняте рішення особі надсилається письмове повідомлення, в якому зазначаються підстави його прийняття. Особу запрошують на прийом до територіального підрозділу ДМС України для внесення відповідних відомостей до паспортного документа.

Позиція Верховного Суду.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року).

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Перевіряючи доводи касаційної скарги в межах наведених у ній доводів, Верховний Суд приходить до таких висновків.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360 (далі - Положення) Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Згідно з пунктом 2 Положення ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Висновок службової перевірки підстав оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 від 21 січня 2014 року, складений Червонозаводським районним відділом у м. Харкові Головного управління державної міграційної служби у Харківській області.

Верховний Суд, погоджується з доводами скаржника, оскільки судами не надано оцінку тому, що вказаний висновок затверджений Директором Департаменту паспортної роботи та громадянства ДМС України. Як свідчать матеріали справи, цей висновок складений начальником Червонозаводського районного відділу у м. Харкові Головного управління державної міграційної служби у Харківській області (далі ГУДМС України) Клименком Є. М., за згодою заступника начальника ГУДМС України в Харківській області Чирика О. Ю., погоджений начальником ГУДМС України в Харківській області Денисюком О. А. та затверджений Директором Департаменту паспортної роботи та громадянства ДМС України Пімаховою Д. В.

Судами не досліджено з якого часу висновок набуває юридичної сили. У разі якщо вказаний висновок набирає юридичної сили після затвердження Директором Департаменту паспортної роботи та громадянства ДМС України, чи вважається висновок рішенням прийнятим центральним органом виконавчої влади і чи повинен був суд першої інстанції відповідно до частини першої статті 24 КАС України (в редакції, що діяла на час розгляду справи) розглядати справу колегіально.

Крім того, скасовуючи висновок, затверджений Директором Департаменту паспортної роботи та громадянства ДМС України суди не з`ясували чи вплине прийняте судом рішення на права, обов`язки або законні інтереси цього суб`єкту владних повноважень.

Положення частини першої статті 52 КАС України (у редакції, яка діяла на час подання позову та розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій) передбачали, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (частина третя статті 52 КАС України).

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Відповідно до частини другої статті 53 КАС України (в редакції, що діяла на час розгляду справи) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Жодних доказів того, що суд вирішив питання про залучення іншого відповідача або третьої особи матеріали справи не містять.

Проте суд першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не дотримав, та, вирішуючи спір про скасування рішення, прийнятого за участю Державної міграційної служби України, не з`ясував хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи третьої особи.

Відповідно до матеріалів, позивач звернуся до суду першої інстанції 20 квітня 2017 року, однак, суд першої інстанції скасував висновок службової перевірки підстав оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 від 21 січня 2014 року.

Відповідно до частини першої статті 102 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Разом з тим, суд першої інстанції не встановив обставин, які б свідчили про поважність причин пропущення встановленого КАС України строку та не надав оцінку причини пропуску такого строку.

Таке законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

З огляду на вказані положення процесуального закону, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, вирішивши спір щодо позовних вимог, які позивачем не заявлялись та не залучивши при цьому до участі у справі учасників чиї права, обов`язки та законні інтереси порушуються.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їх висновків в цілому по суті спору.

Таким чином, з огляду на приписи частини 2 статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачА.Г. Загороднюк

судді Л.О.Єресько

В.М. Соколов