ПОСТАНОВА

Іменем України

14 квітня 2020 року

м. Київ

справа №820/1814/17

касаційне провадження №К/9901/40117/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 (суддя Бідонько А.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 (головуючий суддя - Перцова Т.С., судді: Дюкарєва С.В., Жигилій С.П.) у справі № 820/1814/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» до Офісу великих платників податків ДФС в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Східна об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» звернулось до адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.11.2016 № 0000741401.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 12.07.2017 адміністративний позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.10.2017 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 залишив без змін.

Офіс великих платників податків ДФС в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2017, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 5, 7, 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).

Зокрема, зазначає, що обов`язок зі сплати пені за порушення валютного законодавства виник у позивача за наслідками складення податкового повідомлення-рішення 25.11.2016, тобто після постановлення Господарським судом Харківської області ухвали від 14.07.2016 у справі № 922/1882/16 про затвердження плану санації до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог його кредиторів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами від 01.09.2015 № 43/15/01/85 за період з 01.09.2015 по 31.07.2016, від 19.02.2015 № 43/15/0038 за період з 19.02.2015 по 31.12.2015, від 01.04.2013 № 43/13/0044 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 згідно з отриманою податковою інформацією уповноважених банків - Публічного акціонерного товариства «Банк Восток», Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», результати якої оформлено актом від 10.11.2016 № 105/28-09-14-01-12/05750295.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 1 постанов Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03.06.2015 № 354, від 03.09.2015 № 581, від 03.03.2016 № 140 у зв`язку із порушенням термінів розрахунків в іноземній валюті за контрактами від 19.02.2015 № 43/15/0038, укладеним із Vimpel tyres group, LTD (Болгарія), на суму 3500,00 дол. США (83822,34 грн.) та від 01.09.2015 № 43/15/0185, укладеним з ООО «Производственное объединение «ХТЗ Бєлгород» (Російська Федерація), на суму 15281880,00 руб. РФ (5467461,43 грн.), а також незарахуванням на валютний рахунок в уповноваженому банку валютних цінностей у сумі 1921180,00 руб. РФ (4273380,12 грн.) за вказаним зовнішньоекономічним контрактом.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.11.2016 № 0000741401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 98970,10 грн.

Скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суди виходили з того, що актом перевірки від 10.11.2016 № 105/28-09-14-01-12/05750295 та даними про виконання товариством експортних контрактів підтверджено, що порушення термінів розрахунків в іноземній валюті відбулось до 14.07.2016, тобто до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів позивача Господарським судом Харківської області у справі № 922/1882/16. Зокрема, пеня в розмірі 16225,81 грн. нарахована за період з 09.12.2015 по 11.12.2015, пеня в сумі 82492,82 грн. - за період з 26.06.2016 по 07.07.2016, пеня в розмірі 251,47 грн. - за період з 24.11.2015 по 25.11.2015.

Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Абзацами третім, четвертим частини третьої цієї статті встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Окремо в частині п`ятій статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) міститься застереження, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на вимоги поточних кредиторів.

Отже, встановлена наведеними правовими нормами заборона щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, який співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника). Підтвердженням цього є законодавче визначення поняття мораторію, яке включає в себе: зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство зобов`язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію; припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань. До таких заходів відносяться неустойка (штраф, пеня), інші штрафні (фінансові) санкції, стосовно нарахування (застосування) яких і встановлено заборону.

Наведене тлумачення норм, якими встановлено правий режим мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідає суті мораторію: він вводиться господарським судом одночасно із порушенням справи про банкрутство, а відтак стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом.

Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли (термін виконання яких настав) після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Підставою для припинення нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших видів санкцій за всіма видами заборгованості боржника є прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, що визначено нормою абзацу п`ятого частини першої статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Про послідовність та незмінність позиції законодавця в регулюванні питання відповідальності боржника, який перебуває в судовій процедурі банкрутства, свідчать і норми статей 41 59 Кодексу України з процедур банкрутства, з набранням чинності яким 21.10.2019 втратив чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII, які за змістом аналогічні нормам статей 19, 38 вказаного Закону.

Тобто, застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Зазначені висновки щодо застосування наведених норм права викладено Верховним Судом у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 23.10.2019 у справі № 2340/4157/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення від 07.08.2018 № 0096781309.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, перевірка діяльності позивача охоплювала період з 01.01.2015 по 31.07.2016, проте пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності нарахована згідно з податковим повідомленням-рішенням від 25.11.2016.

Таким чином, грошове зобов`язання зі сплати пені, визначене контролюючим органом, виникло в позивача після введення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а тому застосування штрафних санкцій в даному випадку є правомірним.

Інших доводів щодо необґрунтованості висновків акта перевірки від 10.11.2016 № 105/28-09-14-01-12/05750295 по суті встановленого порушення вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 1 постанов Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03.06.2015 № 354, від 03.09.2015 № 581, від 03.03.2016 № 140 Публічним акціонерним товариством «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» у позові не наведено та підтверджено правильність здійсненого відповідачем розрахунку суми пені.

А відтак, висновок судових інстанцій про протиправність оскаржуваного акта індивідуальної дії є помилковим.

Згідно з частинами першою, третьою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового - про відмову в позові.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі № 820/1814/17 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк