ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року

м. Київ

справа № 820/2525/17

адміністративне провадження № К/9901/25487/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Мельникова Р.В. від 18 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Присяжнюк О.В., суддів Бартош Н.С., Курило Л.В. від 13 грудня 2017 року у справі за позовом Науково-виробничого підприємства «ЕЛЕКТРОПРОМ» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року Науково-виробниче підприємство «ЕЛЕКТРОПРОМ» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, Управління), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2017 року №0001371201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на 516360 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 129090 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Підприємством не було допущено порушень вимог пункту 187.1 статті 187, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпунктів 1, 2 пункту 3 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289 (далі - Порядок №21), оскільки, виявивши допущену помилку у податковій декларації з ПДВ за грудень 2016 року, що призвела до заниження податкових зобов`язань у сумі 516360 грн., позивач у відповідності до вимог пункту 50.1 статті 50 ПК України відобразив суму недоплати у складі декларації з цього податку за наступний період (січень 2017 року) й, з урахуванням уточнюючого розрахунку до звітності за січень 2017 року, збільшив її на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми заниження, яка була сплачена до бюджету (враховуючи штраф) згідно платіжних доручень, а відтак такі обставини спростовують твердження контролюючого органу про заниження грошового зобов`язання з ПДВ та виключають підстави для прийняття Управлінням оспорюваного рішення.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 18 жовтня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, позов задовольнив; скасував оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач до проведення камеральної перевірки, самостійно виявивши помилки під час подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації за грудень 2016 року, провів відповідне коригування у порядку, визначеному статтею 50 ПК України, а саме збільшив загальну суму грошового зобов`язання з ПДВ у декларації за січень 2017 року на суму недоплати з цього податку у розмірі 516360 грн. та сплатив штрафні санкції відповідно до вимог абзацу «б» пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, що було зафіксовано у рядку 18.3 уточнюючого розрахунку від 02 березня 2017 року, тому під час прийняття оскаржуваного рішення податковий орган діяв всупереч встановленому законом порядку, без врахування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Із доводів касаційної скарги вбачається, що контролюючий орган не погоджується із позицією судів попередніх інстанцій і на обґрунтування цього посилається на обставини, встановлені у ході проведеної камеральної перевірки Підприємства, у відповідності до яких уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2017 року не відповідає вимогам абзацу 5 пункту 50.1 статті 50 ПК України, адже визначені у складі податкової звітності з ПДВ за січень 2017 року податкові зобов`язання по операціях з постачання контрагенту - покупцю КП «Міськелектротранссервіс» визначені на підставі податкових накладних, які складені в грудні 2016 року, що, на думку відповідача, вказує на порушення позивачем вимог пункту 187.1 статті 187, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 202.1 статті 202 ПК України, підпунктів 1, 2 пункту 3 розділу V Порядку №21 та заниження платником податкових зобов`язань з ПДВ за грудень 2016 року.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 січня 2017 року Підприємством подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за грудень 2016 року та додаток 5 до неї «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», в якому в рядку 27 зазначено обсяг постачання по контрагенту - покупцю КП «Міськелектротранссервіс» у розмірі 3230132,59 грн. без ПДВ, розмір ПДВ - 646026, 58 грн.

Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних Підприємством зареєстровані податкові накладні, видані КП «Міськелектротранссервіс» на суму ПДВ у розмірі 646026,58 грн.

У зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок 03 лютого 2017 року позивачем подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ за грудень 2016 року та додаток 5 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», згідно показників якого підприємством зменшено суми обсягів продажу на 2581797 грн. (ПДВ у сумі 516360 грн.) та придбання товарів на суму 2575591 грн. (ПДВ у сумі 514458,00 грн.) на митній території України, що оподатковується за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію.

Внаслідок виявлення допущеної в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ за грудень 2016 року помилки, що призвела до заниження податкових зобов`язань у сумі 516360 грн., позивач відобразив суму недоплати у складі декларації з цього податку за наступний період (січень 2017 року), яка подана до контролюючого органу 17 лютого 2017 року. Згідно «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларації за січень 2017 року позивачем включено суму ПДВ у розмірі 516360 грн. за період складання податкових накладних - грудень 2016 року.

Водночас у зв`язку із невідображенням у складі податкової декларації з ПДВ за січень 2017 року суми штрафу у розмірі п`яти відсотків від суми недоплати за грудень 2016 року, Підприємством 02 березня 2017 року також подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2017 року, згідно якого відкориговано зазначену помилку та відображено у рядку 18.3 уточнюючого розрахунку штраф у розмірі 25818 грн., який, як установили суди, самостійно сплачений до бюджету згідно платіжних доручень від 01 березня 2017 року №№ 2631 та 2633.

В подальшому Управлінням проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, наданого у лютому 2017 року за звітний період грудня 2016 року, та податкової декларації з ПДВ за звітний період січня 2017 року, за результатами якої складено акт від 03 березня 2017 року №786/20-40-12-01-22/14089096, у якому встановлено порушення позивачем вимог пункту 187.1 статті 187, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 202.1 статті 202 ПК України, підпунктів 1, 2 пункту 3 розділу V Порядку №21, в результаті чого занижено суму податку, що підлягає сплаті, у розмірі 516360 грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв оспорюване податкове повідомлення-рішення.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.

Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 ПК України).

Порядок внесення змін до податкової звітності регулюється статтею 50 ПК України.

Так, пунктом 50.1 статті 50 ПК України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Отже законодавством передбачена можливість виправити помилки у вже поданій декларації платником податку. Якщо граничний строк подання податкової декларації за звітний період сплив, то платник податків може або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку. У такий спосіб платник податку самостійно визначає суму штрафу та сплачує її разом із сумою податкового зобов`язання.

Тобто вимоги вищенаведених норм ПК України передбачають право платника податку на прийняття самостійного рішення щодо вибору способу виправлення помилки у вже поданій звітності (або надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до податкової декларації за звітний період або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період).

У зв`язку із наведеним слід зазначити, що порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України.

Відповідно до положень 200.1, 200.2 статті 200 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Така сума може мати як позитивне, так і від`ємне значення.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За змістом пунктів 203.1, 203.2 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що Підприємством до проведення камеральної перевірки і прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення самостійно виявлено помилки, що містилися у раніше поданій ним податковій декларації з ПДВ за грудень 2016 року, у зв`язку з чим відображено суму недоплати у складі декларації з цього податку за наступний період (січень 2017 року) й сплачено штраф у розмірі п`яти відсотків від суми недоплати. Обраний Підприємством спосіб усунення виявлених помилок відповідає вимогам пункту 50.1 статті 50 ПК України, що вказує на необґрунтованість й помилковість висновків контролюючого органу та протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Наведені вище обставини та правове регулювання спірних правовідносин свідчать про цілком об`єктивний висновок судів попередніх інстанцій щодо недоведеності відповідачем вчинення Підприємством порушення вимог податкового законодавства.

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки.

Отже, за наведених у цій постанові мотивів, з урахуванням приписів статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 360 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко